Пам'ятки Дрогобицького району

Літературно-меморіальний музей-садибу Івана Франка створено на батьківщині письменника в селі Нагуєвичі.

Тут він народився в 1856 році в родині коваля, провів дитинство, а потім неодноразово повертався до рідних місць. У своїх творах він яскраво описав дитячі спогади, коли дитиною проводив час у батьківській кузні.

Перша експозиція була відкрита в 1946 році в маленькому будиночку племінника письменника. Пізніше на місці садиби Франка за його описами та фотографіями було відтворено батьківський будинок із затишними кімнатами. В колоритному дворі - стайня, кузня, сарай з інструментами та пасіка.

Навпроти знаходиться будівля літературно-меморіального музею з експозицією перших видань творів письменника, поруч із яким розташована скульптурна група "Іван Франка та світова література".

На в'їзді до Нагуєвичів, а також у Франковому саду встановлено дерев'яні різьблені скульптури, що символізують ідеали, літературних героїв та близьких людей письменника.

Історичний відділ, відділ природи та адміністрація музею "Дрогобиччина" розташовані в колишній будівлі Дрогобицької повітової ради (1894 рік).

В основу експозиції музею, відкритого в 1940 році, лягли колекції графа Лянцкоронського, Хирівської єзуїтської школи, а також частина зібрання самбірського музею. Зокрема, представлено найдавніший на території Прикарпаття глиняний посуд, бронзовий скарб ранньозалізної доби, грамота про підтвердження Дрогобичу Магдебурзького права, ваги для зважування солі, громадська каса XVI сторіччя, колекція монет XIV-XIX століть та інше.

До 60-річчя УПА відкрито діораму-макет "Повстанська криївка", яка була виготовлена ​​за описом командира УПА Степана Стебельського.

Відділом музею "Дрогобиччина" є історико-меморіальний комплекс "Тюрма на Стрийській" в колишній будівлі Повітового суду.

Історико-меморіальний комплекс "Тюрма на Стрийській" відкрито 2013 року в колишній катівні НКВС, яка розташовувалася у внутрішньому подвір'ї будівлі Повітового суду в Дрогобичі.

В період Другої світової війни та в перші роки радянської окупації тут було закатовано та розстріляно щонайменше 1200 жителів Дрогобиччини.

Колишня будівля Дрогобицького цісарського повітового суду – одна з найкрасивіших у Дрогобичі, але водночас це символ тоталітаризму та репресій чотирьох окупаційних режимів. Триповерхова будівля в стилі історизму зведена на початку ХХ століття, ставши одним із найбільших судів на Галичині. Окрім 20 суддів, там працювала судова канцелярія та тимчасова в'язниця. У міжвоєнний період польська влада розмістила тут міський суд.

Це ж приміщення використовували як суд і під час німецької окупації 1941-1944 років. Але найжахливішої слави "Дрогобицької катівні" будівля зажила у 1939-1941 та 1944-1959 роках, коли тут розмістилося Дрогобицьке управління НКВС із внутрішньою тюрмою, де масово катували та розстрілювали місцевих мешканців. 

Нині це корпус Інституту фізики, математики, економіки та інноваційних технологій Дрогобицького державного педагогічного університету.

На місці колишньої катівні у 2013 році було створено меморіал "Тюрма на Стрийській" за проєктом дрогобицького архітектора Максима Чирки та відкрито музей, що є підрозділом Музею "Дрогобиччина".

Експозиція розповідає про сталінський терор та репресії на західноукраїнських землях: окупацію та встановлення радянської влади на Дрогобиччині, створення Дрогобицької області, репресії НКВД-НКГБ на Дрогобиччині. Представлено фотомартиролог жертв НКВД- НКГБ. Особливе хвилювання викликає перегляд особистих речей закатованих, знаряддя вбивства і катувань, знайдені під час досліджень території колишньої катівні.

Музей історії курорту Трускавець розташований в центрі міста на віллі "Саріуш", яка є пам'яткою архітектури початку ХХ століття.

В 7 залах виставлені історичні документи, а також предмети побуту населення передгір'я Карпат, які дають уявлення про історію краю з найдавніших часів донині.

