Пам'ятки Чернігівської області

Музей Олега Кошового присвячено пам'яті керівника червонодонської підпільної організації "Молода гвардія", який народився в Прилуках.

Розміщується в колишньому будинку сім'ї Кошових.

В експозиції понад 450 експонатів: предмети побуту, посуд, шинель, зброя та інші особисті речі Олега, документи, листи.

В 1979 році на подвір'ї музею відкрито пам'ятник Кошовому.

Історико-меморіальний музей Павла Тичини відкрито в селі Піски в 1981 році в будинку, в якому майбутній поет народився в 1891 році й де він провів дитячі роки.

Батьківський будинок Павла Тичини відтворено за кресленнями архітектора Олександра Ноздріна та спогадам сестри поета (оригінал згорів під час Другої світової війни). Тут є сільська піч, гасова лампа, макітри та інші предмети побуту.

На подвір'ї, поруч із криницею, встановлено пам'ятник поетові.

Експозиція музею продовжується у сусідньому приміщенні: перші видання книг, фотографії, особисті речі. Декілька стендів розповідають про громадську та політичну діяльність поета-академіка, який був міністром освіти України, депутатом Верховної Ради СРСР, головою Верховної Ради УРСР.

Історико-меморіальний музей-заповідник Пантелеймона Куліша заснований в 1999 році на хуторі Мотронівці, що на околиці села Оленівка.

Тут, у садибі "Ганнина пустинь", провів останні роки життя український письменник Пантелеймон Куліш. У Мотронівцях він оселився після "емського указу" 1876 року, згідно з яким заборонялося публікувати будь-які тексти на "малорросійському нарєчії", за винятком художніх творів та історичних документів. Підготовлена ​​тут Кулішем збірка "Хутірська філософія та віддалена від світла поезія" була заборонена цензурою на підставі саме цього указу.

На території хутора відновлено садибу самого Куліша, а також його дружини та колеги Ганни Барвінок, встановлено пам'ятники, упорядковано могили, посаджено сад та викопано ставок. Комплекс досить достовірно відбиває хутірське життя.

Ічнянський краєзнавчий музей розташований у невеликій одноповерховій будівлі поряд із центром міста.

Заснований у 1961 році краєзнавцем Миколою Бутком. 7 тисяч експонатів відображають природу та історію Ічнянського краю.

На особливу увагу заслуговує оригінальна колекція самоварів, кахлів, ікон та стародруків. У музеї представлені твори місцевих художників та майстрів декоративно-ужиткового мистецтва, зокрема унікальна добірка різьблення по дереву Антона Штепи.

Кам'яниця чернігівського полковника Павла Полуботка в Любечі – один із небагатьох зразків кам'яної цивільної архітектури XVIII сторіччя на Чернігівщині.

Раніше ці землі належали гетьманові Мазепі, але після його союзу зі шведами Петро передав Любеч полковнику Полуботку за відмінну службу. Згодом Полуботок став наказним гетьманом України, але у результаті був заарештований та помер у Петропавлівській фортеці.

Кам'яниця Полуботка розташовувалась на території старої фортеці на посаді Любеча (біля нинішнього будинку культури). В 2012 році кам'яниця була повністю відреставрована, у приміщенні відкрилася тимчасова виставка експонатів із колекції Чернігівського історичного музею. Планується створення музею козацької доби та гетьмана Павла Полуботка.

Поруч, на крутому березі Дніпра, нещодавно виявлено другий із двох печерних храмів Любеча, які приписуються Антонію Печерському – так звана Ближня печера. На думку археологів, храм було створено на згадку про Антонія Печерського в XIX столітті на території парку маєтку графа Мілорадовича.

Козелецький ліцей № 1 створений у 1996 році на базі середньої школи, яка в свою чергу створювалася в 1912 році як Вища початкова школа для дівчаток.

Протягом 4-х років там навчали арифметики, письма, читання, вишивання, крою та шиття. Викладання велося російською.

Під час Першої світової війни приміщення використовувалося як госпіталь. В 1919 році в приміщенні ліцею відбувся 1-й з'їзд Рад Козелецького району, на якому було проголошено радянську владу. В роки Другої світової війни німці використали приміщення під зерносховище.

В 1943 році навчання відновилося.

Коропський регіональний історико-археологічний музей розташований у будівлі колишньої Феодосіївської церкви, яку було збудовано у 1880-ті роки у псевдоруському стилі.

За радянської влади з храму зняли бані та розмістили у ньому спочатку кінотеатр, а потім музей.

Значну цінність становлять археологічна, геологічна та етнографічна колекції. В експозиції можна побачити знахідки з Мезинської палеолітичної стоянки, діораму Радичівського городища часів Київської Русі, зразки традиційного одягу та рушників.

У музеї також широко представлені зразки керамічного посуду та кахлі Коропщини, яка була відома як один із провідних центрів гончарства.

Архітектуру краю представляють макети всіх 9 церков, що існували в Коропі на початку XX століття.

Корюківський історичний музей складається з 5 експозиційних відділів, які розповідають про життя людей на цих землях у різні історичні періоди.

Фонди музею налічують понад 8 тисяч експонатів: нумізматика, кам'яні знаряддя праці періоду пізнього неоліту, бивень мамонта, предмети побуту та старовини, особисті речі та матеріали видатних людей, фотодокументи.

