Пам'ятки Тернопільської області

Дві вежі та фрагмент оборонної стіни залишилися від Кривченського замку, спорудженого у 1639-1650 роках польськими шляхтичами Концькими у селі Кривче.

Кривченський замок Концьких мав майже правильну прямокутну форму з чотирма кутовими та однією в'їзною вежею. Протягом першого століття свого існування постійно перебував в епіцентрі польсько-турецьких воєн, переходячи з рук до рук. Під час Визвольної війни був захоплений козаками. У 1672 році тут зупинявся турецький султан Магомет IV, коли повертався із Бучача після підписання Бучацького миру.

Лише у XVIII столітті Кривченський замок втратив стратегічне значення і був перетворений на резиденцію польських магнатів Голійовських. У ХІХ столітті руїни викупив підприємець Лазар Зейдман, наказавши розібрати більшу частину на будматеріали для винокурні.

Спробу реставрації замку в Кривчому було проведено в 1920 році Подільським туристично-краєзнавчим товариством.

Нині замок Концьких входить до складу Національного заповідника "Замки Тернопілля". Дві вежі  законсервовані, доступ вільний.

Мальовничі руїни замку Творовських прикрашають високий берег річки Стрипа у Підзамочку поряд із Бучачем. Це один із об'єктів Національного заповідника "Замки Тернопілля".

Напис над головною в'їзною вежею свідчить, що замок збудував у 1600 році воєвода Ян Бучацький-Творовський. Ренесансний портал споруди прикрашає герб з перехрещеними стрілами, походження якого невідоме, оскільки він не відповідає ні гербу "Абданк" роду Бучацьких, ні гербу "Пілява" роду Потоцьких, які володіли замком пізніше (можливо, це древній герб Бучацьких або герб позашлюбного сина власника Бучача).

Замок у Підзамочку захищав підступи до Бучача із північного сходу, а також служив заміською резиденцією місцевим феодалам. Неодноразово руйнувався, в XVIII столітті скасований австрійською владою. Нині у занедбаному стані.

Від руїн замку Творовських відкривається захоплююча панорама долини Стрипи.

Архітектурний комплекс Збаразького замку є однією з найкраще збережених давніх оборонних споруд Тернопільщини, пам'яткою архітектури національного значення. Протягом століть замок у Збаражі служив резиденцією литовським князям і польським шляхтичам, а тепер є осередком Національного заповідника "Замки Тернопілля".

Протягом першої половини XX століття споруда сильно постраждала під час війн, і лише в 1985 році було завершено реставрацію. На базі Збаразького замку у 1994 році створено Державний історико-архітектурний заповідник, який згодом став Національним заповідником "Замки Тернопілля".

Протягом останнього десятиліття у Збаразькому замку відреставрували Білу камінну залу, аркову галерею, верхній та нижній вестибюлі, Панську вітальню та Дзеркальну залу. У середньовічних інтер'єрах представлені експозиції старожитностей, картин, ікон, старовинних меблів, а також влаштовано виставки художніх робіт сучасних майстрів. Розгорнуто археологічну та етнографічну експозиції, в казематах експонується колекція зброї, демонструються унікальні роботи різьбяра по дереву Віктора Лупійчука, триває створення діорами "Осада 1649 року".

Будівництво нової твердині замість зруйнованої татарами фортеці у Старому Збаражі розпочали в 1620 році князі Христофор та Юрій Збаразькі, замовивши в Венеції проєкт відомому архітектору та інженеру Вінченцо Скамоцці. Його робота втілила передові досягнення тогочасного фортифікаційного мистецтва.

Замок складається з палацу в стилі ренесанс, казематніх валів, що оточують його, в'їзної вежі та рову. На подвір'ї зберігся облоговий колодязь глибиною 70 метрів, з'єднаний підземними ходами з монастирем Бернардинів на іншому кінці Збаража.

В XVII столітті нові господарі Збаразького замку князі Вишневецькі зміцнили його чотирма бастіонами. В 1649 році замок витримав семитижневу облогу козацького війська Богдана Хмельницького, а у 1734 році був захоплений гайдамаками.

Магнати Потоцькі в XVIII сторіччі перетворили військову твердиню на звичайний палацовий маєток.

Протягом першої половини XX століття споруда сильно постраждала під час війн, і лише в 1985 році було завершено реставрацію. На базі Збаразького замку у 1994 році створено Державний історико-архітектурний заповідник, який згодом став Національним заповідником "Замки Тернопілля".

