Пам'ятки Херсонської області

Водолікарня "Гаряче джерело" в Генічеській Гірці функціонує на базі джерела природної термальної води зі свердловини глибиною 1600 метрів, відкритого в 1960-х роках.

Вода слабо-лужна, йодо-бромна, хлоридо-натрієва, температурою 40-42 градуси. Застосовується для лікування захворювань серцево-судинної та нервової системи, опорно-рухового апарату та іших, а також для оздоровлення пацієнтів у профілактичних цілях. До послуг відпочиваючих тут є два "проточні басейни", ванни, басейн "підводного витягу", масаж.

Бальнеолікарня працює амбулаторно з травня по жовтень, житлом та харчуванням не забезпечує.

Термальне джерело лікувальної мінеральної води знаходиться на виїзді зі Щасливцевого у бік Стрілкового, поряд із ДОТ "Дніпро", на території недобудованого комплексу Inter Medical Eco City.

Вода температурою до 70 градусів фонтанує зі свердловини, потім послідовно тече через три неглибокі басейни, поступово охолоджуючись.

Вода показана для лікування серцево-судинних захворювань, центральної нервової системи, опорно-рухового апарату, хронічних запальних жіночих хвороб, захворювань шлунково-кишкового тракту, ендокринних та обмінних порушень, а також шкірних захворювань. Прийом мінеральних ванн також сприяє загоєнню ран.

Медперсоналу та офіційних процедур немає, проте людей приваблює можливість безкоштовного самолікування.

Генічеський краєзнавчий музей представляє цікаву колекцію, присвячену історії виникнення міста Генічеська.

В залі "Природа краю" є 2 діорами: "Азовське море" та "Острів Бірючий".

Серед унікальних експонатів: стела сарматського періоду, кістки південного слона (мамонта), античні амфори, картини народного художника Купріянова, архівні документи періоду фашистської окупації, побут, одяг, посуд XVIII-XIX століть.

Особливий експонат - дерев'яна носова прикраса середньовічного судна "Голова туру" (X-XI століття), яка є туристичним символом Генічеська.

Греко-Софійська церква Різдва Пресвятої Богородиці - це найстаріша з усіх церков, що збереглися в Херсоні.

Кам'яний храм із дерев'яною главою збудували греки, що оселилися в Херсоні в XVIII сторіччі.

В інтер'єрі Греко-Софійської церкви зберігся настінний живопис, чудовий різьблений іконостас, дерев'яні скульптури.

Будівлю Центрального РАГСу зведено в 1896 році для Херсонської громадської бібліотеки. Будівництво велося на пожертвування херсонців, частину коштів виділила міська управа.

Будівлю у стилі неокласицизму спроєктував архітектор Микола Толвінський. На початку XX століття Херсонську громадську бібліотеку часто відвідував гімназист Борис Сергєєв – майбутній письменник Лавренєв.

Тут розташовувалась перша експозиція Херсонського музею старожитностей. За призначенням бібліотека служила до 1987 року, коли в будівлі вирішили розмістити міський РАГС.

Водонапірна вежа, що забезпечувала водою маєток князя Трубецького, збудована на основі руїн старовинної дозорної вежі XIV століття власником місцевої садиби князем Петром Трубецьким наприкінці XIX століття.

За однією з версій, вежа споруджена за часів князя Вітовта (XIV сторіччя), коли цими землями проходив кордон Великого князівства Литовського. Пізніше було надбудовано четвертий ярус зі стрілчастими вікнами у псевдоготичному стилі.

Нині не використовується.

Історико-розважальний комплекс "Зелені хутори Таврії" створено на місці старовинних хуторів, які існували між Олешками та Голою Пристанню до початку ХХ століття.

Музеєм народного побуту XV-XX століття є справжня українська хата. Музейна експозиція розповідає про побут українців на цих землях. Також представлено історію грошових знаків півдня України.

