Пам'ятки Галича

У невеликому будиночку в центрі Галича відкрито музей історії та культури караїмського народу - невеликого етносу, про походження якого точаться давні наукові суперечки.

Ймовірно, невелика група караїмів переселилася до Галича з Криму в ХІІІ сторічі. Достовірні відомості про караїмську колонію в Галичі належать до ХVІ століття.

Експозиція музею знайомить відвідувачів із релігійними та культурними традиціями караїмів, громадським та побутовим життям караїмської громади Галича.

Потужний замок над Дністром поряд з пристанню Галича, за однією з версій, поставив волинський воєвода Любарт на місці давньоруської цитаделі, яка стояла на цьому місці ще за часів Данила Галицького.

До ХV сторіччя замок був одним із найбільших у Галичині, гарнізон налічував тисячу людей. У XVII столітті він витримав дві облоги татар, а в 1649 році був узятий військами Богдана Хмельницького.

Реконструкцією зайнявся галицький староста Анджей Потоцький, перетворивши дерев'яні укріплення на кам'яний замок. Роботами керував італійський інженер Франсуа Корразіні. В 1676 році замок постраждав під час польсько-турецької війни, незабаром втратив стратегічне значення та був частково розібраний на будматеріали.

Наразі входить до складу Національного заповідника "Давній Галич". Відновлено південно-західну вежу та частину оборонної стіни, розпочато реставрацію каплиці Святої Катерини. Планується відкриття експозиції старовинної зброї.

Картинна галерея Національного заповідника "Давній Галич" відкрилася 2010 року. Розміщується на другому поверсі адміністративного корпусу заповідника.

В галереї експонуються мистецькі роботи українського художника з Австралії, уродженця містечка Бережани на Тернопіллі Володимира Савчака. Також можна побачити картини галицького художника художник Богдана Кузіва, інших місцевих художників.

В картинній галереї проходять тематичні виставки та конференції.

Православний храм Різдва Христового згадується в ХVІ сторіччі як головна культова споруда ремісничого району стародавнього Галича (в 1593 році храм був офіційно закріплений за гончарним цехом).

Протягом ХVІ-ХVІІІ століть церкву неодноразово руйнували татари, після чого вона була реконструйована і набула теперішнього вигляду. Тоді ж зроблено дерев'яний різьблений іконостас. На початку XX століття було проведено реставрацію за участю отця Миколи Вінницького - відомого москвофіла, репресованого австрійською владою. Перед храмом йому встановлено пам'ятник.

В останні роки поряд зведена дзвіниця. Біля церкви просто неба споруджено макет стародавнього Галича.