Пам'ятки Чернігівського району

Георгіївський Данівський (Козелецький) жіночий монастир заснований у 1654 році.

Розвиток розпочався з 1708 року, коли сюди перебралися ченці з Почаївського монастиря. До розбудови Данівського монастиря пряме відношення мала родина Розумовських. У 1741 році коштом сестри Олексія та Кирила Розумовських Віри, яка вийшла заміж за полковника Юхима Дарагана, почалося будівництво кам'яного Георгіївського собору в стилі українського бароко. Це один із найкращих зразків трикупольного храму.

Під час Другої світової війни було знищено дзвіницю. До останнього часу на території Георгіївського Данівського монастиря знаходився будинок для людей похилого віку. У 1995 році монастир знову відкрили, а в 1997 йому було подаровано православну святиню - відому ікону "Аз єсмь з вами і ніктоже на ви".

Потрапити на територію можна з паломниками або під час служби (07:00, 16:00). Слід дотримуватись максимальної суворості в одязі.

Комунальний заклад "Городнянський історико-краєзнавчий музей" засновано 1979 року.

З 2007 року він розташовується у пам’ятці історії місцевого значення ХIХ століття – будівлі колишнього міського голови та мецената Миколи Писарєва.

Фонди музею налічують майже 5500 експонатів. 5 експозиційних залів розповідають про археологічні пам’ятки краю, про Городнянську козацьку сотню, про народні промисли, ремесла, етнографічні особливості регіону. Відтворено інтер'єри селянської хати та міщанської кімнати, а також торгової лавки з експозицією "Розвиток торгівлі в місті".

Численні документи, фотографії, різні речі розповідають про події Другої світової війни.

В експозиції про другу половину XX століття основну увагу приділено постаті дисидента і політв'язня, організатора Гельсинської спілки,  голови Української республіканської партії, Героя України та автора Акту проголошення Незалежності України Левка Лук’яненка, уродженця села Хрипівка. Крім фото і документальних матеріалів, відтворено інтер'єр камери для утримання політичних в’язнів.

Приватний екопарк "Деревіль" (Dereville) створений у 2009 році на базі колишнього мисливського господарства поруч із територією Міжрічинського регіонального ландшафтного парку. Це 380 гектарів соснового лісу, лук, озер та боліт, де мешкають близько 600 диких тварин. Серед них олені, лані, індійські буйволи, шотландські корови, муфлони, лами та коні Пржевальського.

Гостям екопарку пропонують сафарі на позашляховиках у супроводі єгера. Відвідувачів провозять спеціальним маршрутом, який дозволяє лише за годину побачити зблизька десятки та навіть сотні диких тварин. Усі вони звиклі до місцевого транспорту та присутності людей, тож підпускають досить близько, а деяких можна навіть погладити.

Екопарк має комфортабельну рекреаційну зону з готелем, окремими котеджами та рестораном з винною кімнатою і кальян-баром. Також є баня зі спа-процедурами, пляж та рибалка на озері, мінізоопарк з домашніми тваринами та верблюдами.

Єлецький Успенський монастир засновано в Чернігові в XI сторіччі чернігівським князем Святославом Ярославовичем (1027-1076 роки) як заміська князівська резиденція.

Відновлений у 1445-1495 роках після монголо-татарської навали. Збереглися печери давньоруського періоду. Після реконструкції XVII століття архітектурний ансамбль Єлецького монастиря набув рис українського бароко: Успенський собор (XII століття), 36-метрова надбрамна дзвіниця, Петропавлівська церква з трапезною, келії, усипальниця Лизогубів, дерев'яний будинок архімандрита Феодосія Углицького (1688 рік).

В суворому інтер'єрі собору збереглися фрагменти старовинних фресок.

Єлецький Успенський монастир входить до складу Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній".

Городище давньоруського Любеча знаходиться на високому пагорбі над Дніпром, звідки відкривається мальовничий краєвид на долину річки.

Тут розташовувався триповерховий князівський палац, вежа-донжон, церква та господарські споруди.

Збереглися земляні вали, що оточували замок, на яких височіли дубові стіни з вежами. На Замковій горі встановлено гранітний пам'ятний знак на честь 1100-річчя міста, а також пам'ятник на честь з'їзду давньоруських князів, що відбувся у Любечі в 1097 році, внаслідок якого князівства об'єдналися проти половців.

