Пам'ятки Києва

Історична вулиця Андріївський узвіз здавна пов'язує Верхнє місто з Подолом.

Мощена грубим каменем дорога круто звивається між старими одно-двоповерховими будинками. Це колоритне місце, що зберігає дух старого Києва, уподобане художниками та торговцями сувенірами, тут завжди багато туристів.

У верхній частині Андріївського узвозу знаходиться Андріївська церква, нижче розташовані музеї, театри, картинні галереї, антикварні магазини, ресторани та кафе.

Музей Булгакова відкрито у "Будинку Турбіних" (Андріївський узвіз, 13), де письменник створював "Білу гвардію". Поруч із музеєм встановлено пам'ятник Булгакову.

"Замок Річарда Левове серце" (Андріївський узвіз, 15) - прибутковий будинок купця Орлова у стилі англійської неоготики. Навпроти - сходи на вершину Замкової гори (дерев'яний замок стояв за часів польсько-литовського володарювання у XV-XVII століттях).

У будинку №2Б розташований Музей однієї вулиці.

Знаменитий київський "Будинок з химерами" - один з найекстравагантніших витворів архітектора Владислава Городецького (в цьому будинку він жив до 1920 року).

Будинок розташований на крутому печерському схилі, з одного боку має три поверхи, а з іншого шість. Фасади прикрашені хитромудрими скульптурами на теми стародавніх міфів та мисливства, які служили в першу чергу рекламою нового будівельного матеріалу - цементу. Легенда приписує похмурі скульптурні сюжети скорботі Городецького за його донькою, що потонула в Середземному морі.

В радянські часи будинок був комуналкою, потім лікарнею ЦК КПУ. Нині - Мала резиденція прийомів Президента України. Екскурсії організовує "Музей історії Києва". Навпроти розташована Адміністрація Президента України.

Володимирський собор - класичний зразок русько-неовізантійського стилю у храмовій архітектурі. Висота хреста головного купола - 49 метрів.

Ідея спорудження у Києві величного храму на честь князя Володимира Великого виникла напередодні святкування 900-річчя Хрещення Русі. Початковий проєкт розробив архітектор Іван Штром, але через дорожнечу його довелося переробити. Будівництво доручили архітекторові Олександру Беретті, проте спроєктований ним будинок дав тріщини, і будівництво в 1864 році заморозили. Роботи завершив у 1882 році архітектор Володимир Ніколаєв за рекомендаціями всесвітньо відомого фахівця зі склепінних споруд Рудольфа Берганда.

Внутрішнім оформленням керував професор Адріян Прахов, який залучив до роботи 96 відомих художників, в тому числі Віктора Васнецова, Михайла Нестерова, Павла та Олександра Свєдомських, Михайла Врубеля, Миколу Пимоненка, які перетворили Володимирський собор на справжню мистецьку перлину. Композиційна система будується навколо монументального зображення Богоматері з Немовлям роботи Васнецова, який працював над найбільш значущими сюжетами біблійної історії та головними подіями із життєпису князя Володимира. Урочисте освячення відбулося в 1896 році у присутності імператора Миколи II.

За радянських часів майно храму націоналізували, дзвони переплавили "на потреби індустріалізації", у приміщенні відкрили антирелігійний музей, потім архів Академії наук. Служби у Володимирському соборі відновили лише під час гітлерівської окупації.

З 1992 року до створення Православної Церкви України в 2019 році, був головним храмом Української Православної Церкви Київського Патріархату. Тут зберігаються мощі Святої Варвари та Святого Макарія.

Вулиця Петра Сагайдачного - головна магістраль старої частини Подолу, одна з найколоритніших вулиць в Києві.

Поєднує Контрактову площу з Поштовою. Була частиною Подільсько-Печерської магістралі. Названо на честь гетьмана Петра Сагайдачного, пам'ятник якому встановлено у сквері на Контрактовій площі.

