Пам'ятки Тернопільської області

Костел блаженного Якова Стрепи заснований в Старому Скалаті в  1910 році. Будівництво храму в неороманському стилі завершилося в 1912 році.

В радянські часи будівля використовувалася як склад. Святиня відновлена вже після здобуття Україною Незалежності, в​у 1995-1997 роках.

Костел Божої Матері Невтомної Допомоги у Шибалині закладений у 1925 році. Кошти на будівництво виділили місцеві шляхтичі Якуб Потоцький та Станіслав Вишневський. Головний вівтар виконав Ян Войтович.

Освячення костелу відбулося в 1928 році. Проте вже в 1945 році, після встановлення радянської влади, храм було закрито та перетворено на склад. Досі він залишається покинутим.

Костел Воздвиження Святого Хреста в селі Хмелиська заснований у 1897 році як католицька каплиця Святого Якуба.

Храм збудований польською громадою села на землі, виділеній поміщиком Розенстоком. У 1905 році поряд був збудований парафіяльний будинок. Каплиця була пошкоджена під час землетрусу 1911 року.

В 1931-1938 роках було споруджено новий кам'яний Воздвиженський костел за проєктом архітектора Яна Кароля Сас-Зубжицького, автора Домініканського костелу в Чорткові. В архітектурі помітно вплив неоготики.

В радянські часи костел був закритий, використовувався як складське приміщення.

Нині костел Воздвиження Святого Хреста відроджено.

Окремі будівлі монастиря босих кармелітів розташовані на схід від палацу Вишневецьких, ліворуч від центральної брами.

Будівництво монастиря велося у 1640-х роках одночасно із спорудженням нового Вишнівецького замку, монастир став частиною його оборонної системи.

У 1645 році Іван Вишневецький заклав бароковий костел Святого Михайла, а закінчив будівництво його нащадок Михайло Сервацій. Саме в Михайлівському костелі було поховано всіх Вишневецьких, які сповідували католицизм.

У 1648 році монастир було зруйновано козаками Максима Кривоноса, які захопили Вишнівець, але незабаром відроджено. Закритий в 1832 році, згодом занепав. Костел був підірваний за радянської влади. Зберігся келійний корпус та огорожа з монументальними воротами у стилі бароко.

Римо-католицький костел Матері Божої Неустанної Помочі в Сороцькому збудований у 1937 році. Дуже цікавий зразок неоготичної архітектури початку XX століття.

На стіні храму зберігся подвійний польський сімейний герб, що поєднує в собі герби "Прус" та "Лебідь" (ймовірно, герб засновників костелу). У вікнах частково збереглися вітражі.

Наразі костел закритий і покинутий.

Римо-католицький костел Матері Божої Святого Скапулярія у Борщові збудовано в 1763 році замість знищеного татарами дерев'яного храму.

Триярусна дзвіниця перебудована із оборонної вежі замку XVII сторіччя. Грановані верхні яруси мають барочне завершення.

У 1928-1930 роках проведено реставрацію. Нині костел чинний.

Римо-католицький костел Небовзяття Пресвятої Діви Марії збудований в Скалі-Подільській у 1719 році коштом Валентія Межеєвського, який володів на той час містом.

Виконаний у стилі неоготики, шпиль дзвіниці закінчено в XIX столітті. Дзвіницю прикрашають баштовий годинник, встановлений в ході реконструкції 1852 року. Тоді ж будівлю костелу було обнесено оборонними стінами з кутовими вежами.

За радянських часів храм був закритий, у ньому розміщувалися склади та електростанція.

Наразі костел Небовзяття Пресвятої Діви Марії повернуто віруючим та відреставровано.

Римо-католицький костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії побудований в Залізцях в 1889 році як каплиця монастиря сестер-шариток Святого Вікентія де Поля.

За радянської влади будівля костелу використовувалася як склад.

Нині – це чинний римо-католицький храм.

В центрі села Трибухівці на Замковій горі височить старий оборонний костел Непорочного зачаття Пречистої Діви Марії.

Цей костел був збудований на початку XVIII сторіччя в стилі ренесансу та входив до оборонної системи замку. Храм реставрували у 1728 році, про що свідчить латинський напис над вхідним порталом храму.

Поруч із костелом колись був цвинтар, де було поховано багато знаменитих для села людей, серед яких поет Тимон Заборовський. Але з приходом радянської влади цвинтар зрівняли із землею, а костел закрили. Будівлю почали використовувати як сховище хімікатів.

