Пам'ятки Львівської області

Меморіальний музей тоталітарних режимів "Територія терору" відкрито у Львові на території пересильної в'язниці №25.

В'язниця була створена в 1944 році радянською окупаційною адміністрацією, що прийшла на зміну нацистській. В роки Другої світової війни на цьому місці було львівське гетто.

В музейному комплексі відтворено два бараки, сторожові вежі, загорожа з колючого дроту та інші інфраструктурні об'єкти.

Музей розповідає про історію політичних, соціальних, етнічних та релігійних репресій тоталітарних режимів проти населення, яке мешкало на території України.

Меморіальний музей-садиба скульптора Івана Самотоса відкрився 2023 року у його родинній домівці в селі Устя на Львівщині.

Видатний український скульптор, народний художник України Іван Самотос народився в Усті у 1933 році. Закінчив Львівський інститут прикладного і декоративного мистецтва – нині це Львівська національна академія мистецтв, де Самотос очолював кафедру монументально-декоративної скульптури.

За життя Самотос створив понад 120 пам’ятників і пам’ятних знаків, найвідомішим із яких є пам’ятник В’ячеславу Чорноволу у Львові.

У батьківській хаті в Усті Самотос ще за життя мріяв створити музей-майстерню. Ідея була втілена з ініціативи дружини Івана Самотоса Оксани та його доньки Наталі. В будинку збережено автентичний інтер'єр. В експозиції представлені особисті речі митця, сімейні світлини, а також деякі авторські роботи скульптора.

Меморіальний музей-садибу родини видатного українського політичного діяча, лідера ОУН Степана Бандери відкрито в Стрию до 101-ї річниці від дня його народження. Входить до складу Стрийського краєзнавчого музею "Верховина".

Експозиція, яка здебільшого присвячена шкільним рокам юного Степана, розміщена в будинку його діда Михайла Бандери, в якому він жив, навчаючись з 1919 по 1927 рік у Стрийській гімназії.

Також експозиція будинку-музею розповідає про всіх членів великої родини Бандерів, кожен із яких так чи інакше долучився до боротьби за українську незалежність. Представлені документи, фотографії, особисті речі.

Перед будинком відкрито сквер імені Степана Бандери.

Історико-краєзнавчий музей Миколаєва відкрито в 1989 році в одній зі старовинних одноповерхових будівель у центрі міста навпроти греко-католицької церкви Святого Миколи.

У відділі археології можна ознайомитися з археологічними матеріалами Стільського городища та колекцією старовинної зброї.

Етнографічний розділ музею присвячений історії старовинних миколаївських ремесел – гончарству та обробці льону. Представлено макет Миколаївського цементного заводу.

Фонтануюче джерело сірководневої мінеральної води б'є з-під землі в центрі невеликого озера на південній околиці села Новий Милятин.

Гейзер виник в 1952 році під час пошуку нафти. Місцеві жителі називають джерело "Вишка", оскільки раніше над ним справді стояла бурова вежа, від якої залишилися бетонні опори.

Озеро незамерзаюче - цілий рік температура води у джерелі 19 градусів.

Серед місцевих жителів фонтан та озеро користуються популярністю як рекреаційна зона. Воду з джерела п'ють із лікувальною метою.

Вхід на територію платний.

Мисливський будиночок польського короля Стефана Баторія у Самборі збудований у XVI сторіччі на території королівського Самбірського замку, що був розташований на південь від центру міста.

Пізніше на замкових валах було збудовано комплекс будівель нинішньої районної лікарні. Будинок Стефана Баторія пристосований під лікарняну церкву Святого Пантелеймона.

Меморіальний музей Леся Курбаса в Самборі відкрито в 1993 році в будинку, в якому майбутній актор та режисер народився в 1887 році.

Курбас був засновником національної західноукраїнської театральної школи та творцем знаменитого театру-академії "Березіль".

Зібрання музею налічує 5594 предметів: бюст Леся Курбаса роботи скульптора Миколи Посікіри, барельєфна дошка роботи скульптора Еммануїла Мисько, художні полотна Михайла Яремківа, Степана Муряша, Лесі Фринцко та інших.

Представлені добірки театральних фотографій, вишиті серветки тощо.

Дерев'яна церква Архангела Михайла в селі Ісаї побудована в 1663 році майстром Іллею Пантелимоном, про що свідчить різьблений напис на західному одвірку. Це одна з найдавніших дерев’яних церков Львівщини, унікальний зразок бойківської народної архітектури, що входить до "оригінальної карпатської трійці" (церкви у Сколе, Верхній Рожанці та Ісаях).

Архітектурно Михайлівської церкви відноситься до дрогобицької школи зодчества, для якої характерними рисами є три монументальні цибулясті бані, додаткова церковця-емпора під куполом над бабинцем і опасання на стовпчиках. Крім того, будівля належить до небагатьох нині зразків церкви з криласом (підвищенням для співаків).

В інтер'єрі зберігся старовинний триярусний іконостас із Царськими вратами "Древо Єсея", стінопис XVII століття, хоругви XVIII століття, автентичні замки та кенотаф. У церкві зберігаються ікони відомих художників кінця XIX століття Івана та Василя Чайок, створені у 1897 році. Триває реставрація.

Михайлівська церква в селі Ісаї є пам’яткою архітектури національного значення. Поруч знаходиться дерев'яна дзвіниця 1722 року. Ведеться реставрація.

