Пам'ятки Чортківського району

Заліщицький краєзнавчий музей знаходиться у приміщенні будинку народної творчості міста Заліщики.

Заснований у 1929 році, ще за Польщі, учителем семінарії Йосипом Шварцем.

Основу колекції склали речі, знайдені під час археологічних досліджень, а також подаровані місцевими краєзнавцями. Після Другої світової війни відроджений у 1964 році. Деякий час перебував у закритій Покровській церкві, а в 1985 році переїхав до нинішнього приміщення.

За роки роботи зібрано 18 тисяч експонатів. В останні роки експозиція поповнилася матеріалами про участь жителів Заліщиків в УГС, ОУН, УПА та інших патріотичних організаціях.

Руїни замкової вежі в Озерянах розташовані в самому центрі села біля перехрестя.

Ймовірно, замок відноситься до XVII сторіччя, коли Озеряни належали польському королю. Замок контролював соляний шлях, що проходить через село. Стіни вежі, що збереглася, мають товщину 1 метр. Прямокутна в плані вежа має розміри 10 на 7 метрів.

Зберігся тільки перший ярус і підземелля.

Невеликий та дуже простий за архітектурою замковий костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в селі Кривче споруджений у XVII столітті - одночасно з Кривченським замком.

За іншими даними, костел перебудований із замкової порохової вежі в 1723 році. Служив усипальницею магнатів Голійовських.

Костел знаходиться в ялиновому гаю на краю замкової гори. Частково відреставрований.

Замок-корабель на пагорбі, що омивається з трьох боків однією з приток Збруча, отримав своє прізвисько завдяки характерній довгастій формі.

Сидорівський замок збудований в середині XVII сторіччя польним гетьманом коронним Мартином Калиновським в якості власної резиденції. Дата будівництва зафіксована на мурованій плиті над в'їзною аркою. Довжина замку досягала 178 метрів, тоді як ширина становила лише 30 метрів. По периметру стін розташовувалося сім оборонних веж, з яких залишилося лише три. Стіни північного краю замку, що добре збереглася, з'єднані під гострими кутами, що і надає твердині вигляду корабля, що пливе серед моря зелені.

Сидорівський замок був сильно пошкоджений під час турецького вторгнення 1672 року, потім відновлювався, але з початку XVIII століття втратив своє оборонне значення, прийшов у занедбаність і поступово руйнувався аж до нашого часу.

Доступ вільний.

Дві вежі та фрагмент оборонної стіни залишилися від Кривченського замку, спорудженого у 1639-1650 роках польськими шляхтичами Концькими у селі Кривче.

Замок мав майже правильну прямокутну форму з чотирма кутовими та однією в'їзною вежею. Протягом першого століття свого існування постійно перебував в епіцентрі польсько-турецьких воєн, переходячи з рук до рук. Під час Визвольної війни був захоплений козаками. У 1672 році тут зупинявся турецький султан Магомет IV, коли повертався із Бучача після підписання Бучацького миру.

Лише у XVIII столітті Кривченський замок втратив стратегічне значення і був перетворений на резиденцію польських магнатів Голійовських. У ХІХ столітті руїни викупив підприємець Лазар Зейдман, наказавши розібрати більшу частину на будматеріали для винокурні.

Спробу реставрації було проведено у 1920 році Подільським туристично-краєзнавчим товариством.

Наразі замок Концьких входить до складу заповідника "Замки Тернопільщини". Дві вежі  законсервовані, доступ вільний.

Замок у Золотому Потоці збудували у XVII сторіччі брацлавський воєвода Стефан Потоцький та його дружина Марія Могилянка (родичка засновника Києво-Могилянської академії Петра Могили).

Твердиня контролювала один із торгових шляхів із Галичини та Волині до Молдови та Покуття. Регулярний квадратний у плані Замок розташований на невисокому пагорбі у долині річки Татарки. Із чотирьох кутових шестигранних двоярусних веж із бійницями збереглися лише три, та й то зі значними змінами. Висота стін – близько 5 метрів, товщина – до 2 метрів. У центрі північно-східного фасаду замку розташована триярусна в'їзна вежа. Зовні замок був оточений валом та глибоким ровом із водою. На території був одноповерховий палац, а посеред двору - колодязь, з яким пов'язана легенда про походження назви Золотого Потоку (нібито, під час тривалої облоги змучені жагою захисники замку знайшли джерело, яке назвали "золотим").

Золотопотоцький замок кілька разів захоплювали турки та козаки, але щоразу його відбудовували, і до наших днів він дійшов у непоганому стані. Нині на території знаходяться майстерні.

Мальовничі руїни замку Творовських прикрашають високий берег річки Стрипа у Підзамочці поряд із Бучачем.

Напис над головною в'їзною вежею свідчить, що замок збудував у 1600 році воєвода Ян Бучацький-Творовський. Ренесансний портал споруди прикрашає герб з перехрещеними стрілами, походження якого невідоме, оскільки він не відповідає ні гербу "Абданк" роду Бучацьких, ні гербу "Пілява" роду Потоцьких, які володіли замком пізніше (можливо, це древній герб Бучацьких або герб позашлюбного сина власника Бучача).

