Пам'ятки Бучанського району

Колишній маєток "залізничних королів" - сім'ї фон Мекк, друзів та родичів Петра Чайковського, збудований в Копилові Миколою Карловичем фон Мекком у 1888 році.

Будівля дерев'яна, на цегляному цоколі. Зберігся парк на 9 гектарів з ялинової та липової алеями.

Петро Чайковський неодноразово гостював у фон Мекк.

Під час Другої світової війни в 1943-1944 роках в маєтку розміщувався військовий шпиталь, потім музична школа.

Наразі будівля в аварійному стані, потребує консервації та реставрації.

Макарівський історико-краєзнавчий музей розташований у Панському парку на валах Макарівського замку в центрі містечка Макарів. Відкрився у 1967 році з ініціативи краєзнавця і громадського діяча Германа Черешньова.

Експозиція розповідає про історію Макарова з часів Середньовіччя, про гайдамацький рух на Київщині, про події Української революції та Другої світової війни, а також про повоєнне життя містечка.

Окрема експозиція присвячена воїнам 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого, які в лютому-березні 2022 року у запеклих боях звільняли Макарівську громаду від російських окупантів.

Заміський будинок графині Наталії Уварової у Ворзелі збудовано на початку XX століття фабрикантом Карлом Септером.

Модна в ті часи архітектура будівлі з романтичною вежею та флюгером сподобалася графині Уваровій (у дівоцтві Терещенко). Купивши його, графиня прикрасила свої володіння різноманітними рідкісними рослинами та деревами цінних порід. Біля будинку було влаштовано фонтан, прокладено гравійні доріжки.

Після Лютневої революції у 1917 році Уварови та вся родина Терещенків емігрувала до Англії. У будинку графині за радянських часів відкрили школу, тут навчався український письменник Валер'ян Підмогильний.

Нині це Музей історії та культури "Уварівський дім", працює виставкова зала. У вихідні проводяться концерти.

Музей українського костюма та писанки відкрився у 2007 році в одному з корпусів Немішаєвського агротехнічного коледжу з ініціативи педагогині Тамари Угнівенко. Заклад працює на базі Науково-методичного центру вищої та фахової передвищої освіти.

В експозиції представлено 50 чоловічих і жіночих національних костюмів середини ХІХ – початку ХХ століття з усіх областей України, а також близько 400 побутових та весільних рушників із традиційними орнаментами.

Значне місце в експозиції посідає колекція з 3000 писанок 27 видів. Також представлені вироби гончарства і різьбярства, ткацтва, гаптування. Особливу зацікавленість викликає експозиція оберегів.

Проводяться тематичні екскурсії та майстеркласи з писанкарства.

Відділення Ощабанку у Ворзелі розташовується в одноповерховому цегляному будинку із дерев'яною верандою - колишній дачі російського націоналіста та монархіста, антисеміта та українофоба Василя Шульгіна, що була збудована на початку XX століття.

В 1917 році Шульгін був членом Тимчасового комітету Державної Думи, прийняв зречення престолу останнього російського царя Миколи II. Був одним із ідеологів створення білої гвардії, одним із засновників Добровольчої армії, а також автором книг-спогадів "Дні", "1920-й рік", "Три столиці", "Листи до емігрантів" та інших.

Обстановка будинку Шульгіна частково збереглася.

Руїни палацу немешаївського маєтку Остен-Сакенів розташовані в парку поряд з Немешаївським заводом біохімічних препаратів у Немішаєвому, на околиці села Мироцьке.

Хто й коли збудував палац, достеменно не відомо. Можливо, він існував вже в середині XIX століття, коли маєтком володіли графи Остен-Сакени з Курляндії. Одноповерхова будівля з вежами виконана в ренесансно-неоготичному стилі, має багатий декор і трохи нагадує казковий замок. З кінця ХІХ століття маєток належав графу Воронцову-Дашкову, потім багатому поміщику Андрію Кулику.

