Пам'ятки Чортківського району

Римо-католицький костел святого Яна Непомука в Турильчому збудований в 1871 році коштом графа Яна Старженського, хоча село на той час належало поміщикам Івановським.

Струнка будівля костелу виконана в стилі неоготики. Статуї апостолів Петра та Павла встановлені у нішах на фасаді з боків від головного входу, через що костел іноді називають Петропавлівським.

За часів радянської влади в приміщенні костелу розміщувався сількогогосподарський склад.

Усередині зберігся різьблений вівтар із розп'яттям та апостолами з боків. Нині костел не діє.

Римо-католицький костел Святої Анни збудовано в Товстому в 1912 році за проєктом архітектора  Теодора Мар'яна Тальовського на місці римо-католицького монастиря, заснованого у 1717 році.

За радянських часів костел було закрито, приміщення використовувалося для господарських потреб.

У роки незалежності України повернуто католицькій громаді, йде реставрація.

Прекрасний неоготичний костел Святої Анни в Озерянах збудований в 1875 році князем Леоном Сапєгою.

Проєкт розробив віденський архітектор Адольф Кун, автор палацу Сапєгів у Львові. Вишуканий портал прикрашений багатим декором. На фасаді збереглися герби Сапєгів.

Після Другої світової війни приміщення храму стали використовувати як склад.

Наразі костел Святої Анни повернуто католицькій громаді Озерян. Його високий силует добре помітний над навколишньою забудовою, з якого боку ви не під'їжджали б до села.

Католицький костел Успіння Богородиці був побудований в Бучачі під замковою горою неподалік ратуші коштом власника міста, канівського старости Миколи Василя Потоцького, про що свідчить його родовий герб Пілява на фронтоні. Напис на порталі говорить: "З бажання мати в Пиляві Потоцьких три хрести, Будинок хреста на славу Божу збудував".

Над внутрішнім оформленням кілька років працював видатний скульптор Іван Пінзель. Монументальна композиція з п'яти вівтарів включає образ Матері Божої з Немовлям Ісусом, постаті Святого Іоанна Євангеліста, Святого Йоахіма, Святої Анни, Святого Зазарія, Архангела Михаїла, Святого Іоанна Непомука, ангелів, алегоричних постатей Розторопності та Любові, та композицію Божої Слави.

Після радянської розрухи костел відновлено та знову приймає віруючих.

Величний однонефний готично-ренесансний костел Успіння Діви Марії в Язловці збудований у кінці XVI сторіччя коштом Миколая Язловецького.

Спочатку був парафіяльним, але в 1639 році перейшов до ченців-домініканців, які заснували монастир (збереглися прибудовані в цей час напівкруглі каплиці). Поруч знаходиться потужна відкрита дзвіниця.

У костелі поховано польського композитора Миколая Гомулка.

Язловецький костел був закритий за радянських часів, зараз у напівзруйнованому стані.

Римо-католицький Костел Успіння Пресвятої Діви Марії побудований в Копичинцях в 1802 році магнатами Баворськими, що володіли містом, як родова усипальниця.

Перший католицький храм, який існував з 1443 році, було знищено ще в XVII сторіччі.

Храм тринефний. У 1846 році був споруджений ліпний вівтар із фігурами Петра та Павла. У підземній частині знаходяться рештки гробниці Баворських.

За радянських часів костел був закритий, відроджений в 1991 році.

Костел Успіння Пресятої Діви Марії в Монастириськах збудований у XVIII сторіччі коштом Юзефа Потоцького.

Вівтар колись прикрашали скульптури відомого майстра Івана Георга Пінзеля. Наразі вони експонуються у музеї Пінзеля у Львові.

Навколо храму зростають 200-річні ясені.

З січня 2019 року костел належить Православній Церкві України.

Римо-католицький костел у Більче-Золотому закладеноий у 1839 році. У нинішньому вигляді відбудований у 1898 році як каплиця-усипальниця роду Сапєг (Сапігів), які володіли цими землями.

Невелика будівля збудована в стилі неоготики. На фасаді зображено литовський герб нащадків Гедиміна "Погоня" (вершник з мечем) та родовий герб Сапєг "Лис" (стріла з подвійною поперечиною).

Нині це храм Святої Параскеви Української греко-католицької церкви.

Костел розташований на території Більче-Золотинецького парку-пам'ятника садово-паркової архітектури (1800 рік, 11 гектарів, 46 видів дерев) на місці колишньої садиби, що належала Сапєгам.

На фундаментах палацу Сапєг за радянських часів збудували будинок культури.

"Кришталева печера" ("Кривчанська") - найвідоміша і найбільш пристосована для відвідування туристами печера Поділля.

Вхід розташований у відрогах гори на південно-західній околиці села Кривче. Це одна з найбільших серед гіпсових печер у Європі – довжина її дослідженої частини становить майже 23 кілометри.

Вперше Кривчанська печера згадується у 1721 році, заново відкрита у 1908 році. Являє собою вимиту підземними водами 20 мільйонів років тому розгалужену гіпсову систему ходів.

Екскурсійний маршрут очищеною та освітленою частиною "Кришталевої печери" складає близько 2,5 кілометрів, з яких 500 метрів - вхідний коридор. Стіни печерних галерей вкриті білими або різноманітними кольорами кристалами гіпсу, звідки походить назва. Багато кристалів нагадують силуети тварин: буйвола, ящірку, слона, орла тощо.

