Пам'ятки Харківської області

Музей археології Харківського національного університету імені Василя Каразіна веде свою історію з 1807 року, коли при університеті було створено кабінет старожитностей.

Того ж року до нього надійшли артефакти та з розкопок Ольвії. Вони лягли в основу експозиції Музею витончених мистецтв та старожитностей, створеного при університеті у 1837 році. На початку XX століття Археологічний музей став самостійною науковою установою.

Сучасна експозиція розміщена у Виставковій залі в Головному корпусі університету. Тут представлені одні з найбільших в Україні колекцій предметів бронзового віку, скіфської доби, античного часу, черняхівської та салтівської культур.

Соколівський музей бойового братства відкрито в селі, у якому в 1943 році під час Другої Світової війни вперше вступили у бій проти німецько-фашистських військ чехословацькі добровольці 1-го окремого чехословацького батальйону під командуванням полковника Людвіка Свободи.

В ході битви було знищено близько 300 солдатів та офіцерів противника, 19 танків та 6 бронетранспортерів. Підпоручику Отакару Ярошу першому із закордонних громадян було присвоєно звання Героя Радянського Союзу (посмертно). Ордени та медалі отримали й інші чехословацькі та радянські воїни, що билися з ними пліч-о-пліч.

Центральне місце в експозиції музею бойового братерства займає діорама "Бій 8 березня 1943 року в селі Соколове".

Також представлені документи, особисті речі, обмундирування чехословацьких воїнів, зразки бойової техніки. Окремо виставлені подарунки та сувеніри іноземних гостей.

Унікальний Музей води створено в 1983 році. на базі Кочетоцької водопровідної станції (сьогодні ПУВКГ "Донець") з ініціативи талановитого інженера Сергія Комара.

Понад 2 тисячі експонатів розповідають про історію річки Сіверський Донець, про будівництво водопровідної станції та роль води в житті людей взагалі.

Великий інтерес у відвідувачів викликають схеми басейну річки Сіверський Донець із колекціями археологічних знахідок та зразками корисних копалин.

Музей води розташований у будівлі громадсько-культурного центру ПУВКГ "Донець".

Перший український музей горілки відкрився в 2008 році на території лікеро-горілчаного заводу Prime під Чугуєвом.

В експозиції представлені незвичайні чарки, вилиті вручну графини, самогонні апарати, старовинні та сучасні пляшки, етикетки та плакати різних історичних епох та багато інших. Більше 1000 унікальних експонатів розкривають історію виготовлення та споживання традиційного для слов'янських народів напою.

Проводяться безкоштовні екскурсії на завод, у ході яких можна ознайомитися з виробничим процесом та відвідати основні цехи заводу: депалетизації, водопідготовки, три рівні купажних цехів, цех розливу, палетизації, а також приміщення адміністративно-побутового комплексу – лабораторію, дегустаційну залу, галерею Менделєєва тощо.

Можна замовити професійну дегустацію продукції ТМ Prime.

Музей історії ізюмської оптики відкрито в одній із зал ТЦ "Оптик-Сіті" в Ізюмі, навпроти верхньої прохідної знаменитого Ізюмського оптико-механічного заводу (ІОМЗ), продукція якого відома вже понад сто років.

Свого часу ізюмським скловарам належало п'яте місце серед світових лідерів виробництва оптичного скла. Експозиція починається словами Михайла Ломоносова: "Співаю перед тобою у захваті похвалу ні каменям дорогим, ні злату, але склу".

В залі представлені вироби ізюмських заводів ІОМЗ та ІПО: окуляри, техніка, прилади, різні види скла, фотографії та інші експонати, що представляють історію виробництва, унікальні характеристики та інновації.

Музей історії метрополітену в Харкові розміщується у кількох залах будівлі адміністрації КП "Харківський метрополітен".

На стендах музею метро відображена історія будівництва, становлення та розвитку підприємства, представлені різні експонати, що так чи інакше належать до багаторічної діяльності Харківського метрополітену, експонуються нагороди підприємства, пам'ятні подарунки.

Зокрема, можна побачити моделі потягів, які щодня возять пасажирів, макет електродепо, відбійний молоток, яким метробудівники пройшли перші метри тунелів Холодногірсько-Заводської лінії, зразки уніформи працівників метро різних періодів, ліхтар шляхівців та інше.

