Пам'ятки Ніжинського району

Археологічний музей Батурина відкрито в реконструйованому приміщенні Воскресенської церковно-парафіяльної школи (1904 рік), яка розташована поруч з Воскресенською церквою, неподалік від Цитаделі Батуринської фортеці.

Музей археології Батурина входить до складу Національного заповідника "Гетьманська столиця".

Експозиція розгорнута у трьох залах за хронологічно-тематичним принципом. Епохи неоліту, бронзи та залізної доби представлені фрагментами кераміки та кремнієвими виробами. Давньоруський матеріал: посуд, скляні браслети, прикраси із кольорових металів, залізні та кістяні вироби. На дату спорудження польських укріплень вказує срібний талер, викарбуваний у Базелі в 1622 році.

Про визвольний рух українського народу оповідає повстанська зброя: бойові сокири, вила тощо. Гетьманський період Батурина характеризують козацькі похідні та побутові предмети, копії документів та карт, вироби ремісників, зокрема оригінальні кахлі з зображеннями гербів українських гетьманів Івана Брюховецького, Івана Мазепи, Пилипа Орлика.

Особливої уваги заслуговують знайдені під час розкопок релікти героїчної оборони міста 1708 року - натільні іконки та хрестики жертв різанини, уламки гармати та дзвону. Символом трагедії стала обпалена ікона Богоматері з Немовлям на мідній пластині зі слідами позолоти роботи майстрів Києво-Печерської Лаври кінця XVII століття, віднайдена археологами у могилі літньої жінки з розтрощеним черепом.

Музей рідкісної книги імені Григорія Васильківського діє в Ніжині з 1985 року на базі фундаментальної бібліотеки Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя.

Розташований на другому поверсі університетської бібліотеки в старовинному будинку Купецького зібрання в центрі міста Ніжин. Музей носить ім'я одного із своїх засновників, професора Григорія Васильківського.

В основу бібліотеки покладено 2,5 тисячі томів особистої збірки книг графа Олександра Кушелєва-Безбородька, який був попечителем Ніжинської гімназії вищих наук, попередниці нинішнього університету.

В експозиції представлено багато унікальних європейських та слов'янських видань XVI - початку ХХ століть, у тому числі рідкісні екземпляри видань творів давньогрецького філософа Платона (Венеція, 1513 рік), "Іліади" та "Одіссеї" Гомера (1544 рік), "Енеїди" Вергілія (1567 рік), класичні видання ХVI-XVIII століть творів європейських мислителів.

Особлива гордість музею – запрестольне Євангеліє 1689 року з Ніжинського Благовіщенського монастиря – подарунок митрополита Стефана Яворського. Величезного розміру фоліант важить майже 18 кілограмів, деякі сторінки розфарбовані від руки, заголовки – позолочені.

Музей Фундації академіка Петра Тронька відкрито в селі Веприк у заміському будинку близького товариша вченого-історика Анатолія Сєрикова.

Основні розділи експозиції: журнал "Пам'ятки України" - національний проєкт академіка Петра Тронька; сім'я декабриста Сергія Волконського та культура Чернігівщини; меморіальна кімната Петра Тронька.

Музейний комплекс Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя розташований у головному університетському корпусі, збудованому в 1820 році для Ніжинської гімназії вищих наук.

Цей вищий навчальний заклад університетського типу був відкритий у Ніжині з ініціативи графів Олександра та Іллі Безбородьків. Попечителем став Олександр Кушелєв-Безбородько, онук Іллі Безбородька. В 1821-1828 роках тут навчався письменник Микола Гоголь. Випускниками гімназії були також письменник-байкар Євген Гребінка, художник Андрій Горонович, меценат Василь Тарновський та інші.

В 1909 році, до 100-річчя з дня народження Гоголя у тодішньому Ніжинському історико-філологічному інституті було засновано Музей Миколи Гоголя.

Крім нього, до складу музейного комплексу Ніжинського університету входять Музей історії Ніжинської вищої школи, Музей радянського побуту "Homo sovieticus", а також унікальна картинна галерея, у трьох залах якої представлений живопис різних епох.

