Пам'ятки Одеської області

Арцизький історико-краєзнавчий музей заснований в 1977 році з ініціативи місцевого вчителя історії Дмитро Чербаджи, який став його першим директором.

Музейний фонд становить більше 8 тисяч експонатів різних періодів, зокрема скіфського, слов`янського та німецького (1816-1940 роки), з яких 200 оригінальних. В залах музею представлені етнографічні експозиції побуту, традицій представників української, болгарської, німецької національностей - "Бессарабський будинок XIX століття", "Бессарабська хата XX століття", "Бессарабський сарай", "Бессарабське подвір'я".

У 2021 році відкрита експозиція жіночих суконь різних національностей багатонаціонального бессарабського краю та експозиція грошей.

Філія музею Головного управління Національної поліції в Одеській області відкрилася в Арцизі в 2022 році у відділенні поліції №1 Болградського районного відділу поліції.

В експозиції музею представлені раритетні речі, пов’язані з роботою правоохоронців у різні часи - від Київської Русі до нині. Колекція музею налічує понад тисячу  експонатів, які збирали близько року: фотографії, документи та особисті речі працівників системи МВС, їх відзнаки, зразки озброєння та форменого одягу різних історичних періодів, часописи МВС, зразки службового транспорту. Багато унікальних експонатів передали пенсіонери органів внутрішніх справ.

Балтський історичний музей розташований в двопорховій будівлі, що є пам'яткою архітектури, в центрі міста Балта. Музей був відкритий у 2011 році завдяки старанням його директора, краєзнавця та почесного громадянина міста Петра Ткача.

Експозиція музею відображає історію міста Балта та його сьогодення. Тут є багата колекція експонатів, що відображають різні епохи та події в житті балтян: тут зберігається золота скіфська ваза вагою 636 грамів, можна побачити кістки мамонта і мастодонта, розкопані місцевими жителями. В експозиції також широко представлені фотографії і речі князів Любомирських, колишніх власників цих земель, предмети побуту селян і ремісників, римські амулети, предмети амуніції різних часів, атрибути козацького життя.

Одна з музейних експозицій присвячена знаменитому земляку - українському поету-гумористу і сатирику Степанові Олійнику.

У великій музейній залі регулярно проводяться виставки місцевих художників, різноманітні заходи, пленери, презентації.

Головна експозиція Білгород-Дністровського краєзнавчого музею розміщена в одноповерховому будинку в стилі ампір, побудованому в ХІХ столітті для купця та міського голови Михайла Феміліді.

В кількох залах відвідувачі можуть ознайомитися з давньою та середньовічною історією Північного Причорномор'я, історією міста XIX та початку XX століття, природою краю.

Представлені знахідки з поховального комплексу Черняхівської культури, оригінальні предмети побуту та мистецтва Стародавньої Греції, нумізматична колекція, зразки холодної зброї, кремнієві пістолети, автентичні рукописні матеріали швейцарських колоністів XIX століття, унікальну колекцію вишиваних рушників тощо.

В сусідній будівлі розташований етнографічний музей, який знайомить із традиціями народів краю.

Болградский історико-етнографічний музей відкрився в 1961 році на громадських засадах. В 1968 році отримав статус народного музею. У 1989 році став етнографічним відділом Одеського історико-краєзнавчого музею і отримав назву "Історико-етнографічний музей".

Колекції музею відображають етнографію народів Півдя України, зокрема для огляду представлені національне вбрання болгар, гагаузів, албанців, українців, молдаван, євреїв, румунів, турків, а також мідний і глиняний посуд кінця ХІХ століття. Також експонуються археологічні знахідки ІІІ-ІІ тисячоліття до нашої ери.

Окрема зала присвячена історії заснування міста Болград, яка нерозривно пов'язана з ім'ям повноважного намісника Бессарабії, генерал-губернаторора Новоросійського краю Івана Інзова. В експозиції музею зібрані матеріали, присвячені цьому військовому та державному діячеві.

В інших розділах представлені старовинні листівки, фотографії, побути, прикраси, різноманітні знаряддя праці та інші експонати, які знайомлять з народними промислами та ремеслами народів, що мешкають у Бессарабії.

В будівлі музею розміщено Центр болгарської культури.

"Будинок з атлантами" в Одесі вважається одним із найкрасивіших житлових будинків не лише у місті, а й у всій країні.

Комплекс прибуткових будинків на вулиці Миколи Гоголя був створений у кінці XIX – на початку XX століття архітекторами Левом Влодеком та Семеном Ландесманом. Будинки належали родині Фальц-Фейнів, фундаторів заповідника "Асканія-Нова".

Особливої популярності набув "Будинок з атлантами" завдяки статуям роботи скульптора Товія Фішеля, що прикрашають його. Фігури могутніх атлантів, що зігнулися під вагою зіркового глобуса, стали візитівкою Одеси.

На будинку навпроти також можна побачити атлантів, які підтримують балкон.

Будинок-музей і домашня пекарня "Хлебна къща" в Криничному (вимовляється як "хлібна кишта", що болгарською означає "хлібний дім") - це приватна садиба криничанської фольклористки Тетяни Янчевої-Дукової, де приймають туристів з традиційним бессарабським хлібосольством.
    
