Пам'ятки Черкаського району

Державний історико-культурний заповідник "Трахтемирів" створений у 1994 році на місці однойменного старовинного козацького села.

Розташований на мальовничому півострові, утвореному крутим вигином Дніпра навпроти Переяслава. Тут виявлено скіфські та ранньослов'янські поселення. У князівські часи на цьому місці стояло літописне давньоруське місто Заруб.

У 1147 році згадується Трахтемирівський монастир, збудований на місці зруйнованого татарами Зарубського монастиря. У 1576 році при монастирі було створено госпіталь для старих і немічних козаків. Через два роки польський король Стефан Баторій, заснувавши реєстрове козацьке військо, заповів козакам Трахтемирів.

Було збудовано Трахтемирівську фортецю, яка стала неформальною козацькою столицею – тут обирали гетьманів, приймали послів, зберігали припаси. Також вона неодноразово була форпостом народних повстань. У 1665 році під час придушення одного з повстань місто та монастир було зруйновано.

На околиці села Трахтемирів зберігся козацький цвинтар, на місці монастиря в урочищі Церковщина встановлено хрест, залишки фортеці не знайдено.

Нині більша частина території належить приватному Аграрно-екологічному об'єднанню "Трахтемирів", яке використовує заповідні землі як елітні мисливські угіддя. У мальовничому місці, поруч із колишнім піонерським табором, збудовано великий мисливський будинок у замковому стилі (згорів у 2015 році). Неподалік від нього росте дерево у формі тризуба, поруч із яким встановлено пам'ятний знак.

У селі збереглося кілька будинків, в одному з яких постійно мешкає родина пустельника на прізвисько "Скіф".

Патріотичний музей російсько-української війни у Черкасах заснований військовослужбовецем 118-ї бригади тероборони, волонтером Олексієм Святенком у 2018 році. Розтащовується на території автотранспортного підприємства.

В музеї зібрано сотні зразків зброї, боєприпасів та амуніції із зони бойових дій від початку війни 2014 року до наших днів. Зокрема, можна побачити тубуси від ПТРК "Джавелін", NlAW і "Фагот", гільзи від американської БМП "Бредлі", набої до мінометів, танків та гармат, різноманітна стрілецька зброя. Також представлені фрагменти російської ракети від РСЗО "Ураган", рештки збитого над Черкащиною безпілотника Shahed, зразки російської військової форми.

Окрема частина музею присвячена Дмитру Коцюбайлові "Да Вінчі", який загинув у березні 2023 року.

Біля входу в музей стоїть евакуаційна автівка, якою користувалися бійці ДУК "Правий сектор" під час боїв за Донецький аеропорт у 2014 році та в інших гарячих точках.

Історичний музей Корсунь-Шевченківського державного історико-культурного заповідника розташований на території палацу Станіслава Понятовського у Корсуні-Шевченківському, працює на правах науково-дослідного відділу заповідника.

Понад 2000 експонатів у шести залах розкривають історію Корсунщини в контексті історії всієї України від найдавніших часів до сьогодення. Представлені фрагменти трипільської кераміки, речі з кіммерійського й скіфських поховань, слов’янські прикраси, польська гармата, обладунки й озброєння поляків, українців і московських стрільців.

Також експонуються речі з палацу Станіслава Понятовського.

Наочне уявлення про ключові історичні події краю дають діорами "Антикріпосницьке повстання 1855 року на Корсунщині" та "Корсунська битва 1648 року".

Окремі розділи експозиції розповідають про колективізацію і Голодомор, про участь корсунців у Першій і Другій світових війнах, Українській революції 1917-1921 років і в російсько-українській війні.

Палацово-парковий комплекс у Корсуні, на островах посеред річки Рось, заснував у 1782 році князь Станіслав Понятовський як власну літню резиденцію.

Палац Понятовського було збудовано в 1787-1789 роках на основі старої польської фортеці князів Вишневецьких, що у свою чергу створювалася на городищі давньоруського Корсуня. Проєкт палацу в стилі неоготики розробили архітектори Жан-Анрі Мюнц та Ян Ліндсей.

