Пам'ятки Чернігівської області

Історико-меморіальний музей-заповідник Пантелеймона Куліша заснований в 1999 році на хуторі Мотронівці, що на околиці села Оленівка.

Тут, у садибі "Ганнина пустинь", провів останні роки життя український письменник Пантелеймон Куліш. У Мотронівцях він оселився після "емського указу" 1876 року, згідно з яким заборонялося публікувати будь-які тексти на "малорросійському нарєчії", за винятком художніх творів та історичних документів. Підготовлена ​​тут Кулішем збірка "Хутірська філософія та віддалена від світла поезія" була заборонена цензурою на підставі саме цього указу.

На території хутора відновлено садибу самого Куліша, а також його дружини та колеги Ганни Барвінок, встановлено пам'ятники, упорядковано могили, посаджено сад та викопано ставок. Комплекс досить достовірно відбиває хутірське життя.

Ічнянський краєзнавчий музей розташований у невеликій одноповерховій будівлі поряд із центром міста.

Заснований у 1961 році краєзнавцем Миколою Бутком. 7 тисяч експонатів відображають природу та історію Ічнянського краю.

На особливу увагу заслуговує оригінальна колекція самоварів, гончарних кахлів і виробів гончарства, ікон та стародруків, українських сорочок, рушників, виробів ткацтва та різьби по дереву. У музеї представлені твори місцевих художників та майстрів декоративно-ужиткового мистецтва, зокрема унікальна добірка різьблення по дереву Антона Штепи.

Відділом Ічнянського краєзнавчого музею є Музей художника Миколи Ге.

Ічнянський національний природний парк охороняє унікальні лісостепові комплекси у верхів'ї річки Удай на північному заході Лівобережно-Дніпровської лісостепової провінції.

У тутешніх лісах зустрічається клен, липа, граб і дуб, росте безліч лікарських рослин, зокрема. занесених до Червоної книги України (лілія лісова, плаун літній).

На території Ічнянського національного природного парку облаштовані еколого-пізнавальна стежка "У долині Іченька" та еколого-туристичний маршрут "Садове". У мальовничих куточках парку влаштовані місця для короткострокового відпочинку – лави, столи, навіси від дощу. Для тривалого відпочинку пропонується будиночки, діє прокат туристичного спорядження.

Кам'яниця чернігівського полковника Павла Полуботка в Любечі – один із небагатьох зразків кам'яної цивільної архітектури XVIII сторіччя на Чернігівщині.

Раніше ці землі належали гетьманові Мазепі, але після його союзу зі шведами Петро передав Любеч полковнику Полуботку за відмінну службу. Згодом Полуботок став наказним гетьманом України, але у результаті був заарештований та помер у Петропавлівській фортеці.

Кам'яниця Полуботка розташовувалась на території старої фортеці на посаді Любеча (біля нинішнього будинку культури). В 2012 році кам'яниця була повністю відреставрована, у приміщенні відкрилася тимчасова виставка експонатів із колекції Чернігівського історичного музею. Планується створення музею козацької доби та гетьмана Павла Полуботка.

Поруч, на крутому березі Дніпра, нещодавно виявлено другий із двох печерних храмів Любеча, які приписуються Антонію Печерському – так звана Ближня печера. На думку археологів, храм було створено на згадку про Антонія Печерського в XIX столітті на території парку маєтку графа Мілорадовича.

Племінне господарство "Бреч" було створено в 2006 році в селі Бреч на Чернігівщині для розведення елітних коней ганноверської породи.

Наразі підприємство включає кінно-спортивний комплекс "Бреч", туристично-готельний комплекс, ресторан та кафе, сауну та басейн. Види активного відпочинку: більярд, верхова їзда, майстер-класи з виїздки, прогулянки на велосипедах та квадроциклах, риболовля.

Дерев'яна будівля залізничного клубу в місті Сновськ збудована у 1927 році майстром Леонідом Веселовим, який також збудував у місті залізничну станцію, міст та церкву.

Сновський клуб залізничників послужив декорацією залізничної станції під час зйомок російського телесереалу "Важкий пісок", частина дії якого відбувається у дореволюційному Сновську.

Козелецький ліцей № 1 створений у 1996 році на базі середньої школи, яка в свою чергу створювалася в 1912 році як Вища початкова школа для дівчаток.

Протягом 4-х років там навчали арифметики, письма, читання, вишивання, крою та шиття. Викладання велося російською.

