Пам'ятки Києва

Музей-архів преси в Києві – проєкт інтернет-видання "Історична правда". Це перший в Україні музей такого профілю.

Розташований на Подолі в Києві.

В основі колекції - приватні збори періодики та самвидаву журналіста Вахтанга Кіпіані.

Музей відкрився в 2014 році виставкою "За Україну, за її волю! Періодика ОУН, УПА, УГВР та інших визвольних формувань".

Меморіальний музей-квартира композитора Віктора Косенка заснований в 1938 році його вдовою Ангеліною Канеп-Косенко.

В музеї відтворено інтер'єри вітальні та кабінету Косенка, якими вони була за його життя. Серед представлених в експозиції особистих речей композитора найдавнішою є іменна срібна ложка з батьківського дому Косенка. Привертає увагу альбом із крокодилячої шкіри із нотами тем симфонічних творів Косенка. Представлені книги з особистої бібліотеки Косенка з дарчими написами авторів.

Зараз Музей-квартира Віктора Косенка є філією Музею театрального, музичного та кіномистецтва України.

Музей-майстерня видатного українського скульптора, кінорежисера і драматурга, народного артиста України Івана Кавалерідзе відкрився в 1993 році в будинку на Андріївському узвозі в Києві, в якому митець у 1911 році працював над проектом пам’ятника княгині Ользі.

Фонди музею налічують близько 3,5 тисячі експонатів. В експозиції представлені проєкти пам’ятників, станкові скульптури, в яких скульптор звертається до образу Тараса Шевченка, Григорія Сковороди, Льва Толстого, Федора Шаляпіна, Амвросія Бучми, Лесі Українки, Миколи Амосова та інших видатних особистостей.

Також в музеї експонуються матеріали, які висвітлюють життєвий та творчий шлях Івана Кавалерідзе.

Оглядова екскурсія включає меморіальну кімнату митця, де експонуються меблі та його особисті речі. Відвідувачам демонструють цифрові копії кінофільмів Кавалерідзе.

Музей-майстерня творчої династії Зноби-Голембієвських створений 2006 року в будинку на Печерську у Києві, в якому з 1965 року жив український скульптор, народний художник України Валентин Зноба зі своєю дружиною, художницею Тетяною Голембієвською.

В експозиції представлене велике зібрання авторських скульптур трьох поколінь митців – Івана Зноби, Валентина Зноби, Миколи Зноби та їхніх творчих родин.

Микола Зноба продовжує жити й працювати в будинку, підтримуючі творчу атмосферу майстерні. На подвір'ї влаштовано сад скульптур, головною серед яких є фігура козака Мамая перед входом у будинок, оригінал якої встановленої на Майдані Незалежності.

Музей-майстерня творчої династії Зноби-Голембієвських часто слугує мистецьким майданчиком для зустрічі культурних діячів, митців різних напрямків та стилів.

Витончена будівля Національної філармонії України, яка прикрашає нині Європейську площу в Києві, збудована в 1882 році архітектором Володимиром Ніколаєвим як клуб міських Купецьких зборів.

Тут відбувалися бали, благодійні заходи, концерти. Колонна зала філармонії має унікальну акустику, тут виступали Чайковський, Рахманінов, Шаляпін.

В 1991-1996 роках проведено повномасштабну реставрацію.

Національний військово-історичний музей України розміщується у Будинку офіцерів на Печерську в Києві.

Музей розповідає про розвиток військової справи упродовж багатьох століть: кіммерійсько-скіфський період, Київська Русь, козацька епоха, Перша світова війна, Національно-визвольна боротьба, Друга світова війна, Холодна війна, становлення збройних сил незалежної України.

В основі експозиції – автентична зброя, яка використовувалась у різні історичні епохи на території сучасної України. В залах музею можна переглянути військову хроніку, документальне та художнє військово-історичне кіно.

Також музей проводить уроки патріотичного виховання, на яких можна самостійно розібрати та зібрати автоматичну вогнепальну зброю.

Національний історико-архітектурний музей "Київська фортеця" створений у 1927 році на основі частини фортифікаційних споруд однієї з найбільших у світі кам'яно-земляних фортець, що збереглися.

Історія Київської фортеці на Печерську починається з другої половини XVII століття, коли козаки під проводом гетьмана Івана Самойловича звели навколо Києво-Печерської лаври земляну чотирикутну фортецю з частоколом. Більш масштабні фортифікаційні роботи були проведені під час царювання Петра I, коли коштом гетьмана Івана Мазепи лавра була обнесена кам'яною стіною з бійницями і чотирма баштами, а згодом до неї прибудована більш досконала фортеця з дев’ятьма земляними бастіонами.

