Пам'ятки Львівської області

Кохавинський монастир Святого Герарда заснований у 1755 році ченцями ордена кармелітів при дерев'яному храмі, спорудженому в 1748 році для чудотворної ікони Кохавинської Богоматері.

Нинішня південна частина селища Гніздичів раніше була окремим селом Кохавине, з яким пов'язана легенда про явище чудотворної ікони Матері Божої Кохавинської.  За легендою, ікону виявили у Кохавинському лісі в 1646 році, і невдовзі це місце стало об'єктом масового паломництва. Спочатку ікона зберігалася в маленькій капличці, пізніше коштом Костянтина Виговського було споруджено новий дерев'яний храм.

За австрійської влади обитель була закрита, але в 1868 році почалося будівництво великого кам'яного костелу в стилі неоготики, який був освячений у 1894 році. Кам'яна неоготична каплиця збудована у 1901-1902 роках.

За радянської влади монастир та храм було закрито, на території розмістили школу-інтернат.

Нині це монастир редемптористів Святого Герарда. Храм освячено на честь Покрови Пресвятої Богородиці (збереглися залишки розписів). Чудотворна ікона у 1945 році була вивезена до Польщі. Нині у храмі її копія. Поруч із каплицею – святе джерело.

Василіянський монастир Святого Онуфрія у Львові - архітектурна пам'ятка середньовіччя. За деякими даними, його було засновано ще за часів князювання Лева Даниловича, сина засновника міста Данила Галицького.

Кам'яні будівлі Онуфріївської церкви, Троїцької каплиці-дзвіниці та монастирських келій були збудовані в 1505 році князем Костянтином Острозьким.

В архітектурі поєдналися традиції українського сакрального зодчества з формами ренесансу та бароко. Під час бойових дій монастирський комплекс відігравав роль оборонної споруди.

На монастирському цвинтарі в 1583 році був похований першодрукар Іван Федоров.

Монастир святого Онуфрія належить до Української греко-католицької церкви.

Монастир і церква Святого Юра засновані в Шептицькому белзським воєводою Францішеком Салезієм Потоцьким у 1763 році для греко-католицького ордена василіан.

У 1771-1776 роках на місці дерев'яних споруд за проєктом архітектора Йогана Каспера Зельнера було зведено кам'яну церкву та келії. В архітектурі поєднуються риси пізнього бароко та класицизму.

Монастир було ліквідовано в 1946 році польською владою. У 1980 році в будівлі церкви було відкрито філію Львівського музею історії релігії та атеїзму, а в келіях – картинну галерею. В 1989 році музей було перенесено до палацу Потоцьких, а храмовий комплекс було передано греко-католицькій громаді.

Боярський двір у Золочеві, також відомий як Золочівський арсенал, - колишня укріплена резиденція власників міста, зведена в XV сторіччі представниками боярського роду Щечонів.

Це найдавніша архітектурна пам'ятка Золочева. Після спорудження Золочівського замку будівля стала використовуватись як міський арсенал, потім була передана парафіяльному костелу для опіки над убогими.

До останнього часу будівля Боярського двору була в занедбаному стані. В 2012 році передана Українській греко-католицькій церкві Воздвиження Животворящого Хреста, що провела реконструкцію та відкрила там монастир Чесного Хреста Святого Дам`яна Братів Менших (францисканців) та каплицю Возвиження Чесного Хреста Господнього.

Монумент бойківським трембітарям встановлено в 1985 році на в'їзді в місто Сколе в урочищі "Колодка" на перевалі "Тухольські ворота" в Сколівських бескидах.

Скульптурна композиція у вигляді стели, біля підніжжя якої стоять двоє бойків-трембітарів, встановлена над трасою М-06 "Київ - Чоп".

На момент відкриття монумент був присвячений звільненню Сколе від німецько-фашистської окупації. На стелі була встановлена постать радянського воїна. У 2016 році була проведена реставрація пам'ятника, фігура, що впала, була замінена скульптурою Архістратига Михайла.

Біля пам'ятника облаштовано рекреаційну зону "Колодка".

Інтерактивний музей народної медицини "Дідова аптека" відкрився 2018 року в селі Миртюки на об'їзній Стрия. Це вже другий музей мережі "Дідова аптека", присвячений історії народної медицини.