Новий власник палацу князь Павло Лопухін в середині ХІХ століття значно змінив його архітектуру, надавши йому рис російського романтизму з елементами неоготики та класицизму. Останніми власниками корсунської садиби були князі Лопухіни-Демидови.

Після радянсько-української війни садиба дивом збереглася, донині дожила майже без змін. Відомий силует палацу Понятовського створюють кілеподібні кокошники, над якими височіють вежі-бельведери. Поруч знаходиться великий триповерховий флігель (1782-1783 роки), який поєднувався з палацом Ордерною галереєю. В'їзна брама в формі французької оборонної архітектури зведена в середині XIX століття (у підвалах працює кафе). Збереглися інші садибні будівлі: службовий корпус, "швейцарський будинок", православна каплиця.

Більшу частину острова Коцюбинського зараз займає розкішний ландшафтний парк (площа 100 гектарів, 80 видів дерев та чагарників) із містками, альтанками, скульптурами та романтичним гротом. Особливо він гарний навесні, під час цвітіння бузку.

В радянський час в приміщенні палацу Понятовського розмістили експозицію музею історії Корсунь-Шевченківської битви. На майданчику перед палацом експонувалася виставка військової техніки. В квітні 2022 року на засіданні науково-методичної ради Корсунь-Шевченківського заповідника було ухвалено рішення про демонтаж експозиції музею історії Корсунь-Шевченківської битви і зміни його назви на "Мілітарний музей" зі створенням нової експозиції в палаці Понятовського.

В новій експозиції представлені роботи митців різних часів і різних напрямків, стилів, технік. Це, зокрема, роботи невідомих нам італійських скульпторів ХVІІІ століття (свого часу вони прикрашали палац), італійського гравера Доменіко Кунего, українського художника Івана Сошенка,  італійського скульптора Луїджі Йоріні, угорського художника Сигізмунда Бубікса, літографія з роботи польського художника українського походження Юліуша Коссака, роботи місцевого художника Геронтія Бондаренка й українських митців ХХ-ХХІ століття Миколи Прокопенка, Бориса Федоренка, Сергія Шишка, Андрія Чебикіна, Сергія Дуплія, Оксани Тимків.

Також можна побачити проєкти палацу й палацового ансамблю, оригінали яких зберігаються в Кабінеті малюнків Бібліотеки Варшавського університету; світлини інтер’єрів палацу кінця ХІХ – початку ХХ століття; копії малюнків і літографій ХVІІІ і ХІХ століття, зокрема, Жана-Анрі Мюнца, польського художника Наполеона Орди, Ванічека, французьких літографів Франсуа-Жозефа Дюпресуара і Євгенія Гюго, польського художника Адольфа Козарського.

В окремій залі експонуються вироби порцеляни й кераміки з колекції громадянки Канади Олени Берикул-Криворучко, що презентують 20 країн світу. Найбільше виробів з Англії, Японії, Китаю, Італії, Німеччини, США, Франції. Окремий зал також присвячений сакральному мистецтву, де серед інших ікон представлена ікона іконописця Григорія Стеценка, батька композитора Кирила Стеценка, та ікони, відреставровані художницею, іконописцем Оксаною Тимків.

Експозицію доповнюють музейні предмети побуту, що характеризують епоху ХVІІІ – ХІХ століття.

Експозиція мілітарного музею створена в 11 залах третього поверху флігеля палацу. У першій залі мілітарного музею розкриваються дві теми: "Перша світова війна в українському вимірі", "Збройна боротьба під час Української революції 1917–1921 років і визвольних змагань 1920–1930-х років за утворення та збереження незалежної української держави".  Наступні чотири зали експозиції присвячені історії Другої світової війни в українському вимірі. Значна увага буде приділена висвітленню національного руху опору. Частина шостого залу присвячена подіям Революції Гідності. В наступних експозиційних залах репрезентовані події російсько-української війни. Остання зала експозиції – Пантеон Слави корсунців, котрі загинули на російсько-українській війні, захищаючи суверенітет, територіальну цілісність та європейське майбутнє України.

Археологічний музей Чигирина розташований у відреставрованому одноповерховому будинку кінця ХІХ - початку ХХ століття.

