Пам'ятки Чернігівської області

Ічнянський національний природний парк охороняє унікальні лісостепові комплекси у верхів'ї річки Удай на північному заході Лівобережно-Дніпровської лісостепової провінції.

У тутешніх лісах зустрічається клен, липа, граб і дуб, росте безліч лікарських рослин, зокрема. занесених до Червоної книги України (лілія лісова, плаун літній).

На території Ічнянського національного природного парку облаштовані еколого-пізнавальна стежка "У долині Іченька" та еколого-туристичний маршрут "Садове". У мальовничих куточках парку влаштовані місця для короткострокового відпочинку – лави, столи, навіси від дощу. Для тривалого відпочинку пропонується будиночки, діє прокат туристичного спорядження.

Кам'яниця чернігівського полковника Павла Полуботка в Любечі – один із небагатьох зразків кам'яної цивільної архітектури XVIII сторіччя на Чернігівщині.

Раніше ці землі належали гетьманові Мазепі, але після його союзу зі шведами Петро передав Любеч полковнику Полуботку за відмінну службу. Згодом Полуботок став наказним гетьманом України, але у результаті був заарештований та помер у Петропавлівській фортеці.

Кам'яниця Полуботка розташовувалась на території старої фортеці на посаді Любеча (біля нинішнього будинку культури). В 2012 році кам'яниця була повністю відреставрована, у приміщенні відкрилася тимчасова виставка експонатів із колекції Чернігівського історичного музею. Планується створення музею козацької доби та гетьмана Павла Полуботка.

Поруч, на крутому березі Дніпра, нещодавно виявлено другий із двох печерних храмів Любеча, які приписуються Антонію Печерському – так звана Ближня печера. На думку археологів, храм було створено на згадку про Антонія Печерського в XIX столітті на території парку маєтку графа Мілорадовича.

Племінне господарство "Бреч" було створено в 2006 році в селі Бреч на Чернігівщині для розведення елітних коней ганноверської породи.

Наразі підприємство включає кінно-спортивний комплекс "Бреч", туристично-готельний комплекс, ресторан та кафе, сауну та басейн. Види активного відпочинку: більярд, верхова їзда, майстер-класи з виїздки, прогулянки на велосипедах та квадроциклах, риболовля.

Дерев'яна будівля клубу залізничників в місті Сновськ збудована у 1927 році майстром Леонідом Веселовим, який також збудував у місті залізничну станцію, міст та церкву.

Сновський клуб залізничників послужив декорацією залізничної станції під час зйомок російського телесереалу "Важкий пісок", частина дії якого відбувається у дореволюційному Сновську.

Коропський регіональний історико-археологічний музей розташований у будівлі колишньої Феодосіївської церкви, яку було збудовано у 1880-ті роки у псевдоруському стилі.

За радянської влади з храму зняли бані та розмістили у ньому спочатку кінотеатр, а потім краєзнавчий музей.

Значну цінність становлять археологічна, геологічна та етнографічна колекції. В експозиції мухею можна побачити знахідки з Мезинської палеолітичної стоянки, діораму Радичівського городища часів Київської Русі, зразки традиційного одягу та рушників.

У Коропському регіональному історико-археологічному музеї також широко представлені зразки керамічного посуду та кахлі Коропщини, яка була відома як один із провідних центрів гончарства.

Архітектуру краю представляють макети всіх 9 церков, що існували в Коропі на початку XX століття.

Коропський центр дитячої та юнацької творчості розміщений у колишньому. будинку купця Богдана, який був одним із найбагатших підприємців дореволюційного Коропа.

Тут можна побачити роботи вихованців центру, зокрема вироби із кераміки та соломи, зразки розпису.

Корюківський історичний музей складається з 5 експозиційних відділів, які розповідають про життя людей на цих землях у різні історичні періоди.

Фонди музею налічують понад 8 тисяч експонатів: нумізматика, кам'яні знаряддя праці періоду пізнього неоліту, бивень мамонта, предмети побуту та старовини, особисті речі та матеріали видатних людей, фотодокументи.

Зокрема, представлено фрагмент української хати Корюківщини кінця XIX – початку XX століття. Це трикімнатне помешкання (робоча, побутова та обрядова частини), в якому виставлені різні речі, якими на той час користувалися в побуті.

Краєзнавчий музей Новгород-Сіверського історико-культурного заповідника знайомить з історією міста, археологією та природою Сіверського краю.

У відділі історії представлена діорама пізньопалеолітичної Пушкарівської стоянки, а також діорама визволення міста від німецько-фашистських загарбників.

З флорою та фауною краю знайомить експозиція відділу природи з діорамою "Полісся".

У відділі народознавства розгорнуто експозицію "Український побут, одяг та вишивка".

Співробітники Новгород-Сіверського краєзнавчого музею проводять екскурсії містом.

Камківський краєзнавчий музей "Українська світлиця" відкрився у селі Камка 2021 року з ініціативи місцевого краєзнавця.

Експозиція у вигляді сільської світлиці, облаштована в приміщенні колишнього старостату, знайомить відвідувачів із давнім побутом місцевих жителів.

Представлені старовинні столи, лавки, рушники, вишиванки, глиняний посуд, речі домашнього вжитку, картини, старовинний одяг.

Дуже мальовничий занедбаний крейдяний кар'єр знаходиться на схід від села Путивськ.