Зокрема, представлено фрагмент української хати Корюківщини кінця XIX – початку XX століття. Це трикімнатне помешкання (робоча, побутова та обрядова частини), в якому виставлені різні речі, якими на той час користувалися в побуті.

Краєзнавчий музей Новгород-Сіверського історико-культурного заповідника знайомить з історією міста, археологією та природою Сіверського краю.

У відділі історії представлена діорама пізньопалеолітичної Пушкарівської стоянки, а також діорама визволення міста від німецько-фашистських загарбників.

З флорою та фауною краю знайомить експозиція відділу природи з діорамою "Полісся".

У відділі народознавства розгорнуто експозицію "Український побут, одяг та вишивка".

Співробітники музею проводять екскурсії містом.

Камківський краєзнавчий музей "Українська світлиця" відкрився у селі Камка 2021 року з ініціативи місцевого краєзнавця.

Експозиція у вигляді сільської світлиці, облаштована в приміщенні колишнього старостату, знайомить відвідувачів із давнім побутом місцевих жителів.

Представлені старовинні столи, лавки, рушники, вишиванки, глиняний посуд, речі домашнього вжитку, картини, старовинний одяг.

Сосницький краєзнавчий музей розташований у будинку лікаря Щербакова (1869-1870 роки), який пізніше належав князю Волконському, потім лікарю Петру Ольденборгеру.

Музей у ньому заснував у 1920 році юрист та історик Юрій Виноградський. Він відкрив на Чернігівщині 50 неолітичних стоянок та 9 городищ. Основою експозиції стала археологічна колекція Виноградського.

Наразі фонди музею налічують 10 тисяч експонатів. Серед унікальних експонатів – шийні гривні, бивень мамонта із насічками, кілька старовинних документів.

Також представлені деякі речі колишніх власників сосницької садиби, дворян Полторацьких, які володіли Сосницею у XVIII-XIX століттях.

Музею надано ім'я Юрія Виноградського.

Дуже мальовничий занедбаний крейдяний кар'єр знаходиться на схід від села Путивськ.

Рельєф стін утворився внаслідок розмиву породи дощами та талими водами. Особливо вражаючі види – з дна кар'єру.

З вершини розташованої поруч гори кар'єр видно у всьому своєму масштабі, і відкривається дивовижний краєвид на річку Десна.

Курган "Чорна могила" знаходиться у сквері біля ПК Будівельників.

Згідно з переказами, на цьому місці було поховано легендарного засновника Чернігова князя Чорного.

За старовинною легендою, донька князя викинулася з вікна княжого терему, щоб не стати дружиною хозарського кагану, який оточив місто.

В 1872-1873 роках археолог Дмитро Самоквасов розкопав курган, виявивши поховання X сторіччя з багатим скарбом зброї: два шоломи, кольчуги, два мечі, шабля, більше десяти копій, наконечники стріл, сокира, стремена, удила. Датувати поховання дозволили 2 золоті візантійські монети часів Василя І Македонянина.

На кургані "Чорна могила" встановлено пам'ятний обеліск.

Літературно-меморіальний музей Олександра Довженка відкрито на батьківщині кінорежисера в Сосниці.

Він народився в 1894 році в багатодітній сільській родині на хуторі В'юнище в межах нинішнього селища міського типу Сосниця. Звідси вирушив навчатися до Глухівського вчительського інституту, потім до Житомира та передреволюційного Києва.

Його складна біографія включала службу у військах УНР, утримання в більшовицькому концтаборі, вступ до Компартії, польський полон, роботу у Наркоматі закордонних справ тощо.

Всесвітню славу засновника української національної школи кінематографії Довженко завоював після виходу на екрани його визначних картин "Звенигора" та "Земля", остання з яких тепер значиться у списках найкращих кінофільмів усіх часів та народів.

Створення музею режисера в Сосниці почалося в 1957 році, після його смерті. Збереглася батьківська хата Довженка, в якій відтворено атмосферу, що оточувала його в юності. В літературній експозиції представлено збірки його оповідань та кіноповістей.

На дворі садиби встановлено ефектний, експресивний пам'ятник Довженку (1974 рік, скульптор Анатолій Фуженко, архітектор Анатолій Ігнащенко).

Мезинський національний природний парк, також відомий як "Мезинська Швейцарія", створений у 2006 році на базі кількох ландшафтних заказників вздовж правого берега річки Десна.

Площа парку складає 31 тисячу гектарів. Він простягається від Мезина на півночі до Городища на півдні та від Понорниці на заході до Розльотів на сході. У заплаві Десни збереглося багато стариць та озер, серед яких найбільшим є озеро Хатинь (50 гектарів). У парку мешкає 149 видів хребетних: 25 видів риб, 9 – земноводних, 3 – рептилій, 93 – птахів та 19 – ссавців. З них 24 види занесено до Червоної книги України. Серед пам'яток археології – Мезинська палеолітична стоянка, вік якої оцінюється у 20 тисяч років.

Візит-центр Мезинського національного природного парку розташований у Деснянському. Тут створено музей природи, де виставлені колекції комах, мохів та геологічних матеріалів. Також представлено панораму Мезинської стоянки, невелику етнографічну експозицію, кімнату-музей засновника та незмінного директора Мезинського археологічного науково-дослідного музею Василя Куриленка.