Пам'ятки Верховини

Музей гуцульського побуту та мистецтва "У трембітаря" відкрив у себе вдома у Верховині гуцульський музикант Микола Іллюк, керівник ансамблю "Гуцули".

Будинок Іллюка розташований на горі у присілку Швейково.

В експозиції представлено традиційні гуцульські костюми, предмети побуту та понад сотню народних музичних інструментів. Господар проводить екскурсії, розповідаючи про походження гуцулів, їх життя та ремесла, обряди та традиції. На більшості представлених музичних інструментів він грає.

Пропонує відвідувачам майстер-класи гри на знаменитій гуцульській трембіті, дримбі, цимбалах, дуді.

Приватний музей гуцульського побуту, етнографії та музичних інструментів у 1999 році відкрив у своєму будинку верховинський музикант та колекціонер Роман Кумлик.

Експонати для музею він збирав упродовж 30 років. Це і народний одяг із льону та шкіри, і розписні глиняні тарілки, і гуцульські топірці-бартки, і грошові знаки різних часів, і багато інших старовинних речей та предметів народного побуту.

Найбільшою різноманітністю відрізняється колекція народних музичних інструментів: скрипки, трембіти, цимбали, дримби, кобзи. Особливою гордістю колекції є гуцульська волинка – дуда.

Раніше екскурсії проводив сам господар музею, супроводжуючи розповідь про кожен інструмент виконанням народних мелодій та пісень. Після смерті музиканта гостей приймає його донька Наталія.

Про відвідування музею музичних інструментів Романа Кумлика необхідно домовлятися заздалегідь.

Приватний музей "Галєрія гуцульських традицій та обрядів" створила у Верховині краєзнавиця Павла Рашковська.

Особливістю музею є інтерактивна форма знайомства відвідувачів з гуцульськими традиціями та обрядами. Господиня музею проводить екскурсії у формі розмови з відвідувачами за столом з карпатським чаєм та випічкою.

В експозиції представлена велика кількість гуцульських вишиванок та інших елементів народного вбрання, який відвідувачі можуть приміряти. Екскурсію доповнює майстеркласи із зав’язування хустки та гри на дримбі.

Під замовлення в "Галєрії" можна організувати вечерю з традиційними гуцульськими стравами та настоянками на карпатських травах.

Також господиня музею проводить авторські екскурсії Верховиною.

Музей гуцульської магії розмістився в одному із комплексів відпочинку на околиці Верховини, яка вважається неформальною столицею Гуцульщини.

Його мета - зберегти пам'ять про відомих карпатських знахарів і провидців, яких тут називають мольфарами.

В музеї представлені речі, якими користувалися маги-мольфари та які розповідають про давню гуцульську магію.

На базі музею гуцульської магії також проводяться майстер-класи з виготовлення оригінальних чайних ложок з дерева, прядіння ниток з вовни, дзеркальної каліграфії.

Хата-музей кінофільму "Тіні забутих предків" у верховинському присілку Гліфа відкрита в 2000 році у будинку, в якому в 1963-1964 роках жив під час зйомок режисер фільму Сергій Параджанов.

Відвідувачі тут можуть подивитися фільм та ознайомитись з історією створення картини.

Діють такі експозиції: життя та творчість видатних людей, етнографія та побут, історико-архітектурна спадщина.

Сироварня-музей "Хата-стая" відкрита у Верховині в 2014 році. Стая - це традиційний елемент полонинської садиби гуцулів-вівчарів, де з овечого молока варять сир будз.

Справжню столітню гуцульську хату перевезли господарі з віддаленого села. Найстарішою частиною будівлі є кімната з піччю, де зібрані вишиті сорочки та рушники, посуд (тарілки, глеки), килими тощо. Тут господарі готують страви у печі.

Друга кімната "Гуцульська світлиця" призначена для проведення майстер-класів та дегустацій.

Але спочатку відвідувачам пропонують взяти участь у процесі приготування будза у стаї, де над відкритим вогнищем розміщується казанок із молоком. Після цього проводиться дегустація.

Також тут можна навчитися готувати гуцульські страви чи взяти урок ткацтва.

Хата-музей кінофільму "Анничка" у Верховині відкрився в 2016 році в історічній гуцульській хаті-ґражді, в якій у 1968 кінорежисер Борис Івченко знімав деякі епізоди цієї відомої кінострічки виробництва Кіностудії імені Довженка.

Відкриття музею відбулося під час кіномистецького фестивалю "Тіні забутих предків: стежками фільму "Анничка".

Приміщення музею – це одна з небагатьох гуцульських ґражд, що збереглися в Карпатах з початку XX століття. Являє собою комплекс житлового будинку та господарських будівель, які утворюють замкнутий дворик із брамою, що забезпечує мешканцям найкращий захист від негоди й диких звірів.

Експозиція відображає побут, звичаї та традиції гуцулів, а також містять інтерактивні елементи. Представлені світлини колишніх власників ґражди та акторів, що були задіяні у фільмі "Анничка", зняти тут кадри з фільму, деякі предмети кінореквізиту.

Дегустаційна зала "Копальня бриндзи" у Верховині пропонує дегустації традиційної полонинської сирної продукції та аналогів європейських сирів власного виготовлення.

Сири за традиційною технологією виготовляються на полонині "Кринта", де у сезон випасаються корови і працює гірська сироварня. У міжсезоння працює домашня мініферма.

