Пам'ятки Ніжинського району

Меморіальний будинок-музей Юрія Лисянського є відділом Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського.

Перший український навколосвітній мандрівник Юрій Лисянський був мореплавцем, географом, океанологом, картографом та етнографом, нащадком ніжинського шляхетного козацько-священицького роду. Він брав участь у першому в історії російської імперії навколосвітньому плаванні, що проходило під командуванням Івана Крузенштерна. Його іменем названо острів на Гавайях, півострів на Алясці, протоку, річку та гору на Сахаліні.

Музей Лисянського розміщується в будинку священика храму Іоанна Богослова, у чиїй родині майбутній мореплавець народився у 1773 році. Перша експозиційна зала з тимчасовою виставкою "Мандрівник козацького роду" відкрилася у 2021 році. Тут представлено деякі предмети побуту родини Лисянських – посуд, глиняну козацьку люльку тощо.

Також в експозиції можна бачити предмети, пов’язані з побутом морських офіцерів та навчанням у кадетському корпусі, тогочасну зброю, макет шлюпа "Нева", на якому Лисянський здійснив навколосвітню подорож.

Мистецький хутір "Острів Обирок" - еко-поселення під Батуриним, відкрите для проведення культурних та оздоровчих заходів, майстер-класів, шкіл, ретритів, виставок, таборів та зустрічей.

Арт-хутір заснований режисером та мандрівником Леонідом Кантером у 2007 році на місці покинутого хутора Обирки. У 2018 році Леонід Кантер покінчив життя самогубством. Його дружина Діана оголосила про продовження мистецької діяльності хутора.

Поселення складається з трьох крихітних хуторів на 30 будинків, які розташовані на досить великій відстані один від одного. "Будинок Сонця" - це відреставрована столітня житлова хата-мазанка із земляною підлогою. Їдальня є кілька столів і лавок під навісом і умивальник. Поруч знаходить "Кіносарай", де проводяться кіносеанси, дискусії та презентації. Також на "Острові Обирок" є старовинний клуб на 100 осіб.

Грецька церква Святого Архангела Михаїла - найстрашніший храм грецької громади, що зберігся в Ніжині.

Споруджена в 1719-1729 роках у грецькому кварталі Ніжина. З того часу жодного разу не перебудовувалась, завдяки чому зберегла архаїчні форми балканської архітектури.

Нині Михайлівську церкву закрито, богослужіння не проводяться. Храм не впадає у вічі, оскільки прихований за більшою церквою Всіх Святих.

Могила вченого-бджоляра Петра Прокоповича знаходиться на околиці села Пальчики, в якому він у 1830 році відкрив школу бджільництва, раніше засновану ним у сусідньому селі Митченки.

Прокопович вважається основоположником раціонального бджільництва та винахідником сучасного рамкового вулика.

Пам'ятник Петрові Прокоповичу на його могилі у Пальчиках було встановлено у 2008 році, проте оригінальну скульптуру незабаром вкрали. Збереглися дві могильні плити (поряд похований наступник Прокоповича Степан Великдан), обладнано гарний під'їзд, збудовано дві гарні альтанки.

Історико-культурний центр-музей "Вітрила Маклая" відкрито в Батурині у 2014 році до 168-річчя від дня народження видатного вченого-мандрівника Миколи Миклухо-Маклая.

Це вже третій музей, створений нащадками вченого Олександром та Надією Миклухо-Маклаями.

Сам Микола Миклухо-Маклай не мав прямого відношення до Батурина, але був нащадком запорозьких козаків, а його покровителем був граф Олексій Толстой, правнук гетьмана Кирила Разумовського, який провів найкращі роки в Батурині.

У другій половині ХІХ століття Миклухо-Маклай вивчав корінне населення Південно-Східної Азії, Австралії та Океанії, написав багато робіт з зоології, зоогеографії та фізичної географії.

В музеї представлена галерея портретів Маклая та членів його родини, родовий герб, матеріали етнографічних експедицій, макети кораблів, статуетки острівних тубільців, карти та інше.

В одній з кімнат музею є куточок, де можна приміряти костюми XIX сторіччя та сфотографуватися біля корабельного штурвалу.

Музей "Вітрила Маклая" в Батурині є частиною однойменного готельно-ресторанного комплексу.

Відділ "Поштова станція" Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського відкрито в 1986 році у комплексі будівель поштової контори XVIII століття, що майже повністю зберігся.

Поштові станції у Києві, Ніжині та Батурині були створені після указу московського царя Олексія Михайловича про регулярне поштове сполучення між Москвою та Києвом від 1669 року.

