Пам'ятки Київської області

Київ-Пасажирський – головна пасажирська залізнична станція Києва. Належить до Центральної залізниці, що діє з 1860-х років. Складається зі старого Центрального, нового Південного та Приміського залізничних вокзалів. В безпосередній близькості від Приміського вокзалу розташована станція метро "Вокзальна".

Закладка центральної будівлі відбулася в 1927 році на місці старого вокзалу, спорудженого у формі англійської готики в 1868-1870 роках. Перша черга почала працювати в 1932 році.

Під час Другої світової війни вокзал було частково зруйновано, а після війни - відновлено. У 1954-1955 роках були прокладені пішохідні тунелі від Вокзальної площі до платформ, у 1967-1969 роках споруджено навіс над першою платформою, а два первісні переходи на рівні другого поверху замінено великою залою очікування з виходами на платформи.

Вокзал розраховувався на 72 пари поїздів та 40 тисяч пасажирів на добу. Основний об'єм має загальну симетричну композицію, у центрі якої – вестибюль відправлення площею понад 1200 квадратних метрів і висотою 32 метри.

У 2001 році було проведено генеральну реконструкцію вокзалу, в ході якої було оновлено фасад центральної будівлі, а вестибюль став значно просторішим. Його стіни обробили гранітом та мармуром різних кольорів, а під склепіннями виклали панно з краєвидами історичних пам'яток столиці. Біля центрального входу встановили великий ескалатор, який доставляє пасажирів на другий поверх. Тоді ж було зведено простору семиповерхову будівлю Південного вокзалу, яка вважається одним із найкрасивіших залізничних терміналів у Східній Європі.

Дерев'яну церкву апостола Іоанна Богослова в Розкопанцях під Богуславом збудовано в 1884 році.

Класичний український триверхий храм. В інтер'єрі зберігся розпис ХІХ століття. Гармонічно розвинена композиція будівлі, майстерно виконані деталі ставлять пам'ятку у низку цікавих зразків української дерев'яної архітектури ХІХ століття.

На церковному подір'ї є надгробок із фотографією молодої жінки та написом: "Хай буде твоя свята воля. Ганна Савельївна Цюрупа, померла 29 січня 1910 року на 23-му році життя".

Історія церкви Святого Архангела Михаїла в Шандрі бере початок із 1755 року, коли тут збудували дерев'яний греко-католицький храм.

У 1768 році, під час Коліївщини, священик Андрій Кущевич підтримав гайдамаків та прийняв православ'я, за що був страчений.

В 1811 році дерев'яна Михайлівська церква згоріла. На її місці за 20 років заклали нинішню - кам'яну.

Церква Архангела Михаїла хрестоподібна у плані, має один великий купол на восьмигранному барабані та прибудовану дзвіницю. З пагорба, де стоїть церква, відкриваються чудові краєвиди: з одного боку глибока балка, з іншого - долина річки Шевелюха з оброслим очеретами та вербами ставком.

Дерев'яна церква Архістратига Михаїла збудована в Лукашах у 1892-1896 роках на місці старої Михайлівської церкви, відомої з XVII сторіччя.

П'ятикупальний храм має типову для тих часів архітектуру.

В 1931 році більшовики закрили церкву, приміщення використовували як зерносховище. Під час німецької окупації богослужіння було відновлено, і з того часу храм не закривався.

Парафія Святого архистратига Михаїла належить до Православної церкви України.

Церква Воздвиження Хреста Господнього був побудований в селі Любимівка в 1858 році коштом поміщика Лукомського за типовим проєктом архітектора Костянтина Тона.

До сьогодні Хрестовоздвиженська церква збереглася практично в первозданному вигляді. На території храму знаходиться могила відомого історика та краєзнавця Лаврентія Похилевича, автора книги "Сказання про населені місцевості Київської губернії".

У храмі зберігається ікона Святого Архістратига Михаїла, написана на початку XX століття на згадку про явлення святого мешканцям сусіднього села Рови.

Церква Воздвиження Хреста Господнього є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Церква Воздвиження Чесного Хреста Господнього на Подолі у Києві закладена в 1746-1748 ppках київськими ремісниками, які мешкали у слободі Гончарі-Кожем'яки (нинішній мікрорайон "Воздвиженка").

Перший храм був дерев'яний. У 1811 році на його місці почали будувати нинішню дворівневу Хрестовоздвиженську церкву. Нижній теплий храм був освячений в ім'я Михаїла Архангела. Верхній поверх освятили в 1841 році в ім'я Воздвиження Чесного Хреста Господнього.

У цій церкві в 1891 році був охрещений майбутній письменник Михаїл Булгаков.

Наразі Хрестовоздвиженська церква належить до УПЦ московського патріархату.

Церква Вознесіння Господнього у Лук'янівці - дерев'яний храм з одним сферичним куполом та дзвіницею над притвором.

Заснована в 1758 році, у нинішньому вигляді відбудована в 1879 році. Згідно з церковними документами, першим настоятелем церкви став священик Григорій Фаворський.

