Пам'ятки Чернігівської області

Меморіал героям-захисникам України відкрито 2023 року в центрі міста Ніжин, в колишньому сквері імені Губіної, поруч із собором Всіх Святих.

Меморіальний комплекс у вигляді козацького хреста збудовано з українського граніту за проєктом архітекторки Жанни Баланюк і скульптора Сергія Олексієнка.

В центрі композиції встановлено скульптуру Героя України Олександра Мацієвського, який пішов на російсько-українську війну з Ніжина і загинув 30 грудня 2022 року від рук російських загарбників, сміливо кинувши їм в очі перед розстрілом: "Слава Україні!" Його постать символізує подвиг усіх чоловіків і жінок, що стали на захист України проти російської агресії.

Перед меморіалом встановлено інтерактивний інформаційний стенд з довідками про всіх ніжинців, які віддав своє життя захищаючи Україну.

Меморіал пам'яті героїв Крут відкрито в 2006 році на залізничній станції "Крути" (село Пам'ятне біля Крут), де 29 січня 1918 року відбувся нерівний бій між 4-тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та кількома сотнями київських юнкерів та студентів, які зайняли оборону на підступах до Києва.

Студентський курінь, сформований з учнів Київського університету Святого Володимира, Українського народного університету та Кирило-Мефодіївської гімназії, був надісланий Центральною Радою УНР на допомогу бахмацькому гарнізону, який складався з курсантів юнкерської школи. Бій тривав 8 годин. Українські війська відбили кілька атак більшовиків, але змушені були відступити, попередньо розібравши залізничну колію.

Точних даних про кількість загиблих з української сторони немає (історики називають різні цифри - від кількох десятків до трьох сотень). Один розвідвзвод (близько 30 чоловік) потрапив у полон і був страчений більшовиками. Тіла розстріляних пізніше були поховані на Аскольдовій могилі, історія зберегла імена лише 18 з них.

У ході військових дій бій під Крутами не мав вирішального значення, але подвиг київських студентів героїзований як приклад патріотизму та самопожертви української молоді. Символом епохи стала пісня Олександра Вертинського про загиблих юнкерів "Я не знаю, навіщо і кому це потрібно..." та вірш Павла Тичини про тридцять мучеників "На Аскольдовій могилі поховали їх".

Центральним елементом меморіалу "Пам’яті героїв Крут" є монументальна стела у вигляді колони Червоного корпусу Київського університету, увінчана тризубом.

Музейну експозицію розміщено у старовинних залізничних вагонах, зібраних з усієї України.

Щороку 29 січня відбуваються урочисті заходи.

Заньківський меморіальний музей Марії Заньковецької відкритий у 1964 році в селі Заньки, в садибі родини Адасовських.

Саме тут у 1854 році народилася видатна українська актриса, представниця корифеїв українського театру, перша народна артистка України Марія Заньковецька (Адасовська), тут вона провела юність та неодноразово поверталася сюди в дорослому віці.

У відновленому після пожежі будинку, де жила Марія в дитинстві, представлені фотографії членів родини Адасовських та особисті речі Заньковецької: шкатулка, дзеркало, сумочка, посуд, сплетене її руками мереживо. Особливий інтерес представляють її сценічні костюми, а також рояль, подарований актрисі композитором Миколою Лисенком.

У сусідньому приміщенні старої школи представлена етнографічна колекція та експозиція лікарських трав. Під замовлення туристичних груп музей влаштовує чаювання.

На подвір’ї музею встановлено пам’ятник Марії Заньковецькій.

Меморіальний музей революціонера-народника і винахідника Миколи Кібальчича відкрито в Коропі в будинку священика, в якому він народився в 1853 році.

Ще в молоді роки Кибальчич, який захоплювався хімією, став революціонером-підпільником, працюючи в так званих "пекельних лабораторіях", де виготовляли вибухівку. В той же час він розробив схему першого в світі реактивного літального апарату, креслення якого надряпав на стіні тюремної камери. В 1881 році його стратили за спробу замаху на російського царя Олександра II.

Біля джерел створення музею Кибальчича в Коропі стояла родина місцевих художників - Олени Лукаш та Миколи Гара-Жук. Зокрема, в експозиції музею представлено макет ракети Кибальчича.

Меморіальний будинок-музей Юрія Лисянського є відділом Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського.

Перший український навколосвітній мандрівник Юрій Лисянський був мореплавцем, географом, океанологом, картографом та етнографом, нащадком ніжинського шляхетного козацько-священицького роду. Він брав участь у першому в історії російської імперії навколосвітньому плаванні, що проходило під командуванням Івана Крузенштерна. Його іменем названо острів на Гавайях, півострів на Алясці, протоку, річку та гору на Сахаліні.

