Пам'ятки Тернопільської області

Великий став в центрі міста Тернопіль було створено з ініціативи коронного гетьмана Яна Тарновського при спорудженні Тернопільського замку.

Для цього було перегороджено греблею русло річки Серет. За площею Тернопільський став займає близько 300 гектарів. Крім захисної, він виконував також господарську функцію - використовувався для розведення риби.

Наразі Тернопільський став оточений парками, які є улюбленим місцем прогулянок містян.

Народний краєзнавчий музей історії села Товсте розташований у будівлі Народного дому, збудованого на початку ХХ сторіччя товариством "Просвіта".

На сцені його актової зали виступав фундатор українського театру Садовський, а також фундатор гуцульського театру Хоткевич.

У 1990 році тут відкрився краєзнавчий музей.

Руїни Токівського (Ожиговецького) замку розташовані на півострові, оточеному водами великого ставка.

Замок у Токах збудований в кінці XVI сторіччя брацлавським воєводою Янушем Збаразьким. Згодом замок належав Вишневецьким, Чарнецьким, Матковським.

У 1648 році його захопили козаки, а в 1675 році зруйнували турки. У ХІХ столітті більшість веж і стін розібрали на будматеріали.

До наших днів збереглися руїни однієї п'ятикутної вежі та ділянка стіни. Верхня частина стін зруйнована, і двір фортеці розташований нарівні з крайкою муру.

Важкодоступне урочище Монастирок розташоване в долині річки Стрипа на південь від Бучача.

В лісі на горі Федір збереглися руїни стародавнього монастиря, збудованого в 1600-1606 роках коштом дружини Стефана Потоцького Марії Могилянки (доньки молдавського господаря Єремії Могили, двоюрідної сестри Київського митрополита Петра Могили).

Притока, що впадає в Стрипу, утворює в цьому місці мальовничий каскад водоспаду.

Фрагменти укріплень польської фортеці Окопи Святої Трійці, спорудженої в 1692 році коронним гетьманом Яблоновським для блокади зайнятого турками Кам'янця-Подільського.

Упродовж шести тижнів ціла армія під керівництвом інженера Гоммера насипала потужні вали, зводила вежі та стіни. Для фортеці було обрано дуже вигідне зі стратегічної точки зору місце – вузький скелястий перешийок на злитті Збруча з Дністром. З дозорної вежі чудово проглядалася Хотинська та Жванецька фортеці, а вдалині можна було бачити куполи та мінарети Кам'янця-Подільського.

З 1693 року польський гарнізон почав регулярно проводити успішні атаки на турецькі обози, порушуючи постачання продукту Кам'янця-Подільського. Після того, як у 1699 році Поділля було повернено до складу Польщі, фортеця "Окопи Святої Трійці" втратила стратегічне значення. У 1769 році її взяли російські війська, пізніше вона використовувалася як прикордонна застава.

Збереглася Львівська та Кам'янецька брама, руїни дозорної вежі над Збручем, а також система земляних укріплень.

Хоростківський краєзнавчий музей засновано 2022 року як структурний підрозділ Культурно-інформаційного туристичного центру міста Хоростків.

Музей розташовується в історичному приміщенні Нового палацу графів Семенських-Левицьких. Двоповерховий житловий будинок у стилі необароко в комплексі з кінним манежем зведений у 1837 році за проектом італійського архітектора Боточчині поруч зі Старим палацом XVIII століття у стилі класицизму. До останнього часу в Новому палаці розміщувалася Хоростківська музична школа та Міська бібліотека для дорослих.

Зараз краєзнавчий музей перебуває у стадії формування колекції. В експозиції будуть представлені старовинні вишивки, ікони, предмети побуту, історичні світлини, стародруки тощо.

Художньо-меморіальний музей Леопольда Левицького був заснований в його рідному селі Бурдяківці в 1996 році з ініціативи борщівського художника Степана Маковського. 

Експозиція розміщена в шести залах, три з яких присвячені життю та творчості Леопольда Левицького. Музейний фонд налічує понад 1 тисячу експонатів, серед яких офорти Левицького 1930-х років, ліногравюри та літографії післявоєнного періоду, його ілюстрації до книги "Микола Шугай, розбійник" Івана Ольбрахта та казки "Абу-Касимові капці" Івана Франка. Окрім того, представлено сімейні фотографії, документи, серію портретів Леопольда Левицького, створену львівським фотохудожником Олегом Введенським. 