З 1930 по 1941 рік Вознесенську церкву було закрито радянською владою. Під час німецької окупації у лук'янівській церкві став служити протоієрей Ігнатій Туне, який помер у 1946 році та похований біля церкви. З того часу Вознесенська церква залишалася чинною.

Російсько-українська війна

25 березня 2022 року, о 4-й годині ранку, після звільнення села Збройними силами України від російських загарбників, останні вщент зруйнували храм - російський танк чотирма пострілами цілеспрямовано розстріляв церкву Вознесіння Господнього.

Купол та ікони Вознесенської церкви стали експонатами Національного музею історії України у Другій світовій війні.

Парафіяльна церква Воскресіння Христового розташована в Києві поряд з територією Києво-Печерської лаври, у Старій Печерській фортеці.

Воскресенський храм побудований в 1698 році коштом козацького полковника Костянтина Мокієвського в формах українського бароко. Дзвіниця прибудована в 1860-1862 роках.

У радянські часи Воскресенську церкву закрили, використовували як архівосховище, згодом - як приміщення для реставраційних майстерень. В 1978-1985 роках було проведено реставрацію храму з відновленням автентичних архітектурних форм, збережено й відреставровано старі розписи в інтер’єрі.

З листопада 1991 року в Воскресенській церкві відновилися богослужіння. Нині церква відома як "Афганська", оскільки належить громаді УПЦ московського патріархату, яка складається з сімей загиблих ветеранів Афганістану (у сквері встановлено пам'ятник афганцям).

Дерев'яний храм Святого Миколая Чудотворця у Бзові збудований в кінці XIX – на початку XX століття на місці давнішої Миколаївської церкви.

В липні 2023 року після сильної зливи через старість впав центральний купол церкви святого Миколая.

Належить до УПЦ московського патріархату.

Церкву Покрови Пресвятої Богородиці на Пріорці у Києві споруджено в 1902-1906 роках на місці дерев'яного Димитрієвського храму.

Назва цієї місцевості пов'язана зі словом "пріор", тобто настоятель католицького монастиря на Подолі, скасованого в XIX столітті.

П'ятикупольний храм виконаний у нео-руському стилі з використанням наличників, кокошників та цегляного орнаменту. У західній частині знаходиться дзвіниця, також увінчана куполом. У храмі три престоли: головний - на честь Покрови Пресвятої Богородиці, у північному боці - в ім'я Святого Миколая Чудотворця, в південному - в ім'я Святого Великомучеників Георгія Побідоносця та Дмитра Солунського.

У 1920-ті роки Покровська церква належала Українській автокефальній церкві, потім старослов'янській громаді, а тепер – УПЦ московського патріархату.

Побудована в 1808 році в селі Пухівка церква Покрови Божої Матері за час свого існування неодноразово перебудовувалася.

В 1930-х роках Покровська церква була майже повністю зруйнована більшовиками. Відновлена в 2005 році і належала до УПЦ московського патріархату.

В 2024 році релігійна громада парафії Покрови Божої Матері більшістю голосів приєдналася до Православної церкви України.

Дерев'яна церква Покрови Пресвятої Богородиці в селі Поділля збудована в 1874 році коштом поміщика Томачинського.

Покровська церква є  пам'яткою архітектури місцевого значення.

Архітектурний ансамбль церкви Покрови Пресвятої Богородиці в Гатному виконано у давніх традиціях дерев'яного православного зодчества.

Тип храму – хрестово-купольний. У своєму плані він є хрестоподібним простором, куди світло проникає через вікна в барабані, увінчаному куполом, який символізує небесну славу.

Покровська церква належить до Православної церкви України.

Церква на честь Покрови Пресвятої Богородиці була заснована  в Гостомелі з ініціативи полковника гайдамацького взводу Семена Палія.

Будівництво дерев'яного храму, елементи якого збереглися до нашого часу, почалося в 1770 році на місці більш давньої культової споруди. В кінці XIX – на початку XX століття гостомельська церква зазнала кількох перебудов. Основні будівельні роботи завершилися в 1890 році.

В радянські часи храм було закрито і переобладнано під сільський клуб. З 1989 року розпочалися роботи по реконструкції, в ході яких вдалося зберегти дерев'яний барабан центральної бані 1890 року. В даний час Покровська церква продовжує розбудовуватися.

В липні 2022 року, після звільнення Гостомеля від російської окупації, мешканці міста на зборах громади ухвалили рішення про перехід Свято-Покровської церкви до Православної церкви України.

Церква преподобного Серафима Саровського збудована у дачному селищі Пуща-Водиця під Києвом у 1910 році на пожертвування дачевласників, серед яких було чимало заможних киян.

Архітектор Іполит Ніколаєв спроєктував храм у формах неоренесансу на кшталт існуючої у Києві на Липках Олександро-Невської церкви.

Серафимівська церква була закрита радянською владою в 1930-тих роках і знову відкрита в 1943 році, після чого богослужіння не переривалися. Після Другої світової війни іконостас було відновлено та реконструйовано. У 2000-2003 роках проведено реставрацію.

За переказами, у каплиці на церковному подвір'ї поховано банкіра Володимира Козакевича, який зробив найбільший внесок у будівництво церкви.

На території є святе джерело.