Пам'ятки Львівської області

Аріанська вежа у Белзі, також відома як Каплиця Снопковських, є найдавнішою зі збережених архітектурних пам’яток міста. Зведена у 1606 році, про що свідчить кам'яна табличка з гербом "Равич" на фасаді.

Невисока цегляна шестикутна споруда розташована на давньому цвинтарі при в'їзді в середмістя Белза. За однією з версій, її звів белзький хорунжий Андрій Снопковський як каплицю-усипальню. Великий підвал з окремим входом, перекритий бочковим склепінням, очевидно є поховальною криптою родини Снопковських. Не виключено, що споруда могла виконувати й оборонні функції як частина міських укріплень.

Незвичайну архітектуру каплиці пояснюють тим, що її засновник міг бути прихильником аріанства – однієї з течій раннього християнства, яка відродилася у Речі Посполитій у XVI-XVII століттях у формі социніанства. Звідти й поширена назва – Аріанська вежа.

Від початку XIX століття споруда використовувалася як склад сорошна та солі. Зараз частково відреставрована. Є одним із об'єктів Державного історико-культурного заповідника в місті Белзі.

Арт Центр "Дзиґа" у Львові є резиденцією творчого об'єднання "Дзиґа" - організації художників, громадських діячів та підприємців. Діє з 1993 року.

В галереї представлено сучасне мистецтво. Щовечора в клубі проходять джазові чи блюзові концерти.

При галереї працює кафе "Під клепсидрою" - місце зустрічей львівської богеми з демократичною та творчою атмосферою.

Артцентр "Фабрика Повидла" (Jam Factory Art Center) – центр сучасного мистецтва у Львові, який організовує виставки, театральні, музичні, освітні та спільното орієнтовані проєкти.

Виставковий простір площею 3410 квадратних метрів відкрився 2023 року в районі Підзамче, на території колишньої фабрики спиртових напоїв "Йозеф Кронік і син", де за радянських часів виготовляли повидло.

Архітектурною домінантою будівлі є неоготична вежа 1910 року, де збереглися автентичні сходи, вікна і двері. Історична виставка на другому поверсі неоготичної вежі розповідає про історію будівлі та підприємств, що діяли у цій пам'ятці індустріяльного передмістя Львова.

Серцем комплексу є Велика виставкова зала, де після відкриття артцентру розмістилася виставка "Наші роки, наші слова, наші втрати, наші пошуки, наші ми". Тут представлено більше сотні робіт українських художниць і художників: від ХІХ століття по сьогодні.

"Чорний куб" слугує мультифункційним простором для різноманітних подій. Театр для перформативних практик оснащено сучасними технологічними засобами.

На території комплексу працють, кафе, бар і сувенірна крамниця, є великий паркінг та укриття. У внутрішньому дворику, кафе та барі дозволено перебувати з тваринами.

Археологічний музей Інституту українознавства імені Івана Крип'якевича НАН України працює у Львові з 2001 року.

Розміщений в історичному будинку Наукового товариства імені Шевченка, яке раніше керувало українськими археологічними дослідженнями у Галичині.

У музеї представлені артефакти від доби палеоліту до пізнього середньовіччя, виявлені на території Західної України.

Поряд з оригінальними артефактами з каменю, кістки, рогу, глини, чорних і кольорових металів представлено реконструкції у натуральну величину способів житлобудівництва доби палеоліту (більше 50 тисяч років тому), у період існування трипільської культури (IV–III тисячоліття до нашої ери), у ранньослов’янський час (V-VII столріччя нашої ери), відтворені стародавні методи обробки шкіри, свердління кам’яних сокир, виготовлення глиняного посуду, плавки заліза та інше.

Загалом представлено понад 2000 експонатів.

Старовинна аустерія розташована в селі Новий Милятин неподалік Воздвиженського костелу.

Збудований у стилі бароко заїжджий двір складався з корчми, стайні та кімнат для торговців, які приїжджають на ярмарок.

У 1934-1935 роках проводилися реставраційні роботи будівлі, і з 1961 року тут розміщувався продуктовий магазин.

