Пам'ятки Харківської області

Церкву на честь 2000-річчя Різдва Христова та в ім'я преподобного Сергія Радонезького закладено в Харкові в 1998 році.

Через рік було освячено нижній храм преподобного Сергія Радонезького, а в 2001 році храм Різдва Христова був повністю завершений.

В 2007 році було освячено ікони та розписи верхнього храму. На білих стінах з'явився чудовий кольоровий розпис і багате внутрішнє оздоблення. Численні фрески розповідають про головні етапи життєвого шляху Спасителя - від народження до мученицької смерті на хресті та наступного воскресіння. Для кращої безпеки живопис покритий шаром воску, який надає йому вигляду "стровини".

Унікальні вітражі, що досягають за площею 85 квадратних метрів. Вони виготовлені у Харкові за класичною технологією: із шматочків кольорового скла, скріплених металевими перегородками особливого профілю.

Церкву ікони Божої Матері "Стягнення загиблих" споруджено в 2006 році на згадку про загиблих воїнів-учасників локальних воєн. Ініціатором виступила Харківська обласна спілка ветеранів Афганістану.

Спочатку планувалося спорудження каплиці біля пам'ятника воїнам-інтернаціоналістам, які загинули в Афганістані, проте пізніше було ухвалено рішення звести храм на 250 осіб. Він був названий на честь ікони Божої Матері "Стягнення загиблих" - шанованого образу, перед яким матері моляться про дітей, що гинуть.

У перспективі храмовий комплекс має включати також дзвіницю та прицерковний парк.

Хрестовоздвиженська церква в Ізюмі побудована коштом парафіян замість двох застарілих дерев'яних храмів XVIII сторіччя.

Спочатку була виконана в стилі класицизму, але за свою більш ніж півторавікову історію неодноразово перебудовувалася.

За радянських часів була закрита.

Збереглися розписи купола та олійний живопис на стінах, виконаний художниками школи Віктора Васнєцова. Від дзвіниці, що примикає із заходу, зберігся лише нижній ярус.

Хрестовоздвиженська (Миколаївська) церква була сильно пошкоджена внаслідок російських обстрілів у березні 2022 року в ході повномасштабного російського вторгнення в Україну.

Художньо-меморіальний будинок-музей Іллі Рєпіна розташований в Чугуєві в маленькому одноповерховому будинку часів військових поселень (початок XIX століття) на колишній вулиці Нікітинській, де знаменитий художник жив і працював у 1876-1877 роках.

Відтворено початкову - досить просту обстановку. Основну експозицію присвячено чугуївському періоду в житті та творчості Рєпіна, а також тісним зв'язкам художника з Україною, які не переривалися протягом усього його життя.

Тут зібрані особисті речі Рєпіна – синій оксамитовий берет, білий жилет, пристосування для швидкого зняття взуття та інше.

Також представлені унікальні роботи місцевих живописців та іконописців ХІХ століття - чугуївських вчителів Рєпіна. Експонуються чотири ікони, та деякі інші роботи Рєпіна: портрет Верьовкіної, малюнки, офорти.

Фонди музею включають також роботи відомих художників рєпінського оточення: Валентина Сєрова, Володимира Маяковського, Петра Верещагіна, Миколи Пимоненка, Івана Пелевіна.

Центральний парк культури та відпочинку закладено в Харкові в 1893-1895 роках і урочисто відкрито через два роки, коли трохи підросли дерева.

Спочатку називався Миколаївський чи Заміський парк. Площа складає близько 130 гектарів. Зараз це один із головних центрів відпочинку та розваг, тут проходять масові урочистості та народні гуляння. На території є парк атракціонів, кінотеатр "Парк", дитяча залізниця "Мала Південна", канатна дорога, тенісні корти та інше.

В 2006 році до Дня міста Харкова перед входом було відновлено колонаду з боку вулиці Сумської. Також відновили центральний фонтан.

В 2012 році відкрився оновлений парк атракціонів, у тому числі "американські гірки" та колесо огляду, які користуються найбільшою популярністю у відвідувачів. На алеях з'явилося багато оригінальних бронзових скульптур, які символізують кожну зону відпочинку.

Під час повномасштабного російського вторгнення в Україну в 2022 році Центральний парк культури й відпочинку Харкова неодноразово ставав ціллю для російської артилерії. На початок лютого 2023 року за час російсько-української війни по території парку було близько 70 влучань з РСЗВ та два ракетні удари. Внаслідок обстрілів пошкоджені близько 20 атракціонів, паркові алеї, газони, скульптури, дерева.

Церква Архангела Михаїла в Рокитному побудована в 1805 році коштом полковника Михайла Куликовського на території його маєтку замість старої дерев'яної церкви.

Велика кам'яна споруда виконана в стилі класицизму. В плані храм круглий, із двома виступаючими з боку паперті та вівтаря портиками. Вінчає його купол на барабані з прорізаними у ньому вікнами. В 1827 році була зведена граціозна двоярусна кам'яна дзвіниця. Перший її ярус оточували колони, другий прикрашали пласкі пілястри. На жаль, дзвіницю було знищено за радянських часів, коли храм було закрито.