Домашній хліб з кукурудзяного борошна тут виготовляють за старовинними болгарськими рецептами, в яких використовуються хмільні дріжджі та винні продукти. Такий хліб має особливий смак і апетитну текстуру. Він може зберігатися протягом тривалого часу, не черствіючи й не втрачаючи своїх смакових властивостей.

Для туристичних груп господиня організрвує екскурсію будинком-музеєм болгарського побуту "Битова кишта" та виставкою тканих виробів минулого століття. Також демонструє процес випічки хліба на заквасці, проводить майстер-клас із виготовлення традиційних болгарських хлібобулочних виробів, а наприкінці влаштовує смачну дегустацію. Додатковою атракцією стане виконання болгарських пісень у супроводі народних інструментів.

Доповненням до дегустації може бути обід зі стравами болгарської національної кухні, серед яких "Курбан" (суп із баранини), "Агнешка чурба" (суп із ягнятини), "Кашичка ут пуленці" (крем-суп з курки), "Лозена сарма" (голубці з виноградного листя з булгуром), "Риба сас булгур" (риба запечена з цибулею і булгуром), бринза, овочева нарізка.

Будинок-музей і домашня пекарня "Хлебна къща" є учасником проєкту "Дорога вина та смаку Української Бессарабії".

Одеський будинок-музей імені Миколи Реріха відкрито в 2000 році.

В п'яти залах представлені твори Миколи та Святослава Реріхів (репродукції); учня Миколи Реріха – Бориса Смирнова-Русецького; Артура Фонвізіна; Віри Яснопольської; картини Ілзе Рудзіте, Валерія Лаврінова та одеських художників.

У центрі зали Вчителів знаходиться рельєфна карта-макет із позначенням маршруту Центрально-Азіатської експедиції Реріхів, яка тривала 5 років (1923-1928 роки).

В кімнаті родини Реріхів експонуються портрети всіх членів сім'ї кисті Святослава Реріха, а також полотна, присвячені двом великим релігіям та їхнім подвижникам: Православному Християнству та Буддійському Сходу.

В кімнаті родини Реріхів представлена ​​літературна спадщина всіх членів сім'ї та художні альбоми їхніх робіт.

Будинок-стіна або Плоский будинок - колишній прибутковий будинок Рафаловича, що приваблює туристів унікальною особливістю архітектури.

При погляді на нього з певного ракурсу створюється повна ілюзія, що будівля має лише одну стіну - фасадну. Найкраща перспектива на цей оптичний ефект відкривається з перетину Воронцовського провулку та Приморського бульвару.

У 2013 році Будинок-стіну Рафаловича визнали пам'яткою архітектури України місцевого значення.

Музей у Великій Михайлівці був створений на громадських засадах у 1972 році як музей історії народного театру. Його основою став багатий фондами аматорський музей режисера, художника і очільника районного Будинку культури Петра Бикова.

З часом експозиції музею збагачувалися цікавими знахідками археологів та місцевого населення. В 1978 році музей став районним історико-краєзнавчим. Його експозиції висвітлювали історичні події, свідчили про давнє заселення території району (рештки кісток тварин із первісних стоянок, фрагменти посуду та знарядь праці).

Нині це "Музей Гросулово" - саме так називалося селище до перейменування радянською владою у 1946 році на Велику Михайлівку.

В музеї зберігаються давні книги, художня література, знаряддя праці, зброя різних часів тощо. Цікавими є експонати про земельні відносини в кінці ХІХ - на початку ХХ століття.

В 2016 році експозиція "Музею Гросулово" поповнилася новим розділом - засновники приватного "Музею хору імені Григорія Верьовки", родина Віталія та Олени Первухіних, передала історико-краєзнавчому музею свою музейну експозицію, присвячену історії хору.

У 2022 році було відкрито нову експозицію, присвячену новітній російсько-українській війні. Надалі музейний простір "Гросулово" планують перетворити на "народний хаб".

"Винний підвал Vinaria" розташований в старій частині міста Ізмаїл у старовинному бессарабському будинку поруч з Ізмаїльським військово-історичним музеєм та Свято-Покровським кафедральним собором, у 3 кілометрах від Ізмаїльської фортеці. Тут гармонійно сплелися старовинний стиль підвалу, вінтажний декор, художня ковка та авторські меблі.

Заклад заснований у 2017 році і пропонує місцеві бессарабські сухі вина західноєвропейських сортів, авторське полинове вино за рецептом місцевих етнічних болгар та органічні оцти з власної невеличкої сімейної виноробні, а також традиційну бессарабську кухню. Вина виготовлені вручну за класичними технологіями на сучасному італійському обладнанні.

Під час дегустацій проводиться коротка екскурсія винним підвалом.

Концептуальний винний підвал "Vinaria" є Учасником проєкту "Дорога вина та смаку Української Бессарабії".