Протягом останнього десятиліття у Збаразькому замку відреставрували Білу камінну залу, аркову галерею, верхній та нижній вестибюлі, Панську вітальню та Дзеркальну залу. У середньовічних інтер'єрах представлені експозиції старожитностей, картин, ікон, старовинних меблів, а також влаштовано виставки художніх робіт сучасних майстрів. Розгорнуто археологічну та етнографічну експозиції, в казематах експонується колекція зброї, демонструються унікальні роботи різьбяра по дереву Віктора Лупійчука, триває створення діорами "Осада 1649 року".

В одному з казематів розміщено ресторан "Легенда", в панському будинку (XIX століття) на околиці парку відкрито готель "Гетьман".

Народний історико-меморіальний музей Ярослава і Слави Стецьків відкрито в 2002 році в селі Великий Глибочок у найстарішій (1773 рік) будівлі села – колишньому парафіяльному будинку, в якому в 1912 році народився майбутній ідеолог Організації українських націоналістів, керівник Антибільшовицького Блоку Народів, третій Голова Проводу ОУН, Прем’єр Українського Державного Правління Ярослав Стецько. 

Організатор і засновник музею – Мирон Сагайдак, який зацікавився біографією Стецька після знайомства з його рідним дядьком Василем, коли той повернувся з Сибіру, та після знайомства зi Славою Стецько у 1991 році, коли вона приїжджала, щоб подивитись на рідне село чоловіка.

Експозиція музею відображає шлях життя та боротьби самого Ярослава Стецька, а також його дружини і багатолітнього соратника – Слави Стецько. Експонати музею вимальовують детальну картину дитинства Ярослава Стецька – фотографії родинного будинку Стецьків, батька-священика та матері Ярослава, першої няні, брата та сестри, гімназійних товаришів. В експозиції -  більше сотні оригінальних експонатів, пов’язаних iз життям і діяльністю Стецьків, зокрема - особисті речі пана Ярослава, що їх передала Слава Стецько з Мюнхена, і ті, що їх збирав звідусіль сам Мирон Сагайдак, чимало цікавих світлин, листів, документів. 

Головним експонатом музею є вишита сорочка Ярослава Стецька, яку йому вишила його дружина Слава Стецько у 1944 році в Мюнхені з метою підтримати пораненого чоловіка.

В 2018 році Народний історико-меморіальний музей Ярослава і Слави Стецьків у селі Великий Глибочок увійшов до складу музейного комплексу "Музей національно-визвольної боротьби Тернопільщини".

Поблизу Подільських Товтр на околиці села Вікно на широкій галявині знаходяться карстові озера, які називають у цих краях "вікнами".

20 мільйонів років тому тут плескалися хвилі теплого Сарматського моря. Від його підводного рифу сформувалися гігантські бічні утворення (товтри), а коли море відступило, утворилися пагорби заввишки кілька сотень метрів. Тепер у низині – поле, де й утворилися карстові озера.

Раніше їх було кілька десятків, потім залишилося п'ять, але після меліорації у 1980-х роках збереглися лише два озера: Синє та Безодня. Озера утворилися у вапнякових порожнинах, глибину яких неможливо визначити. Хоча дно озер сягає чотирьох метрів, підземні ходи, звідки б'ють потужні джерела, набагато глибші.

Температура води в озерах завжди залишається на рівні +12 градусів. Поверхня води в них покрита водоростями, тому протягом дня, залежно від освітлення, озера змінюють свій колір – від темно-синього до блакитного та фіолетового.

Карстові озера не замерзають у найміцніші морози і світяться вночі.

Кафедральний собор Різдва Христового в Тернополі - напрочуд гарний храм, один із найкращих зразків подільської архітектурної школи XVII сторіччя.

Собор споруджено в 1602-1608 роках майстром на ім'я Леонтій біля східних міських воріт. Набув сучасного вигляду внаслідок подальших перебудов та реставрації у 1937 році.

Нині Кафедральний Собор Різдва Христового належить до Православної церкви України. Головна святиня - ікона Тернопільської Божої Матері.

Пам'ятник козакам Максима Кривоноса, які загинули в 1648 році під час штурму Кременецького замку, а також могили з кам'яними козацькими хрестами XVII-XVIII сторічь знаходяться на території нинішнього П'ятницького цвинтаря біля підніжжя гори Черчі.

На козацькому кладовищі Кременця збереглося понад сто кам'яних надгробків із хрестами, на частині яких можна прочитати написи. Пам'ятник у вигляді хреста встановлено в 1995 році.

Римо-католицький костел Небовзяття Пресвятої Діви Марії збудований в Скалі-Подільській у 1719 році коштом Валентія Межеєвського, який володів на той час містом.