Новомилятинська аустерія є пам'яткою архітектури національного значення, проте нині перебуває у занедбаному стані.

Монастир ордена бернардинів у Львові з костелом Святого Андрія Первозванного в XVII сторіччі являв собою окрему фортифікаційну одиницю за межами міста.

Бернардинський монастир був оточений ровом, валом і оборонною стіною, що частково збереглася, з вежею Глинянських воріт, що виходять на Митну площу. Потужні монастирські укріплення були пов'язані з кільцем міських мурів.

Костел Святого Андрія збудований у 1600-1630 роках за проєктом архітекторів Бернарда Авелідеса та Павла Римлянина в стилі ренесансу. Пишний інтер'єр виконаний в стилі бароко, багато дерев'яних вівтарів XVIII сторіччя. Декоративна колона перед фасадом встановлена в 1736 році на честь Святого Яна з Дуклі, покровителя бернардинців.

Приміщення Бернардинського монастиря тепер належить Центральному державному архіву Львова, а храм Андрія Первозванного передано Українській греко-католицькій церкві.

Бориславський історико-краєзнавчий музей засновано в 1987 році з ініціативи місцевого краєзнавця Миколи Крижановського.

Він розміщений у будівлі колишнього відділу НКВС, де під час встановлення радянської влади в краї розстрілювали жертв репресій.

Фонди музею налічують понад 5 тисяч експонатів. У відділі природи представлені корисні копалини, рослинний та тваринний світ Прикарпаття.

Найцікавіші експонати історичного відділу: фрагменти давньоруського браслета та срібної гривні, дерев'яна бочка для зерна з цільного дерева, пожежна помпа кінця XIX століття, знаряддя праці та особисті речі нафтовидобувачів, картина німецького художника Ромуальда Волькеля "Старий Борислав" (1918 рік) .

Експонуються картини сучасних художників.

Бродівська гімназія була заснована в 1865 році. Будівництво нинішньої будівлі в стилі класицизму почалося в 1881 році, а перші заняття були проведені в 1883 році.

Під час обох світових воєн будівля гімнізії використовувалася як казарма та госпіталь. У післявоєнний період їй повернули основне призначення – тут було відкрито середню школу №1.

У 1997 році на базі школи було відроджено гімназію, якій присвоєно ім'я колишнього випускника, видатного українського художника Івана Труша. Також тут навчався класик австрійської літератури Йозеф Рот, генерал Української Галицької Армії Мирон Тарнавський.

Працює музей Бродівської гімназії з п'яти розділів: "Австрійська гімназія імені архикнязя Рудольфа", "Польська гімназія імені Юзефа Коженевського", "Середня школа №1", "Відроджена гімназія імені Івана Труша", "Обличчя в історії гімназії".

Потужну цитадель збудував у Бродах коронний гетьман Станіслав Конецпольський у 1630-1635 роках на місці старого замку.

Комплекс із оборонним валом та системою казематів у формі восьмикутника спроєктував Гійом де Боплан за зразком бастіонних голландських та італійських фортець. Будівельними роботами Бродівського замку керував італійський архітектор Андреа дель Аква. В 1648 році твердиня витримала облогу військ Богдана Хмельницького.

В середині XVIII століття Станіслав Потоцький реконструював фортецю, що втратила стратегічне значення, під власну резиденцію. На внутрішньому дворі зберігся палац Потоцького в стилі рококо.

До останнього часу Бродівський замок знаходився у віданні військових, внаслідок чого сильно занепав. Зараз в палаці розміщується школа-інтернат, екскурсії замком проводять співробітники Бродівського краєзнавчого музею.

Австрійський форт у Брюховичах збудований в 1912 році на З'явленській горі, біля підніжжя якої проходить дорога на Львів.

На західному краї гори розташовані 4 криті цегляні галереї із залізобетонним перекриттям. Дві з них прямі, а дві вигнуті на чверть кола. Стрілецькі галереї мають широкі бійниці, з'єднані між собою окопами. У верхній частині форту є укриття для знарядь. Зі сходу комплекс захищений земляними укріпленнями.