Музей історії нафтової, озокеритової та газопереробної промисловості був заснований у Бориславі в 1972 році при Палаці культури нафтовиків.

У 2003 року оновлена ​​експозиція відкрита у приміщенні адмінкорпусу НГУ "Бориславнафтогаз" (5 поверх). Експозиція музейної кімнати знайомить відвідувачів з історією розвитку бориславського нафтовидобутку – найстарішого нафтового промислу України.

В музеї представлені знаряддя праці, промислове обладнання, зразки сировини та продукції, предмети побуту, нумізматичні матеріали (монети, медалі, ордени, значки), світлини старого Борислава.

Цікава колекція гасових та нафтових ламп, діючі макети бурильних установок.

Палац мистецтв "Вілла Б'янки" у Дрогобичі – яскравий зразок архітектурного стилю сецесії (віденського модерну) кінця XIX – початку XX століття.

Багато оформлена темно-зелена двоповерхова будівля належала доктору-рентгенологу Йозефу Ротту. Будинок описаний у новелі Бруно Шульца "Весна" як "Вілла Бьянки".

Зараз це будівля Палацу мистецтв, що належить музею "Дрогобиччина", і використовується як виставковий центр.

Тут представлені настінні малюнки Бруно Шульца, виявлені в 2001 році на "Віллі Ландау" в Дрогобичі.

Тематична виставка "Скарби графа Лянцкоронського" представляє понад 150 предметів високохудожніх творів образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва.

Також представлено український живопис ХХ століття.

Найбільша в Східній Галичині синагога збудована в 1842-1865 роках для численної єврейської громади Дрогобича, яка відігравала важливу роль в економічному житті міста.

В архітектурі храму використано неороманські елементи, характерні для німецького стилю "Рундбоген". За зразок при оформленні була взята синагога в німецькому місті Касселі. По периметру внутрішніх стін, у кожному з полів розташовано 12 напівкруглих арок, які відповідають кількості колін Ізраїлю. Поєднання прибудов та пілонів надають фасаду синагоги монументального вигляду.

Після закінчення Другої світової війни в приміщені Хоралної синагоги був розміщений склад солі, потім меблевий магазин, у прибудовах - продуктові склади.

Після здобуття Україною Незалежності синагогу повернули місцевій єврейській общині. Після проведеної реставрації в 2018 році відбулося відкриття синагоги, а 3 липня 2019 року до синагоги урочисто внесли Тору.

Художній музей, присвячений творчості видатного майстра народно-ужиткового мистецтва Михайла Біласа, створений в Трускавці в 1992 році за життя художника.

Займає приміщення витонченої дерев'яної вілли "Гопляна" (1928 рік), виконаної в польському народному закопанському стилі. Колись це була літня резиденція бургомістра курорту Раймунда Яроша.

Михайло Білас прославився як майстер текстильної пластики, образно-виразних іграшок, автор неперевершених сюжетних панно та аплікацій. В експозиції - унікальні, створені в єдиному екземплярі килими, гобелени, покривала, рушники у стилі модерн із яскравими фольклорними мотивами.

Дерев'яна тризрубна церква Воздвиження Чесного Хреста в Дрогобичі вважається однією з найкращих споруд у стилі галицької народної архітектури.

Храм заснований у XVI сторіччі, однак в результаті розбудови 1661 року втратив первісний вигляд.

Зберігся монументальний темперний розпис XVII століття та унікальні зразки іконопису XV-XVIII століть.

Церква Воздвиження Чесного Хреста знаходиться у передмісті Дрогобича Зваричі, на території пожежної частини. Поруч розташована дерев'яна дзвіниця XVII століття.

Дерев'яна церква Іоанна Хрестителя у Бориславі збудована в 1879 році.

Раніше на цьому місці стояв дерев'яний храм Воскресіння Господнього, який відомий з XV сторіччя.

Церква хрестова у плані, одноповерхова, оточена навісом. У нижній частині видно оригінальні бруси зрубу (решта стін покрита дерев'яною вагонкою). В інтер'єрі зберігся дерев'яний іконостас ХІХ століття.