В експозиції представлені предмети матеріальних культур, що існували на території Середнього Подніпров'я. Зокрема, скіфська зброя та обладунки, знайдені на території скіфських городищ у Холодному Яру. В чотирьох експозиційних залах зберігається понад 600 унікальних експонатів.

На подвір'ї встановлено пам'ятник Леніну, знятий з постаменту біля підніжжя Замкової гори в Чигирині.

Черкаський міський археологічний музей Середньої Наддніпрянщини створено в 2016 році на основі археологічної колекції черкаського історика Михайла Сиволапа, в якій кілька десятків тисяч знахідок усіх епох та культур з території Середнього Подніпров'я, починаючи з палеоліту та закінчуючи козацькими часами, а також предметами ХVІІІ-ХХ століть.

Представлені як викопні артефакти, так і предмети традиційної української культури, які ще не встигли побувати в землі.

Планується нумізматична боністична експозиція.

Археологічний музей Середньої Наддніпрянщини в Черкасах тимчасово розміщується в одному із приміщень кінотеатру "Україна". В майбутньому музею буде надано окреме приміщення в одному із історичних особняків Черкас.

Найбільший у Європі буддистський храм "Білий Лотос" заснований у Черкасах в 1988 році, збудований у 1990-х роках послідовниками школи кунг-фу "Ша-Фут-Фань".

Його прообразом є буддистський храм у Лаосі. Архітектурний проєкт храмового комплексу започаткував голова черкаського товариства буддизму Володимир Скубаєв. За легендою, при закладці фундаменту знайшли стародавній камінь, на якому зображений Будда в масці воїна. На вході в келії встановлено дві постаті воїнів, привезені до Черкас із Тибету. В ритуальній залі підлога застелена килимами, стіни прикрашені деревом та оксамитом.

Послідовники буддизму вивчають тут тайський бокс та кунг-фу.

По неділях у "Білому Лотосі" проводяться екскурсії, чайні церемонії. Можлива організація весільної церемонії.

Дерев'яний одноповерховий будиночок лікаря збудовано за проєктом знаменитого київського архітектора Владислава Городецького, який часто гостював у Мошнах у садибі поміщиків Балашових, а також виконував для них різноманітні архітектурні замовлення.

В один із приїздів Балашови попросили архітектора спроєктувати для села комплекс будівель земської лікарні.

У первісному вигляді зберігся лише один корпус, декорований у "земському" стилі яскравим різьбленням.

Будинок Щербини - найрозкішніший особняк дореволюційних Черкас, прозваний за радянських часів "Палацом щастя", оскільки тут розмістили міський РАГС.

Побудований в 1892 році підприємцем Опанасом Щербиною. Відрізняється надзвичайною легкістю та витонченістю архітектури, багатим декором.

Деякий час тут містилася Земська управа, в 1919 році приміщення зайняв повітовий ревком, потім Рада робітників, селянських і солдатських депутатів. Після Другої світової війни тут знаходився Черкаський міськком КПУ та міськком комсомолу.

З 1970 році і донині будівля використовується як Палац одружень.

Будівля колишнього готелю "Слов'янська" у Черкасах збудована в кінці ХІХ століття коштом підприємця Скорини.

Виконана в стилі модерн із елементами псевдоготики. Кут будинку, враховуючи містобудівне місце, вирішено п'ятикутним об'ємом, увінчаним високим загостреним шатром. Фасад будівлі прикрашений численними декоративними деталями, тонкими баштами з голчастими куполами та витонченими колонками. Будинок мав три балкони, один з яких винесений більш ніж на 2,5 метри та спирається на тонкі чавунні колони. Саме під ним розташовувався вхід до готелю "Слов'янська".

За радянських часів це був готель "Дніпро". Наразі будівля належить "Укрсоцбанку".

Дуб Максима Залізняка в Холодному Яру – один із найстаріших дубів в Україні (можливо, найстаріший). За різними оцінками, йому від 1000 до 1200 років.

Дуб-патріарх росте на південному схилі Кириківського яру на території урочища Холодний Яр на околиці селища Буда. Це найбільше в Україні та одне з десяти найбільших у Європі дерев. Його обхват – 8,9 метри, висота – 24 метри. Стовбур шість разів вражали блискавки.