Під час Першої світової війни приміщення використовувалося як госпіталь. В 1919 році в приміщенні ліцею відбувся 1-й з'їзд Рад Козелецького району, на якому було проголошено радянську владу. В роки Другої світової війни німці використали приміщення під зерносховище.

В 1943 році навчання відновилося.

Коропський регіональний історико-археологічний музей розташований у будівлі колишньої Феодосіївської церкви, яку було збудовано у 1880-ті роки у псевдоруському стилі.

За радянської влади з храму зняли бані та розмістили у ньому спочатку кінотеатр, а потім музей.

Значну цінність становлять археологічна, геологічна та етнографічна колекції. В експозиції можна побачити знахідки з Мезинської палеолітичної стоянки, діораму Радичівського городища часів Київської Русі, зразки традиційного одягу та рушників.

У музеї також широко представлені зразки керамічного посуду та кахлі Коропщини, яка була відома як один із провідних центрів гончарства.

Архітектуру краю представляють макети всіх 9 церков, що існували в Коропі на початку XX століття.

Коропський центр дитячої та юнацької творчості розміщений у колишньому. будинку купця Богдана, який був одним із найбагатших підприємців дореволюційного Коропа.

Тут можна побачити роботи вихованців центру, зокрема вироби із кераміки та соломи, зразки розпису.

Корюківський історичний музей складається з 5 експозиційних відділів, які розповідають про життя людей на цих землях у різні історичні періоди.

Фонди музею налічують понад 8 тисяч експонатів: нумізматика, кам'яні знаряддя праці періоду пізнього неоліту, бивень мамонта, предмети побуту та старовини, особисті речі та матеріали видатних людей, фотодокументи.

Зокрема, представлено фрагмент української хати Корюківщини кінця XIX – початку XX століття. Це трикімнатне помешкання (робоча, побутова та обрядова частини), в якому виставлені різні речі, якими на той час користувалися в побуті.

Краєзнавчий музей Новгород-Сіверського історико-культурного заповідника знайомить з історією міста, археологією та природою Сіверського краю.

У відділі історії представлена діорама пізньопалеолітичної Пушкарівської стоянки, а також діорама визволення міста від німецько-фашистських загарбників.

З флорою та фауною краю знайомить експозиція відділу природи з діорамою "Полісся".

У відділі народознавства розгорнуто експозицію "Український побут, одяг та вишивка".

Співробітники Новгород-Сіверського краєзнавчого музею проводять екскурсії містом.

Камківський краєзнавчий музей "Українська світлиця" відкрився у селі Камка 2021 року з ініціативи місцевого краєзнавця.

Експозиція у вигляді сільської світлиці, облаштована в приміщенні колишнього старостату, знайомить відвідувачів із давнім побутом місцевих жителів.

Представлені старовинні столи, лавки, рушники, вишиванки, глиняний посуд, речі домашнього вжитку, картини, старовинний одяг.

Дуже мальовничий занедбаний крейдяний кар'єр знаходиться на схід від села Путивськ.

Рельєф стін утворився внаслідок розмиву породи дощами та талими водами. Особливо вражаючі види – з дна кар'єру.

З вершини розташованої поруч гори кар'єр видно у всьому своєму масштабі, і відкривається дивовижний краєвид на річку Десна.

Куликівський народний історико-краєзнавчий музей було засновано в 1978 році. В 1980 році отримав статус "Народного музею".

Музейні фонди налічують близько 3,5 тисяч експонатів, які розмізені в двох експозиційних залах загальною площею 110 квадратних метрів. Експозиція поділена на тематичні відділи: "Природа краю", "Куликівщина з найдавніших часів до початку ХХ століття", "Археологічні дослідження", "Етнографія", "Уродженці краю на фронтах Другої світової війни", "Сучасний період і видатні уродженці Куликівщини". 

В 2015 році було створено експозицію, присвячену вшануванню пам'яті Героїв Небесної сотні та російсько-української війни.

Курган "Чорна могила" знаходиться у сквері біля Палацу Культури Будівельників.

Згідно з переказами, на цьому місці було поховано легендарного засновника Чернігова князя Чорного.

За старовинною легендою, донька князя викинулася з вікна княжого терему, щоб не стати дружиною хозарського кагану, який оточив місто.

В 1872-1873 роках археолог Дмитро Самоквасов розкопав курган, виявивши поховання X сторіччя з багатим скарбом зброї: два шоломи, кольчуги, два мечі, шабля, більше десяти копій, наконечники стріл, сокира, стремена, удила. Датувати поховання дозволили 2 золоті візантійські монети часів Василя І Македонянина.

На кургані "Чорна могила" встановлено пам'ятний обеліск.