В 1831-1856 роках була зведена Нова Печерська фортеця, що складалася з Києво-Печерської цитаделі, Васильківського і Госпітального укріплень, окремо розміщених оборонних башт, казарм, арсенальних майстерень та інших споруд.

Одним із ключових вузлів оборони стало Госпітальне укріплення, яке чудово збереглося до наших днів - на його території розташовується Головний військовий клінічний госпіталь.

У Косому капонірі, влаштованому за межами головного валу Госпітального укріплення, розміщується музей "Київська фортеця" з експозиціями "Історія фортифікації на теренах України" та "Історії використання споруд Київської фортеці", виставкою "Від ядра до снаряда", а також експозицію просто неба з оборонними валами, фортечною стіною капонірами та старовинними гарматами.

Частинами музейного комплексу є Спаський бастіон Києво-Печерської цитаделі та найбільший в Європі Лисогірський форт площею майже 120 гектарів в Голосіївському районі Києва.

Бабин Яр у Києві відомий усьому світу як символ геноциду єврейського народу. В роки гітлерівської окупації України тут було розстріляно понад 100 тисяч мирних громадян, військовополонених, підпільників, партизанів, заручників, членів ОУН, психічнохворих та інших людей. Зараз це одне з найвідоміших пам'ятних місць, пов'язаних із Голокостом.

Глибокий між Сирцем та Куренівкою у Києві, вздовж нинішньої вулиці Олени Теліги, відомий з XV століття як урочище "Шалена Баба". За однією з версій, таке прізвисько мала місцева шинкарка, що згодом продала ці землі домініканському монастирю. 

Розгалужений яр довжиною 3,5 кілометри тягнеться від нинішньої станції метро "Дорогожицька" до Кирилівської церкви. У верхній частині яру з кінця XIX століття почалося облаштування Лук’янівського єврейського цвинтаря (зберігся конторський будиночок).

Під час Другої світової війни природний рельєф яру був доповнений протитанковими ровами. Саме вони стали місцем масових розстрілів і поховання мешканців Києва протягом 1941-1943 років. Лише 29-30 вересня 1941 року нацисти стратили тут 33 тисячі євреїв.

В 1976 році біля Бабиного Яру було споруджено пам'ятник розстріляним громадянам та військовополоненим, що тривалий час залишався єдиним монументальним втіленням трагедії. В 1991 році безпосередньо на місці поховання встановлено пам'ятний знак "Менора" у формі єврейського ритуального семисвічника. В 2001 році відкрито пам'ятник загиблим дітям.

У 2007 році комплекс пам'яток в урочищі Бабин Яр було проголошено національним історико-меморіальним заповідником. 

З 2016 року Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр" розбудовує на території заповідника великий музейно-меморіальний комплекс. Зокрема, 2020 року відкрилася інсталяція "Дзеркальне поле", 2020 року – символічна синагога "Місце для роздумів", а також інсталяція "Погляд у минуле", присвячена Куренівській трагедії.

Щороку 29 вересня в Бабиному Яру відбуваються траурні заходи.

Національний історико-меморіальний заповідник "Биківнянські могили" створено на місці масового поховання жертв політичних репресій 1937-1941 років.

У сталінські часи біля селища Биківня (зараз в межах Києва поблизу автостради Київ-Бровари) розташовувався об'єкт спеціального призначення НКВС, де таємно ховали розстріляних киян, польських офіцерів та інших жертв більшовицького терору. Зокрема, тут поспіхом поховали в'язнів київських в'язниць, яких розстріляли після нападу Німеччини на СРСР.

За попередніми даними, опублікованими ще за радянських часів, під Биківнею поховано 6783 жертв репресій, але реальна кількість може бути в кілька разів більшою. Дослідження продовжуються і зараз.

Біля входу на територію меморіалу "Биківнянські могили" встановлено пам'ятник жертвам репресій.

Щороку в середині травня відбуваються поминальні заходи.

Національний комплекс "Експоцентр України" (ВДНГ) – головний виставковий майданчик країни.

Комплекс на південно-західній околиці Києва споруджений у 1958 році як Республіканська сільськогосподарська виставка, але вже на момент відкриття отримав назву "Виставка передового досвіду в народному господарстві УРСР". Український варіант назви "Виставка передового досвіду..." виявився неблагозвучним у народному скороченні (ВиПерДос), і невдовзі комплекс перейменували на "Виставку досягнень народного господарства" (ВДНГ). У 10 павільйонах були представлені найкращі зразки продукції українських підприємств.

Наразі "Експоцентр України" є організатором багатьох міжнародних та національних виставок та ярмарків, сучасним демонстраційним центром досягнень України в економічній, науковій, виробничій, гуманітарній та інших сферах. Закрита виставкова експозиційна площа – 18 тисяч квадратних метрів, відкрита площа – 21 тисяча квадратних метрів.

