Пам'ятки Вінницької області

Палац родини Раковських у Козинцях збудований козинецьким поміщиком Андрієм Раковським, який володів селом у ХІХ столітті.

Спочатку було збудовано малий палац у стилі необароко, який, після спорудження великого триповерхового палацу, став флігелем. Садибні споруди оточує ландшафтний парк площею близько 8 гектарів.

У радянські часи на території маєтку розміщувалася військова частина. Нині в основній будівлі – загальноосвітня школа, а у флігелі – вчительський гуртожиток.

Палац родини Собанських в Ободівці збудований у 1800 році.

Спочатку було збудовано будинок з вежею у стилі романтизму з елементами італійського неоренесанса. Центральний корпус-палаццо з'єднаний двоярусною критою галереєю з чотириярусною вежею та П-подібним корпусом, які утворюють внутрішній дворик.

Парк, що спускається до ставку площею 17 гектарів, створений відомим ірландським паркобудівником Діонісієм Міклером.

Під час реконструкції у 1900 році було надбудовано третій поверх лівого крила палацу, парадну частину палацу прикрасила відкрита тераса, з якої відкривається панорама парку та ставка.

Після більшовицького перевороту 1917 року в палаці було розміщено Бессарабську комуну, після Другої світової війни в ньому розташувалися райвиконком, райком партії та інші районні організації. У 1959 році палац та парк були передані Ободівській школі-інтернату.

Наразі будівля палацу Собанських в аварійному стані.

Палац Собанських у Михайлівцях збудований на початку ХІХ століття поміщиком Броніславом Собанським, який отримав маєток у спадок.

Двоповерхова прямокутна будівля виконана у стилі класизму. Головний фасад прикрашений трикутним різолітом з портиком та колонами. Інтер'єри у стилі французького рококо не збереглися.

Нині у палаці розміщується аграрний ліцей.

У садибному парку збереглася палацові флігелі, система ставків із греблями та містками та кам'яна огорожа. Широкі алеї радіально розходяться від палацу. Серед дерев є чимало хвойних. Відомо близько 50 найменувань деревних культур: липи, каштани, модрина європейська, ялина срібляста, сосна чорна, ясен плакучий. Плодоносна реліктова горобина-берека зустрічається лише на Поділлі. Почесне місце посідає 300-річний дуб.

Садиба з палацом та парком у Нападівці закладена в кінці XVIII сторіччя поміщиком Валеріаном Прилуцьким, пізніше належала Юліану Струтинському.

Після реконструкції садиби на початку ХІХ століття первісний садибний будинок, відомий як "жовтий палац", став флігелем, а новою головною спорудою став великий одноповерховий палац у стилі зрілого класицизму. Обидва фасади прикрашені портиками з колонами, ліпними гірляндами.

Наприкінці XIX - на початку XX століття у нападівському маєтку своєї дружини Надії Протопопової жив відомий датський поет та вчений Тор Ланге. Серед його робіт були етнографічні дослідження української культури, переклади датською мовою українських народних пісень.

У радянський період у палаці Ланге була школа. В даний час садиба покинута і поступово руйнується. До наших днів збереглася будівля головного палацу, флігель (колишній "жовтий палац"), ворота, круглий басейн, залишки парку.

Садиба Четвертинських в Антополі закладена в кінці XVIII століття князем Антонієм Яном Святополком-Четвертинським, кастеляном брацлавським.

Спочатку було розбито ландшафтний парк в англійському стилі, а в 1830 році збудовано великий палац у стилі класицизму. Головний фасад палацу прикрашає чотириколонний портик іонічного ордера, увінчаний трикутним фронтоном та ступінчастим аттиком. Відмінною особливістю будівлі є балкони, розташовані по осях ризалітів на рівні другого поверху, огороджені металевими кутими ґратами. Парковий фасад скромніший, його центр відзначений напівциркульним ризалітом.

В інтер'єрах збереглося ліплення плафонів, високохудожньої роботи мармурові каміни. До основної будівлі прибудовані одноповерхові крила у стилі неоренесансу. Також збереглися господарські споруди, зведені переважно на початку XX століття новими господарями садиби Ярошинськими: стайня, гараж та склад, льодовик, голубник, брама, кам'яна огорожа.

Парк площею 27 гектарів закладений у 1880-х роках на основі природного лісового масиву, про що свідчать дерева, що збереглися до теперішнього часу, зокрема гігантські ясені, що досягають 2 метрів в діаметрі. Композиційною віссю парку є система ставків.

За радянських часів у палаці Четвертинських розмістили спочатку будинок відпочинку, а згодом Антопільський будинок-інтернат для душевнохворих, який працює і зараз (відвідування ускладнене).

Палац поміщиків Щеньовських у селі Носиківка – одна з маловідомих архітектурних пам'яток Вінниччини, зразок садибного будівництва кінця XIX – початку XX століття на Поділлі.

До 1905 року маєтком у Носиківці володіли поміщики Коревицькі. Після пожежі, яка знищила панську садибу, Станіслав Коревицький продав її Станіславу Щеньовському, сину польського цукрозаводчика Ігнація Щеньовського з Капустян. Щеньовський збудував новий палац у стилі романтизму та заклав великий декоративний парк зі ставком. За радянських часів у ньому функціонувала лікарня, аптека, школа та відділення пошти.

Садиба розташована на пагорбі посеред старого парку. Її оточує мур з вартівницею біля брами. Палац прикрашає декоративна вежа, з якої відкривається вид на околиці. В інтер'єрі палацу частково зберігся ліпний декор та фрагменти дерев’яних декоративних елементів у неоготичному стилі.