У вихідні та святкові дні вулиця Сагайдачного стає пішохідною зоною, тут розташовано безліч магазинів та кафе.

В центральній частині знаходиться Садиба Балабух (вулиця Петра Сагайдачного, 27).

Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут" (НТУУ КПІ) - один із найстаріших та найбільших технічних ВНЗ світу.

На момент створення складався із 4-х відділень. Перші будівлі збудовані по проєкту архітектора Ієроніма Кітнера. Першим головою екзаменаційної комісії був Дмитро Менделєєв. Нині в складі університету функціонує понад 30 факультетів та інститутів, одночасно навчаються понад 40 тисяч студентів.

В корпусі №6 організовано Державний політехнічний музей імені Бориса Патона - єдину в Україні установу, де представлено історію становлення основних галузей вітчизняної техніки та внесок України в історію розвитку техніки в світі. 13 розділів розміщено у 9 залах, колекція налічує понад 10 тисяч експонатів, з яких 3 тисячі виставлено у постійній експозиції.

В 2008 році у відреставрованому приміщенні колишніх авіаційно-автомобільних майстерень відкрився відділ музею "Історія авіації та космонавтики імені Ігоря Сікорського". В розділі "Авіація" основний акцент зроблено на історію зародження цієї галузі в Україні. Основою розділу „Космонавтика” є колекція музею ветеранів космодрому Байконур. Встановлено пам'ятник Ігореві Сікорському.

В 2012 році в університетському парку перед корпусом №1 КПІ встановлено скульптуру "Ступені пізнання" - семиметровий стос книг, увінчаний академічною шапочкою.

Палац у Києві в стилі бароко був збудований на Клові (нинішні Липки), у володіннях Києво-Печерського монастиря для розміщення почесних гостей Лаври.

Авторами проєкту стали німецький архітектор Йоган Шедель та український архітектор Перо Неєлов, будівництвом керував кріпак зодчий-самоучка Степан Ковнір. В 1863 році було добудовано третій поверх. Інтер'єр розписали українські художники в 1757 році.

Кловському палацу так і не судилося послужити за призначенням - представники царського двору, які відвідували Київ, тут не зупинялися. В палаці ненадовго розмістили лаврську друкарню, згодом військовий госпіталь. Пізніше у ньому розташовувалися різні навчальні заклади, а в радянські часи - музеї.

В останні роки будівля була повністю відреставрована, в ній розмістився Верховний Суд України. Стіни та стелю прикрасили скульптури давньоримських та давньогрецьких богів юстиції та справедливості. Меблі виготовлені за авторськими кресленнями в стилістиці середини ХVІІІ сторіччя.

Планується проведення екскурсій.

Центральна площа Нижнього міста, на місці якої був головний торг древнього Києва.

В XIII-XVIII сторіччях Контрактова площа була адміністративним центром міста та місцем проведення Контрактових ярмарків, тут знаходилася будівля Магістрату з Войтовою вежею, з якою оголошувалися рішення міської влади (була побудована в 1714 році, згоріла в 1812 році).

В центрі площі розташований Гостинний двір (1809-1811 роки), у якому зупинялися купці, які прибували на ярмарки. Поруч - фонтан "Самсон" (1754 рік), який був частиною старовинного водопроводу та приваблював паломників легендою про цілющі властивості його води. На площі також знаходиться Контрактовий дім (1815-1817 роки), який служив місцем проведення концертів і балів.

Виділяється відновлена в 1970-х роках висока дзвіниця грецької церкви Святої Катерини (1741 рік), приміщення якої зараз належить Нацбанку.

Маріїнський палац - один із найкрасивіших палаців України.

Імпозантна будівля в стилі бароко споруджена в 1750-1755 роках за проєктом архітектора Бартоломео Растреллі для імператриці Єлизавети Петрівни, яка особисто вибрала для нього місце. Під час найвищих візитів до Києва тут зупинялися члени царського родини, а тому числі Катерина II, яка відвідала Київ у 1787 році. В XVIII-XIX століттях палац служив резиденцією генерал-губернаторів Київської губернії.