За радянських часів у приміщенні розмістили заводський клуб, що згорів під час пожежі. З того часу палац не відновлювався, частково розібраний на будматеріали. В 2007 році руїни було передано в оренду місцевій громаді УПЦ МП для створення храму Казанської ікони Божої Матері. Богослужіння на прилеглій території зрідка проводяться, проте реставрація так і не розпочалася.

З травня 2018 року руїни палацу Остен-Сакенів повернуто у комунальну власність Немішаївської громади.

Пам'ятний знак "Житомирщина. Батьківщина Сергія Корольова" з макетом бойової ракети Р-11 (SS-1 Scud) встановлено в селі Небелиця при в'їзді до Житомирської області по трасі М-06 з боку Києва.

Рідинна одноступінчаста балістична ракета Р-11 була розроблена відразу двома головними конструкторами Сергієм Корольовим і Михайлом Янгелем в 1953 році. Мала дальність стрільби до 270 кілометрів з можливістю встановлення ядерної боєголовки.

Навчальну ракету для пам'ятника висотою близько 12 метрів надала одна із військових частин Сумської області.

Навпроти монумента обладнана зона відпочинку, але траса в цьому місці розділена суцільною загорожею між смугами, тому зручніше зупинятись при поїздці у західному напрямку.

Комплекс будівель поштової станції диліжансів зберігся в Калинівці з часів російської імперії майже в первозданному вигляді.

Побудований за зразковим проектом "Дома II розряду з готелем", характерною особливістю якого є стрілчасті вікна в стилі неоготики. Подібні станції масово будувалися країною в середині ХІХ століття, зокрема на поштовому тракті, що проходив через Київ по Брест-Литовському шосе (зараз це міжнародна траса Е40). До комплексу входить ямщицька, каретна, стайня.

Основна будівля досі використовується за прямим призначенням – у ній розташоване поштове відділення. Інші приміщення займає офіс дорожньо-експлуатаційної служби.

Комплекс будівель поштової станції диліжансів зберігся в Любимівці з часів російської імперії майже в первозданному вигляді.

Побудований за зразковим проєктом "Будинки II розряду з готелем", характерною особливістю якого є стрілчасті вікна в стилі неоготики. Подібні станції масово будувалися країною в середині ХІХ століття, зокрема на поштовому тракті, що проходив через Київ по Брест-Литовському шосе (зараз це міжнародна траса Е40). До комплексу входить ямщицька, каретна, стайня.

Будинки поштової станції у Любимівці досі використовуються за прямим призначенням – у них розміщується придорожній готельно-ресторанний комплекс із сауною.

Садиба радника правління та одного із творців Києво-Ковельської залізниці Штамма, збудована у 1900-х роках, розташована у парковій зоні на західній околиці Бучі.

Двоповерховий будинок у неороманському стилі прикрашений складним цегляним декором. Головний фасад садиби фланкований двома круглими вежами з декоративними бійницями та шатровим завершенням. Під бійницями йде справжній аркатурний фриз. Вікна другого поверху мають напівциркульні завершення та прикрашені наличниками.

Біля основного корпусу також збереглися будівлі служб та господарські споруди. Особняк оточений занедбаним парком, через який до фасаду садиби веде пейзажна алея.

Завдяки вишуканій та своєрідній архітектурі дача Штамма має значну історико-культурну цінність, але офіційно пам'яткою архітектури не є. До 2004 року тут розташовувався дитячий санаторій "Дружній". Після пожежі 2004 року він припинив роботу. В даний момент садиба знаходиться в занедбаному стані.

Свято-Миколаївська церква в селі Луб'янка – єдиний уцілілий дореволюційний храм колишнього Бородянського району.

Перша дерев'яна церква в селі була збудована в 1758 році. В 1812 році її замінили на нову, проте в кінці ХІХ століття через сильну обвітшалість будівлі було вирішено будувати нову церкву.

Проєкт храму розробив академік архітектури Володимир Ніколаєв, автор проєктів Покровського монастиря, київської філармонії, трапезної церкви Києво-Печерської лаври та інших. Архітектура Миколаївської церкви досить стримана та практично позбавлена ​​декору. Виняток становить лише складний 10-колонний портик входу, який зберігся донині.