Історико-археологічний музейний комплекс "Древній Любеч" створений 2008 року на базі семи архітектурних та археологічних пам'яток селища від доби Київської Русі до ХІХ століття.

Серед них: Замкова гора з пам'ятником на честь Любецького з’їзду князів 1097 року, Ближня та Дальня печери преподобного Антонія Печерського, кам’яниця гетьмана Павла Полуботка (XVIII століття), Спасо-Преображенський собор (1811-1817 роки) та інші.

Адміністрація та музейна експозиція комплексу розташовані в колишньому приміщенні школи-інтернату поруч зі Спасо-Преображенським собором. Тут експонується макет Любецького замку, представлено чисельні експонати з історії та культури міста. В інтерактивній залі відвідувачі можуть сфотографуватися із мушкетом чи відчути на дотик рельєф козацької гармати, а маленькі відвідувачі можуть дізнатися більше про археологію в Археологічній пісочниці. У музеї діє постійна виставка "Любеч очима митців", окремі зали розповідають про історію ремесел в регіоні – рибальства, хліборобства, торгівлі.

В парку поруч із музеєм представлені скульптури історичних постатей Любеча роботи столичного майстра Єгора Зігури: древлянський князь Малк Любечанин, княжна Малуша Малковна (Любечанка) з малолітнім сином Володимиром, її брат Добриня, преподобний Антоній Печерський.

Березнянський історико-краєзнавчий музей імені Григорія Верьовки – единий в Україні музей, що носить ім'я цього видатного композитора, диригента, організатора Українського народного хору.

Григорій Верьовка народився 1895 року саме в Березні, початкову освіту здобув у місцевій трирічній школі. Його життю і творчості присвячена меморіальна частина експозиції березнянського музею. Зокрема, тут зберігаються особисті речі композитора: скрипка 1914 року, книжки з його особистої бібліотеки, сценічні костюми, побутові речі, а також баян, подарований ним середній школі під час останнього приїзду до селища 1964 року.

Інші експозиції розповідають про історію краю (археологія, нумізматика, етнографія) та про події Другої світової війни (зброя, нагороди, документи, фотографії).

Загалом музейні фонди налічують понад 5000 експонатів основного фонду.

Щороку до дня народження Григорія Верьовки в музеї проходять урочисті заходи і концерти.

Кам'яниця чернігівського полковника Павла Полуботка в Любечі – один із небагатьох зразків кам'яної цивільної архітектури XVIII сторіччя на Чернігівщині.

Раніше ці землі належали гетьманові Мазепі, але після його союзу зі шведами Петро передав Любеч полковнику Полуботку за відмінну службу. Згодом Полуботок став наказним гетьманом України, але у результаті був заарештований та помер у Петропавлівській фортеці.

Кам'яниця Полуботка розташовувалась на території старої фортеці на посаді Любеча (біля нинішнього будинку культури). В 2012 році кам'яниця була повністю відреставрована, у приміщенні відкрилася тимчасова виставка експонатів із колекції Чернігівського історичного музею. Планується створення музею козацької доби та гетьмана Павла Полуботка.

Поруч, на крутому березі Дніпра, нещодавно виявлено другий із двох печерних храмів Любеча, які приписуються Антонію Печерському – так звана Ближня печера. На думку археологів, храм було створено на згадку про Антонія Печерського в XIX столітті на території парку маєтку графа Мілорадовича.

Козелецький ліцей № 1 створений у 1996 році на базі середньої школи, яка в свою чергу створювалася в 1912 році як Вища початкова школа для дівчаток.

Протягом 4-х років там навчали арифметики, письма, читання, вишивання, крою та шиття. Викладання велося російською.

Під час Першої світової війни приміщення використовувалося як госпіталь. В 1919 році в приміщенні ліцею відбувся 1-й з'їзд Рад Козелецького району, на якому було проголошено радянську владу. В роки Другої світової війни німці використали приміщення під зерносховище.

В 1943 році навчання відновилося.

Куликівський народний історико-краєзнавчий музей було засновано в 1978 році. В 1980 році отримав статус "Народного музею".

Музейні фонди налічують близько 3,5 тисяч експонатів, які розмізені в двох експозиційних залах загальною площею 110 квадратних метрів. Експозиція поділена на тематичні відділи: "Природа краю", "Куликівщина з найдавніших часів до початку ХХ століття", "Археологічні дослідження", "Етнографія", "Уродженці краю на фронтах Другої світової війни", "Сучасний період і видатні уродженці Куликівщини". 