Замок захищав підступи до Бучача із північного сходу, а також служив заміською резиденцією місцевим феодалам. Неодноразово руйнувався, в XVIII столітті скасований австрійською владою. Нині у занедбаному стані.

Від руїн відкривається захоплююча панорама долини Стрипи.

400-річне дерево липи, що росте біля дороги на Золотий Потік, є свідком історичної події - підписання в 1672 році принизливого для Польщі Бучацького миру з Туреччиною.

Напередодні турецька армія захопила Бучач і почала загрожувати звідси центральним областям Польщі. Згідно з мирним договором, східну частину України з Поділлям було оголошено незалежною державою під протекторатом Туреччини.

Поблизу Подільських Товтр на околиці села Вікно на широкій галявині знаходяться карстові озера, які називають у цих краях "вікнами".

20 мільйонів років тому тут плескалися хвилі теплого Сарматського моря. Від його підводного рифу сформувалися гігантські бічні утворення (товтри), а коли море відступило, утворилися пагорби заввишки кілька сотень метрів. Тепер у низині – поле, де й утворилися карстові озера.

Раніше їх було кілька десятків, потім залишилося п'ять, але після меліорації у 1980-х роках збереглися лише два озера: Синє та Безодня. Озера утворилися у вапнякових порожнинах, глибину яких неможливо визначити. Хоча дно озер сягає чотирьох метрів, підземні ходи, звідки б'ють потужні джерела, набагато глибші.

Температура води в озерах завжди залишається на рівні +12 градусів. Поверхня води в них покрита водоростями, тому протягом дня, залежно від освітлення, озера змінюють свій колір – від темно-синього до блакитного та фіолетового.

Карстові озера не замерзають у найміцніші морози і світяться вночі.

Бернардинський костел і монастир було засновано в Гусятині в 1610 році польським магнатом Валентієм Александером Калиновським, який передав братам бернардинцям перший дерев'яний храм.

Через 10 років майбутній коронний гетьман Мартин Калиновський розпочав будівництво кам'яного храму в стилі бароко та двоповерхового монастирського корпусу. В 1648 році монастир зруйнували татари. Відновлювати його почали після звільнення міста від турецького панування, а закінчили лише в 1728 році.

За австрійців костел став парафіяльним, а за радянської влади був закритий. Відродження почалося в 1991 році зусиллями братів францисканців. В даний час це католицький храм Різдва Пресвятої Діви Марії, будівля потребує реставрації.

Римо-католицький костел Матері Божої Святого Скапулярія у Борщові збудовано в 1763 році замість знищеного татарами дерев'яного храму.

Триярусна дзвіниця перебудована із оборонної вежі замку XVII сторіччя. Грановані верхні яруси мають барочне завершення.

У 1928-1930 роках проведено реставрацію. Нині костел чинний.

Римо-католицький костел Небовзяття Пресвятої Діви Марії збудований в Скалі-Подільській у 1719 році коштом Валентія Межеєвського, який володів на той час містом.

Виконаний у стилі неоготики, шпиль дзвіниці закінчено в XIX столітті. Дзвіницю прикрашають баштовий годинник, встановлений в ході реконструкції 1852 року. Тоді ж будівлю костелу було обнесено оборонними стінами з кутовими вежами.

За радянських часів храм був закритий, у ньому розміщувалися склади та електростанція.

Наразі костел Небовзяття Пресвятої Діви Марії повернуто віруючим та відреставровано.

В центрі села Трибухівці на Замковій горі височить старий оборонний костел Непорочного зачаття Пречистої Діви Марії.

Цей костел був збудований на початку XVIII сторіччя в стилі ренесансу та входив до оборонної системи замку. Храм реставрували у 1728 році, про що свідчить латинський напис над вхідним порталом храму.

Поруч із костелом колись був цвинтар, де було поховано багато знаменитих для села людей, серед яких поет Тимон Заборовський. Але з приходом радянської влади цвинтар зрівняли із землею, а костел закрили. Будівлю почали використовувати як сховище хімікатів.

Сьогодні костел в аварійному стані: стіни у плісняві, всередині приміщень ростуть дерева, в 2008 році обвалився дах.

У храмі поховано Яна Шептицького, генерал-адьютанта Війська Польського, учасника наполеонівського походу на Москву.

На Замковій горі збереглося також два монументи. Перший, "Тіням померлих душ", поставлений на згадку про жертви чуми, яка вирувала в Трибухівцях у 1830 році, коли померло понад 200 людей. На жаль, від алегоричної фігури Скорботи на постаменті залишилися лише ноги. Другий монумент є високим кам'яним вістрям, на який посаджений шолом. Поставлений на честь Михайла Заборовського (1812 рік).

Католицький костел Святого Генріха в Мельниці-Подільській збудований в XIX столітті.

За радянських часів був закритий владою, дзвіницю було знесено.

Будівля костелу розташована в старому парку у центрі Мельниці-Подільської.

Парафіяльний костел Святого Станіслава засновано в Заліщиках в 1763 році краківським кастеляном Станіславом Понятовським.

Закритий радянською владою у 1940-х pоках. Храм був розграбований і перетворений на склад солі.

Повернутий віруючим 1991 році, йде реставрація.