З ініціативи активістів збереження історико-культурної спадщини планується реставрація і перетворення палацу на туристичний об'єкт.

Садибу в Тиврові, на пагорбі над Бугом, збудували в кінці XVIII століття представники роду Ярошинських.

Палац був виконаний у найкращих палладіанських традиціях раннього класицизму. Навколо палацу було розбито парк. Пізніше було створено прибудови, які порушили початкову композицію.

В 1891 році тиврівський палац було продано Подільській єпархії, яка відкрила в ньому духовне училище. Незабаром сталася пожежа, після якої будівля втратила більшу частину декору.

В 1910-1911 роках в училищі викладав спів відомий український композитор Кирило Стеценко, про що нагадує меморіальна дошка. Також тут працював Микола Леонтович, навчався Володимир Свідзинський.

Зараз у будівлі розміщено Тиврівський ліцей-інтернат. Працює кімната-музей заслуженого журналіста України, фотомайстра, різьбяра Володимира Очеретного.

Пам'ятник молдовському господареві Єремії Могилі, засновнику міста Могилів-Подільський, встановлений у 1995 році до 500-річчя міста.

На цьому місці в 1495 році Єремія Могила збудував замок, який потім передав польському графу Стефану Потоцькому як посаг за свою доньку. Новий господар заснував тут укріплене місто, яке назвав на честь тестя Могилевом.

У 2011 році навколо пам'ятника Єремії Могилі було розбито парк із клумбами та дитячим майданчиком.

Пам'ятник Миколі Гоголю у Могилеві-Подільському - один з перших в Україні пам'ятників видатному українському письменнику.

Є невеликим бюстом на двометровому постаменті. Спочатку був встановлений у 1898 році на Соборній площі, яка тоді була перейменована на площу Гоголя (тепер знову Соборна). У 1911 році пам'ятник перенесли на теперішнє місце – на перетин колишніх вулиць Мийки, Вірменської та Олександрівського проспекту, навпроти будинку повітового лікаря Степана Міхалевського, більше відомого тепер як "Будинок городничого".

Проте міська легенда називає могилів-подільський пам'ятник Гоголю першим у країні, датує його 1872 роком та пов'язує його появу популярною історією про скандальну постановку "Ревізора" у могилівському театрі "Гігант" до 20-річчя письменника. Нібито, актори так натурально зобразили в образах гоголівських героїв місцевих чиновників та аристократію, що розлючений міський голова вискочив на сцену і відважив ляпас акторові, що грав городничого, спровокувавши велику бійку. Після цього обурені жителі міста зібрали кошти на пам'ятник Гоголю, який встановили прямо напроти будинку городничого.

Міський парк у Погребищі - це все, що залишилося від садиби графів Ржевуських, яким місто належало у XVIII-XIX століттях.

У парку встановлено обеліск пам'яті воїнів, які загинули в Афганістані та інших гарячих точках.

Краєзнавчий музей у Піщанці на Вінничині створе­ний у 1987 році з ініціативи місцевого краєзнавця Володимира Бершадського.

В основній експозиції широко представлені старовинні предмети побуту і знаряддя праці мешканців Поділля. Особливою горді­стю колекції Піщанського краєзнавчого музею є українські сорочки XVIII-XIX століть, де зустрі­чаються вишивки з елементами як українських, так і молдавських традицій.

Друга експозиція розповідає про важливі події XX століття, що мали значний вплив на історію краю, серед яких Українська революція 1917-1921 років, Голодомор 1932–1933 років, Друга світова війна, відбудова народного господарства, здобуття Україною незалежності.

У виставковій залі Піщанського краєзнавчого музею відкрито виставку картин місцевого художника Степана Трубалєвича.

"Подільський зоопарк" у Вінниці – наймолодший в Україні. Вінницький зоопарк створений у 2005 році завдяки зусиллям працівників "Віноблагролісу".

Наразі зоологічний розплідник у Вінниці налічує 45 видів тварин та 35 видів птахів (загалом близько 400 тварин). Зокрема, у зоопарку містяться зубри, бізони, олені, муфлони, лами, ведмеді та інші.

Кам'яна Покровська церква в Старій Прилуці збудована в 1910 році інженером Ріхардом Краусом, про що свідчить вмурована у сходи табличка.

Стародавні розписи не збереглися, але досі вражає висота бані - близько 20 метрів.

У 1960-х роках церкву закрили, але в 1990 році за сприяння сільської ради вона знову стала чинною.

1 січня 2023 року в Покровській церкві відбулося перше Богослужіння Православної церкви України.

Дерев'яна Покровська церква в Лозовій - найстаріший дерев'яний храм Вінничини, що зберігся. Церква збудована в 1700-1702 pоках.

Це типовий тричастковий триголовий храм подільської школи народної архітектури XVII сторіччя. Покровська церква відрізняється бездоганними пропорціями.

Навпроти західного фасаду розташована масивна триярусна дзвіниця з наскрізним проходом у нижньому ярусі.

Кармелітський монастир був заснований у Барі в 1531 році, проте невдовзі дерев'яні споруди було зруйновано.

В 1616 році на руїнах було розпочато будівництво колегіуму та монастиря єзуїтів. Він, своєю чергою, був зруйнований під час Визвольної війни 1648-1654 років, але кам'яна монастирська споруда частково збереглася. В 1701 році розпочалася реконструкція, що тривала з перервами до 1787 року.

Костел і келійний корпус виконані у вигляді єдиної будівлі в  стилі бароко, яка зовні мало нагадує храм. В 1908 році була споруджена надбрамна дзвіниця.

Якийсь час комплекс належав православній церкві, але зараз його господарями є сестри бенедиктинки-місіонерки.