В основі художньої експозиції - полотна епохи Відродження та класичних європейських шкіл, що були подаровані навчальному закладу його попечителем Олександром Кушелєвим-Безбородьком в 1845 році з нагоди 25-річного ювілею. Особливу цінність становить одне з найбільших в країні зібрань живописних полотен українського художника Сергія Шишка, які він особисто подарував навчальному закладу. 36 картин представляють різні етапи творчого зростання та розвитку митця.

Можливість відвідування музею у вихідні дні необхідно заздалегідь узгоджувати з адміністрацією університету.

Окремі споруди, що входили в XVII-XIX століттях у комплекс цитаделі Ніжинської фортеці, збереглися на території нинішнього центрального міського ринку.

Фортеця в Ніжині була побудована під час польського панування на місці ранніх укріплень, реконструйована в 1749 році за західноєвропейським зразком. Цитадель була обнесена земляним валом із 4 воротами, 11 дерев'яними вежами та бастіонами. Однак після великої пожежі на початку ХІХ століття вали були зриті, а територія відведена під базар.

Збереглася замкова Богоявленська церква (1721 рік), пороховий льох (XIII століття), а також двоповерхова будівля острогу (в'язниці), в якій зараз розміщується станція швидкої допомоги (вулиця Базарна, 18). Залишки північного валу фортеці помітні з боку річки.

Наразі територію цитаделі займає Ніжинський ринок із будинками магазинів XIX століття. Зокрема, тут можна купити відомі ніжські огірочки домашнього приготування.

Ніжинський краєзнавчий музей імені Івана Спаського розташований у старовинному будинку, що належав у XIX столітті купцю Дяченку.

Фонди налічують 30 тисяч експонатів, які розповідають історію міста з найдавніших часів до 1945 року. Цікава колекція археологічних знахідок, отриманих при розкопках на території старої частини міста, речей козацької доби (холодна та вогнепальна зброя, гетьманські універсали), експонати, що характеризують багатонаціональність Ніжина (зокрема історію виникнення грецької громади).

Особливий інтерес представляє нумізматична колекція, колекція орденів та медалей, філателістична колекція.

На подвір'ї Ніжинського краєзнавчого музею встановлено перший радянський трактор ХТЗ.

Перший у світі пам'ятник видатному письменнику Миколі Гоголю встановлено у Ніжині в 1881 році.

Саме тут майбутній письменник здобув освіту, закінчивши у 1828 році Гімназію вищих наук князя Безбородька.

Автором пам'ятника став знаменитий скульптор Пармен Забіла, який сам був з Ніжина. Вважається, що свій профіль скульптор увічнив у складках Гоголівого плаща на зрізі бюста, залишивши таким незвичайним чином свій автограф.

Ніжинські огірки, що прославили місто Ніжин, набули популярності за часів правління імператриці Катерини II, яка наказала забезпечувати ними імператорський двір, що виконувалось до 1917 року.

В радянські часи продукція Ніжинського консервного заводу також користувалася незмінною популярністю завдяки особливому хрусту та характерному смаку місцевих огірків, що пояснюється властивостями тутешнього ґрунту та особливим посолом, рецепт якого, за легендою, завезли до Ніжина греки. Нині ніжинські соління експортують до 70 країн світу. 2

В 2005 році перед центральним входом до Ніжинського консервного заводу встановлено пам'ятник ніжинському огірку. Скульптура овочу виконана із зеленого італійського граніту. Він зображений лежачим на бочці для засолення, що стоїть на льоху для зберігання консервації.

Садиба Кочубеїв у Тиниці – пам'ятка архітектури національного значення.

Заснована нащадками генерального судді Василя Кочубея, які володіли селом у ХІХ столітті. Центром композиції є садибний будинок Кочубеїв, збудований у XVIII сторіччі. До будинку веде гарна густа соснова алея.

Будівля палацу одноповерхова, кам'яна, прямокутна в плані, із строго симетричною композицією фасадів. Далі в парку знаходиться будівля скарбниці із надбудованим другим поверхом, який змінив первісний вигляд споруди.

Парк у Тиниці був заснований одночасно з Сокиринським парком стараннями Григорія Галагана у першій половні ХІХ століття. Загалом збереглася складна планувальна система з кількох паркових майданчиків з алеями. Дуже цікава архітектурна структура парку: чотири алеї - ялинова, кленова, каштанова та липова - променями сходяться до центру.

До 2006 року на території комплексу було ПТУ. На даний момент будівлі та парк у жалюгідному стані.

