Пам'ятки Ніжинського району

Художній відділ Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського відкрився у 1991 році, з 2021 року розташовується в колишній садибі поміщиків Макарових XIX століття.

Меморіальна дошка на фасаді свідчить, що саме цьому будинку в 1827 році читав свої перші твори Микола Гоголь. Також з родиною Макарових були пов’язані Тарас Шевченко, Євген Гребінка, Марко Вовчок, Марія Заньковецька. Саме тому експозиція музею демонструє трансформацію дворянської садиби, її побуту в період із кінця XVIII до початку XX століття.

Тут планують облаштувати літературну світлицю, експозицію про видатних історичних постатей Ніжина.

В художній колекції музею – роботи видатного українського художника Сергія Шишка, а також Олександра Якимченка, Миколи Стратілата, Вадима Доброліжа та інших. Зараз в музеї функціонує виставкова зала, де проводять виставки сучасних ніжинських художників.

Борзнянський художньо-меморіальний музей "Садиба народного художника України Олександра Саєнка" відкрився 1996 року в будинку родини Саєнків у містечку Борзна на Чернігівщині.

Експозиція висвітлює життя і творчість відомого українського митця-декоратора, чиє ім'я внесене до списку видатних діячів світової культури ЮНЕСКО.

Олександр Саєнко народився у Борзні в 1899 році. Через хворобу ще в дитинстві він втратив слух і мову, але завдяки протекції сусідки Саєнків, письменниці Ганни Барвінок (дружини Пантелеймона Куліша) потрапив до Петербурзького імператорського училища глухонімих. Найбільше прославився роботами у галузі монументального та монументально-декоративного мистецтва в техніці інкрустації соломкою.

В експозиції музею представлені такі його відомі роботи, як "Козак Мамай", "Семен Палій" та інші. Також експонуються килими, гобелени, вибійки роботи Саєнка, зібрана ним колекція ічнянських кахлів, меморіальні речі родини.

Кафедральна церква Всіх Святих – головний храм Православної церкви України у Ніжині, духовний центр грецької громади міста. Розташований на території "грецького кварталу" поряд із грецьким храмом Святого Михаїла.

Всіхсвятська церква збудована у 1782 році грецьким братством Ніжина на місці більш ранньої дерев'яної грецької церкви. Спочатку була виконана в архаїчному балканському стилі. Наприкінці ХIХ століття частково перебудована, фасади доповнені класичними портиками, що надало церкві риси класицизму.

Храм Всіх Святих стоїть на підвалі, склепіння якого спирається на центральний стовп. В інтер'єрі можна побачити різьблений липовий іконостас, виготовлений сучасними ніжинськими майстрами за ескізами художника Олександра Кошеля.

Дворівнева церква Іоанна Богослова в Ніжині збудована в XVIII сторіччі на місці дерев'яного храму (1619 рік).

Її архітектурний стиль характеризується як перехід від бароко до раннього класицизму, де фахівці вбачають руку відомого київського архітектора Івана Григоровича-Барського. На першому поверсі була тепла церква, на другому – холодна.

З балкона Іоанно-Богословської церкви благословив місто та його мешканців Святий Іоанн Кронштадський, коли він відвідав Ніжин у 1893 році дорогою до Києва.

Церкву відреставровано в 1954-1955 роках, відтоді її приміщення використовується як архів.

Збереглися старовинні фрески, цікаві ажурні сходи та огорожі. Ведуться переговори щодо повернення храму православної церкви.

Поруч встановлено пам'ятник мореплавцю Юрію Лисянському, чий батько служив у цій церкві.

Дерев'яну козацьку фортецю в Батурині над річкою Сейм реконструйовано в 2009 році на тому самому місці, де з 1669 по 1708 рік розташовувалася укріплена резиденція трьох українських гетьманів: Дем'яна Многогрішного, Івана Самойловича, Івана Мазепи.

Також з гетьманською столицею в Батурині пов'язане життя та діяльність Пилипа Орлика та Кирила Розумовського (встановлено пам'ятник "Гетьмани. Молитва за Україну").

Батуринську фортецю було закладено у 1625 році на давньоруському городищі польським магнатом Олександром Пясочинським. В 1664 році, коли Батурин уже був сотеним козацьким містечком, фортецю не змогли взяти приступом війська польського короля Яна Казимира.

Батуринська фортеця складалася із зовнішніх міських земляних укріплень із частоколом та цитаделі (замку), де знаходилася резиденція гетьманів. Тут був кам'яний гетьманський будинок та дерев'яна Воскресенська церква, в'їзна брама та три вежі.

В 1708 році всі споруди Батуринської фортеці були повністю зруйновані під час каральної операції російських військ під командуванням Олександра Меньшикова за наказом московського царя Петра I у помсту гетьману Івану Мазепі за перехід на бік шведського короля Карла II під час московсько-шведської війни. На згадку про Батуринську трагедію, під час якої було знищено майже все населення міста (5-6,5 тисяч військових, 6-7,5 тисяч мирних жителів), у 2004 році на місці північно-східної вежі цитаделі встановлено пам'ятний хрест.

До 2009 року на рештках фортечних валів було завершено реконструкцію трьох оборонних веж, дерев'яних фортечних стін, кам'яного гетьманського будинку, скарбниці та замкової Воскресенської церкви, які увійшли до експозиції "Цитадель Батуринської фортеці" відділу історії Гетьманства Національного історико-культурного заповідника "Гетьманська столиця".

В будинку гетьмана відкрито виставку об'ємних фігур "Світлі гетьмани. Життя для України".

З оглядового майданчика надбрамної вежі Цитаделі Батуринської фортеці відкривається найкраща панорама долини Сейму.