В роки більшовизму купол було розібрано, а церкву закрито. Богослужіння відновлено з 1941 року під час німецько-фашистської окупації. З того часу храм не закривався.

В 2014 році Миколаївська церква отримала охоронний статус. В тому ж році новим священником була здійснена самовільна перебудова храму - декор вхідної групи збили, у середохресті поставили чотири бетонні стовпи і луковичну маківку зверху, храм пофарбували, через що він втратив свою автентичність.

Тюльпанове дерево або ліріодендрон тюльпановий не має прямого відношення до тюльпанів – це родич магнолії.

Походить із північного сходу Америки, де досягає висоти 50-60 метрів. Має листок незвичайної форми – без кінчика. Свою назву дерево отримало завдяки ніжним жовто-зеленим квітам, схожих на тюльпани.

У Ворзелі тюльпанове дерево посадили в 1914 року на садибі секретаря Київської земської управи Жеребцова. Це тюльпанове дерево – одне з найбільших в Україні (кажуть, що їх у країні лише два, але насправді – близько 30). Його висота становить близько 30 мтрів, а діаметр стовбура – понад один метр. Цвіте наприкінці травня – на початку червня.

Приватна фабрика ялинкових прикрас родини Бакунів розташована поруч з Києвом, в селі Луб'янка під Гостомелем.

У 2007 році Василем Бакуном та його дітьми Ігорем та Катериною тут налагоджено традиційне, але сучасніше виробництво скляних ялинкових куль, розписаних вручну. 

В ході екскурсії відвідувачам демонструють різні етапи іграшкового виробництва: видування куль зі скляних трубок, сріблення куль розчином оксиду срібла, сушіння у спеціальних печах та, нарешті, ручний розпис, який здійснюють студенти художніх вищих навчальних закладів. Відвідувачі можуть замовити персональний малюнок або зробити напис на кулі.

Луб'янська фабрика ялинкових прикрас виготовляє понад 2000 видів ялинкових іграшок, багато з яких можна купити у фірмовому магазині за ціною виробника.

В перший же день повномасштабного російського вторгнення в Україну, 24 лютого 2022 року, фабрика і село Луб’янка були окуповані росіянами. Ігор Бакун, син засновника фабрики, який працював склодувом ялинкових прикрас та проводив екскурсії, був розстріляний російськими військовими. 

Наразі фабрика ялинкових прикрас в Луб’янці не приймає екскурсійні групи. Натомість фабрика організовує виїзні майстер-класи на базі шкіл чи дитячих садочків.

Фабрика ялинкових прикрас у Клавієво-Тарасовому працює з початку вересня до кінця грудня.

Під час екскурсії можна ознайомитись із процесом виготовлення скляних ялинкових прикрас, придбати підписані кульки – дуже приємний подарунок на Новий Рік та просто накупити гарних іграшок. Краще взяти з собою картонну скриньку - складно виїхати з порожніми руками, а іграшки такі тендітні.

Про екскурсію краще домовлятися заздалегідь телефоном, але якщо поїхати не перед Новим Роком, можна домовитися на місці. Чим ближче до Нового Року – тим більше екскурсій школярів великими автобусами.

В екскурсію входить: відвідування склодувного цеху і художньої майстерні, музей історії іграшки та виставкових експозицій, казкове містечко Lemax, знайомство з головним чарівником фабрики, поштовий офіс Діда Мороза, майстер-клас з розпису ялинкової іграшки, відвідування фірмового магазину іграшок.

Дерев'яний храм святого великомученика Димитрія Солунського є центральною спорудою етнографічного комплексу "Українське село".

Храм заснований коштом народного депутата Володимира Бондаренка на місці, де в 2004 році на нього було скоєно невдалий замах – його автомобіль закидали пляшками з горючою сумішшю. Будівництво було завершено в 2007 році.

Храм збудований із циліндричного зрубу у вигляді восьмикутної ротонди. Інтер'єр прикрашає різьблений іконостас у стилі українського бароко. При храмі діє парафіяльна школа.