Музей історії та залізничної техніки Харківської залізниці (колишня Південна) засновано в 1967 році, повністю реконструйовано в 2014 році до 140-річного ювілею Харківської залізниці.

Розміщується у реконструйованій будівлі товарного складу 1950-х років. Представлено три основні експозиції: "Зелена зала" (дореволюційний період будівництва та становлення Курсько-Харківсько-Азовської дороги), "Червона зала" (радянський період розвитку Південної залізниці (нині - Харківська залізниця) та "Синя зала" (історія розвитку за часів незалежної України).

В музеї зібрано безліч старовинних та рідкісних експонатів, унікальні документи та фотознімки, макети рухомого складу.

Представлено макет маршруту швидкісного "Столичного експресу Харків – Київ", який з точністю відтворює не тільки сам потяг, а й залізничну ділянку з копіями будівель вокзалів Києва, Харкова, Полтави-Київської та Миргорода. На макеті функціонує система автоматичної централізації зі світлофорами, стрілочними перемиканнями та залізничним переїздом, а поїзд відправляється та робить зупинки під музику та оголошення дикторів.

На відкритому майданчику представлені старовинні паровози та інша ретротехніка.

Музей історії Харківського національного університету імені Василя Каразіна – один із перших університетських музеїв України.

Заснований у 1972 році. Розташований на другому поверсі головного корпусу ХНУ. У фондах музею зберігається близько 19 тисяч експонатів.

Експозиція складається з чотирьох розділів, що охоплюють весь двохсотрічний шлях Харківського університету від заснування у 1804 році до діяльності в умовах незалежної України. Зокрема, представлені матеріали, пов’язані з життям і діяльністю засновника Харківського університету Василя Каразіна, перших професорів та студентів.

Особливу увагу привертають унікальні експонати – диплом учителя музики Івана Вітковського, який був учнем Йозефа Гайдна, з першою печаткою університету, а також запрошення на університетські свята початку ХІХ століття.

Музей окупації міста Ізюм російськими загарбниками у 2022 році заснував видавець газети "Обрії Ізюмщини" Костянтин Григоренко за участі Ізюмського краєзнавчого музею. Поки що музей не має власного приміщення.

На сьогодні колекція музею налічує понад 200 експонатів. Серед них – російські агітаційні плакати і листівки, вуличні вказівники та оголошення, проросійські газети, ворожі прапори, однострої окупаційних військ, шеврони, особисті речі окупантів, сухпайки. Представлені солдатські консерви, цукор, сірники – все з російським маркуванням.

Також можна побачити підручники освітян, які перейшли на бік окупантів та готувалися навчати ізюмських школярів за російською програмою.

Науково-просвітницький музей сексуальних культур світу створено в 1999 році співробітниками кафедри сексології та медичної психології Харківської медичної академії.

Перший у своєму роді на пострадянському просторі музей висвітлює сексуальні культури 12 країн світу. В експозиції представлені картини давньоєгипетських художників, давньокитайські малюнки, античні статуетки, репродукції полотен Пікассо, Мане та інших художників, сучасні малюнки та фотографії.

Частина експозиції присвячена статевому вихованню дітей та підлітків. Особлива увага приділяється питанням профілактики захворювань, що передаються статевим шляхом, особливо СНІДу.

Матеріали музею підібрані згідно з вимогами програм навчальних закладів. При музеї працює секс-шоп.

Перший харківський музей автотранспорту "Автореліквія" відкрився в 2010 році, проте свою історію він веде з 1987 року, коли в колекцію було придбано перший ретро-автомобіль ГАЗ-12 "ЗІМ".

На сьогоднішній день придбано та відреставровано понад 70 екземплярів транспортних засобів. У музейній експозиції представлені: "Москвич" 400 (1948 рік), ЗАЗ 965 (1964 рік), ЗАЗ 965А (1967 рік), "Волга" ГАЗ-21 УС (1964 рік), ГАЗ-67Б (1943 рік), ГАЗ-12 ЗІМ (1952 рік), ГАЗ М-20 "Перемога" (1955 рік) та інші.

У сховищах музею налічується понад 56 одиниць автотехніки, що очікують початку реставраційних робіт.

