Пам'ятки Харківської області

Майдан виник одночасно з Харківською фортецею та до XIX століття називався Ярмарковою площею (з 1659 року тут проходив щорічний Успенський ярмарок, що до середини XIX століття став одним з найбільших в країні).

Взимку площа була улюбленим місцем катання на санях. З часом площа отримала назву Миколаївської на честь однойменної церкви, яка розташовувалась на ній.

В ХІХ столітті на майдані з'явилися перші муровані будівлі. Зокрема, Дворянське зібрання, біля якого стояли дві гармати, що колись перебували на озброєнні Харківської фортеці (не збереглися). Навпроти за проєктом архітектора Олексія Бекетова були споруджені будівлі банків: Петербурзького міжнародного (будинок 22; нині Центральне відділення Ощадбанку), Волзько-Камського (будинок 24; нині Театр ляльок), Московського купецького (будинок 26; нині Будинок техніки) та Земельного (будинок 28 ; нині автотранспортний технікум).

На початку XX століття забудову площі доповнив готель "Метрополь", багатоквартирний житловий будинок страхового товариства "Росія" (будинок 1/17; нині Палац праці), будівля Азовсько-Донського банку (будинок 14; нині "Укрбізнесбанк") та інші.

В 1919 році Миколаївську площу назвали ім'ям члена Харківського підпільного обкому КП(б)У Мойсея Тевелєва. За радянських часів для прокладання трамвайної колії було знесено будівлю біржі та Миколаївську церкву.

Під час Другої світової війни багато будівель було зруйновано. Після звільнення міста харків'яни відновили майдан, зокрема бекетівські будинки. Довгий час площа мала ім'я революціонера Тевелєва, потім - Радянської України. З 1996 року - майдан Конституції.

В 2012 році в центрі майдану Конституції відкрили Монумент на честь Незалежності України, авторами якого є харківські скульптори Олександр Рідний та Ганна Іванова.

2 березня 2022 року, під час боїв за Харків в ході російсько-української війни, майдан Конституції в Харкові був обстріляний російською армією. Сильних руйнувань зазнав Палац праці. Постраждали сусідні до нього будівлі, зокрема прилеглий житловий будинок, будівля міської ради Харкова та інші.

Майдан Свободи в Харкові - центральна площа міста. Входить до двадцятки найбільших площ світу.

За легендою, на момент спорудження була найбільшою площею в Європі (11,9 гектарів), хоча насправді аналогічну площу тоді вже мала Шахова площа в Бордо (12 гектари), а площа Куйбишева в Самарі з прилеглими скверами була навіть більшою (17,4 гектари).

Майдан Свободи було споруджено в 1926-1928 роках як новий адміністративний центр Харкова, який тоді був столицею України. Спочатку носила ім'я революціонера Дзержинського, який займався будівництвом (вважається, що він і був ініціатором розчищення хаотичної забудови історичного центру Харкова).

З 1995 року площа має нинішню назву - Майдан Свободи. Тут часто проходять політичні акції, ярмарки, фестивалі та концерти.

Під час російського вторгнення в Україну 1 березня 2022 року Майдан Свободи зазнав атаки російськими ракетами "Калібр". Одна з них влучила в історичну будівлю Харківської обласної державної адміністрації, травмувала двадцять людей, забрала життя десятьох. Були вибиті всі вікна та значно пошкоджені, а місцями - повністю зруйновані перекриття. За попередніми оцінками фахівців, будівля не підлягає відновленню.

Нинішній Сергіївський майдан нижче Університетської гірки, вздовж колишнього валу, утворився на початку XVIII сторіччя як торгова площа з лавками та харчевнями, на якій 4 рази на тиждень проходили торги.

Називався Базарною площею або Лопанським базаром. У ХІХ сторіччі на Лопанському базарі побудували дерев'яний критий ринок. У 1835 році всі будинки згоріли під час великої пожежі. В середині ХІХ століття почалося будівництво кам'яних торгових будівель, зокрема Сергіївського ряду, названого на честь харківського губернатора (площу стали називати Сергіївською). В 1868 році замість дерев'яних були побудовані кам'яні сходи, що знаходилися на місці нинішніх.