На дегустаціях, зокрема, представлені два українські сири із зареєстрованим географічним зазначенням: Гуцульська овеча бриндзі та Гуцульська коров'яча бриндза. Також можна скуштувати вурду (легкий сир з сироватки), копчений будз (сир із незбираного молока), тверді сири Каччота і Чорногора з витримкою по 2 місяці. Крім сирів та бринзи, до дегустаційного сету додатково входять полонинське сало, мед, хліб, вино, самогон.

Дегустаційна зала "Копальня бриндзи" є об'єктом Культурно-туристичного маршруту "Гуцульські сирні плаї".

Дегустаційна зала "Сирна лавка на горищі" відкрилася 2020 року в центрі Верховини, поруч з міським ринком. Лавка пропонує дегустації крафтових продуктів з власного полонинського господарства для груп до 45 осіб.

Тутешню сертифіковану гуцульську коров'ячу бриндзу виробляють за традиційною технологією з цільного молока корів, які випасаються на гірській полонині на висоті понад 700 метрів над рівнем моря.

Під час екскурсії на полонину можна ознайомитися з процесом виробництва полонинських сирів і продегустувати їх в оточенні гірських краєвидів. У міській дегустаційній залі також можна скуштувати готову продукцію полонинської сироварні: коров'ячу бриндзу, овечу бриндзю, вурду, звичайний та копчений будз. Додатково можна замовити вино, карпатський чай, гуслєнку та кулешу. У крамниці, крім сирів, можна придбати гриби сушені та мариновані, мед і медову продукцію, чаї з карпатських трав.

Дегустаційна зала "Сирна лавка на горищі" є членом Асоціації карпатських ватагів та бере участь у Культурно-туристичному маршруті "Гуцульські сирні плаї".

Регіональний історико-краєзнавчий музей “Гуцульщина” у Верховині відкрито у 1938 році завдяки активній підтримці громадсько-політичного діяча, етнографа-фольклориста та самобутнього письменника Петра Шекерика-Доникова.

Представлені предмети народного побуту, одяг, картини тощо.

Проводяться майстер-класи, під час яких можна спостерігати процес виготовлення гуцульських килимів.

Історико-краєзнавчий музей "Гуцульщина" є філією Івано-Франківського краєзнавчого музею.

Криївка-музей УПА у Верховині відкрився 2021 року в підвальному приміщенні Меморіального музею Петра Шекерика-Дониківа.

Музей створив власник цього столітнього будинку Іван Маківничук, серед предків якого були бійці УПА. Таємний вхід у криївку-музей облаштовано через колодязь.

Експозиція музею відтворює атмосферу, в якій жили українські повстанці під час визвольної боротьби у середині XX століття. Представлено автентичну зброю, одяг, журнал допитів, інші документи і старі світлини.

Меморіальний музей Петра Шекерика-Дониківа відкрився у Верховині 2018 року з ініціативи його нащадків.

Експозиція присвячена гуцульському громадському і політичному діячеві, етнографу, письменнику, учаснику визвольних змагань Петру Шекерику-Дониківу, який у 1920-1930-х роках був війтом Верховини та послом до польського Сейму. Співпрацював з Іваном Франком, Михайлом Коцюбинським, Гнатом Хоткевичем та Станіславом Вінцензом. Після загарбання Прикарпаття Радянським Союзом  Шекерик-Доників був репресований.

Музей розташовується в будинку 1933 року побудови, в якому він жив певний час у Верховині. В експозиції представлені старі світлини, архівні документи, листи Петра Шекерика-Дониківа та його особисті речі. Зокрема, можна побачити шкільну парту, за якою він навчався в дитинстві.

У 2021 році в підвальному приміщенні Меморіального музею Петра Шекерика-Дониківа у Верховині відкрився Криївка-музей УПА.

Приватний музей кінофільму "Олекса Довбуш" у Верховині відкрили в 2018 році місцеві підприємці та громадські активісти Микола Данилюк і Володимир Сумарук.

Експозиція розповідає про легендарного ватажка опришків Олексу Довбуша, чий повстанський загін діяв на Прикарпатті у середині XVIII століття, а також про зйомки однойменного кінофільму кіностудії імені Олександра Довженка, який був знятий режисером Віктором Івановим у 1959 році саме у Верховині та сусідній Криворівні.

В експозиції представлені світлини та різні раритетні речі, пов'язані зі зйомками фільму. Особливістю музею є наявність великого мультимедійного екрану, на якому демонструються фрагменти фільму "Олекса Довбуш" та інших стрічок, які були зняті у Карпатах.

Для дітей на подвір'ї музею облаштована ігрова зона "Опришківські забави", де можна позмагатися у силі, міткості та спритності.

Дегустаційну залу "Музей штопора" відкрив у 2020 році колекціонер Петро Антипов на власному подвір'ї у Верховині. В його колекції понад 600 штопорів різноманітних форм та розмірів – у вигляді тварин, птахів, ключів, зброї, келихів тощо.

Експонати розвішані у великій альтанці, яка також виконує функції дегустаційної зали. Власник особисто проводить екскурсії з розповідями про історію та різновиди штопорів.

Також відвідувачам пропонуються дегустації домашніх вин та чачі, які господар виробляє із закарпатського винограду. До вина пропонується підкопчений сир будз.

Церква Успіння Пресвятої Богородиці у Верховині є однією з найбільших дерев'яних архітектурних споруд в Україні.

Збудована у XVIII сторіччі. Згоріла в 1944 році, відновлена в 1994 році.

Яскравий зразок гуцульської народної архітектури.