Сьогодні костел в аварійному стані: стіни у плісняві, всередині приміщень ростуть дерева, в 2008 році обвалився дах.

У храмі поховано Яна Шептицького, генерал-адьютанта Війська Польського, учасника наполеонівського походу на Москву.

На Замковій горі збереглося також два монументи. Перший, "Тіням померлих душ", поставлений на згадку про жертви чуми, яка вирувала в Трибухівцях у 1830 році, коли померло понад 200 людей. На жаль, від алегоричної фігури Скорботи на постаменті залишилися лише ноги. Другий монумент є високим кам'яним вістрям, на який посаджений шолом. Поставлений на честь Михайла Заборовського (1812 рік).

Католицький костел Пресвятої Трійці у стилі пізнього бароко розташований навпроти палацу Потоцьких у Микулинцях та з'єднаний з ним кленовою алеєю.

Побудований у 1761-1779 pоках за проєктом архітектора Авґуста Мошинського коштом графині Людовіки Потоцької. Зразком послужив костел королівського палацу Хофкірхе у німецькому Дрездені, де навчався архітектор.

Декор храму та його витончені форми чудово гармонують із центральним фасадом палацу та органічно замикають перспективи регулярної частини парку.

Оригінальний інтер'єр не зберігся, оскільки за радянських часів приміщення використовувалося з господарською метою.

Нині Троїцький костел чинний, належить католицькій громаді Микулинців. Поруч із храмом знаходиться старий польський цвинтар із могилами членів графської родини Реїв.

Руїни Костела Пресвятої Трійці – головна пам'ятка Підгайців.

Костел був збудований у 1634 році магнатами Потоцькими на місці раніше знищеного костелу 1463 року. Дзвіниця храму (1643 рік) збудована у стилі ренесанс, має оборонну вежу. Належить римо-католицькій церкві.

На сьогоднішній день стан костелу аварійний, роботи з відновлення не ведуться.

Костел святих апостолів Петра і Павла в пізньоготично-ренесансному стилі має яскраво виражений фортифікаційний характер, оскільки входив до системи міських укріплень.

Споруджений в 1600-1620 роках з ініціативи тодішнього господаря Бережан Адама Єроніма Синявського за проєктом архітектора Павла Римлянина як костел Різдва Богородиці. Дзвіниця перебудована з оборонної вежі в 1741 році.

В радянські часи тут розмістили спортзал.

Нині храм знову належить католицькій громаді міста, освячений на честь Святих апостолів Петра та Павла.

Костел Святого Антонія у Залізцях збудований у XV сторіччі.

Багато разів перебудовувався та перепланувався. У формі будівлі поєднуються готика та ренесанс. Ґрунтовно костел перебудував у барочному стилі в 1730 році Юзеф Потоцький, коли замок у Залізцях перейшов у його власність після Вишневецьких.

Про колишню красу храму нагадують залишки декору вікон та прикраси стін.

У крипті лежать останки князів великого українського роду Вишневецьких.

Католицький костел святого Антонія і Матері Божої Святого Розарію в Струсові було споруджено в 1894 році коштом Юзефа Голуховського, власника Струсова того часу.

У 1902 році цей храм було консекровано під титулом Матері Божої Святого Розарію. Будівництво велося під керівництвом Яна Лесика і було завершене в 1903 році. У 1945−1990 роках святиню використовували як зерносховище.

Красива неоготична споруда тягнеться до неба високою баштою, яка увінчана хрестом. З її боків знаходяться дві башти меншої висоти. З обох боків від головного входу в костел розташоване красиве вікно у формі троянди. Готичні вікна, високі й красиві, прикрашають будівлю. У найвищій вежі храму знаходяться великий та малий дзвони.

Ошатний фасад костелу прикрашають загострені конусні вершини, що піднімаються тонкими хрестами, а також триярусна вежа, в якій розташований центральний вхід в храм у вигляді арки. Сьогодні костел знаходиться в хорошому стані і є діючим храмом.

Костел Святого Антонія збудований у селі Лосяч в кінці XIX – на початку XX століття (за іншими даними - в 1889 році) коштом родини Голуховських.

Храм у стилі неоготики має високу гостроверху дзвіницю, яка домінує над навколишнім пейзажем.

За радянських часів будівля костелу Святоо Антонія використовувалася як склад. В 1990 році храм повернуто католицькій громаді Лосяча.