Поруч стоїть стара дерев'яна триярусна дзвіниця, а також нова кам'яна. Ліворуч від вхідних воріт встановлений високий пам'ятник Іоанну Хрестителю, накритий дахом на колонах.

Дерев'яна церква Святого Пророка Іллі розташована в Монастирі-Лешнянському, присілку Лішні.

З 1570 року тут існував монастир. Нинішню Іллінську церкву збудовано в 1698 році, через два століття реконструйовано.

Храм латинського типу відрізняється простотою форм. Іконостас датується з XVII-XVIII сторіччями. Остання реставрація проведена в 1992 році.

Особливістю архітектури церкви є те, що західна частина, по периметру якої на другому поверсі розташована емпора, не виступає на фундаменті, а підтримується різьбленими колонами.

Дерев'яна церква Святого Юра в Дрогобичі - один із найяскравіших творів галицької народної архітектури.

Входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО в категорії "Дерев'яні церкви Карпатського регіону України". Належить до кінця XV - початку XVI століття.

Церква Святого Юра привезена до Дрогобича з прикарпатського села Надієва в 1656 році та встановлена на місці згорілої попередниці. В 1678 році побудована дзвіниця. Інтер'єр розписаний чудовими фресками Стефана Медицького, зберігся старовинний різьблений іконостас.

Церква кілька разів ремонтувалась, але не втратила свого первісного вигляду. Наразі тут розміщено частину експозиції історико-краєзнавчого музею. Інша частина експозиції знаходиться в сусідньому дерев'яному храмі Воздвиження Чесного Хреста (1613 рік)

Греко-католицька церква Святої Анни на Волянці у Бориславі була збудована у 1900 році та освячена в 1902 році як римо-католицький костел Святої Варвари.

Храм виконаний із цегли з використанням природного каменю у стилі неоготики з елементами неороманського стилю. Висота з хрестом – 37 метрів. По периметру стіни підтримуються контрфорсами.

Храм оформлений великими вікнами із фігурними вітражами. У головному вівтарі розміщено образ Святої Варвари роботи відомого художника та скульптора Антона Попеля. У 1930-1931 роках костел було розписано майстрами під керівництвом краківського художника Антонія Процайловича.

У 1963 році храм був закритий радянською владою, а в 1989 році він відкрився вже як греко-католицька церква Святої Анни.

Зараз це унікальний паломницький центр, де зберігаються мощі понад 500 святих. Їх зібрав з усього світу настоятель храму отець Роман. На великі свята можна побачити мощевик, у якому зібрано 54 реліквії, пов'язані з життям і смертю Ісуса Христа. Вважається, що мощі святих здатні зцілити всі хвороби. Вже зафіксовано безліч випадків одужання невиліковних хворих.

Церква Успіння Пресвятої Богородиці у Бориславі збудована в 1929 році.

Розташована на виїзді з міста у бік Східниці (тоді це був присілок Мразниця).

Храм за проєктом архітекторів Сергія Тимошенка та Олександра Пежанського побудований на високому цоколі з тернопільського каменю, підлога вимощена чеським кахлем, головний престол виконаний з білого каррарського мармуру. Церква прикрашена чотирма вхідними колонами, виготовленими з білого каменю, бані церкви покриті мідною бляхою. Художні вітражі виконав відомий художник-імпресіоніст Петро Холодний та під наглядом поета та художника Богдана Лепкого.

В 1962 році Успенська церква в Бориславі була закрита радянського владою.

Відроджена в 1991 році як греко-католицька.

Шпіхлером у Дрогобичі називають старовинну будівлю міської комори (житниці). Його збудували в 1778 році за розпорядженням австро-угорської влади для зберігання міських запасів зерна на випадок облоги або стихійних лих.

Це масивна споруда 30 на 15 метрів з дуже товстими стінами, гонтовим дахом та маленькими слуховими віконцями. Шпіхлір складався із 4 ярусів, на кожному з яких зберігали певний вид зерна: пшеницю, жито, овес, ячмінь.

За радянських часів будівля використовувалася як військовий склад. Останнім часом проведено часткову реставрацію, планується створення музею.