В 1787 році під поштову станцію переобладнали приватну садибу, збудовану в центрі Ніжина у другій половині XVIII століття. Комплекс складався з двоповерхового будинку поштової контори з помешканням ніжинського поштмейстера і готельними номерами, двох симетричних флігелів, конюшні та каретної.

На початок XIX століття Ніжинська поштова станція була однією з найбільших у Лівобережній Україні. В тутешньому готелі зупинялися Михайло Ломоносов, Григорій Сковорода, Олександр Пушкін, Микола Гоголь, Тарас Шевченко, Марко Вовчок та інші.

Експозиція музею "Поштова станція" розміщена в збереженому флігелі станційного наглядача. Відновлено інтер'єр кімнати очікування, де можна ознайомитися з картою поштових трактів Російської імперії 1793 року, копіями "подорожніх" Миколи Гоголя (1851 рік) та Тараса Шевченка (1859 рік).

Також в експозиції музею представлено колекцію історичних поштових марок України та росії, 30 старих поштових листівок з фотографіями вулиць Ніжина, макет поштової станції у первісному вигляді.

Музей рідкісної книги імені Григорія Васильківського діє в Ніжині з 1985 року на базі фундаментальної бібліотеки Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя.

Розташований на другому поверсі університетської бібліотеки в старовинному будинку Купецького зібрання в центрі міста Ніжин. Музей носить ім'я одного із своїх засновників, професора Григорія Васильківського.

В основу бібліотеки покладено 2,5 тисячі томів особистої збірки книг графа Олександра Кушелєва-Безбородька, який був попечителем Ніжинської гімназії вищих наук, попередниці нинішнього університету.

В експозиції представлено багато унікальних європейських та слов'янських видань XVI - початку ХХ століть, у тому числі рідкісні екземпляри видань творів давньогрецького філософа Платона (Венеція, 1513 рік), "Іліади" та "Одіссеї" Гомера (1544 рік), "Енеїди" Вергілія (1567 рік), класичні видання ХVI-XVIII століть творів європейських мислителів.

Особлива гордість музею – запрестольне Євангеліє 1689 року з Ніжинського Благовіщенського монастиря – подарунок митрополита Стефана Яворського. Величезного розміру фоліант важить майже 18 кілограмів, деякі сторінки розфарбовані від руки, заголовки – позолочені.

Музей україно-чесько-словацької дружби в Світанку відкрився в 1973 році, за радянських часів називався музеєм радянсько-чехословацької дружби.

Це місце було вибрано для музею у зв'язку з подіями 1943 року, коли ешелон із чехословацькими воїнами, що рухалися на радянсько-німецький фронт, в районі станції Яхнівка зазнав авіаудару німців. В результаті загинули 54 солдати - на їхній братській могилі встановлено стела та мармурові плити з іменами загиблих.

Експозиція музею розміщена у 4 залах. Перша зала розповідає про історію краю з часів Київської Русі. У центрі експозиції про Другу світову війну – діорама, яка показує події на станції Яхнівка. Є документи про участь чехословацького героя Людвіка Свободи, який брав участь на території Чернігівщини спочатку у радянсько-українській війні проти Червоної армії більшовиків, потім у боях проти німців під час Другої світової війни. Зал "Дружба" розповідає про дружні стосунки із Чехією та Словаччиною.

Щороку на День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні та 14 жовтня сюди приїжджають військові аташе Чехії, щоб вшанувати пам'ять загиблих.

Музей Фундації академіка Петра Тронька відкрито в селі Веприк у заміському будинку близького товариша вченого-історика Анатолія Сєрикова.

Основні розділи експозиції: журнал "Пам'ятки України" - національний проєкт академіка Петра Тронька; сім'я декабриста Сергія Волконського та культура Чернігівщини; меморіальна кімната Петра Тронька.

Музейний комплекс "Козацький двір" було відкрито в Батурині в 2021 році в складі складу Національного історико-культурного заповідника "Гетьманська столиця". Розташовується в історичному центрі міста поруч з площею Гетьманської Слави.

У збереженій хаті ХХ століття відтворено побут батуринської козацької родини другої половини ХІХ століття, яка займалася традиційними батуринськими промислами (млинарством, винокурінням, торгівлею). Можна оглянути чотирикамерну хату із сіньми, світлицею та коморою, криницю, господарські споруди (клуню, погріб). 

Експозиція, розміщена в клуні, розповідає про млинарський комплекс Батурина від часів гетьмана Івана Мазепи та гетьмана Кирила Розумовського до другої половини XIX століття. Тут представлені жорна батуринських млинів кінця XVII - початку XX століття, сільськогосподарський реманент, теслярські знаряддя, ручний млин, що були у вжитку козацької родини ХІХ століття.