Наразі Маріїнський палац є церемоніальною резиденцією Президента України, де відбуваються прийоми на найвищому рівні. Збереглися багато оформлені інтер'єри в стилі класицизму з елементами бароко та ренесансу, старовинні меблі, люстри, картини відомих художників, настінний живопис.

Спочатку головний фасад був звернений до Міського (Царського) саду, закладеного в 1748 році за наказом імператриці Єлизавети. З протилежного боку палацу (нинішнього парадного) - розбитий Маріїнський парк, який має ім'я імператриці Марії Олександрівни. На території парку зведено скандальну багатоповерхівку, що стала найвищою (над рівнем моря) житловою будівлею у Києві.

Понад 100 реалістичних фігур видатних діячів української історії представлено в експозиції інноваційного музею "Становлення української нації" в Києві.

Він розташований на території Національного музею історії України у Другій світовій війні, зі зворотного боку постаменту Батьківщини-матері.

Протягом двогодинної екскурсії відвідувачі знайомляться з з багатовіковою історією української нації та її дійовими особами: королями та гетьманами, військовими та вченими, артистами та спортсменами.

Експозиція складається з 25 сюжетних композицій, що моделюють різні історичні сцени або відтворюють реальні події історії України у хронологічній послідовності: доісторичний період від трипільської культури до ранніх слов'ян, Київська Русь (княгиня Ольга, Святослав Хоробрий, Володимир Великий, Ярослав Мудрий), козацька доба (князь Костянтин Острозький, Дмитро "Байда" Вишневецький, Петро Конашевич-Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Виговський, Іван Мазепа та Пилип Орлик), періоди відродження нації (Григорій Сковорода, Тарас Шевченко, Леся Українка та інші), Української революції (Михайло Грушевський, Симон Петлюра та інші), визвольних рухів (Степан Бандера, Андрій Мельник, Роман Шухевич), сучасності (Ігор Сікорський, Микола Амосов, В'ячеслав Чорновіл, Богдан Ступка та інші).

Кожну інсталяцію супроводжує інтерактивний аудіо і відео контент в поєднанні із спецефектами, що занурюють глядача в атмосферу відповідної епохи. Представлені діорами, мультимедійні стенди, інтерактивні екрани, мапи, голограми. Відвідувачам доступні медіагіди на восьми мовах. Інсталяції спеціально облаштовані як фотолокації. Окремі стенди адаптовані для дітей. Наявні зони відпочинку, кафе, сувенірна крамниця.

За оцінками проєкту "Inclusive Travels in Ukraine: доступність музеїв України", цей інноваційний музей з об'ємними скульптурами діячів в історії України має безбар'єрний експозиційний простір.

Музейно-виставковий центр "Музей історії міста Києва" є багатофункціональним комплексом, що репрезентує різноманітні історичні, мистецькі та пізнавальні проєкти.

Заснований 1978 року, до кінця радянської доби розташовувався в будівлі Кловського палацу на Печерську, потім довго тулився на двох поверхах Українського дому. Сьогодні музей розміщується в сучасній будівлі на розі вулиць Хмельницького та Пушкінської.

Колекція музею історії Києва налічує близько 300 тисяч експонатів, що входять до археологічної, нумізматичної, етнографічної колекції, а також тематичних комплексів сучасного періоду. Це й київські пам’ятки пізньопалеолітичного періоду (Кирилівська стоянка), й археологічні знахідки кам’яної доби, доби бронзи (Трипільська культура), знайдені українськими вченими під час археологічних розкопок на теренах Києва; рідкісні кам’яні візантійські іконки та унікальний фресковий живопис з розкопок князівського палацу Давнього Києва; реліквії київського самоврядування, зокрема, печатки київських ремісничих цехів та символ міського самоврядування – барельєф Архангела Михаїла з міської ратуші.