Відвідувачам пропонують: майстер-класи в гончарній майстерні та кузні, атракціон "Торфоленд" (поїздка на торф'яні копальні), верхова їзда та інше.

Пам'ятка історії національного значення Кам'янська Січ – це залишки однієї з найбільш збережених з кількох Запорозьких Січей, що існували в Україні з XVI по XVIII століття. Січ була оборонною фортецею, яка виконувала функції адміністративного та військового центру запорозького козацтва.

Кам'янська Січ була заснована козаками біля впадання річки Кам'янка в Дніпро в 1709 році, після руйнування царськими військами Чортомлицької Січі. В 1711 році і її було знищено за наказом царя Петра І, а козаки змушені були відійти вниз по Дніпру у володіння Кримського ханства.

В 1728 році Кам'янська Січ була відроджена, проіснувала до 1734 року, після чого запорожці переселилися на річку Підпільну, де заснували Нову Січ. На місці козацької фортеці згодом розташовувалася поміщицька економія, але збереглися й окремі фрагменти фортечних споруд XVIII сторіччя. Нині їх досліджують історики та археологи.

Збереглася могила кошового отамана Костя Гордієнка з кам'яним хрестом, встановлено пам'ятник отаману.

З 2009 року історико-культурна пам’ятка Кам’янська Січ перебуває під охороною Національного заповідника "Хортиця", тут працює філія заповідника. Встановлено символічні в'їзні ворота до січі та облаштовано лапідарій, де зібрані кам’яні пам'ятки (зернотерки, гармани тощо). Також можна побачити грот та залишки колишнього маєтку поміщика Агаркова. На території памʼятки відзначають державні свята та проводять урочисті заходи українські козаки та патріотичні гуртки Херсонщини.

Національний природний парк "Кам’янська Січ" cтворений в 2019 році на площі близько 12 тисяч гектарів на основі 2 крупних балок – Кам’янської та Милівської. Також до його складу увійшли тераса річки Дніпро між селами Червоний Маяк та Качкарівка, прилеглі до балок та тераси ділянки плакору, акваторія Каховського водосховища та затоплених ним пониззя балок.

Територія та об'єкти заповідника отримали пошкодження внаслідок російського бомбардування на початку лютого 2024 року.

Каховський історичний музей – філія Херсонського краєзнавчого музею.

Відкритий у 1957 році. Розташований у просторому приміщенні в центрі Каховки. У фондах налічується понад 7 тисяч експонатів.

Експозиції музею розповідають про основні етапи історії міста та краю, про події радянсько-української та Другої Світової воєн, про створення Каховської гідроелектростанції та Каховської зрошувальної системи тощо.

Найбільший інтерес представляють матеріали про козацькі походи на Іслам-Кермен та штурм Кизи-Кермена, зразки зброї запорізьких козаків та російських солдатів (кремневі рушниці, пістолети, шаблі, кинджали), трофейні шаблі, гармати, ядра XVI-XVII століть, фотокопія доповіді фельдмаршала Бориса Шереметєва імператору Петру I про перебіг штурму фортеці тощо.

Під час російської окупації Каховки у 2022 році російчькі загарбники пограбували Каховський історичний музей.

Корсунський Богородичний монастир під Каховкою заснований у 1785 році на землях князя Потьомкіна Таврійського як одновірський (старообрядницький).

За легендою, на цьому місці діти знайшли ікону Богородиці, а коли спробували її забрати, ікона стала важкою і не зрушила з місця, вказавши таким чином розташування майбутньої обителі.

До 1848 року, коли монастир став православним, до комплексу вже входили 5 кам'яних храмів, перший з яких був освячений у 1802 році, трапезна, гуртожиток із келіями.

До більшовицького перевороту 1917 року Корсунський чоловічий монастир поряд з Бизюковим чоловічим і Благовіщенським жіночим входив до трійки найшанованіших монастирів Херсонської єпархії. За радянських часів обитель була закрита, храми знищені. Вціліли частини стін, західна брама, увінчана барочним фронтоном, і кругла північно-східна вежа з шатровим завершенням. Ченці повернулися сюди лише 1999 році. Ведуться роботи з відродження монастиря.

