Пам'ятки Харківського району

Майдан Свободи в Харкові - центральна площа міста. Входить до двадцятки найбільших площ світу.

За легендою, на момент спорудження була найбільшою площею в Європі (11,9 гектарів), хоча насправді аналогічну площу тоді вже мала Шахова площа в Бордо (12 гектари), а площа Куйбишева в Самарі з прилеглими скверами була навіть більшою (17,4 гектари).

Майдан Свободи було споруджено в 1926-1928 роках як новий адміністративний центр Харкова, який тоді був столицею України. Спочатку носила ім'я революціонера Дзержинського, який займався будівництвом (вважається, що він і був ініціатором розчищення хаотичної забудови історичного центру Харкова).

З 1995 року площа має нинішню назву. Тут часто проходять політичні акції, ярмарки, фестивалі та концерти.

Під час російського вторгнення в Україну 1 березня 2022 року Майдан Свободи зазнав атаки російськими ракетами "Калібр". Одна з них влучила в історичну будівлю Харківської обласної державної адміністрації, травмувала двадцять людей, забрала життя десятьох. Були вибиті всі вікна та значно пошкоджені, а місцями - повністю зруйновані перекриття. За попередніми оцінками фахівців, будівля не підлягає відновленню.

Нинішній Сергіївський майдан нижче Університетської гірки, вздовж колишнього валу, утворився на початку XVIII сторіччя як торгова площа з лавками та харчевнями, на якій 4 рази на тиждень проходили торги.

Називався Базарною площею або Лопанським базаром. У ХІХ сторіччі на Лопанському базарі побудували дерев'яний критий ринок. У 1835 році всі будинки згоріли під час великої пожежі. В середині ХІХ століття почалося будівництво кам'яних торгових будівель, зокрема Сергіївського ряду, названого на честь харківського губернатора (площу стали називати Сергіївською). В 1868 році замість дерев'яних були побудовані кам'яні сходи, що знаходилися на місці нинішніх.

В 1875 році завершилося спорудження Ново-Сергіївського ряду, в якому незабаром відкрився міський музей. У 1890 році на місці згорілого Сергіївського ряду за проєктом архітектора Альфреда Шпігеля збудували двоповерховий Миколаївський ряд. В 1898 році на березі Лопані за проєктом академіка архітектури Олексія Бекетова збудували кам'яні магазини. В південній частині площі знаходився "Гранд-готель".

В 1932 році площу перейменували на Пролетарську. Після Другої світової війни площу було реконструйовано. Уздовж берегів Лопані посаджено дерева, розбито сквер із клумбами та газонами. Упорядковано Університетську гірку та її схили, побудовано нові сходи.

В 2016 році площі повернуто історичну назву - Сергіївський майдан.

Найбільший у Харкові меморіальний комплекс відкрито на північній околиці міста в 1977 році на честь харків'ян, які загинули під час Другої світової війни.

Скульптори Василь Агібалов, Яків Рик, Михайло Овсянкін, художник Сергій Світлоруков, архітектори Ігор Алфьоров, Анатолій Максименко, Єрік Черкасов.

Відвідувачів зустрічають дві стіни із прапорами та написами на зворотному боці. Лісова алея веде до високої скульптури "Батьківщини-матері", біля підніжжя якої горить вічний вогонь. Зліва знаходиться стіна з барельєфами, що зображають різні епізоди оборони міста. Кілька років тому на площі було встановлено дерев'яний хрест, оточений клумбами.

Церква Святого Миколая Чудотворця у Вільшанах – один із найдавніших храмів Харківщини.

Дерев'яна Миколаївська церква з дзвіницею була збудована у 1753 році (за іншими даними – у 1741 році), реконструйована у 1793 році. Трикупольний храм має типову для дерев'яних храмів Центральної України тричастинну композицію. Кам'яні межі були прибудовані в 1911-1914 роках.

В кінці XX століття храм був обшитий металевими листами, до нього прибудували цегляну дзвіницю.

Перший дерев'яний храм Миколи Чудотворця на Григорівці (передмістя Харкова) було споруджено в 1765 році.

В 1821 році за проєктом архітектора Євгена Васильєва на місці колишнього храму коштом полковника Олександра Норова була збудована однокупольна Миколаївська церква з дзвіницею з червоної цегли, що має форму хреста.