В 1989 році Архангело-Михайлівську церкву в Рокитному повернули віруючим, у 1992 році почалася реставрація.

Невелика одноповерхова мурована церква Богоявлення Господнього розташована в центрі села Молодова на високому пагорбі.

Храм будувався протягом десяти років коштом дрібних поміщиків і мешканців навколишніх хуторів, богослужіння розпочалися в 1896 році. У 1930-х роках церкву було закрито радянською владою, висока дзвіниця була зруйнована.

До 2011 року будівля простояла напівзруйнованою. Нині Свято-Богоявленська церква в Молодові реставрується.

П'ятиголова церква Володимирської ікони Божої Матері у селищі Кочеток збудована між 1825 та 1854 роками на місці старого дерев'яного храму, поряд із чудотворним джерелом.

Ікону, на честь якої названо храм, у народі називали "Іконою явленою". Пізніше до церкви добудували дзвіницю.

В 1934 році церкву закрили, і вона поступово занепала. В 1989 році, у день Святителя Миколая, храм знову було відкрито. Належить УПЦ московського патріархату.

Перша дерев'яна церква Всіх Святих була заснована в Старому Мерчику в 1680 році.

Коштом графа Шидловського в 1778 році її замінили на нову кам'яну церкву.

За радянських часів храм був закритий, відроджений лише в 1994 році.

Неподалік на території парку було знайдено сліди язичницького культу: кам'яна баба та камінь-жертовник.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці в Пархомівці була частиною графської садиби Подгорічані.

Перший дерев'яний храм у Пархомівці був заснований ще в 1704 році, на її місці граф Іван Подгорічані після 1769 року збудував п'ятикупольну дерев'яну церкву, а в 1808 році вдова графа Варвара Подгорічані (Шидловська) вирішила звести нову кам'яну церкву.

Однокупольний храм у стилі класицизму спроєктував харківський губернський архітектор Петро Ярославський, якого вважають основоположником української школи класицистської архітектури. Цікава особливість архітектури Покровської церкви - дві дзвіниці. На думку фахівців, це своєрідна інтерпретація трикупольного храму, відлуння української народної архітектури XVII сторіччя.

Особливістю інтер'єру є хори у трьох гілках споруди. Зберігся живопис на вітрилах та над головним входом.

У 1960-х роках церкву закрили та перетворили на склад. Лише через 50 років Покровський храм знову почав використовуватися за призначенням.

Перший дерев'яний храм Різдва Пресвятої Богородиці у Дергачах був споруджений ще у 1685 році.

Він стояв на піщаній рівнині, яка називалася Буряківка. Будівельником церкви був Яків Туранський.

На початку ХІХ століття було збудовано нову цегляну церкву, яку освятили в 1838 році. Церква чотирипрестольна. Головний престол на честь Різдва Пресвятої Богородиці.

4 квітня 2022 року в ході повномасштабного російського вторгнення в Україну церква Різдва Пресвятої Богородиці була пошкоджена російським артилерійським обстрілом. Обстріли російських окупантів пошкодили фасад та вікна церкви, зруйнували недільну школу й церковний магазин.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці у Черкаських Тишках збудована у 1830 році коштом сотника Андрія Тихоцького та інших парафіян.

Втім, офіційний літопис храму ведеться з 1772 року, коли вперше згадується дерев'яна церква Різдва Богородиці у Тишках.

Проєкт нового кам'яного храму розробив відомий на той час архітектор Євген Васильєв, автор проєктів багатьох церков Слобожанщини. Іконостас у 60-х роках ХІХ століття створив художник Ілля Рєпін, будучи тоді ще студентом Художньої академії. У 1906 році церкву було значно розширено коштом нащадків поміщика Тихоцького.

За радянських часів храм було закрито, ікони роботи Рєпіна зникли під час німецької окупації, але кілька залишилися в харківському художньому музеї. Під час Другої світової війни церкву знову відкрили, проте до останнього часу вона залишалася в напівзруйнованому вигляді.

Наразі триває реставрація.

Дерев'яна церква Різдва Христового побудована в селі Борова в 1782 році коштом парафіян. Це один із найстаріших дерев’яних храмів Харківщини, чудовий зразок дерев’яного церковного зодчества Слобожанщини.

Церква одноверха, тризрубна, складена з дубових колод, прикрашена витонченим декаративним різьбленням по дереву.

На початку ХІХ століття була проведена реконструкція церкви Різдва Христового.

Мурована церква Святого Йосипа Обручника збудовано в селі Мечебилове у 1817 році коштом поміщика Федором Куколь-Яснопольського.

Хрестова у плані церква виконана у стилі класицизму. Великі пожертвування на прикрасу храму зробила родина поміщиків Безпальчевих, яка також утримувала сирітський притулок.

За радянських часів церкву Святого Йосипа Обручника було закрито. В 1995 році передано УПЦ московського патріархату.

Церква Святої Варвари зведена в Капітолівці у 1819-1823 роках над могилою поміщиці Варвари Котляревської, названа на її честь.

Варваринський храм побудований за проєктом місцевого архітектора Петра Ярославського в стилі класицизму коштом чоловіка Варвари - генерал-лейтенанта Петра Котляревського, та її матері - поміщиці Капітоліни Єнохіної.