Пам'ятки Чернівецької області

Каскадний водоспад "Сучавський Гук" розташований на річці Сучава поряд із центром села Шепіт.

Є каскадом з трьома уступами загальною висотою 5 метрів.

Затишна історична вулиця Ольги Кобилянської у центрі Чернівців є головним міським променадом – зоною для піших прогулянок містян і туристів.

Вулиця виникла ще в середині XVIII століття як дорога з Чернівців на село Молодія, але її основна забудова відноситься до XIX століття, коли вона отримала назву Панська. У ті часи вулиця вважалася однією з найпрестижніших у місті, що цілком виправдовувало її назву. Тут розташовувалися державні установи, комерційні банки, дорогі ресторани та помешкання заможних містян.

У 1940 році радянська влада перейменувала вулицю на честь видатної буковинської письменниці Ольги Кобилянської.

До 600-річчя міста, яке Чернівці відзначали в 2008 році, було відреставровано чимало старих будівель, вулиця набула сучасного європейського вигляду. Будинки тут мають переважно від двох до чотирьох поверхів. Зведені вони у стилях класицизму, модерну та еклектики. На перших поверхах розташовані крамниці, кафе та ресторани.

На вулиці збереглося автентичне бруковане мощення. Вздовж неї висаджені кулясті клени та встановлені лавки. Популярними фотолокаціями є кована карета, скульптура "Двірник з трояндами" та "Пам'ятник невідомому корупціонеру".

Щосуботи з першими сутінками проводиться театралізоване дійство "Світло Панської вулиці", під час якого ліхтарники запалюють перший ліхтар.

Печерний Галицький Свято-Миколаївський чоловічий монастир виник на високому березі Дністра, ймовірно, в XIII столітті на основі ранньослов'янського храмового комплексу.

Обитель розташована у природних печерах, що утворилися в стіні прямовисної вапнякової скелі на схилі Галицького яру. У ХVІІІ столітті згадується як скит Галиця. Кілька разів руйнувався, відроджений останніми роками.

Основний комплекс включає 20 висічених у скелі приміщень із прибудованими зовнішніми стінами, які нагадують казкові будиночки з красивими дерев'яними віконцями та дверима. Будівлі розташовані на ступінчастих терасах зі сходовими переходами та арками. У деякому видаленні знаходиться печера самітника.

З терас відкривається чудова панорама Дністра.

Масивна триповерхова будівля Головної синагоги – одна з архітектурних домінант центральної площі Вижниці.

Це була одна з 11 юдейських святинь, що існували в місті за часів австрійської влади.

У роки Першої світової війни храм згорів. У 1960-ті роки будинок реконструювали під районний будинок культури. Саме тут розпочалася артистична кар'єра відомого співака Назарія Яремчука, дитинство та юність якого пройшли у Вижниці.

Нині бірюзова будівля колишньої синагоги - це міський будинок народної творчості та дозвілля.

Гора Цецино на західній околиці Чернівців - найвища точка Чернівецької височини (378 метрів).

У середньовіччі на вершині гори стояла молдавська фортеця Цецино, ймовірно, заснована ще галицькими князями, а потім укріплена господарем Молдавського князівства Петром I Мушатом. Згадувалась у давньоруських літописах 1388-1394 років як волоське місто Чечун.

В другій половині XV сторіччя Цецинська фортеця була зруйнована. Руїни замку, що збереглися до середини XX століття, були знищені в 1961 році при спорудженні телевежі.

На схилах Цецино розмістився буковий резерват площею 430 гектарів. Цецинський ландшафтний парк створили тут у 1974 році. Тут зустрічаються дуби, гостролисті клени, явори, граби та інші рідкісні рослини, а також "червонокнижні" тварини: козулі, кабани, лисиці, куниці, білки, ласки, горностаї.

Дністровська ГЕС - одна з найсучасніших гідроелектростанція України, унікальна за комплексним призначенням та конструктивними особливостями.

Будівництво гідровузла на Дністрі почалося 1973 року. Поруч, на правому березі річки, велося будівництво міста енергетиків. У 1981 році було введено в експлуатацію два перші гідроагрегати, а в 1983 році станція вийшла на встановлену потужність - 702 МВт.

У 2008 році було запущено перший гідроагрегат Дністровської гідроакумулюючої електростанції, яка стала найпотужнішою в Європі. Водосховище завдовжки 194 кілометри дозволяє регулювати сезонний стік Дністра.

Колишній Єврейський народний будинок розташований на Театральній площі. Він був збудований у 1908 році архітектором Юліусом Бохнером.

На початку ХІХ століття євреї становили найбільшу етнічну громаду Чернівців. Як і інші етнічні групи, в австрійські часи вони активно розвивали мережу своїх культурних, освітніх та спортивних товариств, політичних та громадських організацій. Основним місцем зустрічей та проведення різноманітних єврейських культурних та громадських заходів став Єврейський народний дім.

З приходом радянської влади в 1944 році приміщення було передано під міський Будинок культури. Сьогодні це Центральний Палац культури Чернівців, в якому працюють численні клуби, гуртки, студії.

Єврейські громадські організації повернулися до свого Народного дому лише на початку 1990-х, в незалежній Україні. На першому поверсі будинку розмістилися Єврейське товариство імені Штейнбарга, Єврейський громадсько-культурний фонд, Музей історії та культури євреїв Буковини. В експозиції музею - старовинні книги, документи, поштові листівки, предмети релігії та побуту. Решту поверхів Єврейського дому займає Палац культури.

Римсько-католицький костел Найсвятішого Серця Ісуса в Чернівцях - чудовий зразок буковинської неоготики.

