Пам'ятки Одеської області

"Європейська сироварня" в селі Шабо - це нова, сучасна сироварня, побудована за європейським зразком.

Сироварня має замкнутий цикл виробництва - від вирощування кормів для тварин до переробки молочної сировини і отримання кінцевого продукту. Процес сироваріння ретельно контролюється на кожному з етапів. У виробництві використовується виключно голландські живі закваски, які надають сирам особливу неповторність, текстуру і тонкий сирний смак.

Сироварнею проводяться екскурсії, під час яких відвідувачів знайомлять із процесом і секретами виробництва сиру. В ході екскурсії можна побачити процес і дізнатия тонкощі сироваріння, спробувати вишукані сорти сиру.

На території є дитячий майданчик, зони відпочинку і куточок із живими тваринами, де їх можна погодувати, отримати вичерпну інформацію про їх утримання. Також є магазин, в якому можна придбати вподобаний сир і сувенірну продукцію.

На території "Європейської сироварні" є cheese-кафе "Cheeseрія", в якому готують страви на основі сиру.

Ананьївський історико-художній музей відкрито 6 листопада 1977 року на центральній вулиці Ананьєва як філію Одеського художнього музею.

Будівля, в якій розташований музей, була збудована у 80-ті роки ХІХ століття. До більшовицького перевороту 1917 року це був один із прибуткових будинків.

В експозиції музею представлені роботи місцевих художників – Ростислава Палецького, Павла Ляховського, Георгія Бєлали та інших. Перлина експозиції – живопис відомого художника-баталіста Євгена Столиці, учня Геннадія Ладиженського, Михайла Клодта, Архіпа Куїнджі. Для постійного експонування робіт академіка живопису Євгена Столиці під час відкриття музею було відведено 3 зали з унікальними матеріалами про життя художника.

Ще три зали музею присвячені краєзнавству та історії Ананьєва та району – в експозиції представлені предмети побуту ананьївців, матеріали про роки Другої світової війни та дореволюційного періоду міста Ананьїв.

Оригінальна будівля Арабського культурного центру в Одесі має всі шанси згодом стати пам'яткою архітектури.

Великий будинок у мавританському стилі збудовано в 2001 році коштом арабського бізнесмена Аднана Ківана. Мечеть сильно вирізняється в міській забудові та є справжньою східною перлиною Одеси.

При вході до молельної зали чоловіки та жінки мають зняти взуття, а жінкам видаються довгі халати з капюшонами. В залі для молитов ажурна в'язь на перилах сходів та архітектурних елементах роблять внутрішнє оздоблення мечеті витонченим та повітряним. Крім кількох невеликих поличок для книг з обох боків зали, більше ніяких меблів немає. Вся підлога застелена м'яким килимом, малюнок якого ніби ділить килим на рівні квадрати, які служать умовним розмежуванням сидячих місць для тих, хто молиться. Під стелею головна прикраса – велика кришталева люстра, що сяє сотнями вогників.

Арабський культурний центр в Одесі відкритий для екскурсій, які знайомлять відвідувачів з арабською культурою. Діє школа арабської мови, бібліотека.

Аркадія - курортний район міста, одеська Рів'єра, центр нічного життя Одеси.

Знаменита своїми сучасними, добре обладнаними пляжами та великою кількістю ресторанів, нічних клубів та інших розважальних закладів, що працюють у курортний сезон цілодобово.

На парковій території Аркадії біля моря розташовані готелі, санаторії, будинки відпочинку, водолікарня, курортна поліклініка.

Арцизький історико-краєзнавчий музей заснований в 1977 році з ініціативи місцевого вчителя історії Дмитро Чербаджи, який став його першим директором.

Музейний фонд становить більше 8 тисяч експонатів різних періодів, зокрема скіфського, слов`янського та німецького (1816-1940 роки), з яких 200 оригінальних. В залах музею представлені етнографічні експозиції побуту, традицій представників української, болгарської, німецької національностей - "Бессарабський будинок XIX століття", "Бессарабська хата XX століття", "Бессарабський сарай", "Бессарабське подвір'я".

У 2021 році відкрита експозиція жіночих суконь різних національностей багатонаціонального бессарабського краю та експозиція грошей.

Філія музею Головного управління Національної поліції в Одеській області відкрилася в Арцизі в 2022 році у відділенні поліції №1 Болградського районного відділу поліції.

