Пам'ятки Івано-Франківського району

Дерев'яна церква Святого Василія Великого в селі Черче – один із найдавніших храмів бойківського типу.

Місцеві жителі називають її церквою Святої Параскеви П'ятниці.

Храм збудований у XVI сторіччі, на нинішнє місце (старий цвинтар на околиці села) перенесений у 1733 році. Церква тризрубна раннього типу. Перекриття зрубів – шатрові, з трьома заломами над центральним та одним – над бічними куполами.

Василівська церква у Черчому характеризується вишуканими пропорціями. У 1970 році проведено реставрацію - храму повернули автентичний центральний купол.

Церква Святого Пантелеймона - єдина споруда Стародавнього Галича княжої епохи, що збереглася.

Будівництво храму на північно-східній околиці міста було завершено в 1194 році. Його заснував Галицько-Волинський владика Роман Мстиславич, назвавши на честь свого діда, київського князя Ізяслава, християнське ім'я якого було Пантелеймон.

У XIV сторіччі церкву було перетворено на костел Святого Станіслава, а в XVI столітті проведено реконструкцію та відкрито монастир францисканців із дзвіницею, оборонними валами та монастирськими приміщеннями.

Після Першої світової війни Пантелеймонівська церква тривалий час була в запустінні, відреставрована в 1998 році, освячена греко-католиками.

На стінах збереглися старовинні графіті, зокрема знаменитий розквітлий хрест, що став емблемою Національного заповідника "Давній Галич" та гербом сучасного міста.

Єдиний у Карпатах діючий грязьовий (глинисто-бітумний) вулкан знаходиться на околиці села Старуня.

Утворився в 1977 році на місці старого озокреитового промислу після землетрусу в Румунії. Спочатку мав 4 жерла діаметром 10-50 сантиметрів і висоту конуса близько 3 метрів. Зараз є велика плоска пляма бруду, налічує 8 кратерів і 12 непостійних мікрократерів. З них з різною періодичністю та інтенсивністю викидаються гази, нафта та вода різної мінералізації.

Під'їзний шлях до вулкана відсипаний великим гравієм.

У невеликому будиночку в центрі Галича відкрито музей історії та культури караїмського народу - невеликого етносу, про походження якого точаться давні наукові суперечки.

Ймовірно, невелика група караїмів переселилася до Галича з Криму в ХІІІ сторічі. Достовірні відомості про караїмську колонію в Галичі належать до ХVІ століття.

Експозиція музею знайомить відвідувачів із релігійними та культурними традиціями караїмів, громадським та побутовим життям караїмської громади Галича.

Аквапарк "Цунамі" в Івано-Франківську вважається одним із найбільших в Україні.

Його площа складає 6 тисяч квадратних метрів. Одночасно він може прийняти до 500 осіб.

Всього в аквапарку "Цунамі" 6 басейнів та 12 гірок, а також джакузі, солярій, сауна, масажний кабінет, фітнес-центр. Один із басейнів глибиною 12,5 метрів призначений для занять дайвінгом. З центрального басейну в приміщенні можна випливти назовні до 30-метрового басейну з чотирма доріжками та підігрівом води, який працює цілий рік на відкритому повітрі.

Окрім аквапарку, до спортивно-розважального комплексу "Цунамі" також входить льодова арена, ресторан, готель.

Архікатедральний та Митрополичий собор Воскресіння Христового - головна греко-католицька святиня Івано-Франківська.

Собор було закладено в 1720 році як єзуїтський костел, проте через помилки в конструкції первісну будівлю в 1752 році довелося повністю розібрати та збудувати заново. В середині ХІХ століття храм було передано греко-католикам і він став катедральним собором.

В 1899-1890 роках настоятелем собору служив станиславський єпископ Андрей Шептицький до свого призначення митрополитом УГКЦ.

Воскресенський собор вважається взірцем австро-баварської архітектурної школи з чіткими рисами класицизму. Водночас верхівки веж виконані в стилі гуцульської дерев'яної архітектури.

В інтер'єрі - великий п'ятиярусний іконостас, виконаний відомими українськими художниками Модестом Сосенком, Юліушем Макарівським та Антіном Монастирським.

Поруч збереглася будівля колишнього монастиря єзуїтів із колегіумом, який зараз займає медінститут.

В 1993 році на фасаді собору встановлено горельєф  Андрея Шептицького, а в 1997 році в нішах поміщено скульптури княгині Ольги та Володимира Великого як первосвятителів Русі, а також блаженного мученика Григорія Хомншина, єпископа станіславівського (1904-1945 роки).

Ратуша на колишній ринковій площі Більшівців  (нині - Вічевий Майдан) побудована у XIX столітті.

Спочатку мала більш високу квадратну годинникову вежу з відкритою галереєю та гостроверхим шпилем. У період Першої світової війни будівля постраждала і була відбудована в нинішньому, більш присадкуватому вигляді.

Ратуша і зараз служить за призначенням – у ній розміщується селищна рада Більшівців.

Галерея сучасного мистецтва "Арт на мур" відкрилася у 2012 році в комплексі Фортечній галереї "Бастіон" на території Станіславської фортеці в історичному центрі Івано-Франківська.

В галереї проводяться виставки мистецьких робіт митців з Івано-Франківська та інших міст України, зокрема класичного живопису та авангарду.

Заклад пропонує організацію та проведення виставок, продаж картин.

