Пам'ятки Кременецького району

Лановецька міська комунальна установа "Музей Івана Марчука" створена 2011 року. До її складу входить Музей-кімната Івана Марчука у його рідному селі Москалівка поблизу Ланівців.

Музей Марчука безпосередньо у Ланівцях створюється з 2020 року в колишньому приміщенні кінотеатру "Супутник", що в центрі міста. Це має бути сучасний музей iз картинною галереєю, творчою майстернею та зоною для інсталяцій.

Музей Івана Марчука створений 2010 року в приміщенні Москалівської початкової школи на батьківщині художника – у селі Москалівка поблизу Ланівців. Заклад є підрозділом Лановецької міської комунальної установи "Музей Івана Марчука".

Народний художник України Іван Марчук народився у Москалівці у 1936 році в родині місцевого ткача, закінчив семирічну сільську школу. Згодом навчався у Львівському училищі прикладного мистецтва імені Івана Труша. На сьогодні у творчому доробку майстра близько 5000 картин, які експонуються в музеях на всіх континентах світу.

Протягом тривалого часу музей у Москалівці був єдиним музеєм Івана Марчука в Україні. Його започаткували місцеві педагоги-­ентузіасти в одній шкільній кімнаті за особистого сприяння художника. Згодом експозиція розширилася.

Зараз музей має два експозиційні зали, де представлені деякі особисти речі Івана Марчука, документальні матеріали про життя художника у Москалівці, про його творчий шлях та світове визнання. Протягом певного часу в музеї експонувалося понад 40 орігиналів картин Марчука, але тепер пожна побачити лише репродукції. Екскурсії проводять школярі.

Палац у стилі англійської неоготики збудований у Білокриниці поміщиком Чосновським у середині ХІХ століття на місці оборонного замку, закладеного в XVI князями Збаразькими.

Перший дерев'яний замок спалили татари, після чого Юрій Збаразький відбудував його у камені (збереглися стародавні підвали, земляні вали та один бастіон). На початку ХІХ сторіччя замок повністю згорів. Поміщик Чосновський, викупивши Білокриницю у Радзивіллів, реконструював одну із частин замку під парадну резиденцію.

Останнім господарем палацу був чиновник київського генерал-губернатора, таємний радник, граф Олександр Воронін. Після смерті Вороніна, згідно з його заповітом, Білокриницький палац було передано до сільськогосподарського училища. Нині це Кременецький лісотехнічний коледж.

У приміщенні гуртожитку коледжу відкрито невеликий музей історії Білокриниці, коледжу та самого палацу.

Палац графині Кароліни Дзембовської збудований у стилі неокласицизму архітектором Юзефом Гофманом до 1750 року.

Будівля витримана в романтичному стилі з елементами мавританського колориту. Навколо вілли англійським садівником Діонісієм Міклером було розбито парк.

В кінці ХІХ століття садиба належала графу Павлові Демидову. Нині – це середня школа №2.

Свято-Успенська Почаївська лавра - одна з найбільших святинь православного світу, друга за значенням на території України після Києво-Печерської лаври.

Легенда приписує заснування першого скиту афонському ченцю Мефодію. Близько 1240 року на Почаївській горі по-сусідству з'являються київські ченці, рятуючись від татарської навали (назву пов'язують із річкою Почайна, де князь Володимир хрестив киян). За переказами, знаком згори їм стало явище Богоматері у вогняному стовпі. Відбиток стопи Діви Марії залишився на камені, з-під якого забило цілюще джерело.

Нині реліквії перебувають всередині грандіозного Успенського собору (1783 рік, архітектор Готфрід Гофман). У головному вівтарі зберігається чудотворна ікона Божої Матері, подарована монастирю в 1597 році його засновницею - поміщицею Ганною Гойською. Прочани прагнуть прикластися до мощей преподобного Іова, який був настоятелем монастиря під час протистояння з унією в XVII сторіччі.