Під його кроною відпочивали Богдан Хмельницький, Северин Наливайко, Тарас Шевченко, проте названо його ім'ям Максима Залізняка - ватажка повстання гайдамаків, які діяли в цих місцях. Дуб Залізняка вважається символом Холодного Яру, а також одним із символів українського козацтва.

Поруч встановлено пам'ятник мешканцям селища Буда, які загинули під час Другої світової війни.

Біля входу в заповідник працює кафе та сувенірна крамниця.

Громадський етнографічний просвітницько-розважальний комплекс "Зерноленд" засновано в селі Івківці в 2014 році в рамках створення "тематичного села" польсько-українського проєкту "Придумати село наново".

До комплексу входить етнографічний музей, кузня, гончарня, паперова фабрика, пекарня, безліч різноманітних розваг та майстер-класів. Взимку – катання на гринджолах.

Етнографічно-туристичний комплекс "Козацький хутір" неподалік Чигирина відтворює колорит українського села козацької доби.

Центральним елементом експозиції музею просто неба, розташованого на околиці села Стецівка, є Миколаївська церква XVIII століття, що перенесена сюди із села Драбівці на Золотонощині. Її оточують типові сільські хати: будинок старости, будинок батюшки, шинок, господарські будівлі. Будівництво продовжується.

А в центрі села споруджується Музей млинової справи. Тут зібрано 14 вітряків з усіх регіонів України. Планується будівництво водяного млина.

Залишки фортифікацій Чигирина козацьких часів збереглися на Замковій (Богдановій) горі в центрі міста.

Невелика фортеця Чигирина, закладена в XVI сторіччі, служила форпостом Речі Посполитої, потім козацькою фортецею. Кам'яне укріплення розміром 200 на 150 метрів було обнесено стінами з баштами та бастіонами. В 1677 році 120-тисячна турецька армія 3 тижні безуспішно тримала в облозі Чигиринську фортецю, і лише наступного року туркам вдалося її захопити, повернувшись вже з 200-тисячними силами.

Пізніше козаки гетьмана Івана Самойловича відбили Чигирин за підтримки московського війська воєводи Григорія Ромоданівського.

В ХІХ столітті укріплення майже повністю розібрали на будматеріали, коли на Замковій горі влаштували каменоломню. Наразі тут розбито парк, в якому знаходиться реконструйований бастіон Дорошенка (XVI-XVII століття), кам'яний хрест на честь захисників Чигиринського бастіону (1912 рік), пам'ятник "Кобзар" біля підніжжя та інші скульптури. На вершині гори встановлено величний пам'ятник Богданові Хмельницькому заввишки 18,6 метрів (1967-82 роки; скульпотори Олексій Олійник, Макар Вронський).

Біля підніжжя гори знаходиться каплиця Покрови Пресвятої Богородиці, в якій перепоховано останки козаків з цвинтаря XVII століття.

Комплекс входить до складу Національного історико-культурного заповідника Чигирин. Екскурсії проводяться співробітниками музею Богдана Хмельницького, розташованого біля гетьманської резиденції біля підніжжя гори.

Меморіальний комплекс із монументом "Батьківщина-мати" у Черкасах розташований на території стародавнього замчища, на місці знищеної за радянської влади Свято-Троїцької церкви.

За однією з версій, за козацьких часів на цьому невеликому пагорбі розташовувалася Черкаська фортеця. Насправді, у різні періоди у Черкасах існувало три фортеці. Давньоруське городище XIV сторіччя та залишки Черкаської фортеці XVIII століття знаходилися на місці нинішнього скверу імені Богдана Хмельницького на Замковій горі (зараз там встановлена стела на честь Богдана Хмельницького та пам'ятник Іванові Підкові), а на місці Пагорба Слави було резервне укріплення, на території якого в 1863 році було збудовано кам'яну Троїцьку церкву замість однойменного дерев'яного храму в нижньому місті.

Усі архітектурні та археологічні пам'ятки були повністю знищені під час будівництва монумента Слави. Церква була підірвана в 1961 році, культурний шар був зритий в 1965 році при спорудженні Пагорба Слави, а в 1977 році відкрито Меморіал Слави з бронзовим монументом "Батьківщина-мати".

З вершини пагорба відкривається велика панорама Кременчуцького водосховища.