Окрасою зібрання є колекція стародруків XVI–XVII століть, колекції фаянсу та порцеляни Києво-Межигірської фабрики та фабрики Міклашевського, живописні роботи Миколи Прахова і Олександра Мурашка. Представлено типові інтер'єри дворянської вітальні початку ХІХ століття, музичної вітальні з колекцією музичних інструментів XVIII–ХІХ століть, ремісничої світлиці, швецької майстерні, фотоательє початку ХХ століття.

В інклюзивному музейному просторі з пандусами та ліфтами проводяться спеціалізовані екскурсії "Київ на дотик".

Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка – найпопулярніший у Києві.

Будівлю театру було споруджено в 1898 році на Миколаївській площі, що з'явилася на місці засипаного ставка, що розташовувався в садибі київського професора Мерінга.

Приміщення театру зводилося архітекторами Едуардом-Фердинандом Брадтманом та Георгієм Шлейфером для театру "Товариство драматичних артистів" Миколи Соловцова, який згодом став основою трупи іншого київського театру - імені Лесі Українки. Зал для глядачів оформлений в стилі рококо.

В 1919 році театр Соловцова був націоналізований та перетворений на Другий театр УРСР імені Леніна. В 1926 році будівля театру стала постійною сценою для театрального колективу імені Івана Франка. Театральний сезон 1926 року в перейменованому театрі відкрився постановкою "Вій" за мотивами твору Миколи Гоголя у переробці Остапа Вишні.

Тривалий час мистецьким керівником театру імені Івана Франка був народний артист СРСР та України Богдан Ступка.

Найвдалішими постановками із сучасного репертуару вважаються "Наталка Полтавка", "Шельменко-Денщик", "Пігмаліон", "Швейк".

Національний ботанічний сад імені Миколи Гришка закладено Інститутом ботаніки Академії наук України на площі 130 гектарів на території Звіринця, де в давнину розташовувалася одна із заміських князівських резиденцій, а в пізніші часи - один із фортів Київської фортеці.

Ландшафтно-ботанічні ділянки відображають флору різних куточків України, колекція рослин налічує понад 10 тисяч видів. В Оранжерейному комплексі представлені екзотичні тропічні та субтропічні рослини.

Парк особливо популярний навесні, під час цвітіння бузку (понад 200 видів).

Свято-Троїцький Іонінський монастир, що знаходиться на території саду, заснований в 1864 році, до 1917 року був найбільшим після Лаври монастирем Києва. До нього належить Звіринецький печерний скит ХІ сторіччя (вулиця Ломаківська, 22).

Прекрасний 19-купольний собор Святої Софії в Києві - найдавніша архітектурна пам'ятка Русі, один з найбільших християнських храмів свого часу, об'єкт світової культурної спадщини ЮНЕСКО.

Храмовий комплекс Софійського монастиря розташований в історичному центрі Києва, на Старокиївській горі, в межах Міста князя Ярослава.

Згідно з останніми дослідженнями, Софійський собор заклав київський князь Володимир Великий в 1011 році, а побудований він був не пізніше 1018 року. Раніше вважалося, що собор зведений в 1037 році на честь перемоги Ярослава Мудрого над печенігами, що зазначено в "Повісті временних літ". Грандіозна на ті часи споруда з дуже складною структурою побудували візантійські майстри за зразком собору Святої Софії в Константинополі.

Нинішній стиль українського бароко храм отримав за часів гетьмана Івана Мазепи внаслідок ініційованої митрополитом Петром Могилою реконструкції, проведеної в XVII столітті італійським архітектором Октавіано Манчіні. В інтер'єрах збереглися безцінні давньоруські мозаїки і фрески, серед яких культовий мозаїчний образ Богоматері Оранти.