В 2015 році було створено експозицію, присвячену вшануванню пам'яті Героїв Небесної сотні та російсько-української війни.

Курган "Чорна могила" знаходиться у сквері біля Палацу Культури Будівельників.

Згідно з переказами, на цьому місці було поховано легендарного засновника Чернігова князя Чорного.

За старовинною легендою, донька князя викинулася з вікна княжого терему, щоб не стати дружиною хозарського кагану, який оточив місто.

В 1872-1873 роках археолог Дмитро Самоквасов розкопав курган, виявивши поховання X сторіччя з багатим скарбом зброї: два шоломи, кольчуги, два мечі, шабля, більше десяти копій, наконечники стріл, сокира, стремена, удила. Датувати поховання дозволили 2 золоті візантійські монети часів Василя І Македонянина.

На кургані "Чорна могила" встановлено пам'ятний обеліск.

Мистецький простір "Фабрична, 12" заснували в Чернігові в 2024 році Євген Філатов та фронтмент гурту ONUKA Ната Жижченко задля популяризації та збереження, переосмислення та осучаснення унікальної культурної спадщини краю.

Сучасний етнографічний музичний простір заснований у старовинному родинному будинку Нати Жижченко 1904 року побудови, який був дбайливо відреставрований нею з Євгеном. В будинку зберіглася унікальна майстерня-лабораторія, де дідусь співачки, відомий майстер народних інструментів, музикант і дослідник української культури з Чернігова, заслужений народний майстер України та Молдови Олександр Шльончик, не лише майстрував, але й досліджував історію та технології створення  музичних інструментів різних народів.

В майстерні-лабораторії "Фабрична, 12" поєднується освітній, мистецький та етнографічний складники. Ната Жижченко планує організовувати тут як віртуальні, так і офлайн події, зустрічі із зірками, артистами та лекторами з різних тем. Серед інших напрямів проєкту - майстер-класи з деревообробки та гончарного мистецтва, а також збереження та відновлення народних інструментів.

Дерев'яна церква Святого Михаїла в селі Максим на Чернігівщині збудована у XVIII сторіччі.

Це досить велика дерев'яна споруда з одним куполом та прибудованою дзвіницею.

До наших днів зберіглася без жодних змін.

Історико-краєзнавчий музей селища Михайло-Коцюбинське створено в 1987 році. 

Експозиція музею, яка налічує близько 3 тисяч експонатів відображає історію виникнення та розвитку селища, розповідає про відомих мешканців Михайло-Коцюбинського та Чернігівського району.

Окремі розділи присвячені Революції гідності та російсько-українській війні.

На початку повномасштабного російського вторгнення в Україну в 2022 році, селище Михайло-Коцюбинське опинилося в зоні окупації російських загарбників. Вибивши вікна, окупанти вдерлися до музею і сплюндрували експозицію воїнам АТО, понівечили старовинний ручний млин в експозиції старовинних предметів побуту та розтрощили все всередині музею.

"Монумент дружби народів", який в народі отримав назву "Три сестри", споруджено в 1975 році на високому кургані на потрійному прикордонному стику кордонів України, росії та Білорусі.

Від монументу відходять три дороги на автомобільні пункти пропуску "Сеньківка" (Україна), "Нові Юрковичі" (росія) та "Веселівка" (Білорусь).

Проєкт пам'ятника розробив гомельський архітектор Леонід Стукачов за участю чернігівського архітектора Меженного. Складається з трьох пілонів, підперезаних широким бронзовим кільцем. На барельєфах зображено епізоди історії трьох народів.

Щороку в останню суботу червня біля монументу проходив Міжнародний фестиваль "Слов'янська єдність". Після початку російської окупації Криму та частини Донбасу в 2014 році свято більше не проводилося.

В 2022 році, в ході повномасштабного російського вторгнення в Україну, російські війська зруйнували пункт пропуску "Сеньківка", а монумент "Три сестри" облаштували як вогневу позицію. 30 травня того ж року росіяни підірвали ділянку автомобільного шляху поблизу монументу "Три сестри" з боку України. В червні 2022 року Чернігівська обласна військова адміністрація ухвалила рішення про зняття монументу "Три сестри" з обліку пам’яток історії місцевого значення.