Музей Лисянського розміщується в будинку священика храму Іоанна Богослова, у чиїй родині майбутній мореплавець народився у 1773 році. Перша експозиційна зала з тимчасовою виставкою "Мандрівник козацького роду" відкрилася у 2021 році. Тут представлено деякі предмети побуту родини Лисянських – посуд, глиняну козацьку люльку тощо.

Також в експозиції можна бачити предмети, пов’язані з побутом морських офіцерів та навчанням у кадетському корпусі, тогочасну зброю, макет шлюпа "Нева", на якому Лисянський здійснив навколосвітню подорож.

Миколаївська церква у Новгороді-Сіверському - визначний твір теслярського мистецтва чернігівської школи дерев'яної народної архітектури XVIII століття.

Перший храм на честь Святого Миколая було зведено в 1086 році на пагорбі над дорогою, на якій у дохристиянські часи стояв язичницький ідол. Після монгольської навали церкву було відновлено лише в 1720 році.

Церква хрестова у плані, одноголова, пятисрубная. Пірамідальна форма органічно завершує силует пагорба.

Мистецький хутір "Острів Обирок" - еко-поселення під Батуриним, відкрите для проведення культурних та оздоровчих заходів, майстер-класів, шкіл, ретритів, виставок, таборів та зустрічей.

Арт-хутір заснований режисером та мандрівником Леонідом Кантером у 2007 році на місці покинутого хутора Обирки. У 2018 році Леонід Кантер покінчив життя самогубством. Його дружина Діана оголосила про продовження мистецької діяльності хутора.

Поселення складається з трьох крихітних хуторів на 30 будинків, які розташовані на досить великій відстані один від одного. "Будинок Сонця" - це відреставрована столітня житлова хата-мазанка із земляною підлогою. Їдальня є кілька столів і лавок під навісом і умивальник. Поруч знаходить "Кіносарай", де проводяться кіносеанси, дискусії та презентації. Також на "Острові Обирок" є старовинний клуб на 100 осіб.

Дерев'яна церква Святого Михаїла в селі Максим на Чернігівщині збудована у XVIII сторіччі.

Це досить велика дерев'яна споруда з одним куполом та прибудованою дзвіницею.

До наших днів зберіглася без жодних змін.

Могила вченого-бджоляра Петра Прокоповича знаходиться на околиці села Пальчики, в якому він у 1830 році відкрив школу бджільництва, раніше засновану ним у сусідньому селі Митченки.

Прокопович вважається основоположником раціонального бджільництва та винахідником сучасного рамкового вулика.

Пам'ятник Петрові Прокоповичу на його могилі у Пальчиках було встановлено у 2008 році, проте оригінальну скульптуру незабаром вкрали. Збереглися дві могильні плити (поряд похований наступник Прокоповича Степан Великдан), обладнано гарний під'їзд, збудовано дві гарні альтанки.

Історико-культурний центр-музей "Вітрила Маклая" відкрито в Батурині у 2014 році до 168-річчя від дня народження видатного вченого-мандрівника Миколи Миклухо-Маклая.

Це вже третій музей, створений нащадками вченого Олександром та Надією Миклухо-Маклаями.

Сам Микола Миклухо-Маклай не мав прямого відношення до Батурина, але був нащадком запорозьких козаків, а його покровителем був граф Олексій Толстой, правнук гетьмана Кирила Разумовського, який провів найкращі роки в Батурині.

У другій половині ХІХ століття Миклухо-Маклай вивчав корінне населення Південно-Східної Азії, Австралії та Океанії, написав багато робіт з зоології, зоогеографії та фізичної географії.

В музеї представлена галерея портретів Маклая та членів його родини, родовий герб, матеріали етнографічних експедицій, макети кораблів, статуетки острівних тубільців, карти та інше.

В одній з кімнат музею є куточок, де можна приміряти костюми XIX сторіччя та сфотографуватися біля корабельного штурвалу.

Музей "Вітрила Маклая" в Батурині є частиною однойменного готельно-ресторанного комплексу.

Відділ "Поштова станція" Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського відкрито в 1986 році у комплексі будівель поштової контори XVIII століття, що майже повністю зберігся.

Поштові станції у Києві, Ніжині та Батурині були створені після указу московського царя Олексія Михайловича про регулярне поштове сполучення між Москвою та Києвом від 1669 року.

В 1787 році під поштову станцію переобладнали приватну садибу, збудовану в центрі Ніжина у другій половині XVIII століття. Комплекс складався з двоповерхового будинку поштової контори з помешканням ніжинського поштмейстера і готельними номерами, двох симетричних флігелів, конюшні та каретної.

