English
русский [страна агрессор]
Пам'ятки України
Пам'ятки Тернопільської області
Знайдено 261 пам’ятки
Тернопільської області
Відкрити мапу
Доступно для
Параметри доступності
Замок/фортеця
Мальовничі руїни замку Творовських прикрашають високий берег річки Стрипа у Підзамочку поряд із Бучачем.
Напис над головною в'їзною вежею свідчить, що замок збудував у 1600 році воєвода Ян Бучацький-Творовський. Ренесансний портал споруди прикрашає герб з перехрещеними стрілами, походження якого невідоме, оскільки він не відповідає ні гербу "Абданк" роду Бучацьких, ні гербу "Пілява" роду Потоцьких, які володіли замком пізніше (можливо, це древній герб Бучацьких або герб позашлюбного сина власника Бучача).
Замок у Підзамочку захищав підступи до Бучача із північного сходу, а також служив заміською резиденцією місцевим феодалам. Неодноразово руйнувався, в XVIII столітті скасований австрійською владою. Нині у занедбаному стані.
Від руїн замку Творовських відкривається захоплююча панорама долини Стрипи.
вулиця Замкова Підзамочок
Рейтинг
Додати до обраного
Додати до маршруту
Збаразький замок, що чудово зберігся, протягом століть служив резиденцією литовським князям і польським шляхтичам.
Будівництво нової твердині замість зруйнованої татарами фортеці у Старому Збаражі розпочали в 1620 році князі Христофор та Юрій Збаразькі, замовивши в Венеції проєкт відомому архітектору та інженеру Вінченцо Скамоцці. Його робота втілила передові досягнення тогочасного фортифікаційного мистецтва.
Замок складається з палацу в стилі ренесанс, казематніх валів, що оточують його, в'їзної вежі та рову. На подвір'ї зберігся облоговий колодязь глибиною 70 метрів, з'єднаний підземними ходами з монастирем Бернардинів на іншому кінці Збаража.
В XVII столітті нові господарі Збаразького замку князі Вишневецькі зміцнили його чотирма бастіонами. В 1649 році замок витримав семитижневу облогу козацького війська Богдана Хмельницького, а у 1734 році був захоплений гайдамаками.
Магнати Потоцькі в XVIII сторіччі перетворили військову твердиню на звичайний палацовий маєток.
Протягом першої половини XX століття споруда сильно постраждала під час війн, і лише в 1985 році було завершено реставрацію. На базі Збаразького замку створено Державний історико-архітектурний заповідник, він є центром Національного заповідника "Замки Тернопілля".
В приміщеннях Збаразького замку розгорнуто археологічну та етнографічну експозиції, виставлено колекцію зброї, демонструються унікальні роботи різьбяра по дереву Віктора Лупійчука, йде створення діорами "Осада 1649 року".
В одному з казематів розміщено ресторан "Легенда", в панському будинку (XIX століття) на околиці парку відкрито готель "Гетьман".
вулиця Богдана Хмельницького, 28 Збараж
Природний об'єкт
400-річне дерево липи (Золота липа), що росте біля дороги на Золотий Потік, є свідком історичної події - підписання в 1672 році принизливого для Польщі Бучацького миру з Туреччиною.
Напередодні турецька армія захопила Бучач і почала загрожувати звідси центральним областям Польщі. Згідно з мирним договором, східну частину України з Поділлям було оголошено незалежною державою під протекторатом Туреччини.
вулиця Степана Бандери Бучач
Музей/галерея
Історико-краєзнавчий музей "Зборівська битва" заснований в місті Зборів у 1993 році з ініціативи письменника і журналіста, багаторічного в’язня сибірських таборів, Григорія Барана-Радошівського. Музей розташований у двоповерховій будівлі, закладеної австрійським банкіром у 1895-1896 роках.
В експозиційній залі другого поверху розміщена діорама "Зборівська битва 1649 року", виконана уродженцем Зборова Степаном Нечаєм, а також горельєфи "Молитва дружинника", "Літописець Нестор" та "На козацькій раді" скульптора Володимира Ропецького, фігура козака Івана Підкови скульптора Петра Кулика, погруддя полковника Івана Богуна скульптора Василя Садовника. В 2002 році фонди музею поповнили знахідки Міжнародної археологічної експедиції, що досліджувала поле Зборівської битви.
В нижній залі розміщені експозиції, присвячені діяльності Українських Січових стрільців, ОУН-УПА та чеським і словацьким легіонерам періоду І Світової війни.
З 2012 року ведеться робота по створенню Державного історико-культурного заповідника "Поле Зборівської битви 1649 року".
вулиця Козацька, 45 Зборів
Історико-народознавчий центр національно-культурного відродження "Просвіта" діє на базі відділення професійної підготовки "Тернопільського фахового коледжу Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя" з початку 1990-х років.
В експозиції краєзнавчого музею центру представлено документи, матеріали та фотографії, які розповідають про історію, культуру, звичаї та традиції Тернопілля.
Центр національно-культурного відродження "Просвіта" є постійно діючим осередком дозвілля та творчого розвитку - тут систематично проводяться різноманітні майстер-класи (бісероплетіння, писанкарство, виготовлення оберегів та ляльок-мотанок) і тематичні виставки та екскурсії.
вулиця Генерала Мирона Тарнавського, 7А Тернопіль
Поблизу Подільських Товтр на околиці села Вікно на широкій галявині знаходяться карстові озера, які називають у цих краях "вікнами".
20 мільйонів років тому тут плескалися хвилі теплого Сарматського моря. Від його підводного рифу сформувалися гігантські бічні утворення (товтри), а коли море відступило, утворилися пагорби заввишки кілька сотень метрів. Тепер у низині – поле, де й утворилися карстові озера.
