Пам'ятки Чернігівської області

Коропський регіональний історико-археологічний музей розташований у будівлі колишньої Феодосіївської церкви, яку було збудовано у 1880-ті роки у псевдоруському стилі.

За радянської влади з храму зняли бані та розмістили у ньому спочатку кінотеатр, а потім музей.

Значну цінність становлять археологічна, геологічна та етнографічна колекції. В експозиції можна побачити знахідки з Мезинської палеолітичної стоянки, діораму Радичівського городища часів Київської Русі, зразки традиційного одягу та рушників.

У музеї також широко представлені зразки керамічного посуду та кахлі Коропщини, яка була відома як один із провідних центрів гончарства.

Архітектуру краю представляють макети всіх 9 церков, що існували в Коропі на початку XX століття.

Коропський центр дитячої та юнацької творчості розміщений у колишньому. будинку купця Богдана, який був одним із найбагатших підприємців дореволюційного Коропа.

Тут можна побачити роботи вихованців центру, зокрема вироби із кераміки та соломи, зразки розпису.

Корюківський історичний музей складається з 5 експозиційних відділів, які розповідають про життя людей на цих землях у різні історичні періоди.

Фонди музею налічують понад 8 тисяч експонатів: нумізматика, кам'яні знаряддя праці періоду пізнього неоліту, бивень мамонта, предмети побуту та старовини, особисті речі та матеріали видатних людей, фотодокументи.

Зокрема, представлено фрагмент української хати Корюківщини кінця XIX – початку XX століття. Це трикімнатне помешкання (робоча, побутова та обрядова частини), в якому виставлені різні речі, якими на той час користувалися в побуті.

Краєзнавчий музей Новгород-Сіверського історико-культурного заповідника знайомить з історією міста, археологією та природою Сіверського краю.

У відділі історії представлена діорама пізньопалеолітичної Пушкарівської стоянки, а також діорама визволення міста від німецько-фашистських загарбників.

З флорою та фауною краю знайомить експозиція відділу природи з діорамою "Полісся".

У відділі народознавства розгорнуто експозицію "Український побут, одяг та вишивка".

Співробітники музею проводять екскурсії містом.

Камківський краєзнавчий музей "Українська світлиця" відкрився у селі Камка 2021 року з ініціативи місцевого краєзнавця.

Експозиція у вигляді сільської світлиці, облаштована в приміщенні колишнього старостату, знайомить відвідувачів із давнім побутом місцевих жителів.

Представлені старовинні столи, лавки, рушники, вишиванки, глиняний посуд, речі домашнього вжитку, картини, старовинний одяг.

Сосницький краєзнавчий музей розташований у будинку лікаря Щербакова (1869-1870 роки), який пізніше належав князю Волконському, потім лікарю Петру Ольденборгеру.

Музей у ньому заснував у 1920 році юрист та історик Юрій Виноградський. Він відкрив на Чернігівщині 50 неолітичних стоянок та 9 городищ. Основою експозиції стала археологічна колекція Виноградського.

Наразі фонди музею налічують 10 тисяч експонатів. Серед унікальних експонатів – шийні гривні, бивень мамонта із насічками, кілька старовинних документів.

Також представлені деякі речі колишніх власників сосницької садиби, дворян Полторацьких, які володіли Сосницею у XVIII-XIX століттях.

Музею надано ім'я Юрія Виноградського.

Дуже мальовничий занедбаний крейдяний кар'єр знаходиться на схід від села Путивськ.

Рельєф стін утворився внаслідок розмиву породи дощами та талими водами. Особливо вражаючі види – з дна кар'єру.

З вершини розташованої поруч гори кар'єр видно у всьому своєму масштабі, і відкривається дивовижний краєвид на річку Десна.

Курган "Чорна могила" знаходиться у сквері біля ПК Будівельників.

Згідно з переказами, на цьому місці було поховано легендарного засновника Чернігова князя Чорного.