Сімейна виноробня "Колоніст" заснована в Криничному неподалік Болграда в 2005 році родиною Плачкових з метою виготовлення місцевих вин преміум класу. Виноробня отримала назву від болгарських колоністів, які заселили цю територію на початку XIX сторіччя. Засновник та власник виноробні Іван Плачков є нащадком цього народу, який перетворив випалений степ на квітучий та родючий край.

Тут було налагоджено виробництво бессарабських вин за класичною технологією на сучасному обладнанні. У власності підприємства 21 гектар молодих виноградників та 60 гектарів виноградників віком близько 35 років, які розташовані на південно-західних схилах найбільшого прісноводного озера в Україні – Ялпуг. Завдяки похилим схилам виноградники отримують подвійне сонячне проміння – від сонця та віддзеркалене від поверхні озера, а також гарно продуваються вітрами. 33 гектари виноградників, які підрізають за методом Гюйо та Кордон, зростають на суглинкових ґрунтах, багатих на мінерали, з глибокими покладами вапняку. Ці системи обрізки забезпечують низьку врожайність та у поєднанні з особливим теруаром народжують високоякісний виноград.

Якість виробництва забезпечується новітнім обладнанням з Франції, Німеччини та Італії та витримкою в традиційних барріках зі 100-річного французького дуба. Технологію розробив відомий енолог з Бордо Олів’є Дега. Виноробня "Колоніст" щорічно виробляє близько 280 тисяч пляшок вина 10 найменувань. Працює Винний центр з дегустаційною залою, де можна скуштувати вина всієї лінійки торгової марки "Колоніст": Шардоне, Сухолиманське, Трамінер, Аліготе, Рислінг, Піно нуар, Каберне десертне, Каберне сухе, Мерло, Одеське чорне сухе, Одеське чорне десертне, Одеське чорне витримане.

На Фестивалі молодого вина у туристів є можливість долучитися до процесу збору врожаю, почавити його босими ногами у "шарапанах" під запальну музику, а також познайомитися із місцевими традиціями багатонаціональної Придунайської Бессарабії.

Один повний день перебування на виноробні під час фестивалів включає: екскурсію територією, на виноградники, у винні підвали, на виробництво вина, масла та оцту, дегустаційною камінною залою; повне харчування (локальна бессарабська кухня та вино "Колоніст"). Під час збору врожаю в програму входить збирання винограду власноруч та можливість почавити виноград ногами під запальну музику; професійний винний майстерклас та дегустація вин, олії та бальзамічного оцту.

Виноробня "Колоніст" є учасником проєкту "Дорога вина та смаку Української Бессарабії".

Вірменська церква Успіння Пресвятої Богородиці (Сурб Аствацацін) збереглася з часів середньовіччя, коли у Білгороді проживала велика вірменська громада.

Храм має присадкувату форму, оскільки мусульманська влада забороняла будувати християнські церкви вище за мечеті. Протягом століть Вірменська церква неодноразово перебудовувалась та розширювалась. На стінах збереглися старовинні розписи та середньовічні мармурові плити (хачкари) з висіченими написами, найраніша з яких датується X сторіччям.

Вірменська церква діяла до 1940 року. До останнього часу була базою археологічної експедиції. В 2013 році церкву повернуто вірменській громаді.

На території знаходиться знайдений на східній околиці міста сарматський склеп ІІІ сторіччя нашої ери, складений із кам'яних плит.

Палац генерал-губернатора Новоросійського краю Михайла Воронцова в Одесі збудовано в 1827 році в стилі ампір за проєктом та під керівництвом архітектора Франца Боффо.

Інтер'єри палацу, оформлені видатним скульптором і живописцем Карлом Скотті, являють собою найкращі зразки збережених інтер'єрів Одеси епохи ампіру. Князь Воронцов влаштовував тут шикарні бали.

В радянський час приміщення займав Палац дітей та учнівської молоді.

Колонада бельведера на набережній вважається одним із символів Одеси. В 1994 році поряд встановлено фонтан "День і ніч" роботи Михайла Реви.

У травні 2022 року, під час російсько-української війни, Воронцовський палац був пошкоджений російським ракетним обстрілом.

Дерибасівська - оспівана письменниками та поетами пішохідна вулиця в центрі Одеси. Отримала назву на честь першого одеського градоначальника Осипа Дерібаса (Хосе де Рібаса).

На самому початку вулиці встановлено пам'ятник Дерібасу, прозваний у народі "коником". Вулиця забудована малоповерховими будинками ХІХ століття, перші поверхи яких зайняті численними магазинами, ресторанами та кафе з вуличними літніми майданчиками.

Традиційно на Дерибасівській відбуваються головні міські заходи, зокрема Парад Гумору під час щорічного святкування "Гуморини" 1 квітня. В інші дні вулиця відкрита для піших прогулянок, тут триває жвава торгівля картинами та сувенірами. Постійно працює ярмаркове містечко "Одеський ярмарок" із дерев'яними будиночками, в яких торгують вуличною їжею та напоями.

У парковій зоні Міськсаду є кілька цікавих скульптур: пам'ятник Леонідові Утьосову, пам'ятник Сергієві Уточнику, скульптури "Лев" та "Левиця", пам'ятник "Дванадцятому стільцю".