Пам'ятки Обухівського району

Обухівський народний мистецький центр відкрився 2019 році в приміщенні колишнього універмагу в центрі Обухова з ініціативи творчої громадськості міста. Його основною метою є збір і збереження побутових старожитностей, досліджуення та популяризація місцевого традиційного вбрання.

Основу експозиції склали старожитності з приватних колекцій відомих обухівських майстрів Галини Кучер, Миколи Майка, краєзнавців Наталі Любиченко, Олени Артюшенко та інших місцевих мешканців. Представлено 40 видів вишиваних сорочок, понад 200 рушників, ікони, предмети побуту та багато іншого.

На базі Обухівського народного мистецького центру проводяться виставки, концерти, екскурсії.

Пам'ятник воїнам-авіаторам, які загинули в небі над Васильківщиною у 1941-1945 роках, встановлений у Барахтах у 1985 році до дня Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні з ініціативи тодішнього директора місцевого колгоспу Мартиненка, який під час війни він був штурманом літака Пе-2.

Оригінальний проєкт монумента із макетами трьох літаків (СБ, І-16, І-153) розробив архітектор Віктор Мельничук. Навколо пам'ятника встановлено 10 табличок із іменами загиблих льотчиків.

Пам'ятник розташований на в'їзді до Барахтів з боку Василькова.

Парк "Київська Русь" в Копачеві - центр культури та історії, що відтворює на основі наукових даних архітектурний образ Стародавнього Києва та атмосферу Стародавньої Русі V-XIII століть.

Центральним об'єктом парку є дитинець-кремль Стародавнього Києва, просторово-архітектурний вигляд якого буде відтворено у повному обсязі. На території будуть збудовані будівлі княжої доби, жодна з яких не збереглася до нашого часу: оборонні споруди, палац князя Володимира, палац княгині Ольги, Федорівський монастир, Десятинна церква, Ярославів двір, Ротонда, Гридниця та інші. Планується максимально достовірно та органічно відтворити атмосферу живого міста з вулицями, ярмарками та городянами.

В даний час можна оглянути оборонну стіну-столпіє, в'їзні ворота з двома триповерховими вежами, ристалище (місце проведення богатирських забав та середньовічних турнірів), князівську палату (трибуна для почесних гостей), сторожову вежу, табір вікінгів та стан кочівників, зрубне житло киянина XI-XII століть.

У серпні тут проходить фестиваль культури та історії "Парк Київська Русь": театралізовані баталії, середньовічні ігри, турніри та змагання дружинників, кінні театри каскадерів, демонстрація історичних народних звичаїв та обрядів, давньослов'янський бенкет, виставки художників та ярмарок майстрів-умель. колективів.

Екскурсії проводяться у вихідні дні.

Кагарлицький парк закладений у кінці XVIII століття українським дворянином Дмитром Трощинським, державним діячем та меценатом української культури, нащадком гетьмана Івана Мазепи.

Маєток у Кагарлику він отримав після 1796 року у подарунок від імператора Павла I. У парку був палац, флігелі та господарські споруди. На алеях і галявинах було розставлено копії грецьких і римських статуй.

Збереглася альтанка-ротонда на пагорбі "Машук" та ставок "Сажалка", який живиться підземними джерелами.

На площі 35,5 гектарів росте 113 видів дерев, завезених із Криму, Кавказу та країн Європи.

Ревина гора над річкою Червона – історичне місце на околиці села Германівка, де орієнтовно в кінці X сторіччя було закладено давньоруське укріплене поселення Германич, відоме з 1096 року.

Вважається, що місто заснував київський князь Володимир Великий на Змієвих валах для захисту від кочівників. Стародавній Германич згорів дотла за часів монголо-татарської навали.

На згадку про заснування села на Ревинній горі встановлено хрест-оберіг, споруджено каплицю та альтанку.

З валів городища відкривається мальовничий краєвид на село Германівка, що лежить по той бік річки.

Мальовничі пороги на річці Рось в районі села Хохітва приваблюють любителів водного туризму.

Поруч знаходиться найбільший на Київщині гранітний кар'єр.

Садиба поміщиків Малиновських збудована ву Григорівці в XIX столітті поряд із цукровим заводом, відкритим у 1845 році попереднім господарем села Федором Мілевським.

Збереглися різьблені дорійські тригліфи на фризі під карнизом. Оригінальні інтер'єри втрачені після більшовицького перевороту 1917 року. Садиба дерев'яна, але обкладена цеглою, що може призвести до її руйнування.

Наразі частину садиби займає амбулаторія з поліклінікою, в іншій частині розміщені житлові квартири.

Свято-Миколаївський монастир розташований в Богуславі на пагорбі на березі річки Рось.

Заснований у XVI сторіччі під Таращею, під час татарських набігів перенесений ченцями під Богуслав. Двічі передавався уніатам-василіанам, але повернули православ'ю. Кам'яні споруди зведені в ХІХ столітті.

Збереглася Воскресенська церква (1866 рік), приміщення духовного училища, в яких за радянських часів розміщувався дитячий будинок та гуртожиток.

Наразі належить Православній церкві України.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці у Македонах заснована в 1729 році.

Спочатку була дерев'яною. На початку XX століття її розібрали, заклавши на тому самому місці нову кам'яну Покровську церкву. Зведення храму йшло за сприяння священика Віктора Солухи, який якийсь час був депутатом Державної Думи. В 1911 році церкву освятили на честь Покрова Пресвятої Богородиці. Храм був побудований у модному тоді "цегляному" стилі.