Рельєф стін утворився внаслідок розмиву породи дощами та талими водами. Особливо вражаючі види – з дна кар'єру.

З вершини розташованої поруч гори кар'єр видно у всьому своєму масштабі, і відкривається дивовижний краєвид на річку Десна.

Куликівський народний історико-краєзнавчий музей було засновано в 1978 році. В 1980 році отримав статус "Народного музею".

Музейні фонди налічують близько 3,5 тисяч експонатів, які розмізені в двох експозиційних залах загальною площею 110 квадратних метрів. Експозиція поділена на тематичні відділи: "Природа краю", "Куликівщина з найдавніших часів до початку ХХ століття", "Археологічні дослідження", "Етнографія", "Уродженці краю на фронтах Другої світової війни", "Сучасний період і видатні уродженці Куликівщини". 

В 2015 році було створено експозицію, присвячену вшануванню пам'яті Героїв Небесної сотні та російсько-української війни.

Курган "Чорна могила" знаходиться у сквері біля Палацу культури будівельників поруч із Єлецьким монастирем. Це один з найбільших давньоруських курганів X століття, що збереглися – його висота сягає. За переказами, на цьому місці було поховано легендарного засновника Чернігова – князя Чорного.

Згідно зі старовинною легендою, донька князя Чорного викинулася з вікна княжого терему, щоб не стати дружиною хозарського кагану, який оточив місто.

В 1872-1873 роках археолог Дмитро Самоквасов розкопав курган, виявивши поховання X сторіччя з багатим скарбом зброї: два шоломи, кольчуги, два мечі, шабля, більше десяти копій, наконечники стріл, сокира, стремена, удила. Датувати поховання дозволили дві золоті візантійські монети часів Василя І Македонянина.

Курган "Чорна могила" входить до складу Національного заповідника "Чернігів стародавній". Встановлено пам'ятний обеліск.

Ладанський Покровський монастир неподалік Прилук заснований в 1600 році київським ченцем Євфімієм одночасно з Густинським монастирем. Спочатку називався Підгірським.

Будівництву обителі допомагала княгиня Раїна Вишневецька (Могилянка). Після пожежі 1753 року обитель була швидко відроджена. Першою кам'яною спорудою у 1763 році стала церква Пресвятої Богородиці. У другій половині ХІХ століття збудовані Покровський собор та Вознесенська (Миколаївська) церкви.

За радянських часів на території Ладанського монастиря розміщувалася трудова комуна для безпритульних дітей, потім завод протипожежного обладнання. Нині Свято-Покровський собор біля заводу відновлюється.

Мезинський національний природний парк, також відомий як "Мезинська Швейцарія", створений у 2006 році на базі кількох ландшафтних заказників вздовж правого берега річки Десна.

Площа Мезинського національного природного парку складає 31 тисячу гектарів. Він простягається від Мезина на півночі до Городища на півдні та від Понорниці на заході до Розльотів на сході. У заплаві Десни збереглося багато стариць та озер, серед яких найбільшим є озеро Хатинь (50 гектарів). У парку мешкає 149 видів хребетних: 25 видів риб, 9 – земноводних, 3 – рептилій, 93 – птахів та 19 – ссавців. З них 24 види занесено до Червоної книги України. Серед пам'яток археології – Мезинська палеолітична стоянка, вік якої оцінюється у 20 тисяч років.

Візит-центр Мезинського національного природного парку розташований у Деснянському. Тут створено музей природи, де виставлені колекції комах, мохів та геологічних матеріалів. Також представлено панораму Мезинської стоянки, невелику етнографічну експозицію, кімнату-музей засновника та незмінного директора Мезинського археологічного науково-дослідного музею Василя Куриленка.

Меморіал пам'яті героїв Крут відкрито в 2006 році на залізничній станції "Крути" (село Пам'ятне біля Крут), де 29 січня 1918 року відбувся нерівний бій між 4-тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та кількома сотнями київських юнкерів та студентів, які зайняли оборону на підступах до Києва.

Студентський курінь, сформований з учнів Київського університету Святого Володимира, Українського народного університету та Кирило-Мефодіївської гімназії, був надісланий Центральною Радою УНР на допомогу бахмацькому гарнізону, який складався з курсантів юнкерської школи. Бій тривав 8 годин. Українські війська відбили кілька атак більшовиків, але змушені були відступити, попередньо розібравши залізничну колію.

Точних даних про кількість загиблих з української сторони немає (історики називають різні цифри - від кількох десятків до трьох сотень). Один розвідвзвод (близько 30 чоловік) потрапив у полон і був страчений більшовиками. Тіла розстріляних пізніше були поховані на Аскольдовій могилі, історія зберегла імена лише 18 з них.

У ході військових дій бій під Крутами не мав вирішального значення, але подвиг київських студентів героїзований як приклад патріотизму та самопожертви української молоді. Символом епохи стала пісня Олександра Вертинського про загиблих юнкерів "Я не знаю, навіщо і кому це потрібно..." та вірш Павла Тичини про тридцять мучеників "На Аскольдовій могилі поховали їх".

Центральним елементом меморіалу "Пам’яті героїв Крут" є монументальна стела у вигляді колони Червоного корпусу Київського університету, увінчана тризубом.

Музейну експозицію розміщено у старовинних залізничних вагонах, зібраних з усієї України.

Щороку 29 січня відбуваються урочисті заходи.