Постійна температура +11 градусів. Відкрита для відвідування цілий рік, екскурсія можлива лише у супроводі гіда.

Руїни оборонного замку, що добре збереглися, височіють на горі Стрілка над Збручем.

Кудринецький замок споруджений польськими шляхтичами Гербуртами для захисту від частих на той час татарських і волоських набігів (неподалік знаходився молдавський кордон і проходив Валаський шлях).

Чотирикутна фортеця з трьома кутовими вежами з трьох сторін була захищена стрімкими схилами гори. Слабозахищена північна сторона відокремлювалася від плоскогір'я ровом і валом, а також потужним фортифікаційним вузлом із двома вежами, одна з яких була в'їзною. В 1648 році козацькі загони Максима Кривоноса вигнали із замку польський гарнізон, також його двічі захоплювали турки.

У XVIII сторіччі польські магнати Гуменецькі реконструювали Кудринецький замок, перетворивши його на палац-резиденцію, а наступні господарі Козебродські зібрали тут колекцію творів мистецтва (окремі екземпляри старовинних полотен та меблів зараз можна побачити у Тернопільському краєзнавчому музеї).

Існує легенда про привид - нібито, іноді в замку можна побачити дух молодої дівчини, яку турки замурували в стіні. Інша легенда розповідає про закопані господарями замку скарби, над якими гуде земля.

Літературно-меморіальний музей Олени Кисілевської засновано в 1999 році на батьківщині письменниці – у місті Монастириська на Тернопільщині.

Видатна українська письменниця, журналістка, видавчиня, громадсько-політична та культурно-освітня діячка Олена Кисілевська була активісткою жіночого руху на Галичині. Перебуваючи в еміграції, вона очолювала Світову федерацію українських жіночих організацій.

Кімната-музей Олени Кисілевської розташовується у приміщенні Монастириської центральної районної бібліотеки. В музейній експозиції представлено рукописи праць письменниці, світлини, оригінали документів, прижиттєві видання її книг "Вражіння з дороги" (1910), "Швайцарія" (1933), "Українська селянка при праці: як вести працю в жіночих секціях УОТ" (1942).

Експозицію доповнюють вишиті рушники, скатертини, сорочки, запаски, предмети побуту.

Меморіальний музей Івана Пулюя відкрито в 1990 році в селищі Гримайлів, де він народився в 1845 році.

Український фізик та електротехнік Іван Пулюй прославився як першовідкривач так званих Х-променів (рентгенівського випромінювання) та винахідник першого у світі рентгенівського апарату.

Невелика експозиція, присвячена життю та роботі вченого, розміщена в одній із кімнат у приміщенні Гримайлівської загальноосвітньої школи.

Церква Святого Миколая в Скалі-Подільській збудована у 1882 році на місці старого дерев'яного греко-католицького храму, заснованого в 1720 році.

Нова кам'яна церква була зведена стараннями отця Келестина Костецького. Це був перший кам'яний греко-католицький храм на околицях.

У 1896 році в Миколаївській церкві історик Михайло Грушевський повінчався з Марією Вояківських, яка працювала в Скалі вчителькою.

У 1946 році храм було передано православній церкві. Вівтарний мур з 2011 року прикрашає мозаїчне панно Святого Миколая. Поруч б'є джерело "Королівка", з якого, за легендою, пив воду князь Данило Галицький.

Величний монастир Воздвиження Чесного Хреста Господнього височить на протилежному від Бучацького замку пагорбі, що в урочищі Федір.

Побудований для батьків василіан, яких у XVIII сторіччі запросив до міста Стефан Потоцький для заснування богословської школи.

Центральною спорудою комплексу є барочна Хрестовоздвиженська церква із дзвіницею (архітектор Йоган Шільцер). З двох боків до неї примикають корпуси келій та василіанської гімназії (зараз Бучацький колегіум імені Святого Йосафата).

За радянських часів монастир був закритий та руйнувався, проте після 1991 року проведено повну реставрацію. Усі будівлі, включаючи гідроелектростанцію на річці Стрипа, відновлені та використовуються за призначенням.

Музей Володислава Федоровича заснований у 2007 році як Музей історії села Вікно. Розташований в адмінбудівлі в центрі села.

Оновлена експозиція відкрилася 2021 року. Вона присвячена українському громадсько-політичному діячу та меценату Володиславу Федоровичу, чий батько Іван Федорович був дідичем з села Вікно у XIX столітті. Успадкувавши маєток у Вікні, Володислав Федорович збирав у ньому твори народного мистецтва, заснував школу та виробництво килимів.

У 1873-1874 років у віконському маєтку жив і працював український маляр Корнило Устиянович. На запрошення Федоровича до маєтку приїжджав Іван Франко. Детальніше про цем це можна дізнатися в музейній експозиції, яка розгорнута у п'яти залах.

Центральними експонатами музею є частина килиму та статуетка папуги, які селянам вдалося врятувати з пожежі в маєтку Федоровичів у 1917 році. Також представлені зразки гончарської школи села Товсте і копії килимів, які ткали в селі Вікно. В етнографічній залі експонуються старовинні предмети селянського побуту.

Музей пропонує відвідувачам як традиційні екскурсії, так і аудіогіди.