Свято-Благовіщенський монастир у Ніжині засновано в 1702 році митрополитом Стефаном Яворським, брат якого служив у цей час настоятелем Свято-Миколаївського собору.

Благовіщенський собор збудовано в 1716 році за проєктом московського архітектора Григорія Устинова в стилі бароко. Мав другу назву - Назарет Богородичний. Всередині збереглися фрагменти розписів XVIII-XIX століть.

До комплексу також входить Петропавлівська церква з дзвіницею (1803 рік), будинок ігумена з трапезною та келіями (1808 рік), а також 12 монастирських крамниць.

В 1999 році комплекс передали громаді УПЦ московського патріархату, діє чоловічий монастир, проте реставрація будівель ведеться дуже повільно. Церковні крамниці використовуються як магазини, перукарні та інше.

Свято-Миколаївський кафедральний собор - головний храм Ніжина, один із перших зразків архітектури українського бароко.

Собор збудований у 1658-1668 роках козаками Ніжинського полку коштом полковників Івана та Василя Золотаренків на місці старого дерев'яного храму. Повторює у камені класичні прийоми української дерев'яної архітектури. Характерна риса архітектури п'ятикупольного храму - "всефасадність", тобто він однаково виглядає з усіх боків. Усередині заслуговує на увагу різьблений іконостас.

В 1663 році Миколаївський собор у Ніжині став центром драматичних подій, пов'язаний із "Чорною радою" - тут було обрано гетьманом Лівобережної України кошового отамана Запорозької Січі Івана Брюховецького, що прийнято вважати початком Руїни - розпаду гетьманської держави.

Згідно з місцевою легендою, в цьому ж храмі (ще дерев'яному) гетьман Богдан Хмельницький вінчався із сестрою ніжинських полковників Ганною Золотаренко, проте насправді їхнє весілля відбулося в Корсуні.

В 1990 році Миколаївський собор було відреставровано та передано релігійній громаді УПЦ московського патріархату. Тепла церква Іоанна Предтечі (1842 рік), що входила до комплексу, перебудована в Будинок культури (вулиця Батюка, 16).

В сквері встановлено пам'ятники Богданові Хмельницькому та Марії Заньковецькій.

Свято-Покровська церква в Батурині - один із храмів гетьманської столиці, сповідальня гетьмана Івана Мазепи.

Перша дерев'яна церква, споруджена на цьому місці в XVII сторіччі, згоріла під час Батуринської трагедії, влаштованої росіянами.

Кам'яний п'ятикупольний храм було відбудовано в 1789 році в стилі українського бароко. Поруч знаходився будинок церковно-парафіяльної школи.

Комплекс Свято–Покровської церкви був повністю знищений більшовиками в 1936 році.

Відродження храму розпочалося в 2000 році коштом української діаспори, і через 8 років відновлену Покровську церкву було освячено.

Свято-Успенська церква в Фастівцях заснована в 1743 році.

Спочатку храм був побудований з використанням елементів та прийомів російської професійної архітектури.

У 1863 році кам'яна Успенська церква була перебудована у стилі романтизму з використанням елементів руської архітектури. Особливо це вплинуло на архітектуру дзвіниці, яка була добудована.

Спасо-Преображенська церква в стилі бароко зведена на території Ніжинського передмістя Нове Місто.

В архітектурі використано рідкісний прийом об'єднання хрестового об'єму з традиційним для дерев'яної храмової архітектури західних областей триверхим завершенням.

У 1857 році було добудовано дзвіницю, яка не збереглася до наших днів.

У 1861 році в храмі зупинялася похоронна процесія під час перевезення тіла Тараса Шевченка в Україну.

Під час Другої світової війни німці під час відступу безуспішно намагалися підірвати храм.

Хрестовоздвиженська церква на Магерці (колишнє передмістя Ніжина) побудована в 1775 році на місці старого дерев'яного храму як усипальниця полковника Петра Разумовського коштом його вдови.

Церква тетраконхова з чотирма апсидами.

У 1860 році за проєктом землеміра повіту Фаловича із заходу добудовано теплу церкву з двоярусною дзвіницею, поєднану з основним об'ємом довгою залою.

За радянських часів приміщення храму використовувалося як кінозал і фільмосховище. У 1991 році Хрестовоздвиженську церкву було передано УПЦ московського патріархату.