Пам'ятки Стеблева

Літературно-меморіальний музей видатного українського письменника Івана Нечуя-Левицького відкрито в Стеблеві в будинку, в якому він народився в 1838 році.

Тут же він прожив з 1851 по 1909 рік.

Експозиція розповідає про життя та творчу діяльність класика української літератури, до якого дуже насторожено ставилися як за часів царської росії, так і за радянської влади. Відтворено робочий кабінет письменника, зібрано його особисті речі.

Поряд із музеєм, за будинком культури, на горі Спаса знаходяться могили діда та батька Нечуя-Левицького.

Біля музею встановлено пам'ятник роботи скульптора Галини Кальченко, а неподалік - скульптура “Нимидора” (героїня повісті “Микола Джеря”).

Садиба поміщиків Головинських у Стеблеві розташована на високому скелястому березі річки Бобровиця при впадінні її в Рось.

Головинські отримали у власність Стеблів у 1812 році від вищих його власників Воронецьких. Нові господарі сприяли промисловому розвитку містечка, побудувавши тут цукровий та винокурний заводи, а також велику сукняну фабрику.

У своєму маєтку Головинські розбили парк із альтанками та збудували палац із флігелями. В 1825 році Герман Головинський приймав тут польського поета Адама Міцкевича. Зберігся флігель, у якому жив поет. Решту садибних споруд, включаючи палац, було знищено за радянських часів.

Неподалік флігеля - "Скеля Міцкевича", з якої відкривається розкішна панорама Росі.

Будівництво гідроелектростанції на порогах річки Рось у Стеблеві було розгорнуто в 1931 році згідно з планом ГОЕЛРО, що передбачив створення цілої мережі малих ГЕС по всій країні.

Внаслідок спорудження греблі та підйому рівня води у річці суттєво змінився ландшафт – дві третини мальовничих скель та порогів опинилися під водою.

Дамба постраждала під час Другої світової війни. У 1952 році була відновлена та виведена на потужність 2,8 тисяч кВт. Наразі перебуває в оренді у приватного підприємства.

Водоспад, який утворює станція, називають одним із найпотужніших рівнинних водоспадів країни.