В 1875 році завершилося спорудження Ново-Сергіївського ряду, в якому незабаром відкрився міський музей. У 1890 році на місці згорілого Сергіївського ряду за проєктом архітектора Альфреда Шпігеля збудували двоповерховий Миколаївський ряд. В 1898 році на березі Лопані за проєктом академіка архітектури Олексія Бекетова збудували кам'яні магазини. В південній частині площі знаходився "Гранд-готель".

В 1932 році площу перейменували на Пролетарську. Після Другої світової війни площу було реконструйовано. Уздовж берегів Лопані посаджено дерева, розбито сквер із клумбами та газонами. Упорядковано Університетську гірку та її схили, побудовано нові сходи.

В 2016 році площі повернуто історичну назву - Сергіївський майдан.

Найбільший у Харкові меморіальний комплекс відкрито на північній околиці міста в 1977 році на честь харків'ян, які загинули під час Другої світової війни.

Скульптори Василь Агібалов, Яків Рик, Михайло Овсянкін, художник Сергій Світлоруков, архітектори Ігор Алфьоров, Анатолій Максименко, Єрік Черкасов.

Відвідувачів зустрічають дві стіни із прапорами та написами на зворотному боці. Лісова алея веде до високої скульптури "Батьківщини-матері", біля підніжжя якої горить вічний вогонь. Зліва знаходиться стіна з барельєфами, що зображають різні епізоди оборони міста. Кілька років тому на площі було встановлено дерев'яний хрест, оточений клумбами.

Меморіальний музей-квартира сім`ї Гризодубових присвячений піонеру харківської авіації, льотчику-авіаконструктору Степанові Гризодубову та його доньці - видатній льотчиці, світовій рекордсменці Валентині Гризодубовій. Є філією Музею видатних харків’ян.

Музей відкрився в 1970 році трьохкімнатній квартирі, де з 1922 по 1965 рік  жив перший харківський авіаконструктор Степан Гризодубов и пройшла юність його доньки, льотчиці Валентини  Гризодубової. В експозиції музею представлено майже 5000 експонатів  основного фонда, меморіальні речі родини Гризодубових і особисті речі інших видатних людей авіації та космонавтики, льотчиків, інженерів, вчених.

Церква Святого Миколая Чудотворця у Вільшанах – один із найдавніших храмів Харківщини.

Дерев'яна Миколаївська церква з дзвіницею була збудована у 1753 році (за іншими даними – у 1741 році), реконструйована у 1793 році. Трикупольний храм має типову для дерев'яних храмів Центральної України тричастинну композицію. Кам'яні межі були прибудовані в 1911-1914 роках.

В кінці XX століття храм був обшитий металевими листами, до нього прибудували цегляну дзвіницю.

Перший дерев'яний храм Миколи Чудотворця на Григорівці (передмістя Харкова) було споруджено в 1765 році.

В 1821 році за проєктом архітектора Євгена Васильєва на місці колишнього храму коштом полковника Олександра Норова була збудована однокупольна Миколаївська церква з дзвіницею з червоної цегли, що має форму хреста.

В 1938 році, під час гонінь на церкву, був заарештований і розстріляний диякон Філіпп (Ординець). В наш час зарахований до лику святих новомучеників Слобідського краю.

З 1960 по 1989 рік Свято-Миколаївський храм було закрито. В 1989 році залишки храму, що збереглися, були передані православній громаді УПЦ московського патріархату.

Харківський аеропорт почав працювати в 1932 році після завершення будівництва аеродрому "Основа" та службових будівель аеропорту.

В 1933 році йому було надано ім'я Павла Постишева. В 1936 році Харківський аеропорт був визнаний найкращим аеропортом СРСР. У довоєнні роки - самостійна госпрозрахункова одиниця безпосередньо підпорядкована Головному управлінню цивільної авіації. Через аеропорт проходять повітряні дороги, що ведуть у Крим, Кавказ. Найбільший пасажирський літак тих років - шестимоторний гігант П-124 (АНТ-20біс) робив, прямуючи до аеропорту Мінеральні Води, посадку в Харкові. В 1941 році на аеродромі була побудована бетонна злітно-посадкова смуга. З початком Другої світової війни особовий склад аеропорту увійшов до складу Київської та Харківської спеціальних авіагруп Громадянського Повітряного флоту.