Форт "З'явленська гора" у Брюховичах не брав активної участі у бойових діях. Російська армія при наступі обійшла форт із флангів, і гарнізон покинув його. Пізніше укріплення використовувалися під час українсько-польської війни 1918-1919 років та під час оборони Львова у 1939 році.

"Будинком з левами" називають у Пустомитах палац у стилі класицизму, розташований у парку – пам'ятці садово-паркового мистецтва ХІХ столітття.

Достовірних відомостей про будівництво палацу немає. Імовірно, садиба була закладена в кінці XVIII – на початку ХІХ століття, коли Пустомитами володів Якуб Домінський. Будівля двоповерхова, прямокутна з мансардою та барочним дахом. Головний фасад прикрашений ризалітом із фронтоном. Парковий фасад має гранований ризаліт, збудований на терасі.

Будівля палацу була перебудована у 1920-х роках, після чого втратила свій легкий та елегантний силует. Саме тоді перед входом було встановлено левів. Збереглися інтер'єри двох восьмикутних зал на першому та другому поверхах.

Наразі у "Дому з левами" розміщуються деякі департаменти Пустомитівської адміністрації.

Головний корпус Львівського державного університету безпеки життєдіяльності збудований у 1855-1863 роках за розпорядженням австрійського імператора Франца Йосипа як Будинок інвалідів для опіки над ветеранами австрійської армії.

Три-чотириповерховий будинок у неороманському стилі з вежами та внутрішнім двориком спроєктував архітектор Теофіл Едвард Гансен.

У 1939-1941 роках тут розташовувався полк НКВС. Під час Другої світової війни будівля не була пошкоджена, у ній знову розташовувалась військова частина.

З 1954 року в колишньому Будинку інвалідів розмістилося пожежно-технічне училище - нинішній університет безпеки життєдіяльності.

Нинішнє приміщення бібліотеки імені Леся Мартовича в Городку раніше було будинком городокського адвоката Лонгина Озаркевича.

У 1899-1903 роках тут мешкав видатний український письменник Лесь Мартович, який працював у цей час в адвокатській конторі Озаркевича. Уродженець Покуття Лесь Мартович вважається класиком української сатири та гумору. Його творчість шліфувалась саме у Городку. У нього в гостях тут бували Іван Франко та Василь Стефаник.

Встановлено пам'ятну дошку. Планується створення музею Мартовича.

Кутовий одноповерховий будинок на перехресті вулиці Миколи Міхновського та вулиці Миколи Гоголя у Стрию відрізняється від навколишньої типової забудови кінця ХІХ століття - початку XX століття барельєфами та скульптурами на фасадах.

З 1952 року тут мешкає скульптор Костянтин Левченко, автор понад ста скульптур, деякі з яких виставлені у музеях Канади, Франції, Чехії, Румунії та України, зокрема у Стрийському краєзнавчому музеї "Верховина".

На будинку Левченка розміщено 12 його скульптур, серед яких "Ісус Христос", "Донечка", "Тарас Шевченко", "Іоан Павло II", "Микола Гоголь", "Матерь Божа", "Січові стрільці" та інші.

Великий триповерховий будинок у стилі класицизму, в якому зараз розміщена самбірська філія Дрогобицького педуніверситету, вважається однією з найкращих споруд старого Самбора.

Він збудований у 1909 році як будівля повітового суду на місці ліквідованого бернардинського монастиря. При суді було споруджено в'язницю (зараз - виправний центр). Біля входу до в'язниці встановлено пам'ятник жертвам більшовицького терору, присвячений зокрема політв'язням, розстріляним у Самбірській в'язниці в 1941 році перед відступом Червоної армії.

За радянських часів будівля повітового суду була у віданні військових. В 1999 році в ній відкрили Соціально-гуманітарний факультет Дрогобицького педагогічного університету імені Івана. Франка. Перед входом до корпусу встановлено бюст Івана Франка, ім'ям письменника названо площу.