Пам'ятки Черкаського району

Величезний пам'ятник Росичу, легендарному жителю літописного Корсуня, споруджено в Корсуні-Шевченківському в 1982 році на острові Зеленому, який розташований за півкілометра вгору за течією від греблі ГЕС.

Офіційно пам'ятник називається "Містам-форпостам Київської Русі", проте насамперед символізує собою версію про походження назви давньої слов'янської держави Русь та народу русичів (росичів) від топоніма Рось.

Автори пам'ятного знака: скульптор Едвард Кунцевич та архітектор Борис Микитенко.

Пам'ятник самогонному апарату встановлено у Черкасах в 2008 році. Макет розробив художник Іван Фізер, скульптуру виготовив скульптор Микола Чурканов.

Двометрова скульптурна композиція зображує вусатого українця з чаркою, за спиною якого булькає самогонний апарат, а поруч із бідоном, куди з апарату стікає вогненна вода, сидить кіт.

Спочатку пам'ятник хотіли встановити на площі поряд з готелем "Росава", але міська влада не погодилася виставити цю скульптуру на вулиці міста. Тоді готельний комплекс придбав його та встановив у рожевому залі ресторану "Росава".

Сам апарат діючий, відвідувачі ресторану можуть продегустувати напій.

Біля входу до черкаського "Водоканалу" на честь його 90-річчя встановлено пам'ятник сантехніку Дяді Васі.

У Черкасах це єдина професійна (спеціалізована) пам'ятка. Скульптура є чавунним водопровідником у кашкеті і з ключами, що вилазить з колодязя. Поруч із ним лежить люк із написом: "Воду вам я подав". Скульптор Владислав Димйон.

Поруч стоїть старовинний пожежний гідрант, знайдений в одній із господарських ям на території "Водоканалу".

Парк "Сосновий бір" у Черкасах – пам'ятка ландшафтної архітектури, найкращий парк міста.

Закладений у 1967 році архітектором-ландшафтником Геогієм Урсатієм та інженером з озеленення Євдокією Смирновою. 

Розташований на березі Дніпра на території 49 гектарів. Тут створено систему ставків, вода з яких каскадами та водоспадами спускається до Дніпра. Центральним елементом композиції є став зі скульптурою русалки. У парку зростає понад 70 цінних та екзотичних порід дерев.

У 2009 році парк "Сосновий бір" було розчищено та відновлено після періоду запустіння.

Мальовничий краєвид на Дніпро відкривається з "Містка кохання", який перекинутий над яром.

Найбільший масив підсніжника складчастого в Холодному Яру зростає на території ботанічного заказника "Білосніжного" за 1,5 кілометри на північний схід від Мотронинського монастиря. Ця поляна підсніжників особливо популярна серед туристів під час цвітіння первоцвітів протягом березня та на початку квітня.

Заказник площею 1,5 гектара охороняє локалітет острівної материкової популяції підсніжника складчастого, найближчим місцем зростання якого є Крим. Загалом на заповідних лісових галявинах Холодного Яру зростає найбільша в Україні рівнинна популяція підсніжників – близько 60 гектарів.

Щовесни у Холодному Яру проводиться акція "Первоцвіт". Для збереження популяції підсніжника відвідувачів просять дотримуватися правил поводження, щоби мінімізувати антропогенне навантаження на природоохоронній території. Зокрема, пройти до первоцвітів можна лише дозволеним маршрутом, сходити з якого заборонено. Також заборонено, заходити за обмежувальну стрічку та зривати квіти. Відвідувачів просять не смітити, а для пікніків користуватися спеціальними рекреаційними майданчиками.

Дерев'яна Преображенська церква збудована в Білозір'ї у 1710 році. У 1867 році була перебудована дзвіниця.

На даний момент церковний двір обнесений високим бетонним парканом.

Рибний ряд у Черкасах - один із старих павільйонів Черкаського ринку. Побудований у 1908-1909 pоках разом із м'ясним рядом. Два цегляні торгові павільйони були головною складовою комплексу центрального міського ринку в Черкасах.

У проєктуванні будівель брав участь знаменитий київський архітектор Владислав Городецький. Зберігся лише Рибний ряд - оригінальна будівля у стилі модерн. Нині це господарське приміщення Черкаського національного університету.

Джерело "Рожена криниця" розташоване на північно-західній околиці села Бучак (зручний заїзд із села Іванків).

Назва джерела пов'язана з ім'ям легендарної красуні Рожени. Згідно з місцевим переказом, Рожена пригощала водою з джерела київських князів Святослава, Ігоря та Володимира, які прямували з дружинами на битву з половцями.

На височині ближче до річки виявлено велике давньоруське поселення та могильник.

Руїни римо-католицького костелу розташовані в центральній частині Медведівки. Храм був збудований у XIX столітті. Виконаний у стилі неоготики.