Існуючий аеровокзал було споруджено в повоєнні роки за типовим проєктом, розробленим московським НДІ "Аеропроєкт" у 1951 році (архітектори Елькін, Крюков, Міткевич). Цей проєкт був застосований у Львові, Свердловську (нині - Єкатеринбург), Челябінську та інших містах СРСР. Будівництво аеровокзалу розпочалося в 1951 році, а його відкриття було присвячене помпезному святкуванню 300-річчя возз'єднання України з Росією. Зовні будівля аеровокзалу відрізняється підвищеною парадністю, характерною для "сталінської" архітектури 30-х - 50-х років. Центральний вхід прикрашає восьмиколонний портик із високим парапетом складного контуру. Над будинком височить витончена восьмигранна башточка зі струнким наметом і шпилем, увінчаним золоченим вінком. Інтер'єри рясно оснащені ліпними архітектурними деталями та розписами.

В 2010 році було відкрито новий міжнародний термінал "A", а старий - реконструйовано і перетворено на термінал з обслуговування VIP-пасажирів.

Міський сад імені Тараса Шевченка - найстаріший зелений масив у центрі Харкова, одне з найулюбленіших місць відпочинку містян.

Закладений у 1804 році засновником Харківського університету Василем Каразіним на основі природного дубового гаю на околиці міста, називався тоді Університетським. З північного боку парку встановлено пам'ятник Каразіну (1907 рік).

Від пам'ятника Тарасові Шевченку (1935 рік) до будівлі університету веде каштанова алея. Поруч із кіноконцертним залом "Україна" - центральний вхід до Харківського зоопарку (1895 рік). В саду розташована Астрономічна обсерваторія (1808 рік).

Інші пам'ятники, встановлені в парку імені Тараса Шевченка: Пам'ятник репресованим кобзарям (1997 рік), скульптура "Футбольний м'яч" (2001 рік), перенесений з Києва пам'ятник Архангелу Михаїлу (2004 рік), скульптура "Аксакал" (1989-2007 роки) .

Харківський морський музей висвітлює історію мореплавання в моделях.

Експозиція наочно розповідає про те, як будували та спускали на воду дерев'яні кораблі, як були влаштовані військові кораблі XVII століття, як працювали зі знаряддями на старовинному вітрильнику, як діставали золото з затонулих галеонів.

В експозиції представлені чудово виконані моделі кораблів, створені впродовж десятків років. Також можна побачити прилади навігації, факсимільні карти, гравюри, документи (частково з архівів королівського товариства Великобританії), написані власноруч відважними мандрівниками.

Авіаційний музей просто неба створено авіаторами-ентузіастами Харківського аероклубу імені Валентини Гризодубової.

На музейному майданчику аеродрому "Коротич" можна ознайомитися з історією та зразками літаків Ан-2, МіГ-21, МіГ-23, МіГ-27, Су-17 і Су-27, а також вертольотів Мі-1, Мі-2. Техніка належить Університету повітряних сил.

Крім того, Харківський аероклуб проводить ознайомчі та тренувальні стрибки з парашутом (з десантним парашутом та в парашутній системі - "тандем"), польоти на літаках та вертольотах.

Також проводяться змагання (регіональні, всеукраїнські та інші) з парашутного, вертолітного та авіамодельного спорту.

Музей авіації Харківського державного авіаційного виробничого підприємства "Харківський авіаційний завод" створений у 1966 році. 

Експозиція музею налічує понад п'ять тисяч експонатів, які відображають більше ніж 90-річну історію літакобудування від моменту створення авіазаводу в Харкові і до нині, впродовж якої з заводського аеродрому у небо піднялося понад чотири тисячі літаків. Експонати музею розміщені в експозиційній залі та на виставковому майданчику просто неба. 

Основу експозиції складають 24 спеціально виготовлені точні копії всіх основних літаків, які випускалися на заводі в різний час. Це літальні апарати розробки багатьох видатних авіаконструкторів.