Арабатська Стрілка - найбільша в Україні піщана коса, яка відокремлює чорноморську затоку Сиваш від Азовського моря.

Утворилася внаслідок намивання піску 850 років тому. Довжина - близько 115 кілометрів, ширина - від 270 метрів до 8 кілометрів. З континентального боку починається від портового міста Генічеськ, біля основи з боку Криму - руїни турецької Арабатської фортеці (1651 рік), взятої російськими військами в 1771 році.

Коса Арабатська Стрілка є популярною та недорогою курортною зоною, функціонує близько 100 здравниць. Вся східна частина коси являє собою суцільний піщаний пляж, західна - затока Сиваш з унікальними цілющими грязями та солями.

В районі села Щасливцеве є термальне джерело лікувальної мінеральної води.

Бетонна автодорога з боку Генічеська доходить лише до села Стрілкове, подальший автомобільний рух ґрунтовою дорогою, прозваною "пральною дошкою", дуже ускладнений.

Римо-католицький костел Пресвятого Серця Ісуса заснований з ініціативи князя Григорія Потьомкіна для залучення до Херсона іноземців.

Перший католицький храм в ім'я Спасителя, збудований в 1787 році, був глинобитним. Кам'яний костел на цьому місці було зведено в 1820-х роках, пізніше над дзвіницею надбудували шпиль. Тут діяла римо-католицька церковна школа та суспільство допомоги бідним католикам.

В 1918 році відбулося перше богослужіння українською мовою. В 1931 році костел було закрито, у ньому розмістили майстерні, потім відкрили дитячий кінотеатр.

В 1994 році храм було повернуто віруючим та реконструйовано. Нині це римо-католицький костел приходу Пресвятого Серця Ісуса.

Костел Тіла Господнього в Правдиному (колишнє Цареводар) збудований у другій половині ХІХ століття польськими переселенцями-католиками.

Храм виконаний у стилі еклектизму з елементами готики та ренесансу. Вікна були оформлені вітражами.

За радянських часів костел був закритий, проте зберігся донині. Іноді для невеликої католицької громади Правдиного проводяться служби.

Чаплинський краєзнавчий музей розташований у парковій зоні у центрі міста.

Засновником та першим завідувачем був директор Червонополянської школи Іван Максимов. В основу експозиції він поклав власну колекцію сільського інвентарю та предметів побуту, яку допомагали збирати учні та інші мешканці селища.

Наразі експозиція розміщена у 8 залах, де відтворено природу та далеке минуле краю, часи революції та радянсько-українськой війни, колективізації, Другої світової війни, а також інтер'єр сільської хати з рушниками та старовинними предметами. Тут піч, прядка, глиняний посуд, скриня, дитяча колиска, ікони та інше.

Увага! В ніч на 1 квітня 2017 року в музеї сталася пожежа, яка знищила експозицію музею та частину фондів.

Краєзнавчий музей в смт Велика Лепетиха носить ім'я громадської діячки Олени Ціпко, за ініціативою котрої музей було засновано у 1975 році.

Музейний фонд налічує близько 18700 експонатів, серед яких є археологічні знахідками трипільської культури, артефакти з кіммерійського царського кургану, половецькі кам'яні скульптури.

Представлено макет козацького зимівника, козацька шабля і бандура.

В залі "Українська хата" експонуються ужиткові речі та знаряддя праці селян XVIII-XIX століть. Діорама "Велика Лепетиха" представляє вигляд села наприкінці XIX – початку XX століття. Інтер'єр міщанської кімнати того періоду відтворено в залі "Вітальня".

В експозиції про Голодомор представлені документи, що свідчать про злочини більшовицької влади, які призвели до масового голоду 1932-1933 років.

"Зала сучасного періоду" висвітлює події Другої світової війни, післявоєнної відбудови, війни в Афганістані та російсько-української війни.