Раніше їх було кілька десятків, потім залишилося п'ять, але після меліорації у 1980-х роках збереглися лише два озера: Синє та Безодня. Озера утворилися у вапнякових порожнинах, глибину яких неможливо визначити. Хоча дно озер сягає чотирьох метрів, підземні ходи, звідки б'ють потужні джерела, набагато глибші.
Температура води в озерах завжди залишається на рівні +12 градусів. Поверхня води в них покрита водоростями, тому протягом дня, залежно від освітлення, озера змінюють свій колір – від темно-синього до блакитного та фіолетового.
Карстові озера не замерзають у найміцніші морози і світяться вночі.
Вікно
Храм , Пам'ятка архітектури
Кафедральний собор Різдва Христового в Тернополі - напрочуд гарний храм, один із найкращих зразків подільської архітектурної школи XVII сторіччя.
Собор споруджено в 1602-1608 роках майстром на ім'я Леонтій біля східних міських воріт. Набув сучасного вигляду внаслідок подальших перебудов та реставрації у 1937 році.
Нині Кафедральний Собор Різдва Христового належить до Православної церкви України. Головна святиня - ікона Тернопільської Божої Матері.
вулиця Руська, 22 Тернопіль
Історична місцевість
Пам'ятник козакам Максима Кривоноса, які загинули в 1648 році під час штурму Кременецького замку, а також могили з кам'яними козацькими хрестами XVII-XVIII сторічь знаходяться на території нинішнього П'ятницького цвинтаря біля підніжжя гори Черчі.
На козацькому кладовищі Кременця збереглося понад сто кам'яних надгробків із хрестами, на частині яких можна прочитати написи. Пам'ятник у вигляді хреста встановлено в 1995 році.
вулиця Козацька Кременець
Козівський краєзнавчий музей розташований в центрі селища Козова. Планується перенесення експозицій музею до приміщення колишньої синагоги, яку за радянської влади було перетворено на кінотеатр.
Етнографічна колекція музею розповідає про побут селян кінця ХІХ століття. В експозиції представлені старовинні вишивки, ікони, предмети побуту, історичні світлини, стародруки тощо.
вулиця Невелича, 1 Козова
Коропецький народний історико-краєзнавчий музей розтащовується в центрі селища Коропець в приміщенні Будинку культури. Музей заснований у 1972 році з ініціативи Степана Кудринського. В 1975 році отримав статус "Народного музею".
Експозиція музею містить відомості про історичні, етнографічні, природничі особливості розвитку селища від найдавніших часів до сучасності.
вулиця Марка Каганця, 37 Коропець
Бернардинський костел і монастир було засновано в Гусятині в 1610 році польським магнатом Валентієм Александером Калиновським, який передав братам бернардинцям перший дерев'яний храм.
Через 10 років майбутній коронний гетьман Мартин Калиновський розпочав будівництво кам'яного храму в стилі бароко та двоповерхового монастирського корпусу. В 1648 році монастир зруйнували татари. Відновлювати його почали після звільнення міста від турецького панування, а закінчили лише в 1728 році.
За австрійців костел став парафіяльним, а за радянської влади був закритий. Відродження почалося в 1991 році зусиллями братів францисканців. В даний час це католицький храм Різдва Пресвятої Діви Марії, будівля потребує реставрації.
вулиця Суходільська, 3 Гусятин
Костел блаженного Якова Стрепи заснований в Старому Скалаті в 1910 році. Будівництво храму в неороманському стилі завершилося в 1912 році.
В радянські часи будівля використовувалася як склад. Святиня відновлена вже після здобуття Україною Незалежності, ву 1995-1997 роках.
вулиця Леся Курбаса Старий Скалат
Костел Божої Матері Невтомної Допомоги у Шибалині закладений у 1925 році. Кошти на будівництво виділили місцеві шляхтичі Якуб Потоцький та Станіслав Вишневський. Головний вівтар виконав Ян Войтович.
Освячення костелу відбулося в 1928 році. Проте вже в 1945 році, після встановлення радянської влади, храм було закрито та перетворено на склад. Досі він залишається покинутим.
вулиця Бережанська Шибалин
Костел Воздвиження Святого Хреста в селі Хмелиська заснований у 1897 році як католицька каплиця Святого Якуба.
Храм збудований польською громадою села на землі, виділеній поміщиком Розенстоком. У 1905 році поряд був збудований парафіяльний будинок. Каплиця була пошкоджена під час землетрусу 1911 року.
В 1931-1938 роках було споруджено новий кам'яний Воздвиженський костел за проєктом архітектора Яна Кароля Сас-Зубжицького, автора Домініканського костелу в Чорткові. В архітектурі помітно вплив неоготики.
В радянські часи костел був закритий, використовувався як складське приміщення.
Нині костел Воздвиження Святого Хреста відроджено.
вулиця Богдана Хмельницького Хмелиська
Окремі будівлі монастиря босих кармелітів розташовані на схід від палацу Вишневецьких, ліворуч від центральної брами.
Будівництво монастиря велося у 1640-х роках одночасно із спорудженням нового Вишнівецького замку, монастир став частиною його оборонної системи.
У 1645 році Іван Вишневецький заклав бароковий костел Святого Михайла, а закінчив будівництво його нащадок Михайло Сервацій. Саме в Михайлівському костелі було поховано всіх Вишневецьких, які сповідували католицизм.
У 1648 році монастир було зруйновано козаками Максима Кривоноса, які захопили Вишнівець, але незабаром відроджено. Закритий в 1832 році, згодом занепав. Костел був підірваний за радянської влади. Зберігся келійний корпус та огорожа з монументальними воротами у стилі бароко.
вулиця Замкова, 3 Вишнівець