В експозиції музею представлені раритетні речі, пов’язані з роботою правоохоронців у різні часи - від Київської Русі до нині. Колекція музею налічує понад тисячу  експонатів, які збирали близько року: фотографії, документи та особисті речі працівників системи МВС, їх відзнаки, зразки озброєння та форменого одягу різних історичних періодів, часописи МВС, зразки службового транспорту. Багато унікальних експонатів передали пенсіонери органів внутрішніх справ.

Балтський історичний музей розташований в двопорховій будівлі, що є пам'яткою архітектури, в центрі міста Балта. Музей був відкритий у 2011 році завдяки старанням його директора, краєзнавця та почесного громадянина міста Петра Ткача.

Експозиція музею відображає історію міста Балта та його сьогодення. Тут є багата колекція експонатів, що відображають різні епохи та події в житті балтян: тут зберігається золота скіфська ваза вагою 636 грамів, можна побачити кістки мамонта і мастодонта, розкопані місцевими жителями. В експозиції також широко представлені фотографії і речі князів Любомирських, колишніх власників цих земель, предмети побуту селян і ремісників, римські амулети, предмети амуніції різних часів, атрибути козацького життя.

Одна з музейних експозицій присвячена знаменитому земляку - українському поету-гумористу і сатирику Степанові Олійнику.

У великій музейній залі регулярно проводяться виставки місцевих художників, різноманітні заходи, пленери, презентації.

Головна експозиція Білгород-Дністровського краєзнавчого музею розміщена в одноповерховому будинку в стилі ампір, побудованому в ХІХ столітті для купця та міського голови Михайла Феміліді.

В кількох залах музею відвідувачі можуть ознайомитися з давньою та середньовічною історією Північного Причорномор'я, історією Білгорода-Дністровського XIX та початку XX століття, природою краю.

Представлені знахідки з поховального комплексу Черняхівської культури, оригінальні предмети побуту та мистецтва Стародавньої Греції, нумізматична колекція, зразки холодної зброї, кремнієві пістолети, автентичні рукописні матеріали швейцарських колоністів XIX століття, унікальну колекцію вишиваних рушників тощо.

В сусідній будівлі розташований етнографічний музей, який знайомить із традиціями народів краю.

Болградский історико-етнографічний музей відкрився в 1961 році на громадських засадах. В 1968 році отримав статус народного музею. У 1989 році став етнографічним відділом Одеського історико-краєзнавчого музею і отримав назву "Історико-етнографічний музей".

Колекції музею відображають етнографію народів Півдя України, зокрема для огляду представлені національне вбрання болгар, гагаузів, албанців, українців, молдаван, євреїв, румунів, турків, а також мідний і глиняний посуд кінця ХІХ століття. Також експонуються археологічні знахідки ІІІ-ІІ тисячоліття до нашої ери.

Окрема зала присвячена історії заснування міста Болград, яка нерозривно пов'язана з ім'ям повноважного намісника Бессарабії, генерал-губернаторора Новоросійського краю Івана Інзова. В експозиції музею зібрані матеріали, присвячені цьому військовому та державному діячеві.

В інших розділах представлені старовинні листівки, фотографії, побути, прикраси, різноманітні знаряддя праці та інші експонати, які знайомлять з народними промислами та ремеслами народів, що мешкають у Бессарабії.

В будівлі музею розміщено Центр болгарської культури.

"Будинок з атлантами" в Одесі вважається одним із найкрасивіших житлових будинків не лише у місті, а й у всій країні.

Комплекс прибуткових будинків на вулиці Миколи Гоголя був створений у кінці XIX – на початку XX століття архітекторами Левом Влодеком та Семеном Ландесманом. Будинки належали родині Фальц-Фейнів, фундаторів заповідника "Асканія-Нова".

Особливої популярності набув "Будинок з атлантами" завдяки статуям роботи скульптора Товія Фішеля, що прикрашають його. Фігури могутніх атлантів, що зігнулися під вагою зіркового глобуса, стали візитівкою Одеси.

На будинку навпроти також можна побачити атлантів, які підтримують балкон.

Будинок-музей і домашня пекарня "Хлебна къща" в Криничному (вимовляється як "хлібна кишта", що болгарською означає "хлібний дім") - це приватна садиба криничанської фольклористки Тетяни Янчевої-Дукової, де приймають туристів з традиційним бессарабським хлібосольством.
    
Домашній хліб з кукурудзяного борошна тут виготовляють за старовинними болгарськими рецептами, в яких використовуються хмільні дріжджі та винні продукти. Такий хліб має особливий смак і апетитну текстуру. Він може зберігатися протягом тривалого часу, не черствіючи й не втрачаючи своїх смакових властивостей.