За радянських часів будівля костелу використовувалась у господарських цілях. Нині перебуває в аварійному стані.

Парк садиби Максимовичів, закладеної у XVIII столітті на Михайловій горі над Дніпром.

З 1845 року, після того як вийшов у відставку, тут протягом 30 років прожив видатний український вчений, фольклорист, перший ректор Київського університету Святого Володимира Михайло Максимович.

В гостях у Максимовича неодноразово бував Микола Гоголь. За легендою, тут письменник зібрав матеріал для повісті "Вій" (втім, повість написана в 1834 році - до того, як Максимович оселився у Прохорівці). У парку зростає сосна Гоголя.

У Прохорівці також бував Шевченко, написавши портрети господарів садиби. У 1859 році поета було заарештовано дорогою на Михайлову гору, і з того часу він не повертався в Україну. Зберігся дуб Шевченко, встановлено пам'ятний знак на березі річки, планується створення меморіального комплексу.

Зараз це територія санаторію "Жовтень" та будинки відпочинку "Прохорівка", вхід вільний.

Приватна садиба-музей "Райський куточок", або, як його ще називають, "Олексіївський парк" створено в українському ретро-стилі на присадибній ділянці черкащанина Олексія Черника.

Тут можна побачити міні-музей просто неба: від будинку-мазанки з дахом з очерету до старовинної гармати. Практично всі експонати музею діють.

Можна пройти через березову алею до берега дніпровської протоки, помилуватися міні водоспадом, посмажити барбекю на стилізованому під старовину мангалі.

Садиба родини Яхненків-Симиренків на Платоновому хуторі у Млієві заснована в середині ХІХ століття підприємцем Платоном Симиренком, сином багатого купця Федора Симиренка, який був родом із Городища.

В Млієві, на орендованих у графа Михайла Воронцова землях, Платон Симиренко збудував великий цукровий завод, проте пізніше підприємство було ліквідовано, його приміщення використовувалися військовими.

В кінці ХІХ століття землі Платонова хутора взяв в оренду у графині Балашової вчений-помолог (фруктолог) Левко Симиренко для створення найбільшого в дореволюційній росії розплідника, де були зібрані найцінніші сорти плодових та декоративних порід рослин. Тут вчений відкрив відомий сорт яблук Ренет Симиренка.

Його син Володимир Симиренко вже за радянської влади став першим директором Мліївської садово-городньої дослідної станції. Нині це Інститут помології імені Левка Симиренка. Пам'ятник садівникові встановлений перед головним корпусом інституту (1926 рік).

Серед старих садибних споруд зберігся невеликий одноповерховий будинок, збудований Платоном Симиренком у 1855 році – у ньому розміщується меморіальний музей родини Симиренків.

Від 1-го січня 1992 року Садиба-музей родини Симиренків стала відділом Черкаського обласного краєзнавчого музею.

Світлодинамічний музичний фонтан у Черкасах, у сквері за Облдержадміністрацією, відроджено в 2008 році після того, як він 10 років не працював.

Реконструйований за ініціативою міської влади за рахунок спонсорів.

Оборонна Іллінська церква-усипальниця гетьмана Богдана Хмельницького – єдина споруда родової садиби Хмельницьких у Суботові, що збереглася до нашого часу.

Церква збудована в 1653 році коштом Богдана Хмельницького в стилі козацького бароко (зображена на сучасній купюрі у 5 гривень). Іллінська церква розташована на замчищі, де розташовувалася укріплена заміська резиденція гетьмана. Служила одним із фортифікаційних вузлів Суботівської фортеці, про що говорять ключоподібні бійниці в амбразурах на фронтоні.

Після смерті Богдана Хмельницького в 1657 році гетьман був похований у своїй родовій церкві-усипальниці.

Від садиби також зберігся фундамент оборонної вежі, над якою споруджено захисний павільйон. Поруч – кам'яні хрести ХVІІІ сторіччя, козацька гармата, відреставрована українська хата XVIII століття.

За радянських часів у приміщенні Іллінської церкви було відкрито меморіальний музей Богдана Хмельницького.

Нині храм діючий, хоча в ньому залишається частина експозиції Суботівського історичного музею, розміщеного на території колишньої садиби Хмельницьких. Входить до складу Національного історико-культурного заповідника "Чигирин".

Свято-Казанський собор у Чигирині відновлений у 2004 році на місці старого храму на честь Казанської ікони Божої Матері, збудованого у 1888 році на пожертвування моряків – уродженців Чигирина.

Величний храм із двома куполами та дзвіницею був збудований із світло-коричневої цегли. Стіни та склепіння були розписані іконами святих. За радянської влади до 1934 року Казанський собор залишався єдиним діючим храмом Чигирина. Після закриття храму будівля собору була розібрана на будматеріали.

Свято-Казанський собор відроджено завдяки допомозі меценатів у 2004 році. Нижній храм освячено на честь Святого Георгія.