Монастирський комплекс із струнким костелом споруджено в кінці ХІХ століття завдяки клопотанням місіонерів Товариства Ісуса - спадкоємців ордена єзуїтів. Проєкт у найкращих традиціях готичних храмів Європи розробив професор Йозеф Ляйцнер.

За радянських часів у костелі знаходився архів, а в монастирі - училище мистецтв.

В 2010 році костел Найсвятішого Серця Ісуса повернули католицькій громаді Чернівців.

Загальнозоологічний заказник "Зубровиця" створено в 1993 році як місце поселення цінного виду дикої буковинської фауни - зубра європейського.

Нині площа заказника становить 27 тисяч гектарів. Тут створено сучасний вольєр площею понад 80 гектарів, в якому у напіввільних умовах міститься понад 30 голів дикого зубра.

Проводяться екскурсії.

Імпозантна будівля чернівецького залізничного вокзалу в стилі модерн споруджена за проєктом архітектора Отто Вагнера з використанням модних на початку XX століття форм віденської сецесії.

Головним елементом декору є портал із вітражем із сталевого каркасу, що символізує ворота міста.

На момент відкриття цей стильний будинок не поступався кращим європейським аналогам.

Одноповерхова будівля залізничного вокзалу Новоселиці збудована у 1905 році.

Саме звідси у 1915 році американський письменник-публіцист Джон Рід розпочав свою знамениту подорож російською імперією, описану ним у книзі "Війна у Східній Європі".

Архаїчний храм оборонного типу, одна з найдавніших споруд на території Буковини.

Іллінська церква збудована в Топорівцях у 1560 році воєводою Мироном Барновським. За часів турецького панування будівля активно використовувалася як фортеця. Вона має товсті стіни без вікон, по периметру на рівні даху розміщені бійниці, під гонтовим дахом прихований бойовий ярус. Квадратна кам'яна двоярусна дзвіниця була парадним входом на територію храму.

Наразі Іллінська церква належить Православній церкві України, тому місцеві жителі називають її "українською".

Іоанно-Богословський Хрещатицький чоловічий монастир – найстаріша православна обитель Буковини.

Розташований у мальовничому місці на високій скелі над Дністром, звідки відкриваються захоплюючі панорами околиць. За переказами, заснований у XVII сторіччі православними ченцями, що втекли від уніатів з Манявського скиту до Галичини.

Згідно з легендою, у ніч на свято Іоанна Богослова над двома цілющими джерелами з'явилося чудове свічення. На цьому місці було споруджено хрест, що дав назву заснованому тут печерному скиту. Пізніше було збудовано каплицю зі дзвіницею.

Інша легенда розповідає про те, як купець Теодор Преда Гаджі, що проїжджав повз, збився вночі з дороги і опинився над самою прірвою, але світло, що з'явилося в цей момент, врятувало його від смерті. Вирішивши збудувати на цьому місці, прямо над скитом та каплицею, новий кам'яний храм, купець звернувся до господарів цих земель шляхтичів Талпа, які взяли участь у будівництві.

У 1768 році було збудовано церкву Іоанна Богослова та засновано Хрещатицький чоловічий монастир. У 1786 році він був закритий австрійською владою, а храм перетворений на парафіяльний. За радянських часів монастирські споруди використовувалися як турбаза. Обитель відновлено в 1991 році.

Хотинська фортеця - чудовий зразок середньовічного оборонного зодчества України, одна із найзначніших пам'яток архітектури Буковини.

Збудована в XIII столітті за наказом князя Данила Галицького на місці ранньослов'янських укріплень. Замок (цитадель) складається із чотирьох оборонних веж, палацу коменданта, офіцерських казарм, церкви з фрагментами розпису XVI сторіччя.

Тривалий час Хотинська фортеця була форпостом Галицько-Волинського князівства, важливим оборонним пунктом Придністров'я. В XVI сторіччі її зміцнює молдавський король Стефан ІІІ.

У 1621 році під Хотином об'єднані польсько-українські загони під командуванням гетьмана Яна Кароля Ходкевича розбили 150-тисячну турецьку армію, яка вважалася непереможною. Вирішальну роль у Хотинській битві відіграло 40-тисячне козацьке військо гетьмана Петра Сагайдачного.

Проте Хотин залишився під владою турків, які у XVIII столітті за допомогою французьких інженерів звели поруч із замком Нову фортецю із земляними ровами, бастіонами та чотирма воротами. Всередині міг розміститися 20-тисячний гарнізон.

Після приєднання Бессарабії до російської імперії в ХІХ столітті фортеця була відновлена, замкова мечеть перетворена на гарнізонну церкву Олександра Невського, а мечеть на території Нової фортеці стала церквою Святого Миколая.

Після Кримської війни Хотинська фортеця як військовий об'єкт втратила значення, проте непогано збереглася. Її потужня стіни служили декораціями в таких відомих кінофільмах, як "Захар Беркут", "Балада про доблесного лицаря Айвенго", "Д'Артаньян і три мушкетери", "Стріли Робін Гуда", "Тарас Бульба".

До 1000-річчя Хотинської фортеці проведено реставрацію. В корпусі казарм відкрито музейні експозиції: історія артилерії, облогові знаряддя, нумізматика, картинна галерея.

На території працює сувенірна крамниця. Паркування платне.

Історико-краєзнавчий музей Буковини відкрив у 2020 році у власному будинку краєзнавець Федір Чев’юк з Берегомета.

В експозиції представлена його особиста колекція оригінальних історичних матеріалів, які розповідають про історію Буковинського краю. Зокрема, про релігію, освіту, побут буковинців у складі різних держав.

Екскурсії проводяться за попереднім записом.