В 1938 році, під час гонінь на церкву, був заарештований і розстріляний диякон Філіпп (Ординець). В наш час зарахований до лику святих новомучеників Слобідського краю.

З 1960 по 1989 рік Свято-Миколаївський храм було закрито. В 1989 році залишки храму, що збереглися, були передані православній громаді УПЦ московського патріархату.

Харківський аеропорт почав працювати в 1932 році після завершення будівництва аеродрому "Основа" та службових будівель аеропорту.

В 1933 році йому було надано ім'я Павла Постишева. В 1936 році Харківський аеропорт був визнаний найкращим аеропортом СРСР. У довоєнні роки - самостійна госпрозрахункова одиниця безпосередньо підпорядкована Головному управлінню цивільної авіації. Через аеропорт проходять повітряні дороги, що ведуть у Крим, Кавказ. Найбільший пасажирський літак тих років - шестимоторний гігант П-124 (АНТ-20біс) робив, прямуючи до аеропорту Мінеральні Води, посадку в Харкові. В 1941 році на аеродромі була побудована бетонна злітно-посадкова смуга. З початком Другої світової війни особовий склад аеропорту увійшов до складу Київської та Харківської спеціальних авіагруп Громадянського Повітряного флоту.

Існуючий аеровокзал було споруджено в повоєнні роки за типовим проєктом, розробленим московським НДІ "Аеропроєкт" у 1951 році (архітектори Елькін, Крюков, Міткевич). Цей проєкт був застосований у Львові, Свердловську (нині - Єкатеринбург), Челябінську та інших містах СРСР. Будівництво аеровокзалу розпочалося в 1951 році, а його відкриття було присвячене помпезному святкуванню 300-річчя возз'єднання України з Росією. Зовні будівля аеровокзалу відрізняється підвищеною парадністю, характерною для "сталінської" архітектури 30-х - 50-х років. Центральний вхід прикрашає восьмиколонний портик із високим парапетом складного контуру. Над будинком височить витончена восьмигранна башточка зі струнким наметом і шпилем, увінчаним золоченим вінком. Інтер'єри рясно оснащені ліпними архітектурними деталями та розписами.

В 2010 році було відкрито новий міжнародний термінал "A", а старий - реконструйовано і перетворено на термінал з обслуговування VIP-пасажирів.

Харківський морський музей висвітлює історію мореплавання в моделях.

Експозиція наочно розповідає про те, як будували та спускали на воду дерев'яні кораблі, як були влаштовані військові кораблі XVII століття, як працювали зі знаряддями на старовинному вітрильнику, як діставали золото з затонулих галеонів.

В експозиції представлені чудово виконані моделі кораблів, створені впродовж десятків років. Також можна побачити прилади навігації, факсимільні карти, гравюри, документи (частково з архівів королівського товариства Великобританії), написані власноруч відважними мандрівниками.

Авіаційний музей просто неба створено авіаторами-ентузіастами з Харківського аероклубу імені Валентини Гризодубової.

На музейному майданчику аеродрому "Коротич" можна ознайомитися з історією та зразками літаків Ан-2, МіГ-21, МіГ-23, МіГ-27, Су-17 і Су-27, а також вертольотів Мі-1, Мі-2. Техніка належить до Університету повітряних сил.

Крім того, Харківський аероклуб проводить ознайомчі та тренувальні стрибки з парашутом (з десантним парашутом та в парашутній системі - "тандем"), польоти на літаках та вертольотах.

Також проводяться змагання (регіональні, всеукраїнські та інші) з парашутного, вертолітного та авіамодельного спорту.

Музей археології Харківського національного університету імені Василя Каразіна веде свою історію з 1807 року, коли при університеті було створено кабінет старожитностей.

Того ж року до нього надійшли артефакти та з розкопок Ольвії. Вони лягли в основу експозиції Музею витончених мистецтв та старожитностей, створеного при університеті у 1837 році. На початку XX століття Археологічний музей став самостійною науковою установою.

Сучасна експозиція розміщена у Виставковій залі в Головному корпусі університету. Тут представлені одні з найбільших в Україні колекцій предметів бронзового віку, скіфської доби, античного часу, черняхівської та салтівської культур.

Музей історії метрополітену в Харкові розміщується у кількох залах будівлі адміністрації КП "Харківський метрополітен".

На стендах музею метро відображена історія будівництва, становлення та розвитку підприємства, представлені різні експонати, що так чи інакше належать до багаторічної діяльності Харківського метрополітену, експонуються нагороди підприємства, пам'ятні подарунки.