В експозиції представлені цілющі трави, плоди, коріння та настоянки з них, якими в давнину лікувалися місцеві мешканці. Екскурсія розпочинається з фітокімнати (музейно-аптечної комори), де відвідувачам розповідають про історію медицини Бойківщини, про цілющі властивості місцевих трав та про профілактичні властивості трав'яних чаїв.

В другій кімнаті відвідувачі можкть дізнатися про використання у народній медицині особливих настоянок із мухоморами, зміями та бджолами для профілактики та лікування важких видів захворювань.

Також "Дідова аптека" пропонує дегустацію настоянок на травах, плодах, ягодах та корінні, ароматних бойківських чаїв, а для дітей – ягідних сиропів. Цю ж продукцію можна придбати в музейній крамниці.

Перший музей "Дідова аптека" працює в Криворівні поблизу Верховини.

Історичний відділ, відділ природи та адміністрація музею "Дрогобиччина" розташовані в колишній будівлі Дрогобицької повітової ради (1894 рік).

В основу експозиції музею, відкритого в 1940 році, лягли колекції графа Лянцкоронського, Хирівської єзуїтської школи, а також частина зібрання самбірського музею. Зокрема, представлено найдавніший на території Прикарпаття глиняний посуд, бронзовий скарб ранньозалізної доби, грамота про підтвердження Дрогобичу Магдебурзького права, ваги для зважування солі, громадська каса XVI сторіччя, колекція монет XIV-XIX століть та інше.

До 60-річчя УПА відкрито діораму-макет "Повстанська криївка", яка була виготовлена ​​за описом командира УПА Степана Стебельського.

Відділом музею "Дрогобиччина" є історико-меморіальний комплекс "Тюрма на Стрийській" в колишній будівлі Повітового суду.

Каплиця Боїмів біля стін Латинського кафедрального собору (Катедри) – одна з найпримітніших архітектурних споруд Львова у стилі Ренесансу, пам'ятка архітектури національного значення.

Каплиця збудована на початку XVII століття над фамільним склепом львівських патриціїв Боїмів (поряд із собором знаходився міський цвинтар). Імовірно, будівництво велося артіллю архітектора Андрія Бемера.

Цю споруду в стилі зрілого ренесансу з переходом до бароко фахівці називають яскравим взірцем південного маньєризму в Україні. Західний фасад каплиці вражає багатством декоративного оздоблення. Автором скульптурної композиції вважається майстер із Вроцлава Гануш Шольц. Купол увінчує незвичайна скульптура Христа, що сидить. Інтер'єр також насичений безліччю скульптурних зображень, більшість із яких виконано Яном Пфістером.

Музей "Каплиця Боїмів" є підрозділом Львівської національної галереї мистецтв.

Музей "Криївка підпільної типографії УПА" відкрився 2014 року на території Басівського дендропарку, що на північ від села Басівка поблизу Львова. На цьому місці у 1955 році відбувся останній бій між групою місцевих повстанців та загоном спецназу КДБ.

Під час визвольної боротьби проти радянської окупації бійцями УПА тут була створена підпільна друкарня. Криївка-музей відтворена у первісному вигляді за спогадами очевидців. Підземне сховище складається з трьох приміщень, що поєднані тунелем завдовжки 30 метрів.

В експозиції представлені імпровізовані меблі, каганці, піч, друкарські машинки, побутові речі повстанців, світлини, оригінали та копії документів. Також відтворена мінікаплиця, одним з експонатів якої є "Молитовник українського народу" (1947 рік).

Музей "Літературний Львів першої половини XX століття" відкрився у 1992 році в п’ятикімнатній квартирі житлового будинку по вулиці Героїв Майдану, 18, збудованого у 1937-1939 роках за проєктом Зигмунта Шпербера в стилі львівського функціоналізму. В цій квартирі у 1944-1949 роках мешкав український радянський письменник і пропагандист Ярослав Галан. Тут він був убитий в результаті замаху.

Експозиція музею відображає суперечливі політичні події та соціальні конфлікти першої половини XX століття, на тлі яких розвивалася література Львова. В інтер'єрах міського помешкання представлені мебіл, гравюри, фотографії, живопис, поштівки, афіші тогочасного Львова.

Український модерн, "молодомузівці", поезія січових стрільців, взаємовплив митців Галичини та Наддніпрянщини, творчість заборонених та репресованих поетів і письменників, славетні українські імена в еміграції – ось далеко не повний перелік тем, які висвітлює експозиція музею.