Музей розташований у гаражному кооперативі "Чайка" на північній околиці Харкова (селище Жуковського).

Музей фотоілюзій відкрився в 2017 році в самому центрі Харкова.

Для відвідувачів є 28 фотозон з різними сюжетами. Детально продумані локації дозволяють за рахунок гри сприйняття, масштабу та перспективи зробити найнеймовірніші фотографії.

У музеї працює фотограф, який може надати свої послуги за додаткову плату - зйомка на професійне обладнання, ретуш та обробка зображень, що вийшли.

Національний літературно-меморіальний музей Григорія Саввича Сковороди розташований у Сковородинивці в колишній садибі поміщиків Ковалевських, де великий український філософ помер у 1794 році (за іншими даними – у будівлі колишньої церковно-парафіяльної школи).

В будинку є меморіальна кімната - "спокійна келія", де Сковорода любив працювати і в якій завершив життя.

У затишному, добре розпланованому парку, що підтримується в ідеальному стані, збереглися пам'ятні місця, пов'язані з великим мислителем. Це кістяк величезного 700-річного дуба на березі ставка з пам'ятним знаком (1972 рік, скульптори Любов Жуковська, Дмитро Сова), під покровом якого писав філософ, колодязь і величезна дерев'яна поміщицька комора, на широкій галявині перед якою проводяться заходи, що організовуються музеєм.

Неподалік садибного будинку у сквері знаходиться могила Григорія Сковороди. На стилізованому під придорожній камінь надгробку (1972 рік, скульптори Дмитро Сова, Любов Жуковська) висічено лаконічну та напрочуд ємну, гідну видатного філософа авторську епітафію: "Світ ловив мене, але не спіймав". Біля входу в сквер встановлено скромний пам'ятник Григорію Сковороді (1972 рік., скульптор Іван Кавалерідзе, архітектор Василь Гнєзділов).

Під час широкомасштабного російського вторгнення в 2022 році будівля музею була зруйнована прямим влучанням російської ракети. Частина експозиції була знищена, проте найцінніші експонати не постраждали.

Національний меморіальний комплекс "Висота маршала Конєва" відкритий після реконструкції в 2003 році, напередодні 60-річчя від дня визволення Харкова від німецько-фашистських загарбників.

У 1943 році тут розміщувався штаб командувача Степовим фронтом, звідки маршал Конєв, щоб урятувати місто від руйнувань, віддав наказ про нічний штурм Харкова, і наступного дня місто було звільнено. В бою загинуло близько півмільйона солдатів, проте ця операція започаткувала звільнення всієї України.

Меморіал "Висота маршала Конєва" споруджено в 1965 році, в 2003 році проведено повну реконструкцію. До комплексу входить стелла заввишки 17,5 метрів, виставка бойової техніки, каплиця на честь Іоанна-Воїна, музей "Харківщина у Другій Світовій війні 1941-1945 років".

В одній із зал музею відтворено командний пункт Конєва, виставлено його останній однострій.

Гомільшанські ліси - заповідний масив листяного лісу на березі річки Сіверський Донець за 40 кілометрів на південь від Харкова, між селами Велика Гомольша та Коропове.

Національний природний парк "Гомільшанські ліси" створено в 2004 році, проте ще в ХVIII сторіччі на природну цінність місцевих ландшафтів звернув увагу Петро I, видавши указ про виділення поблизу Гомольші заповідних корабельних гаїв. У 1970-х роках було створено заказник "Гомільшанська лісова дача", довкола стали з'являтися бази відпочинку.

Перелік рідкісних рослин у лісі становить 132 види. Одну з ділянок називають "філією тайги", оскільки тут ростуть дуже високі сріблясті ялинки. Донині збереглося близько 500 гектарів дубового лісу віком 130-150 років, зустрічаються окремі 300-річні дуби.

Тут водяться рідкісні птахи, зокрема орлан-білохвіст, орел-могильник, рибалок блакитний, бджолоедка, сиворакша, вівельга та інші. Мальовничу затоку Косач уподобали водоплавні птахи.

Збереглися археологічні пам'ятки Кам'яного та Бронзового віку, городища та могильники скіфської, аланської та слов'янської давнини.