Зокрема, можна побачити моделі потягів, які щодня возять пасажирів, макет електродепо, відбійний молоток, яким метробудівники пройшли перші метри тунелів Холодногірсько-Заводської лінії, зразки уніформи працівників метро різних періодів, ліхтар шляхівців та інше.

Музей історії та залізничної техніки Харківської залізниці (колишня Південна) засновано в 1967 році, повністю реконструйовано в 2014 році до 140-річного ювілею Харківської залізниці.

Розміщується у реконструйованій будівлі товарного складу 1950-х років. Представлено три основні експозиції: "Зелена зала" (дореволюційний період будівництва та становлення Курсько-Харківсько-Азовської дороги), "Червона зала" (радянський період розвитку Південної залізниці (нині - Харківська залізниця) та "Синя зала" (історія розвитку за часів незалежної України).

В музеї зібрано безліч старовинних та рідкісних експонатів, унікальні документи та фотознімки, макети рухомого складу.

Представлено макет маршруту швидкісного "Столичного експресу Харків – Київ", який з точністю відтворює не тільки сам потяг, а й залізничну ділянку з копіями будівель вокзалів Києва, Харкова, Полтави-Київської та Миргорода. На макеті функціонує система автоматичної централізації зі світлофорами, стрілочними перемиканнями та залізничним переїздом, а поїзд відправляється та робить зупинки під музику та оголошення дикторів.

На відкритому майданчику представлені старовинні паровози та інша ретротехніка.

Музей історії Харківського національного університету імені Василя Каразіна – один із перших університетських музеїв України.

Заснований у 1972 році. Розташований на другому поверсі головного корпусу ХНУ. У фондах музею зберігається близько 19 тисяч експонатів.

Експозиція складається з чотирьох розділів, що охоплюють весь двохсотрічний шлях Харківського університету від заснування у 1804 році до діяльності в умовах незалежної України. Зокрема, представлені матеріали, пов’язані з життям і діяльністю засновника Харківського університету Василя Каразіна, перших професорів та студентів.

Особливу увагу привертають унікальні експонати – диплом учителя музики Івана Вітковського, який був учнем Йозефа Гайдна, з першою печаткою університету, а також запрошення на університетські свята початку ХІХ століття.

Науково-просвітницький музей сексуальних культур світу створено в 1999 році співробітниками кафедри сексології та медичної психології Харківської медичної академії.

Перший у своєму роді на пострадянському просторі музей висвітлює сексуальні культури 12 країн світу. В експозиції представлені картини давньоєгипетських художників, давньокитайські малюнки, античні статуетки, репродукції полотен Пікассо, Мане та інших художників, сучасні малюнки та фотографії.

Частина експозиції присвячена статевому вихованню дітей та підлітків. Особлива увага приділяється питанням профілактики захворювань, що передаються статевим шляхом, особливо СНІДу.

Матеріали музею підібрані згідно з вимогами програм навчальних закладів. При музеї працює секс-шоп.

Перший харківський музей автотранспорту "Автореліквія" відкрився в 2010 році, проте свою історію він веде з 1987 року, коли в колекцію було придбано перший ретро-автомобіль ГАЗ-12 "ЗІМ".

На сьогоднішній день придбано та відреставровано понад 70 екземплярів транспортних засобів. У музейній експозиції представлені: "Москвич" 400 (1948 рік), ЗАЗ 965 (1964 рік), ЗАЗ 965А (1967 рік), "Волга" ГАЗ-21 УС (1964 рік), ГАЗ-67Б (1943 рік), ГАЗ-12 ЗІМ (1952 рік), ГАЗ М-20 "Перемога" (1955 рік) та інші.

У сховищах музею налічується понад 56 одиниць автотехніки, що очікують початку реставраційних робіт.

Музей розташований у гаражному кооперативі "Чайка" на північній околиці Харкова (селище Жуковського).

Музей фотоілюзій відкрився в 2017 році в самому центрі Харкова.

Для відвідувачів є 28 фотозон з різними сюжетами. Детально продумані локації дозволяють за рахунок гри сприйняття, масштабу та перспективи зробити найнеймовірніші фотографії.

У музеї працює фотограф, який може надати свої послуги за додаткову плату - зйомка на професійне обладнання, ретуш та обробка зображень, що вийшли.