Виконаний у стилі неоготики, шпиль дзвіниці закінчено в XIX столітті. Дзвіницю прикрашають баштовий годинник, встановлений в ході реконструкції 1852 року. Тоді ж будівлю костелу було обнесено оборонними стінами з кутовими вежами.

За радянських часів храм був закритий, у ньому розміщувалися склади та електростанція.

Наразі костел Небовзяття Пресвятої Діви Марії повернуто віруючим та відреставровано.

Католицький костел Пресвятої Трійці у стилі пізнього бароко розташований навпроти палацу Потоцьких у Микулинцях та з'єднаний з ним кленовою алеєю.

Троїцький костел побудований у 1761-1779 pоках за проєктом архітектора Авґуста Мошинського коштом графині Людвіки Потоцької. Зразком послужив костел королівського палацу Хофкірхе у німецькому Дрездені, де навчався архітектор.

Декор храму та його витончені форми чудово гармонують із центральним фасадом палацу та органічно замикають перспективи регулярної частини парку.

Оригінальний інтер'єр костелу не зберігся, оскільки за радянських часів приміщення використовувалося з господарською метою.

Нині костел Пресвятої Трійці чинний, належить католицькій громаді Микулинців. Поруч із храмом знаходиться старий польський цвинтар із могилами членів графської родини Реїв.

Костел святих апостолів Петра і Павла в пізньоготично-ренесансному стилі має яскраво виражений фортифікаційний характер, оскільки входив до системи міських укріплень Бережан.

Споруджений в 1600-1620 роках з ініціативи тодішнього господаря Бережан Адама Єроніма Синявського за проєктом архітектора Павла Римлянина як костел Різдва Богородиці. Дзвіниця перебудована з оборонної вежі в 1741 році.

В радянські часи тут розмістили спортзал.

Нині храм знову належить католицькій громаді міста, освячений на честь Святих апостолів Петра та Павла.

Костел Святого Антонія збудований у селі Лосяч в кінці XIX – на початку XX століття (за іншими даними - в 1889 році) коштом родини Голуховських.

Храм у стилі неоготики має високу гостроверху дзвіницю, яка домінує над навколишнім пейзажем.

За радянських часів будівля костелу Святоо Антонія використовувалася як склад. В 1990 році храм повернуто католицькій громаді Лосяча.

Величезний костел Святого Антонія, що є центральною спорудою бернардинського монастиря в Збаражі, добре видно із замкової гори.

Заснував монастир князь Юрій Збаразький у 1627 році, будівництво первісного комплексу завершилося в 1650-х роках зусиллями Януша Корибута-Вишневецького та його дружини Євгенії. В нинішньому ренесансно-бароковому вигляді костел відбудовано в 1723-1755 роках коштом київського воєводи Юзефа Потоцького (архітектор Ян Ганц). При монастирі бернардинів працювало філософське училище, потім гімназія, госпіталь.

За радянських часів комплекс Бернардинського монастыря в Збаражі був покинутий, але в 1990 році його знову повернули бернардинцям. Ведеться реставрація, відбуваються богослужіння.

В інтер'єрі костелу Святого Антонія збереглися вівтарі зі скульптурами Антона Осінського (XVIII сторіччя), фрагменти фресок XVIII-ХІХ століть.

Парафіяльний костел Святого Станіслава засновано в Заліщиках в 1763 році краківським кастеляном Станіславом Понятовським.

Був закритий радянською владою у 1940-х pоках, розграбований і перетворений на склад солі.

Костел Святого Станіслава в Заліщиках повернуто віруючим в 1991 році, йде реставрація.

Костел святого Станіслава у Кременці збудований у XIX столітті коштом парафіян після того, як російська влада відібрала у католиків францисканський монастир і переробила його на православний собор Святого Миколая.

За зразок нового католицького храму було взято костел Святої Катерини у Петербурзі. В 1908 році храм прикрасили чеськими вітражами.

При вході в костел Святого Станіслава привертає увагу високохудожня мармурова чаша з барельєфом Богоматері, виготовлена в 1872 році відомим волинським скульптором Віктором Бродзьким. Зліва від входу – пам'ятник Юліушу Словацькому роботи польського скульптора Вацлава Шимановського.

Зберігся орган на 8 регістрів.

Римо-католицький костел святого Шарбеля збудований у Байківцях в 1936 році коштом заможних родин Фредберг та Несоловських.

Храм у стилі модерну споруджено з каменю у формі хреста. Над бідевлею височить витончена дзвіниця з шатровим дахом. Вхід у костел прикрашає портик із колонами.

Костел святого Шарбеля є пам'яткою архітектури місцевого значення.