Потужний замок над Дністром поряд з пристанню Галича, за однією з версій, поставив волинський воєвода Любарт на місці давньоруської цитаделі, яка стояла на цьому місці ще за часів Данила Галицького.

До ХV сторіччя замок був одним із найбільших у Галичині, гарнізон налічував тисячу людей. У XVII столітті він витримав дві облоги татар, а в 1649 році був узятий військами Богдана Хмельницького.

Реконструкцією зайнявся галицький староста Анджей Потоцький, перетворивши дерев'яні укріплення на кам'яний замок. Роботами керував італійський інженер Франсуа Корразіні. В 1676 році замок постраждав під час польсько-турецької війни, незабаром втратив стратегічне значення та був частково розібраний на будматеріали.

Наразі входить до складу Національного заповідника "Давній Галич". Відновлено південно-західну вежу та частину оборонної стіни, розпочато реставрацію каплиці Святої Катерини. Планується відкриття експозиції старовинної зброї.

Галицький національний природний парк займає територію майже 15 тисяч гектарів вздовж річки Дністер та пониззі її приток: Лімниці, Лукви, Гнилої Липи.

Включає лісові масиви, болота, лісостепові ділянки та різні геологічні утворення на стику Опілля, Галицької улоговини та Прикарпаття. Серед окремих пам'яток природи – три дуби віком від 200 до 500 років.

У приміщенні адміністрації Галицького національного парку відкрито музей "Природа землі Галицької", експозиція якого відтворює у вигляді діорам лісові, лугово-степові та водно-болотні біогеоценози. Представлені колекції опудал типових та рідкісних представників хребетних, ентомологічні колекції, гербарні зразки.

"Галичиною могилою" здавна називають самотній курган на південно-західній околиці Крилоського городища, у найвищій його точці, між зовнішнім та внутрішнім оборонним валом.

За переказами тут похований легендарний засновник Галича князь Гал (Галиця). Про "Галичину могилу" є згадка в Галицько-Волинському літописі XIII століття як про сакральне місце набуття князівської влади.

Під час розкопок у 1991-1993 роках у кургані було знайдено давньослов'янське символічне поховання (кенотаф) якогось знатного воїна. У залишках спаленого човна виявлено кинджал, наконечники стріл, три сокири, позолоту від щита та інші предмети, що датуються X століттям. Останків самого воїна у похованні не було.

Територія за палацом Потоцьких в Івано-Франківську відома як "Гетьманські вали".

Це була частина міських укріплень – фортеці Станіслав. Для того, щоб замок господарів міста був вищим за інші міські укріплення, були насипані штучні вали з двома бастіонами. На валах було споруджено стіни, які знесли на початку ХІХ століття, а в 1876 році на цьому місці розбили сквер "Гетьманські вали".

Сьогодні це невеликий парк, у якому встановлено монумент "Піднесення", центральним елементом якого є скульптура Ісуса Христа.

Католицький костел заснований у Богородчанах у 1691 році коштом графині Констанції Потоцької.

Перший храм був дерев'яний. У 1742-1762 роках збудовано новий кам'яний костел Відвідин Пресвятої Діви Марії у стилі бароко, а також комплекс домініканського монастиря з палатами духовенства, огорожею та воротами.

Комплекс сильно постраждав у роки Першої світової війни. У богородчанському костелі зберігалася чудотворна ікона Богоматері, яку в 1944 році вивезли до Польщі.

У 1990-х роках місцева влада передала храм УПЦ московського паріархату, спричинивши таким чином конфлікт з громадою римо-католиків міста. У будівлі костелу діяв православний храм Петра і Павла, а в палатах була розміщена музична школа.

У 2020 році костел нарешті був повернений до Римо-католицької церкви.

Маріямпільський замок на високому лівому березі Дністра збудував у 1691 році відомий польський полководець, великий коронний гетьман Станіслав Яблоновський.

У XII-XV сторіччях на цьому місці існувало давньоруське поселення Чортопіль, а пізніше – дерев'яний замок Божий Видок. Замок Яблоновського отримав назву Маріямпіль на честь ікони Діви Марії "Переможниці", яка супроводжувала гетьмана у всіх військових походах. Твердиня мала чотири оборонні вежі, дві в'їзні ворота, житловий будинок і казарми гарнізону, облоговий колодязь.

У XVIII-XIX століттях частину оборонних споруд розібрали для будівництва нового палацу, який зберігся донині (зараз - лікарня). Перед палацом росте 600-річний дуб, а за будинком розташований старовинний парк.

Біля підніжжя Замкової гори є цілюще джерело.

Історико-етнографічний музей "Берегиня" в Бурштині засновано 1987 року з ініціативи викладачки Бурштинського енергетичного коледжу Тамари Гусар. Експозиція розташована в актовому залі гуртожитку коледжу.

Колекція музею налічує понад 1500 експонатів – переважно це етнографічні та археологічні матеріали.

В археологічному розділі представлені матеріали з розкопок в околицях Бурштина: кам'яні сокири, кістки вимерлих тварин тощо. Колекція опільської вишивки налічує близько 250 рушників та 160 сорочок. В розділі "Опільське житло" представлено інтер'єр сільської кімнати і комори, що наповнені знаряддями праці, речами побуту, меблями та старовинним одягом. Наступний розділ знайомить з історією краю від давньоруських часів до Другої світової війни.