На початок XIX століття Ніжинська поштова станція була однією з найбільших у Лівобережній Україні. В тутешньому готелі зупинялися Михайло Ломоносов, Григорій Сковорода, Олександр Пушкін, Микола Гоголь, Тарас Шевченко, Марко Вовчок та інші.

Експозиція музею розміщена в збереженому флігелі станційного наглядача. Відновлено інтер'єр кімнати очікування, де можна ознайомитися з картою поштових трактів Російської імперії 1793 року, копіями "подорожніх" Миколи Гоголя (1851 рік) та Тараса Шевченка (1859 рік).

Також в експозиції представлено колекцію історичних поштових марок України та Росії, 30 старих поштових листівок з фотографіями вулиць Ніжина, макет поштової станції у первісному вигляді.

Музей "Чернігівщина - подорож крізь віки" відкрито в селі Калітянське в 2018 році на місці заснованого раніше музею знаменитого вченого та мандрівника Миколи Миклухо-Маклая.

Музейна експозиція висвітлює історію Чернігівщини від дохристиянського періоду, Київської Русі, Гетьманщини до імперського та радянського часу, а також донині.

Представлені макети найбільш відомих історичних споруд області, зокрема палацово-паркового комплексу в Качанівці, Спасо-Преображенського собору, Єлецького Свято-Успенського монастиря тощо.

Археологічний музей Батурина відкрито в реконструйованому приміщенні Воскресенської церковно-парафіяльної школи (1904 рік), яка розташована поруч з Воскресенською церквою, неподалік від Цитаделі Батуринської фортеці.

Музей археології Батурина входить до складу Національного заповідника "Гетьманська столиця".

Експозиція розгорнута у трьох залах за хронологічно-тематичним принципом. Епохи неоліту, бронзи та залізної доби представлені фрагментами кераміки та кремнієвими виробами. Давньоруський матеріал: посуд, скляні браслети, прикраси із кольорових металів, залізні та кістяні вироби. На дату спорудження польських укріплень вказує срібний талер, викарбуваний у Базелі в 1622 році.

Про визвольний рух українського народу оповідає повстанська зброя: бойові сокири, вила тощо. Гетьманський період Батурина характеризують козацькі похідні та побутові предмети, копії документів та карт, вироби ремісників, зокрема оригінальні кахлі з зображеннями гербів українських гетьманів Івана Брюховецького, Івана Мазепи, Пилипа Орлика.

Особливої уваги заслуговують знайдені під час розкопок релікти героїчної оборони міста 1708 року - натільні іконки та хрестики жертв різанини, уламки гармати та дзвону. Символом трагедії стала обпалена ікона Богоматері з Немовлям на мідній пластині зі слідами позолоти роботи майстрів Києво-Печерської Лаври кінця XVII століття, віднайдена археологами у могилі літньої жінки з розтрощеним черепом.

Музей історії Лісковиці розташований у старому приміщенні Чернігівської школи № 4 із більш ніж сторічною історією.

Музей присвячений району Лісковиця, чернігівському Подолу, який відомий з давньоруських часів, де жили ремісники та міщани. Про різні періоди його історії розповідають експонати в розділах "Лісковиця в період Київської Русі", "Лісковиця - один з християнських центрів Чернігова", "Історія школи" та інші.

Один з центральних експонатів - старовинний ткацький верстат.

Музей рідкісної книги імені Григорія Васильківського діє в Ніжині з 1985 року на базі фундаментальної бібліотеки Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя.

Розташований на другому поверсі університетської бібліотеки в старовинному будинку Купецького зібрання в центрі міста Ніжин. Музей носить ім'я одного із своїх засновників, професора Григорія Васильківського.

В основу бібліотеки покладено 2,5 тисячі томів особистої збірки книг графа Олександра Кушелєва-Безбородька, який був попечителем Ніжинської гімназії вищих наук, попередниці нинішнього університету.

В експозиції представлено багато унікальних європейських та слов'янських видань XVI - початку ХХ століть, у тому числі рідкісні екземпляри видань творів давньогрецького філософа Платона (Венеція, 1513 рік), "Іліади" та "Одіссеї" Гомера (1544 рік), "Енеїди" Вергілія (1567 рік), класичні видання ХVI-XVIII століть творів європейських мислителів.

Особлива гордість музею – запрестольне Євангеліє 1689 року з Ніжинського Благовіщенського монастиря – подарунок митрополита Стефана Яворського. Величезного розміру фоліант важить майже 18 кілограмів, деякі сторінки розфарбовані від руки, заголовки – позолочені.