Софійський собор був головним храмом Київської держави, під його склепіннями відбувалися урочисті посадження на великокняжий престол, церковні собори і прийоми. У храмі поховані князь Ярослав Мудрий, його дружина Ірина (Інгігерда) і син Всеволод з сім'єю, князь Володимир Мономах, багато київських митрополитів. Цінним джерелом історичних відомостей є численні стародавні графіті, які можна вважати неофіційним літописом Софійського собору і всієї Руси-України ХІ-ХVIII століть.

Сьогодні Національний заповідник "Софія Київська" об'єднує 77 пам'яток архітектури. Навколо собору розташовані монастирські споруди XVII-XVIII століть: будинок митрополита, братський корпус, бурса, трапезна, пекарня, келії і готель. Комплекс оточений стіною з воротами Заборовського і південною в'їзною вежею. Дзвіниця, що виконує роль головної брами, відкрита для відвідування.

На площі перед дзвіницею знаходиться могила патріарха Української православної церкви Київського патріархату Володимира, похованого біля входу в Софію в "чорний вівторок" 18 липня 1995 року після жорстокого зіткнення віруючих з міліцією.

Також перед входом встановлена тактильна модель собору з рельєфними табличками. Територія заповідника стає доступнішою, створюється інклюзивний інформаційний центр.

Окремими об'єктами заповідника є Золоті ворота, Андріївська церква та Кирилівська церква в Києві, Генуезька фортеця в Криму.

Національний науково-природничий музей Національної академії наук України розташований у центрі Києва, у старовинному будинку з оригінальною архітектурою у стилі неокласицизму.

Заснований 1966 року. Зараз це великий музейний комплекс, що об'єднує 5 музеїв: археологічний, геологічний, палеонтологічний, зоологічний, ботанічний.

У 24 залах на площі 8 тисяч кваратних метрів зібрано понад 30 тисяч експонатів, що розповідають про виникнення Землі, її будову і еволюцію, рослинний і тваринний світ, а також про історію матеріальної культури племен і народів, що заселяли територію України в давні часи.

Чільне місце посідає комплекс діорам – близько 30 ландшафтних експозицій та біогруп. Зокрема, у палеонтологічній експозиції можна побачити діорами "Палеозойське море", "Північне Причорномор'я наприкінці міоцену" та "Стоянка первісної людини в печері Киїк-Коба", кістяки дейнатерія, мамонта, волохатого носорога і велетенського оленя, реконструкції жител з палеолітичних стоянок у Мезині та Межирічі.

На цокольному поверсі розміщується Археологічний музей Інституту археології НАНУ. Зокрема, тут представлено комплект розмальованих кісток мамонта доби верхнього палеоліту з Мезинської палеолітичної стоянки, інтерпретованих як найдавніші у світі музичні інструменти.

Конструктивістська будівля Національного центру "Український дім" з'явилася біля підніжжя Володимирської гірки в центрі Києва в 1982 році.

Будинок призначався для розміщення Київської філії Центрального музею Леніна, який займав ці приміщення в період з 1982 до 1993 року. В 1993 році експозицію колишнього музею було демонтовано, а будівлю передано щойно створеному центру "Український дім".

З 2004 до 2012 року тут тимчасово розміщувалася експозиція Музею історії Києва, який був "виселений" із Кловського палацу, а зараз займає нову будівлю на вулиці Богдана Хмельницького.

Наразі Національний центр "Український дім" надає послуги з організації проведення самітів, симпозіумів, конгресів, з'їздів, конференцій, презентацій, науково-технічних та торговельно-промислових спеціалізованих і міжнародних виставок, бізнес-форумів, літературно-мистецьких акцій, концертів, показу фільмів, корпоративних вечірок, балів, художніх виставок, вернісажів. Є постійним партнером київського етномузичного фестивалю "Віртуози фолку" та започаткував у грудні 2019 року власний святковий фестиваль "ДоДому на Різдво", який організатори планують зробити щорічним.