З туристичної точки зору Експоцентр цікавий як зразок парадної радянської архітектури – 20 із 180 розташованих на території будівель мають статус історико-культурних пам'яток України.

Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький Арсенал" у Києві є провідною українською інституцією культури, яка інтегрує різні види мистецтва – від сучасного мистецтва, нової музики й театру до літератури та музейної справи. Заснований 2005 року з ініціативи Президента України Віктора Ющенка.

Музей розміщується в комплексі історичних будівель Старого Арсеналу навпроти Києво-Печерської лаври. Це найбільш збережена споруда Старої Печерської фортеці XVIII століття, що стала згодом цитаделлю Нової Печерської фортеці. Велика двоповерхова прямокутна в плані будівля зведена у 1784-1801 роках військовим інженером Карлом де Шардоном з жовтої київської цегли без зовнішнього тинькування, через що сучасники називали Арсенал порцеляновим. Також збереглася частина головного фортечного валу з бастіонами, Васильківську та Московську ворота, два порохові льохи. З початку XIX століття Арсенал перебував у розпорядженні Київського військового гарнізону, протягом ХХ століття тут розташовувалася військова частина, працював оборонний Київський ремонтний завод.

З 2005 року ведеться реставрація та перетворення пам’ятки архітектури та військової інженерії на сучасний культурно-мистецький простір. Поки що для виставок сучасного мистецтва та різних мистецьких акцій використовується менше половини загальної експозиційної площі, що сягає 60 тисяч квадратних метрів.

У перспективі "Мистецький Арсенал" стане прогресивним музейним комплексом, який буде представляти історію українського мистецтва від давнини до сучасності та прийматиме колекції шедеврів із провідних світових музеїв.

Зараз тут діє Мала Галерея, що презентує молоде українське мистецтво, а також реалізуються камерні проєкти провідних вітчизняних митців. Найбільшим щорічним заходом є Міжнародний фестиваль "Книжковий Арсенал".

За оцінками проєкту "Inclusive Travels in Ukraine: доступність музеїв України", цей найбільший культурно-мистецький та музейний комплекс України успішно реалізує програму підвищення інклюзивності.

Національний музей "Чорнобиль" є багатофункціональним історико-культурним закладом, який береже та оповідає історію ядерної аварії на Чорнобильській атомній електростанції 1986 року як найбільш важкої радіоекологічної катастрофи ХХ століття.

Музей відкрито в 1992 році з ініціативи МВС України в історичній будівлі Пожежної каланчі початку XX століття, де початково розміщувалось Подільське пожежне депо, а згодом і Київське обласне управління пожежної охорони, яке координувало хід ліквідації аварії на ЧАЕС.

Експозиція на площі 1100 квадратних метрів налічує понад 7 тисяч експонатів: розсекречені документи, таємні карти, фотографії, спеціальні прилади, особисті речі ліквідаторів, предмети із зони відчуження.

Сприйняття розширюють сучасні аудіовізуальні та інформаційні засоби, художні інсталяції. Представлена діюча трьохфазова діорама "Чорнобильська АЕС до, під час та після аварії", а також діючий макет 4-го енергоблоку ЧАЕС. Підтримується електронна "Книга пам'яті учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС".

Пропонуються оглядові екскурсії українською, російською, англійською та німецькою мовами, аудіогіди, тури в Чорнобильську зону від партнерів музею.

Експозиційні зали музею розташовані на другому поверсі будівлі. З  метою забезпечення комфортного пересування територією музею "Чорнобиль" для відвідувачів, які пересуваються на кріслах колісних, передбачено можливість використання електричного підйомника з першого поверху. Основні відеолокації експозиції музею адаптовано до потреб відвідувачів з порушеннями слуху. 

Національний музей Голодомору-геноциду в Києві зберігає пам'ять про жертви страшного злочину проти українського народу, організованого більшовицьким урядом у 1932-1933 роках шляхом створення штучного масового голоду в Україні.

Заснований у 2008 році як Національний музей "Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні", також мав назву Національний музей "Меморіал жертв Голодомору".

Меморіальний комплекс авторства народного художника України Анатолія Гайдамаки розташований на дніпровських кручах у Парку Вічної Слави на Печерську в Києві. Через символічний вхід повз дві скульптури янголів відвідувачі потрапляють на площу "Жорна долі" зі зворушливою скульптурою дівчинки з колосками в руках "Гірка пам’ять дитинства".

Центром меморіалу є "Свіча пам’яті", оперезана хрестами, що нагадують крила вітряка, зі скульптурами лелек нагорі. Грані свічки прикрашені орнаментами з хрестів, що нагадують українську вишивку.