Пам'ятний знак у вигляді хреста на високій стелі встановлено у 2012 році на ймовірному місці поховання древлянського князя Святослава Володимировича, сина київського князя Володимира Великого, брата святих Бориса та Гліба.

Дізнавшись про вбивство братів Святополком Окаянним, який захопив київський престол після смерті Володимира у 1015 році, Святослав із дружиною втік до Угорщини, проте був наздогнаний убивцями в Карпатах. За легендою, у жорстокій битві загинули семеро синів Святослава і більша частина його дружини, вся долина річки Опір була вкрита тілами загиблих.

Ці події відбилися у місцевій топоніміці: місто Сколе (від наказу Святополка: "Сколіть їх усіх!"), село Семигинів (місце загибелі семи княжичів), гора Парашка (місце загибелі княгині Параски), селище Славсько (поселення залишків дружини Святослава, що вціліли).

Могила князя Святослава є курганом із символічним саркофагом на вершині, над яким височить 18-метровий хрест.

Єврейський молитовний будинок товариства "Ішре Лев" на південно-східній околиці Ринку в Белзі привертає увагу виразною архітектурою з дерев'яним еркером, завершеним цибулястою банею в орієнтальному стилі.

Будинок постав на розі колишніх вулиць Торгової і Кушнірської 1909 року коштом впливового белзького мешканця Файвеля Таубе. Саме він заснував у Белзі Товариство для підтримки хворих і убогих, що мало назву "Ішре Лев".

Сучасний вигляд молитовний будинок "Ішре Лев" отримав внаслідок перебудови, зумовленої пошкодженнями під час Першої світової війни. Відновлений коштом сім'ї Рокахів.

Благовіщенський василіанський монастир у Підгірцях, або просто Підгорецький монастир, заснований у XVII сторіччі на пагорбі, на якому за часів раннього середньовіччя стояло літописне давньоруське місто Пліснеськ (X-XIII сторіччя).

Ще в 1180 році на цьому місці княгиня Олена, донька Белзького князя Всеволода, заснувала першу обитель. Навколо частково збереглися оборонні вали городища. Онуфріївська церква в стилі бароко із сонячним годинником на фасаді збудована в 1750 році. Зберігся пишний об'ємний іконостас зі скульптурами роботи Павла Гіжицького.

В 1861 році тут відбулася перша у західноукраїнських землях панахида за упокій Тараса Шевченка.

Нині комплекс належить греко-католицькій церкві. Повна назва обителі - монастир Благовіщення Пречистої Діви Марії чину Святого Василія Великого.

На території ведуться розкопки на місці давньоруського храму.

Монастир сестер бригідок був заснований у Самборі в 1621 році польським магнатом Миколою Даниловичем із Журова.

На пагорбі при перетині нинішніх вулиць Івана Франка та Степана Бандери він виставив із цегли та каміння монастир, костел та господарські будівлі. Комплекс був оточений стінами та ровами, мав оборонну вежу, і тому його було включено в оборонну систему міста. Монастирський комплекс збудований у вигляді підкови – південне плече утворює костел, а західне та північне – монастирські приміщення.

У 1782 році австрійська влада ліквідувала монастир бригідок, у його приміщеннях розмістили військові склади та магазини. З 1946 року в монастирських корпусах розміщується швейна фабрика, а в прибудованому до них в 1905 році помпезному будинку казначейства - військовий шпиталь.

Монастир католицького ордену домініканців у Белзі заснований у 1394 році з ініціативи князя белзького та полоцького Земовита IV, але його перші дерев'яні споруди не дійшли до нашого часу.

Сучасний комплекс монастиря отців домініканів почали зводити у середині XVI століття. Центральною спорудою був Домініканськи костел, збудований як тринавна базиліка з трансептом та витягнутим циркульним вівтарем. Стіни були укріплені контрфорсами. Протягом свого існування споруда зазнавала перебудов, найбільші з яких припали на початок XVIII століття. У цей час було зведено двоярусну монастирську дзвіницю, яка збереглася до нашого часу. Сам костел був зруйнований під час Другої світової віни і дійшов до наших днів у вигляді руїн.

Також зберігся північний келійний корпус з чотириярусною вежею-дзвіницею в барочному стилі, який тепер слугує міською ратушею. Там же розташовується Історико-краєзнавчий музей.

Монастир католицького ордена капуцинів навпроти Олеського замку збудовано коштом волинського воєводи Северина Ржевуського.

Проєкт розробив подільський арітектор Мартин Добравський. Будівництво закінчили в 1739 році. Монастирський комплекс складався з костелу Святого Антонія, зведеного в стилі бароко, та квадратного келійного корпусу із внутрішнім двориком.

В 1939 роцімонастир було закрито. Після 1945 року тут розмістилося сільськогосподарське училище.

Наразі комплекс належить Львівській національній галереї мистецтв імені Бориса Возницького і використовується як фондосховище, доступ закритий.

Монастир сакраменток (бенедиктинок безперервного поклоніння Святим Таїнствам) з костелом Заручин Пресвятої Діви Марії та святого Йосипа збудований у Львові в 1744-1780 роках на місці фахверкового храму, заснованого в 1718 році.

Необароково вежа зведена під час реконструкції у 1884-1887 роках за проєктом Адольфа Мінасевича.

В 1995 році храм освячено як церкву Святої Трійці Української греко-католицької церкви.