За старовинною легендою, донька князя викинулася з вікна княжого терему, щоб не стати дружиною хозарського кагану, який оточив місто.

В 1872-1873 роках археолог Дмитро Самоквасов розкопав курган, виявивши поховання X сторіччя з багатим скарбом зброї: два шоломи, кольчуги, два мечі, шабля, більше десяти копій, наконечники стріл, сокира, стремена, удила. Датувати поховання дозволили 2 золоті візантійські монети часів Василя І Македонянина.

На кургані "Чорна могила" встановлено пам'ятний обеліск.

Ладанський Покровський монастир неподалік Прилук заснований в 1600 році київським ченцем Євфімієм одночасно з Густинським монастирем. Спочатку називався Підгірським.

Будівництву обителі допомагала княгиня Раїна Вишневецька (Могилянка). Після пожежі 1753 року обитель була швидко відроджена. Першою кам'яною спорудою у 1763 році стала церква Пресвятої Богородиці. У другій половині ХІХ століття збудовані Покровський собор та Вознесенська (Миколаївська) церкви.

За радянських часів на території Ладанського монастиря розміщувалася трудова комуна для безпритульних дітей, потім завод протипожежного обладнання. Нині Свято-Покровський собор біля заводу відновлюється.

Літературно-меморіальний музей Олександра Довженка відкрито на батьківщині кінорежисера в Сосниці.

Він народився в 1894 році в багатодітній сільській родині на хуторі В'юнище в межах нинішнього селища міського типу Сосниця. Звідси вирушив навчатися до Глухівського вчительського інституту, потім до Житомира та передреволюційного Києва.

Його складна біографія включала службу у військах УНР, утримання в більшовицькому концтаборі, вступ до Компартії, польський полон, роботу у Наркоматі закордонних справ тощо.

Всесвітню славу засновника української національної школи кінематографії Довженко завоював після виходу на екрани його визначних картин "Звенигора" та "Земля", остання з яких тепер значиться у списках найкращих кінофільмів усіх часів та народів.

Створення музею режисера в Сосниці почалося в 1957 році, після його смерті. Збереглася батьківська хата Довженка, в якій відтворено атмосферу, що оточувала його в юності. В літературній експозиції представлено збірки його оповідань та кіноповістей.

На дворі садиби встановлено ефектний, експресивний пам'ятник Довженку (1974 рік, скульптор Анатолій Фуженко, архітектор Анатолій Ігнащенко).

Мезинський національний природний парк, також відомий як "Мезинська Швейцарія", створений у 2006 році на базі кількох ландшафтних заказників вздовж правого берега річки Десна.

Площа парку складає 31 тисячу гектарів. Він простягається від Мезина на півночі до Городища на півдні та від Понорниці на заході до Розльотів на сході. У заплаві Десни збереглося багато стариць та озер, серед яких найбільшим є озеро Хатинь (50 гектарів). У парку мешкає 149 видів хребетних: 25 видів риб, 9 – земноводних, 3 – рептилій, 93 – птахів та 19 – ссавців. З них 24 види занесено до Червоної книги України. Серед пам'яток археології – Мезинська палеолітична стоянка, вік якої оцінюється у 20 тисяч років.

Візит-центр Мезинського національного природного парку розташований у Деснянському. Тут створено музей природи, де виставлені колекції комах, мохів та геологічних матеріалів. Також представлено панораму Мезинської стоянки, невелику етнографічну експозицію, кімнату-музей засновника та незмінного директора Мезинського археологічного науково-дослідного музею Василя Куриленка.

Меморіал героям-захисникам України відкрито 2023 року в центрі міста Ніжин, в колишньому сквері імені Губіної, поруч із собором Всіх Святих.

Меморіальний комплекс у вигляді козацького хреста збудовано з українського граніту за проєктом архітекторки Жанни Баланюк і скульптора Сергія Олексієнка.