Богослужіння велися до 1964 року, після чого церкву закрили та перетворили на склад. У 1970-х роках обрушився купол, який так і не відновили. Досі храм залишається у поганому стані, проте розпочалася реставрація.

Свято-Троїцька церква в Ржищеві збудована у 1853-1860 роках на місці старого дерев'яного храму, відомого з XVII стторіччя.

Ініціатором будівництва кам'яного храму була графиня Дзялинська із старовинного ржищівського роду Вороничів.

В архітектурі Троїцької церкви стиль класицизму узгоджується з рисами так званої єпархіальної архітектури другої половини ХІХ століття.

На північній стіні церкви збереглися фрески ХІХ століття.

Свято-Троїцька церква в Кагарлику відновлена на тому самому місці, де вона була побудована в 1800 році коштом поміщика Дмитра Трощинського.

Храм стояв прямо навпроти палацу Трощинських, від якого зберігся парк, що оточував його. Настоятелем церкви деякий час був письменник Василь Капніст. Відомий художник Володимир Боровиковський написав для неї ікону "Таємна вечеря".

За радянських часів церкву було знищено. У 1998 році був освячений перший камінь в основі нової Троїцької церкви. Наразі спорудження храму, яке здійснювалося на пожертви підприємців, організацій та мешканців міста, завершено.

Спасо-Преображенська церква в Нещерові збудована в 1794 році поміщиком Іваном Гудимою-Левковичем, нащадком козацько-старшинських родів Гудим та Левковичів.

Преображенський храм, який формою нагадує корабель, є взірцем архітектури перехідного періоду від українського бароко до класицизму. У західному кутку храму розташована дзвіниця з дерев'яними віконницями, вбудована в саму будівлю. У підвалі церкви знаходиться склеп, загадкові коридори якого здавна породжували легенди про підземні ходи, що ведуть за багато кілометрів від Нещерова.

У 2004 році при Спасо-Преображенській церкві було відкрито скит Іонінського чоловічого монастиря. На його території можна побачити старовинний козацький хрест. Церква добре відреставрована.

Монастир Преображення Господнього в Ржищеві є одним із найстаріших в Україні. За легендою, заснований преподобними Антонієм та Феодосієм, які час від часу віддалялися сюди з Києво-Печерської лаври.

Офіційною датою заснування Ржищевського Спасо-Преображенського монастиря вважається 1626 рік. Польські поміщики Вороничі, надаючи в 1649 році свої землі монастирю, стверджували, що монастир заснували їхні предки. Це був один із трьох монастирів на Київщині, де доживали віку старі та хворі козаки.

В 1653 році тут відбулася зустріч посла московського царя, боярина Василя Бутурліна з гетьманом України Богданом Хмельницьким, де обговорювалися умови союзницького договору.

На початку XX століття в монастирі було 3 церкви: Святої Варвари, Преображення Господнього та Животворного Джерела. В 1927 році монастир розпущено, на території розмістили зоотехнікум, потім будівельний технікум.

В 1995 році Спасо-Преображенський монастир було відроджено. Збереглися келії кінця ХІХ століття. Розташований на пагорбі над Дніпром.

Трипільський етно-історичний комплекс розташований в мальовничому місці над дніпровською затокою в селі Трипілля на Київщині, навпроти Дівич-гори. Це приватний музейно-розважальний заклад сучасного формату, що в інтерактивній формі знайомить з історією і культурою України від найдавніших часів.

Ще у 2006 році на цьому місці відомий колекціонер Олександр Поліщук спільно з архітектором Володимиром Лазоренком, художником Анатолієм Гайдамакою та істориком-белетристом Юрієм Шиловим відкрили приватний історико-археологічний музей "Прадавня Аратта-Україна". Основу його експозиції складала зібрана Поліщуком особиста колекція предметів побуту трипільської культури.

Після тривалої перерви музей наново відкрився у 2023 році у новому форматі. Експозиція на трьох поверхах знайомить з археологічними знахідками на території Київщини та нематеріальною культурною спадщиною регіону.

На першому поверсі музею можна відвідати українську світлицю та залу ручної праці, де представлені старовинні ткацькі верстата, веретена, а також велика колекція старовинних вишитих сорочок, рушників, килимів. У залі Едіакарського періоду експонуються скам'янілості перших живих організмів і тварин, які були знайдені на території України. В експозиції трипільської культури представлена кераміка трипільського типу (переважно безпаспортна і неатрибутована). У виставковій залі зараз експонуються ляльки-мотанки майстрині Юлії Петренко.

В окремій будівлі взимку відкривається Резиденція-музей святого Миколая. Працює кафе з каміном в українському стилі, де проводяться дитячі майстеркласи, чайні церемонії, тематичні заходи, пропонуються обіди під замовлення туристичних груп. Крім звичайних екскурсій, в музеї проводять квести. У сувенірній крамничці продаються вироби ручної роботи.

В урочищі Кам'яниця у північно-західній частині Ржищева збереглися залишки козацької сторожової фортеці: вали, рів та підземний хід.

За легендою, під час тривалої облоги останні захисники фортеці, що залишилися живими, - три брати - сховали полкову скарбницю в колодязі Вигадка, який також зберігся до наших днів.