Пам'ятки Лебедина

Стародавній Лебединський Свято-Миколаївський жіночий монастир розташований на схід від села Лебедин у мальовничому та відокремленому місці, оточеному лісом та озерами.

Заснований черницями Магдалиною та Трифілією в 1779 році на землях князя Франциска Ксаверія Любомирського. Збереглося цілюще джерело, відкрите святителем Опанасом. У народі Джерело називають "Магдалинінським" на згадку про першу ігуменю монастиря.

Спочатку всі монастирські споруди були дерев'яними, але у ХІХ столітті більшу частину їх замінили кам'яними. Серед них Миколаївська церква (1800 рік) та Варваринська церква (1839 рік), яку зруйнували за радянських часів, але у 1990-х роках вона знову була відбудована. У 1837 році на місці дерев'яної було збудовано нову цегляну дзвіницю заввишки 34 метри, через яку було влаштовано головний вхід до монастиря (збереглася лише третина).

У 1929 році монастир було закрито, на його території утворили комуну "Червоний Жовтень", потім інтернат для безпритульних дітей, а згодом і для дітей репресованих. Під час Другої світової війни німецька влада відродила монастир, але у 1961 році він був знову закритий. Цінності було вивезено, дзвони передано до музею міста Черкаси. На території розмістили туберкульозну лікарню, а потім інтернат.

Відродження Лебединського монастиря почалося в 1992 році. Нині у стінах обителі розташовані дві церкви, каплиця, корпуси келій, а трохи осторонь - комплекс господарських споруд. Усі споруди, крім північної стіни, перебувають у відмінному стані. Монастир належить московському патріархату.