В окремій за­­лі представлені роботи Степана Ма­ковського - портрети, пейзажі, натюрморти, скульптурні дере­в’яні портрети, коренепластика, монотипії.

В музеї також експонуються роботи місцевих художників, проводяться персональні виставки.

"Центр науки Тернополя" створений у 2017 році як громадський простір науки, освіти та молодіжних ініціатив.

Його основною метою є зацікавлення школярів і студентів до самоосвіти та неформальної освіти шляхом інтерактивних занять та екскурсій. Центр виконує функції одночасно музею науки з інтерактивними експонатами, молодіжного простору з якісними проєктами та імпровізованої лабораторії.

30 експонатів наочно демонструють різні явища фізики, географії та біології. Вони дозволяють школярам спостерігати явища природи, бачити на практиці фізичні властивості речовин, експериментувати та досліджувати світ.

Є облаштоване приміщення для зустрічей, круглих столів, майстерень, зборів, тематичних проєктів.

Церква Введення в храм Пресвятої Богородиці збудована в Калагарівці у 1930 році на місці старішої дерев'яної церкви, яка була зведена в 1727 році.

Введенська церква належить до Православної церкви України.

Церква Воздвиження Чесного Хреста Господнього у Кременці розташована навпроти Богоявленського монастиря.

Збудована у XIX столітті без єдиного цвяха у так званому "волинському" стилі. Пожежа 1942 року знищила майже повністю всі дерев'яні будинки та святині Кременця. Вціліла лише православна церква Воздвиження Чесного Хреста.

Воздвиженська церква належить до Православної церкви України.

Церква Воздвиження Чесного Хреста (Воздвиженська, Надставна) - найдавніший храм Тернополя.

Збудована засновником міста, коронним гетьманом Яном Тарновським, на місці давньоруського храму часів короля Данила Галицького. Церква розташовувалась поряд із західними (Львівськими) воротами Тернополя над ставом, за що й отримала другу назву "Надставна" або "Церква над ставком".

В 1627 році добудовано дзвіницю. Використані давньоруські оборонні архітектурні традиції. В 1959 році Воздвиженська церква була відреставрована.

Належить до Православної церкви України.

Дерев'яна церква Воздвиження Чесного Хреста Господнього розташована у південній частині міста Копичинці, у колишньому передмісті Кутець.

Побудована в 1630 році (легенда приписує будівництво українським козакам, хоча місто було під контролем військ Богдана Хмельницького трохи пізніше – у 1648-1652 роках).

Поруч із церквою церква Воздвиження Чесного Хреста Господнього знаходиться невелика дерев'яна дзвіниця.

Церква Вознесіння Господнього розташована неподалік залізничного вокзалу Чорткова.

Споруджена в 1717 році на місці згорілої церкви, заснованої ще в 1630 році в передмісті Долишня Вигнанка.

Цей тризрубний дерев'яний храм вважається одним із найкращих зразків подільського народного зодчества. Вознесенська церква побудована чортківськими народними умільцями без жодного цвяха, вражає монументальними формами. В інтер'єрі багато різьблених деталей.

Церква Вознесіння Господнього належить до Української греко-католицької церкви.

Греко-католицька церква Вознесіння Ісуса Христа зведена в Ягільниці в 1842 році.

Частину коштів виділила магнатська родина Лянцкоронських.

Хрестова у плані Вознесенська церква виконана у візантійському стилі.

Дерев'яна церква Іоанна Богослова у Скориках – зразок подільської школи народної архітектури.

В церкві – іконостас у 7 рядів.

Офіційно датою побудови вважається 1695 рік, проте є легенда, що в цьому храмі ще в 1649 році, перед походом на Збараж, сповідалися та приймали причастя козаки Богдана Хмельницького разом із гетьманом.

За переказами, іконостас та ікону "Страшний суд" (нині зберігається у Львівському музеї народного мистецтва) подарував церкві Іоанна Богослова Богдан Хмельницький.