Для туристичних груп господиня організрвує екскурсію будинком-музеєм болгарського побуту "Битова кишта" та виставкою тканих виробів минулого століття. Також демонструє процес випічки хліба на заквасці, проводить майстер-клас із виготовлення традиційних болгарських хлібобулочних виробів, а наприкінці влаштовує смачну дегустацію. Додатковою атракцією стане виконання болгарських пісень у супроводі народних інструментів.

Доповненням до дегустації може бути обід зі стравами болгарської національної кухні, серед яких "Курбан" (суп із баранини), "Агнешка чурба" (суп із ягнятини), "Кашичка ут пуленці" (крем-суп з курки), "Лозена сарма" (голубці з виноградного листя з булгуром), "Риба сас булгур" (риба запечена з цибулею і булгуром), бринза, овочева нарізка.

Будинок-музей і домашня пекарня "Хлебна къща" є учасником проєкту "Дорога вина та смаку Української Бессарабії".

Одеський будинок-музей імені Миколи Реріха відкрито в 2000 році.

В п'яти залах представлені твори Миколи та Святослава Реріхів (репродукції); учня Миколи Реріха – Бориса Смирнова-Русецького; Артура Фонвізіна; Віри Яснопольської; картини Ілзе Рудзіте, Валерія Лаврінова та одеських художників.

У центрі зали Вчителів знаходиться рельєфна карта-макет із позначенням маршруту Центрально-Азіатської експедиції Реріхів, яка тривала 5 років (1923-1928 роки).

В кімнаті родини Реріхів експонуються портрети всіх членів сім'ї кисті Святослава Реріха, а також полотна, присвячені двом великим релігіям та їхнім подвижникам: Православному Християнству та Буддійському Сходу.

В кімнаті родини Реріхів представлена ​​літературна спадщина всіх членів сім'ї та художні альбоми їхніх робіт.

Будинок-стіна або Плоский будинок в Одесі - колишній прибутковий будинок Рафаловича, що приваблює туристів унікальною особливістю архітектури.

При погляді на нього з певного ракурсу створюється повна ілюзія, що будівля має лише одну стіну - фасадну. Найкраща перспектива на цей оптичний ефект відкривається з перетину Воронцовського провулку та Приморського бульвару.

У 2013 році Будинок-стіну Рафаловича визнали пам'яткою архітектури України місцевого значення.

Музей у Великій Михайлівці був створений на громадських засадах у 1972 році як музей історії народного театру. Його основою став багатий фондами аматорський музей режисера, художника і очільника районного Будинку культури Петра Бикова.

З часом експозиції музею збагачувалися цікавими знахідками археологів та місцевого населення. В 1978 році музей став районним історико-краєзнавчим. Його експозиції висвітлювали історичні події, свідчили про давнє заселення території району (рештки кісток тварин із первісних стоянок, фрагменти посуду та знарядь праці).

Нині це "Музей Гросулово" - саме так називалося селище до перейменування радянською владою у 1946 році на Велику Михайлівку.

В музеї зберігаються давні книги, художня література, знаряддя праці, зброя різних часів тощо. Цікавими є експонати про земельні відносини в кінці ХІХ - на початку ХХ століття.

В 2016 році експозиція "Музею Гросулово" поповнилася новим розділом - засновники приватного "Музею хору імені Григорія Верьовки", родина Віталія та Олени Первухіних, передала історико-краєзнавчому музею свою музейну експозицію, присвячену історії хору.

У 2022 році було відкрито нову експозицію, присвячену новітній російсько-українській війні. Надалі музейний простір "Гросулово" планують перетворити на "народний хаб".

"Винний підвал Vinaria" розташований в старій частині міста Ізмаїл у старовинному бессарабському будинку поруч з Ізмаїльським військово-історичним музеєм та Свято-Покровським кафедральним собором, у 3 кілометрах від Ізмаїльської фортеці. Тут гармонійно сплелися старовинний стиль підвалу, вінтажний декор, художня ковка та авторські меблі.

Заклад заснований у 2017 році і пропонує місцеві бессарабські сухі вина західноєвропейських сортів, авторське полинове вино за рецептом місцевих етнічних болгар та органічні оцти з власної невеличкої сімейної виноробні, а також традиційну бессарабську кухню. Вина виготовлені вручну за класичними технологіями на сучасному італійському обладнанні.

Під час дегустацій проводиться коротка екскурсія винним підвалом.

Концептуальний винний підвал "Vinaria" є Учасником проєкту "Дорога вина та смаку Української Бессарабії".