У дворі садиби облаштований сад лікарських трав та город.

Музейний комплекс Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя розташований у головному університетському корпусі, збудованому в 1820 році для Ніжинської гімназії вищих наук.

Цей вищий навчальний заклад університетського типу був відкритий у Ніжині з ініціативи графів Олександра та Іллі Безбородьків. Попечителем став Олександр Кушелєв-Безбородько, онук Іллі Безбородька. В 1821-1828 роках тут навчався письменник Микола Гоголь. Випускниками гімназії були також письменник-байкар Євген Гребінка, художник Андрій Горонович, меценат Василь Тарновський та інші.

В 1909 році, до 100-річчя з дня народження Гоголя у тодішньому Ніжинському історико-філологічному інституті було засновано Музей Миколи Гоголя.

Крім нього, до складу музейного комплексу Ніжинського університету входять Музей історії Ніжинської вищої школи, Музей радянського побуту "Homo sovieticus", а також унікальна картинна галерея, у трьох залах якої представлений живопис різних епох.

В основі художньої експозиції - полотна епохи Відродження та класичних європейських шкіл, що були подаровані навчальному закладу його попечителем Олександром Кушелєвим-Безбородьком в 1845 році з нагоди 25-річного ювілею. Особливу цінність становить одне з найбільших в країні зібрань живописних полотен українського художника Сергія Шишка, які він особисто подарував навчальному закладу. 36 картин представляють різні етапи творчого зростання та розвитку митця.

Можливість відвідування музею у вихідні дні необхідно заздалегідь узгоджувати з адміністрацією університету.

Окремі споруди, що входили в XVII-XIX століттях у комплекс цитаделі Ніжинської фортеці, збереглися на території нинішнього центрального міського ринку.

Фортеця в Ніжині була побудована під час польського панування на місці ранніх укріплень, реконструйована в 1749 році за західноєвропейським зразком. Цитадель була обнесена земляним валом із 4 воротами, 11 дерев'яними вежами та бастіонами. Однак після великої пожежі на початку ХІХ століття вали були зриті, а територія відведена під базар.

Збереглася замкова Богоявленська церква (1721 рік), пороховий льох (XIII століття), а також двоповерхова будівля острогу (в'язниці), в якій зараз розміщується станція швидкої допомоги (вулиця Базарна, 18). Залишки північного валу фортеці помітні з боку річки.

Наразі територію фортеці займає Ніжинський ринок із будинками магазинів XIX століття. Зокрема, тут можна купити відомі ніжські огірочки домашнього приготування.

Ніжинський краєзнавчий музей імені Івана Спаського розташований у старовинному будинку, що належав у XIX столітті купцю Дяченку.

Фонди музею налічують 30 тисяч експонатів, які розповідають історію міста з найдавніших часів до 1945 року. Цікава колекція археологічних знахідок, отриманих при розкопках на території старої частини Ніжина, речей козацької доби (холодна та вогнепальна зброя, гетьманські універсали), експонати, що характеризують багатонаціональність Ніжина (зокрема історію виникнення грецької громади).

Особливий інтерес представляє нумізматична колекція, колекція орденів та медалей, філателістична колекція.

На подвір'ї Ніжинського краєзнавчого музею встановлено перший радянський трактор ХТЗ.

Маєток барона Миколи Мейендорфа (Маєндорфа) був побудований в Новому Бикові в кінці ХІХ століття, коли в селі було відкрито цукровий завод.

Двоповерховий палац у стилі неоготики прикрашає декоративна вежа.

Наразі будівля перебуває в напівзруйнованому стані.

Пам'ятник відомому українському живописцю Миколі Ге встановлений у 1981 році на могилі художника, який останні роки свого життя прожив на хуторі Іваньківському (зараз село Шевченка) під Фастівцями.

Микола Ге закінчив 1-шу Київську гімназію, навчався у Київському та Петербурзькому університетах, Академії Мистецтв. Був одним із засновників Товариства передвижників. В 1876 ​​році переїхав до України, де купив невеликий хутір Іваньківський. Його пензлю належить низка етюдів українського селянства та природи України.

На хуторі у Миколи Ге бували Ілля Рєпін, Лев Толстой, Павло Третьяков. Пізніше на хуторі жив і творив Михайло Врубель (був одружений з родичкою художника).

Помер Микола Ге в Іваньківському в 1894 році, похований у східній частині хутора.

Пам'ятник встановлено до 150-річчя від дня народження художника та його дружини, похованої поряд. Нинішній стан пам'ятника викликає серйозні побоювання, оскільки за відсутності догляду, він поступово занепадає.