Пам'ятки Ужгорода

Музей закарпатського художника Андрія Коцки відкрито в ужгородському будинку, в якому він жив з 1945 року.

Експозицію побудовано на матеріалах, зібраних сестрою художника Анною. В його майстерні представлені деякі роботи Коцки – портрети та пейзажі післявоєнного періоду.

З іншими роботами майстра можна ознайомитись у меморіальній частині музею, де збережено житлову обстановку будинку.

В саду навколо будинку ростуть плодові дерева та чагарники, а також рідкісні декоративні види європейської та місцевої флори.

Меморіальний будинок-музей Андрія Коцки є філією Закарпатського обласного художнього музею імені Йосипа Бокшая.

Будинок-музей народного художника України Федора Манайла присвячений життю та творчості одного із основоположників Закарпатської школи живопису.

Музей відкрито в 1981 році в будинку, в якому Манайло жив в середині XX століття в Ужгороді. Тут він викладав декоративне мистецтво в Ужгородській школі ремесла та Ужгородському училищі прикладного мистецтва, працював головним художником Закарпатського обласного будинку народної творчості.

Музейна експозиція налічує понад 2 тисячі експонатів, серед яких особисті речі художника, документи з його особистого архіву, а також художні твори, що знайомлять із творчістю Федора Манайла: живопис, графіка, декорації та інші.

Збережено інтер'єр майстерні та вітальні художника.

Меморіальний будинок-музей Федора Манайла є філією Закарпатського обласного художнього музею імені Йосипа Бокшая.

Міні-статуя Свободи в Ужгороді, яка є одночасно найменшим чинним маяком в Україні, виготовлена скульптором Михайлом Колодком у стилі Фернандо Ботеро та встановлена в 2011 році на честь Ужгородської річкової регати.

Фігурка висотою 17 сантиметрів тримає світильник, у якому блимає світлодіод. Свободка-маяк встановлена на перилах мосту через річку Уж.

Пам'ятник закарпатському художнику Ігнатію Рошковичу в Ужгороді встановлено на набережній, яка раніше носила його ім'я, поряд із пішохідним мостом.

В кінці XIX - на початку XX століття Рошкович прославився сакральними розписами багатьох храмів Європи, зокрема. базиліки Святого Іштвана в Будапешті та Преображенській церкві в Ужгороді.

Скульптор Михайло Колодко зобразив художника за роботою над міським пейзажем Ужгорода з набережною та мостом через річку. Причому міст на картині виглядає таким, яким він був за часів Рошковича.

Аналогічний пам'ятник буде встановлено в Будапешті.

Провулок "Гірчичне зерно" (Гірчичний провулок) в Ужгороді - реконструйований куточок старого міста.

Колоритний торговий пасаж у центрі Ужгорода створено в 2010 році для сімейного відпочинку. 70-метровий пішохідний провулок з'єднує площу Корятовича та вулицю Олександра Фединця.

Архітектурне рішення Гірчичного провулка, спроектованого Михайлом Колодком, виконане в єдиному старовинному стилі, притаманному Ужгороду 1930-х років. Уздовж пасажу розташовані кафе та кондитерські, маленькі магазинчики, дитяча перукарня, а також музей кави з кавовою картою Ужгорода. Передбачено місце для сцени.

Особливо романтична атмосфера тут панує вечорами, коли запалюються теплі вогні ліхтарів у ретро-стилі.

Ужгородський замок - одна з найбільш збережених середньовічних оборонних споруд на території України.

Виникнення укріпленого поселення слов'янського племені білих хорватів на Замковій горі над річкою Уж дослідники відносять до VII століття, проте вперше воно згадується в угорських хроніках у IX сторіччі.

В нинішньому вигляді Ужгородський замок відбудовано після 1322 року, коли місто перейшло у володіння італійського роду Другетів. Графський палац-цитадель був оточений потужними стінами з п'ятьма бастіонами та широким ровом. За легендою, під час будівництва у стіну було замуровано за зраду дочку графа Другета.

На розкішну резиденцію фортецю було перетворено в XVII столітті графом Міклошом Берчені. В 1704 році Ужгородський замок ненадовго перейшов під контроль угорських повстанців Ференца II Ракоці, а після повернення австрійської влади на території відкрили духовну семінарію.

Зараз у приміщенні Ужгородського замку розміщені експозиції Закарпатського обласного краєзнавчого музею імені Тиводара Легоцького: народного мистецтва, духовної культури, етнографії, вогнепальної зброї та інші.

У дворі - 36-метровий облоговий колодязь і дві скульптури ХІХ століття: "Геракл, що вбиває Лернейську гідру" і "Гермес, що відпочиває". У підвалах - експозиція "Кімната тортур", в якій представлені експонати, відтворені за малюнками, середньовічними ескізами, гравюрами та фотографіями.

В приміщенні замкової охорони відкрито ресторан "Ужгородський замок" із літнім майданчиком над оборонним ровом, працює дегустаційна зала закарпатських вин.

Хрестовоздвиженський греко-католицький кафедральний собор здавна був головним християнським храмом Ужгорода.

Ініціатором його створення в 1640 році став граф Янош X Другет, який запросив для цього ченців-єзуїтів. Будівництво велося 6 років. Після ліквідації ордена єзуїтів у 1773 році Хрестовоздвиженський собор перейшов до греко-католицької єпархії. Єпископ Андрій Бачинський у 1779 році перебудував його в стилі бароко відповідно до східного обряду. Нинішні форми, що поєднують класицизм із необароко, храм набув після реконструкції 1878 року.

Інтер'єри в стилі рококо розписані закарпатськими художниками. У криптах поховано багато релігійних діячів, зокрема вбитого радянськими спецслужбами єпископа Теодора Ромжу.

В 1991 році Хрестовоздвиженський собор було повернуто греко-католикам.

Поруч знаходиться колишня єпископська резиденція, в якій було відкрито перший закарпатський вищий навчальний заклад - єзуїтську колегію. До останнього часу тут розміщувалася бібліотека Ужгородського держуніверситету, але зараз будівлю повернуто церкві. Триває реставрація, планується відкриття єпархіального музею.