Пам'ятки Полтавської області

Успенська церква у Веприку збудована в 1821 році в стилі ампір поміщиком Семеном Масюковим.

Чотири потужні пілони несуть арки, що підтримують високий циліндричний барабан з напівсферичним куполом. Північний та південний фасади прикрашені чотириколонними портиками, а східний – колонадою композитного ордера.

В інтер'єрі західна частина ділиться композитними колонадами на три нефи. Верхня частина стін та пілонів обведена карнизом, прикрашеним ліпними розетками.

Пам'ятка архітектури національного значення.

Триповерхова будівля учительської семінарії у Великих Сорочинцях зведена у 1905 році.

Це був перший навчальний заклад, який готував учителів на Полтавщині. За семінарії діяв храм. У 1922 році семінарію було перейменовано на Великосорочинські педагогічні курси, потім на педагогічний технікум, педучилище.

Нині це Великосорочинська санаторна школа-інтернат. При школі працює музей духовності.

Перший народний краєзнавчий музей було організовано в Хоролі етнографом Володимиром Бірюковим ще в 1917 році, але у 1930-х роках він був зачинений.

Нинішня експозиція діє з 1995 року та розміщена в історичній будівлі початку XX століття, яка є пам'яткою архітектури місцевого значення.

У відділі природи представлена ​​діорама, опудала тварин, геологічні зразки.

В археологічній колекції зібрано стародавню зброю, кераміку, кам'яні знаряддя праці.

У відділі етнографії відтворено інтер'єр сільської хати, виставлено народні костюми, предмети побуту.

Експонується діорама табору смерті "Хорольська яма".

Храм на честь святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії споруджено в 2002 році з ініціативи міської влади та жіночої релігійної громади Полтави.

Автор проєкту - заслужений художник України архітектор Анатолій Чорнощоков. Всередині храму земне житло Ісуса Христа відокремлює на всю висоту церкви різьблений іконостас, виконаний майстрами львівської фірми "Сяйво". Деякі ікони привезені із Почаївської Лаври.

П'ятибанний храм у стилі класицизму увінчує центральний п'ятиметровий хрест. Декоративні бані містять сім дзвонів. Усі вони відлиті на Полтавському тепловозоремонтному заводі. Найпотужніший із них, вагою 271 кілограм, носить ім'я "Полтава".

Хрестовоздвиженський монастир у Полтаві заснований в 1650 році на березі річки Ворскла коштом полковника Мартина Пушкаря, полтавської старшини та міщан.

Хрестовоздвиженський собор (1699-1709 роки) - єдина в Україні семиглава церква в стилі бароко, яка збереглася до наших днів. Чотириповерхова дзвіниця (1786 рік) в стилі пізнього бароко має висоту 43 метри. До комплексу також входить однокупольна Троїцька церква (1750 рік) та Симеонівська церква (1887 рік).

Під час війни зі шведами тут була ставка Карла XII.

В першій половині XX століття монастир був закритий та розграбований, приміщення використовувало НКВС як в'язницю для малолітніх, потім як школу-інтернат.

Комплекс Хрестовоздвиженського монастиря повернуто церкві в 1991 році.

Приватний художній салон творчої родини Василенків "Музей українського побуту" у Великій Кручі знаходиться поруч із трасою Київ-Полтава, біля комплексу Пивоварні з рестораном.

Колекціонер Микола Василенко зібрав багату колекцію творів народних майстрів не лише Полтавщини, а й усієї України. Зокрема, представлено великокручанську кераміку, яку виготовляють місцеві художники-аматори Олександр Суворов та Сергій Сьомін: вази, горщики, фігурки казкових героїв, паркова скульптура.

Тут можна придбати різні предмети народного побуту та художні вироби. Зокрема, посуд із розписом місцевого майстра Івана Вовчанського.

Скромний храм Всіх Святих Землі Української у Лубнах розташований на території Дитячого парку імені Олеся Донченка, навпроти ринку.

Заснований у 1836 році. Нині належить громаді Православної церкви України.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці - найстаріший храм Лубен, що зберігся.

Споруджена на початку ХІХ століття, спочатку була освячена як Братська церква.

Знаходиться у центральній частині міста.

Належить УПЦ московського патріархату.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці у Великій Багачці була побудована в 1710 році коштом багачанського сотника Андрія Стефановича. Новий іконостас у церкві встановили в 1738 році. У 1860 році храм поставили на кам'яний цоколь і прибудували дерев'яну дзвіницю. При церкві діяла школа, де викладали дяк Лаврентій Бабіченко і паламар Тарас Ткач.

За радянської влади церква Різдва Пресвятої Богородиці була знищена в 1937 році. Після здобуття Україною незалежності постало питання про відновлення храму. Спочатку церковні служби проходили в орендованому приміщенні фабрики "Веснянка". Згодом зусиллями прихожан був побудований новий храм.

Сучасна будівля церкви є копією споруди 1710 року і перша служба відбулася в 2001 році.

Комунальна установа культури "Чутівський краєзнавчий музей" висвітлює історію Чутівщини від давніх часів до кінця XX століття, а також розповідає про відомих жителів краю.

Музей заснований у 1968 році, розміщується на території Чутівського професійно-технічного училища № 55.

Фонди музею налічують 5 700 експонатів. Етнографічна експозиція "Українська світлиця" після реконструкції знову проводить лекції з народознавства, зокрема про українські народні звичаї та обряди.

Шишацький краєзнавчий музей відкрито в 1967 році.

В 6 кімнатах розміщено близько 2 тисяч експонатів: архівні документи, археологічні знахідки, реліквії часів Другої світової війни тощо. Постійні експозиції розповідають про природу краю та історію Шишак.

Серед найцікавіших експонатів: мідний котел скіфського періоду, бойова булава та сокира XIII століття, шабля XIV століття, козацький пістоль, зернотерка, перший телефонний апарат Шишак, радіоприймач періоду Другої Світової війни.