В центрі композиції встановлено скульптуру Героя України Олександра Мацієвського, який пішов на російсько-українську війну з Ніжина і загинув 30 грудня 2022 року від рук російських загарбників, сміливо кинувши їм в очі перед розстрілом: "Слава Україні!" Його постать символізує подвиг усіх чоловіків і жінок, що стали на захист України проти російської агресії.

Перед меморіалом встановлено інтерактивний інформаційний стенд з довідками про всіх ніжинців, які віддав своє життя захищаючи Україну.

Меморіал пам'яті героїв Крут відкрито в 2006 році на залізничній станції "Крути" (село Пам'ятне біля Крут), де 29 січня 1918 року відбувся нерівний бій між 4-тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та кількома сотнями київських юнкерів та студентів, які зайняли оборону на підступах до Києва.

Студентський курінь, сформований з учнів Київського університету Святого Володимира, Українського народного університету та Кирило-Мефодіївської гімназії, був надісланий Центральною Радою УНР на допомогу бахмацькому гарнізону, який складався з курсантів юнкерської школи. Бій тривав 8 годин. Українські війська відбили кілька атак більшовиків, але змушені були відступити, попередньо розібравши залізничну колію.

Точних даних про кількість загиблих з української сторони немає (історики називають різні цифри - від кількох десятків до трьох сотень). Один розвідвзвод (близько 30 чоловік) потрапив у полон і був страчений більшовиками. Тіла розстріляних пізніше були поховані на Аскольдовій могилі, історія зберегла імена лише 18 з них.

У ході військових дій бій під Крутами не мав вирішального значення, але подвиг київських студентів героїзований як приклад патріотизму та самопожертви української молоді. Символом епохи стала пісня Олександра Вертинського про загиблих юнкерів "Я не знаю, навіщо і кому це потрібно..." та вірш Павла Тичини про тридцять мучеників "На Аскольдовій могилі поховали їх".

Центральним елементом меморіалу "Пам’яті героїв Крут" є монументальна стела у вигляді колони Червоного корпусу Київського університету, увінчана тризубом.

Музейну експозицію розміщено у старовинних залізничних вагонах, зібраних з усієї України.

Щороку 29 січня відбуваються урочисті заходи.

Заньківський меморіальний музей Марії Заньковецької відкритий у 1964 році в селі Заньки, в садибі родини Адасовських.

Саме тут у 1854 році народилася видатна українська актриса, представниця корифеїв українського театру, перша народна артистка України Марія Заньковецька (Адасовська), тут вона провела юність та неодноразово поверталася сюди в дорослому віці.

У відновленому після пожежі будинку, де жила Марія в дитинстві, представлені фотографії членів родини Адасовських та особисті речі Заньковецької: шкатулка, дзеркало, сумочка, посуд, сплетене її руками мереживо. Особливий інтерес представляють її сценічні костюми, а також рояль, подарований актрисі композитором Миколою Лисенком.

У сусідньому приміщенні старої школи представлена етнографічна колекція та експозиція лікарських трав. Під замовлення туристичних груп музей влаштовує чаювання.

На подвір’ї музею встановлено пам’ятник Марії Заньковецькій.

Меморіальний музей революціонера-народника і винахідника Миколи Кібальчича відкрито в Коропі в будинку священика, в якому він народився в 1853 році.

Ще в молоді роки Кибальчич, який захоплювався хімією, став революціонером-підпільником, працюючи в так званих "пекельних лабораторіях", де виготовляли вибухівку. В той же час він розробив схему першого в світі реактивного літального апарату, креслення якого надряпав на стіні тюремної камери. В 1881 році його стратили за спробу замаху на російського царя Олександра II.

Біля джерел створення музею Кибальчича в Коропі стояла родина місцевих художників - Олени Лукаш та Миколи Гара-Жук. Зокрема, в експозиції музею представлено макет ракети Кибальчича.