Нинішнім пишним виглядом лавра багато в чому зобов'язана пожертвам канівського старости Миколая Потоцького, їй сприяли російські царі.

Проводяться екскурсії, відвідувачам слід мати відповідний вигляд: чоловіки у штанях, жінки у спідницях та з покритою головою (хустки та спідниці можна взяти напрокат).

Монастир перебуває в оренді УПЦ московського патріархату.

Почаївський історико-художній музей засновано в 1959 році з ініціативи Андрія Андріюка як музей атеїзму. Пізніше він був перепрофільований у музей духовної культури, потім музей історії християнства. В 2000 році став історико-художнім відділом Тернопільського обласного художнього музею, а у 2002 році – самостійним історико-художнім музеєм.

Змінивши кілька приміщень, зараз музей розташований у старовинній будівлі банку у центрі Почаєва.

Основну експозицію присвячено історії Почаївської лаври, сакральному мистецтву Волині, перебуванню в Почаєві Тараса Шевченка.

Пам'ятник козакам Максима Кривоноса, які загинули в 1648 році під час штурму Кременецького замку, а також могили з кам'яними козацькими хрестами XVII-XVIII сторічь знаходяться на території нинішнього П'ятницького цвинтаря біля підніжжя гори Черчі.

Збереглося понад сто кам'яних надгробків із хрестами, на частині яких можна прочитати написи. Пам'ятник у вигляді хреста встановлено в 1995 році.

Свято-Духівський Почаївський монастир (Скит) відроджено тому місці, де в XIII сторіччі оселився монах Мефодій, що прийшов з Афона, якого вважають засновником Почаївської лаври.

В комплекс входять три храми: Святого Духа, преподобного Серафима Саровського та Усіх Святих. Тут знаходиться чудотворна ікона, мощі преподобного Мефодія та інші святині.

Належить до УПЦ московського патріархату.

Свято-Миколаївський собор у стилі бароко спочатку був споруджений як костел францисканського монастиря, заснованого в 1606 році коштом Вишневецьких (за легендою, засновницею обителі була королева Бона).

При монастирі діяла братська школа та друкарня, де було надруковано "Кременецьку граматику". В 1832 році, після поразки польського повстання та початку русифікації західноукраїнських земель, костел було перетворено на православний собор. При реконструкції храм втратив готико-ренесансний вигляд і набув рис бароко.

Нині храм діючий.

Спасо-Преображенська церква в Шумську була закладена як костел францисканського монастиря в 1715 році.

Сам шумський монастир був заснований Волинським воєводою Малинським ще в 1637 році, спочатку був василіанським (уніатським). У 1676 році один із нащадків воєводи, який перейшов у католицизм, передав монастир францисканцям.

Костел був виконаний у готично-ренесансному стилі, будівля мала оборонний характер. В кінці XVIII століття було прибудовано триярусну дзвіницю. В 1837 році костел був перебудований у стилі українського бароко та став православним храмом.

Над входом досі зберігається герб сім'ї фундаторів храму Малинських.

Мальовнича церква Різдва Пресвятої Богородиці у Старому Вишнівці особливо ефектно виглядає з протилежного боку річки Горинь, з терас палацового парку.

Дерев'яна, споруджена в середині ХІХ століття.

Шумський краєзнавчий музей засновано в 1985 році з ініціативи місцевого вчителя історії Івана Бабія.

Експозиція розміщена в колишньому будинку пекаря Стефаняка, побудованому в 1930 році, коли місто знаходилось у складі Польщі.

Відділ природи знайомить відвідувачів з географічними та природними умовами краю, його рослинним та тваринним світом (куточок осінньої природи представлений у діорамі).

У відділі стародавньої історії представлені матеріали про заснування міста в князівські часи, участь жителів у Визвольній війні, створення Преображенської церкви.

Значна частина експозиції відділу нової історії присвячена періоду Другої світової війни та національно-визвольній боротьбі УПА проти фашистів та радянської влади: зброя, фотографії, документи, макети.

Також представлено багату етнографічну колекцію.