Музей "Літературний Львів першої половини XX століття" є відділом Львівського історичного музею.

Музей "Львів стародавній" відкрився у 2020 році у підземеллях Преображенської церкви, що у середмісті Львова, поруч із площею Ринок.

Це вже другий заклад великого проєкту інноваційних музеїв під брендом "Становлення української нації", що поєднує сучасні експозиційні технології, реалістичні 3-D фігури видатних українців та експонати з приватних колекцій і музейних фондів.

У львівському музеї представлено 40 фігур визначних особистостей, що мали вплив на розвиток міста з 1256 до 1772 року. Серед них король Данило Галицький, князь Василько Романович, король Казимир ІІІ, скульптор Іоан Пінзель, засновник перших віденських кав'ярень Юрій Кульчицький та багато інших.

Проводяться класичні і тематичні екскурсії, дитячі квести, майстеркласи з декорування зброї, плетіння кольчуг, гончарства, виготовлення ляльки-мотанки, малювання кавою, середньовічних танців.

Квитки можна завчасно придбати онлайн.

Музей "Панська садиба ХІХ століття" створюється Львівським обласним історико-краєзнавчим музеєм на базі палацу Бартманських в Журавниках.

Палац у стилі класицизму збудував у другій половині XIX століття відомий галицький політик і державний діяч, віцепрезидент Львова Освальд Бартманський, який жив тут зі своєю дружиною Севериною Тустановською. Пізніше маєток винаймали орендарі. Згодом панська садиба перейшла у власність громади, у ній була відкрита школа, яка діяла і за радянської влади.

Зараз триває реставрація палацу. Планується повне відтворенння традиційного інтер’єру та екстер’єр садиби тогочасної епохи та ландшафтного парку на березі ставка.

Музей іудейської культури та історії львівських євреїв "Слідами галицьких євреїв" діє у Львові при Всеукраїнському єврейському благодійному фонді "Хесед-Ар'є".

Спочатку музей був заснований лише в одній кімнаті на першому поверсі фонду, а напередодні 2020 року розширився на кілька нових експозиційних приміщень. Експонати для нього ентузіасти збирали протягом 20 років існування музею.

Зокрема, сьогодні в музеї представлені такі експозиції: "Відділ жертв НКВС та нацизму", "Історія львівських синагог та рабинів", "Банкіри та ремісники передвоєнного періоду", "Єврейські госпіталі" тощо.

Церква Святого Архістратига Михаїла в Старій Скваряві під Жовквою – один із найдавніших дерев'яних храмів України, які мають точне датування.

Згідно з написом на брусі південної стіни, храм побудований в 1508 році. Церква спочатку стояла на давньоруському городищі Щекотин у сусідньому Глинську. В 1715 році була перенесена до Старої Скваряви, коли згорів місцевий храм.

Було перенесено й іконостас - одну з найкращих пам'яток перемишльської школи іконопису. До XVI сторіччя відносяться ікони молитовного ряду, на яких зображені по дві постаті святих та по два євангельські сюжети. Центральною іконою ряду є "Спас у силах небесних", під яким зображена "Таємна вечеря". Ці твори належать пензлям майстрів перемишльської школи іконопису. Царські врата відносять до середини XVII століття.

З 2015 року в храмі діє музей "Староскварявський іконостас XVI-ХVIII століть" – філія Львівського музею історії релігії.

Інформація по доступності: наявний пандус.

Львівська філія музею у темряві "Третя після опівночі" відкрилася у 2023 році.

Тут можна відвідати виставку "Мистецтво на дотик" з екскурсією в абсолютній темряві та у супроводі незрячого гіда. Така екскурсія дасть можливість по-новому дослідити 25 експонатів, що представляють відомі твори архітектури, живопису та кіномистецтва, які більшість людей звикли сприймати лише візуально.

Екскурсії в темряві проводяться для груп до 3-х осіб, тривають 45 хвилин. Після цього відвідувачам пропонують провести час за цікавими активностями в кімнаті відпочинку – навчитесь писати шрифтом Брайля, пограти в сенсорні ігри тощо.

Для дітей до 10 років пропонується командний квест, який дозволяє дізнатися цікаві факти про органи чуття та зрозуміти особливості сприйняття світу незрячими людьми.

Крім закладу у Львові, також працює музей "Третя після опівночі" у Києві.