Музейні функції виконує Зала пам’яті. Тут представлено 19 томів "Національної Книги пам'яті жертв Голодомору", меморіальні речі жертв трагедії, архівні документи, фотографії, свідчення очевидців та карти проєкту "Цифровий атлас Голодомору". На інтерактивних тачскрінах можна ознайомитися з результати десятирічних досліджень істориків про місця масових поховань жертв Голодомору.

Відвідувачам пропонують переглянути сучасне відео в техніці 3D маппінгу, скористатися аудіогідом 34 мовами, тактильними макетами.

Триває будівництво другої черги меморіалу, де розміститься основна музейна частина комплексу.

За оцінками проєкту "Inclusive Travels in Ukraine: доступність музеїв України", цей вражаючий меморіал пам'яті жертв штучного голоду 1932-1933 років є одним із найбільш інклюзивних музеїв України.

Одним із найбільших художніх музеїв України і скарбницею української культурної спадщини є Національний музей декоративного мистецтва України у Києві (раніше мав назву Національний музей українського народного декоративного мистецтва).

Музей розташований на території Національного історико-культурного заповідника "Києво-Печерська лавра" у приміщеннях колишніх митрополичих покоїв і прилеглої до них Благовіщенської церкви, які є пам'ятками архітектури XVIII – початку ХХ століть.

Колекція музею була заснована в 1899 році як одна зі складових збірки новоствореного Міського музею старожитностей і мистецтв, перейменованого в 1904 році на Київський художньо-промисловий і науковий музей.

Зараз музейна збірка становлять понад 78 тисяч творів традиційного народного та професійного декоративного мистецтва України з XV століття до наших днів. Головні раритети музею: дерев'яний різьблений хрест у срібній оправі 1576 року, глиняні кахлі XV–XVII століть, предмети церковного шитва XVIII століття, вироби провідних порцелянових і фаянсових підприємств України XVII–XIX століть.

Гордістю та окрасою колекції є комплекси українського народного вбрання ХІХ – початку ХХ століть з усіх регіонів України, де в єдиному художньому ансамблі поєдналися мистецтво крою, ткання, вишивки, аплікації, вибійки, плетіння, обробки шкіри та металу. Привертають увагу традиційні жіночі прикраси: дукачі, коралі, венеціанське намисто, вироби з бісеру.

Також Національний музей українського народного декоративного мистецтва має найбільше зібрання картин видатних українських народних художниць Катерини Білокур та Марії Примаченко.

Найбільшою скарбницею українських старожитностей всіх часів є Національний музей історії України (НМІУ), що розташований в історичному серці Києва, на валах Київського дитинця.

Музей заснований в 1899 році, офіційно відкритий в 1904 році як Київський художньо-промисловий і науковий музей. Початково розміщувався d збудованому архітектором Владиславом Городецьким музейному приміщенні, яке зараз займає Національний художній музей. Перший музейний відділ археології очолював першовідкривач трипільської та черняхівської культур, видатний український археолог Вікентій Хвойка.

Після Другої світової війни історичний музей переїхав до нинішньої будівлі в стилі класицизму, яку було збудовано на Старокиївській горі в 1937-1939 роках для художньої школи.

Сьогодні за кількістю і значенням колекцій Національний музей історії України є одним із провідних музеїв України. Його фондові зібрання нараховують близько 850 тисяч експонатів. Це світового значення археологічні та нумізматичні колекції, етнографічні зібрання, колекції зброї, пам’яток декоративно-ужиткового мистецтва, рукописів, стародруків, творів живопису та графіки, реліквії українського національно-визвольного руху ХХ століття. Вони розміщуються в 33 залах і відображають історію України від найдавніших часів до сьогодення.

Зокрема, можна побачити загадкові біноклеподібні трипільські посудини, антропоморфного ідола ямної культури, залізний скіфський меч з золотим руків'ям з Більського городища. Діорама "Київ Х-ХІІІ століть" дає наочне уявлення про середньовічне місто. Вражає розкішшю парадна царська карета імператриці Єлизавети Петрівни, яку вона подарувала київському митрополитові Рафаїлу Заборовському. Гордістю Національного музею історії України є голографічна виставка "Золота скарбниця України", де можна детально роздивитися голограму знаменитої золотої скіфської пекторалі. Найбільша в Україні нумізматична колекція музею налічує 120 тисяч одиниць.

Крім класичних екскурсій, Національний музей історії України пропонує авторські тематичні екскурсії, театралізовані екскурсії з глибоким зануренням в атмосферу епохи, інтерактивні дитячі екскурсії та квести. Музейна крамниця пропонує історичні видання, поштівки, сувенірні тарілки, магніти тощо.

Кожен останній понеділок місяця вхід до музею безкоштовний.