Експозицію відкривають моделі перших ХАЗівських літаків марки "К" - Калінінські К-2, К-3, К-4, які стали прототипом усіх надзвукових літаків майбутнього. Серед експонатів є також копії немановського ХАІ-1, бомбардувальника Сухого Су-2, навчальних літаків Як-18 і МіГ-15УТІ. Літальні апарати конструктора Андрія Туполєва, які виготовлялися на Харківському авіаційному заводі (Ту-104, Ту-124, Ту-134 і безпілотник Ту-141) також представлені у вигляді зменшених моделей в експозиційній залі Музею авіації. В музеї представлені копії літаків конструктора Олега Антонова марки "Ан", які виготовлялися на Харківському авіазаводі протягом останніх чотирьох десятиліть - Ан-72, Ан-74, Ан-74ТК-200, Ан-74ТК-300, Ан-140, Ан-148. 

На виставковому майданчику просто неба представлені справжні Ту-104А, Ту-124, Ту-134А-3.

Серед незвичайних експонатів музею - снігохід "Харків’янка-2", на якому досліджували Південний полюс Землі. Серед цінних експонатів зберігся справжній шолом і костюм-комбінезон першого льотчика-випробувача авіаційного заводу Михайла Снєгірьова. Фотографії, документи, особисті речі знайомлять відвідувачів з біографіями творців авіаційної техніки – від генеральних конструкторів до ветеранів праці, які все життя працювали в цехах підприємства.

Є в музеї і зовсім несподівані для авіаційного підприємства експонати. На одному зі стендів представлена установка "штучне серце", створена в 1965 році фахівцями Харківського авіаційного заводу.

Російсько-українська війна

Під час повномасштабного вторгнення росії в Україну в 2022 році Музей авіації зазнав значних руйнувань внаслідок російських ракетних атак та авіаударів, як і більшість споруд на території авіапідприємства. Ризикуючи життям, працівники музею та заводу перемістили вцілілі і пошкоджені експонати у безпечніше місце. На Харківському авіаційному заводі впевнені, що після справедливої Перемоги України у російсько-українській війні, Музей авіації буде відновлено і сюди знову прийдуть відвідувачі.

Музей археології Харківського національного університету імені Василя Каразіна веде свою історію з 1807 року, коли при університеті було створено кабінет старожитностей.

Того ж року до нього надійшли артефакти та з розкопок Ольвії. Вони лягли в основу експозиції Музею витончених мистецтв та старожитностей, створеного при університеті у 1837 році. На початку XX століття Археологічний музей став самостійною науковою установою.

Сучасна експозиція розміщена у Виставковій залі в Головному корпусі університету. Тут представлені одні з найбільших в Україні колекцій предметів бронзового віку, скіфської доби, античного часу, черняхівської та салтівської культур.

Музей астрономії Харківського Національного університету імені Василя Каразіна було відкрито в 2008 році. Музей носить ім’я Миколи Барабашова – засновника харківської астрономії й колишнього ректора університету, який ще будучи його студентом, облаштував обсерваторію на даху одного з будинків міста. В 2020 році з нагоди 215-річчя університету відбулося відкриття оновленого та реконструйованого музею. 
 
У музеї зібрано колекцію унікальних астрономічних і геодезичних інструментів від початку XIX сторіччя до теперішнього часу. Це дає можливість дослідити становлення й розвиток астрономії в Харкові, Україні та світі.

Особливість експозиції в тому, що вона створена у приміщенні павільйону меридіанного кола Репсольда - найбільшого інструмента в колекції - та має підземний поверх. Так відвідувачі можуть ознайомитися з особливостями процесу астрономічних спостережень та улаштуванням конструкції телескопа, звірити час за сонячним годинником, переглянути колекцію старовинних телескопів та колекцію метеоритів - одну з найбільших у Східній Європі.

Соколівський музей бойового братства відкрито в селі, у якому в 1943 році під час Другої Світової війни вперше вступили у бій проти німецько-фашистських військ чехословацькі добровольці 1-го окремого чехословацького батальйону під командуванням полковника Людвіка Свободи.

В ході битви було знищено близько 300 солдатів та офіцерів противника, 19 танків та 6 бронетранспортерів. Підпоручику Отакару Ярошу першому із закордонних громадян було присвоєно звання Героя Радянського Союзу (посмертно). Ордени та медалі отримали й інші чехословацькі та радянські воїни, що билися з ними пліч-о-пліч.

Центральне місце в експозиції музею бойового братерства займає діорама "Бій 8 березня 1943 року в селі Соколове".

Також представлені документи, особисті речі, обмундирування чехословацьких воїнів, зразки бойової техніки. Окремо виставлені подарунки та сувеніри іноземних гостей.