Пам'ятки Вінницької області

Літинський краєзнавчий музей імені Устима Кармалюка відкрито в 1980 році в приміщенні в'їзних воріт колишньої літинської в'язниці-фортеці.

Тюремний замок у Літині збудований на початку ХІХ століття за типовим проєктом Андріяна Захарова поруч зі старим польським замком, який не зберігся.

З 1813 по 1835 роки тут чотири рази перебував під вартою народний герой Устим Кармалюк, лідер місцевих повстанців. В 1832 році, чекаючи страти, він зміг втекти, розібравши стелю своєї камери. Це була одна з безлічі втеч, які Кармалюку вдалося здійснити з в'язниць та каторги за час його боротьби.

Колекція музею налічує близько 8 тисяч предметів. Основна експозиція розповідає про причини, розвиток та наслідки повстанського руху на Поділлі в 1813-1835 роки.

Також збереглася будівля в'язниці з камерою, де утримувався Кармалюк (зараз на території райспоживспілки, доступ обмежений).

Краєзнавчий музей у селі Печера на Вінничині працює при Печерському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів (середній школі).

Розміщується в одноповерховому будинку поруч зі школою, в якому за часів Потоцьких проживав капельмейстер Надворський, що керував місцевим духовим оркестром.

Шкільний музей створено 1986 року, багато експонатів знайдено під час експедицій шкільного археологічного гуртка. Зокрема, представлено старовинні речі, пов'язані з історією садиби Потоцьких у Печері.

Барський історичний музей заснований в 1985 року, розташовується на другому поверсі місцевого кінотеатру.

На сьогодні експозиція налічує близько 8000 екпонатів, які відображають важливі етапи історії краю від найдавніших часів.

В етнографічній експозиції представлені предмети традиційні домашнього вжитку: глиняний посуд, фрагмент ткацького верстату, старовинний одяг.

На особливу увагу заслуговують роботи відомих барських керамістів, серед яких Григорій та Олександр Решітники, Павло Самолович, Григорій Круликовський та інші. Наявна велика добірка картин заслуженої майстрині України Віри Бичкової – барельєфи, натюрморти, пейзажі, різьба по дереву.

Комунальний заклад "Бершадський краєзнавчий музей" засновано 1927 року з ініціативи місцевого краєзнавця і громадського діяча Іполита Зборовського.

Зараз фонди музею налічують понад 8500 експонатів, що відображають звичаї, побут, культурні традиції місцевих жителів. Музейна експозиція складається з трьох відділів: природи, історії та етнографії. Експозиція побудована за культурно-хронологічним принципом і відтворює історію Бершадщини від найдавніших часів до сьогодення. В етнографічній колекції відображені всі види ужиткового мистецтва: килимарство, ткацтво, вишивка, гончарство, лозоплетіння. Про найбільш поширені ремесла краю та їх розвиток розповідає виставка предметів народного побуту XIX-XX століть.

У музеї проводяться виставки народної творчості сучасних майстрів писанкарства, ткацтва, різьби на дереві, вишивки, музичних інструментів.

"Будинком городничого" у Могилеві-Подільському називають невелику будівлю у стилі модерн на перехресті колишніх вулиць Мийки, Вірменської та Олександрівського проспекту.

Побудований в кінці ХІХ століття будинок імовірно належав статському раднику Степану Міхалевському, який був повітовим лікарем та одним із почесних мирових суддів Могилева-Подільського.

Проте міська легенда приписує будинок якомусь "городничому Хаджі", з яким пов'язана популярна історія про "перший в російській імперії" пам'ятник Миколі Гоголю, встановлений навпроти будівлі. У Могилеві-Подільському ніколи не було градоначальника на прізвище Хаджі, хоча в місті жив купець Хаджі, але в іншому місці - на вулиці Київській.

Зараз у "Будинку городничого" розташована музична школа.

Будинок Сваричевського, особистого юриста доньки графа Потоцького, Софії Станіславівни Потоцької, розташовується в центрі Тульчина. Має статус пам'ятки архітектури місцевого значення.

Після 1917 року якийсь час в будинку розташовувалась денікінська контррозвідка, потім відділ освіти, а в роки радянської влади - місцевий відділ ЧК.

Нині в будинку Сваричевського розміщується дитяча музична школа.

"Бункером Ворошилова" у Вінниці називають об'єкт "Південний Буг" - командний пункт 3-го Летичівського укріпрайону, який створювався з 1931 до 1936 року для прикриття напрямку на Вінницю. Сам об'єкт "Південний Буг" споруджений у 1937 році під прикриттям будівництва військового санаторію, на території якого він зараз і знаходиться.

Комплекс підземних приміщень вирубано у гранітній скелі на березі Південного Бугу, складається з 28 приміщень різного призначення - від лазні до дизель-генераторної. Збереглася система вентиляції. Про те, чи бував сам нарком оборони Ворошилов, достовірних відомостей немає.

У 1941 році бункер був командним пунктом Південного фронту. Під час німецької окупації в ньому була ставка фельдмаршала Вільгельма Кейтеля, начальника штабу Верховного головнокомандування Вермахту.

Після Другої світової війни бункер використовувався військовими до 1980-х років, потім був покинутий. З 2003 року комплекс належить УПЦ московського патріархату, у ньому засновано Свято-Троїцький скельний храм. Відвідування можливе з дозволу священика.

Будівля Великої синагоги у Чечельнику зведена у XVIII сторіччі з вапняку. Зберегла елементи багатого декоративного оздоблення. Головним фасадом будівля виходить на невеличку вулицю Антонішина.

Після закриття в 1926 році синагога була перебудована під меблевий магазин, після відновлення Незалежності України будівлю було передано у приватну власність. Знаходиться в напівзруйнованому стані, обговорюється можливість відновлення.

Найкращий вид на молдавську фортецю Сороки відкривається із протилежного берега Дністра, з околиці українського села Цекінівка.

Сорокська фортеця закладена в 1499 році молдавським господарем Стефаном Великим, в 1543-1546 роках відбудована в камені. Кругла у плані фортифікаційна споруда з п'ятьма вежами відрізняється симетричною формою.

Фортеця Сороки контролювала річковий торговий шлях, що пролягав Дністром, і протистояла набігам татар. З українського берега Дністра замок у Сороках виглядає особливо переконливо, хоч і не справляє враження неприступного.

Військово-історичний музей Повітряних сил Збройних сил України у Вінниці створено у 2001 році як музей ВПС України.

В 2005 році він поповнився експозицією, що присвячена військам ППО, які тоді структурно увійшли до складу ЗСУ.

Музей розташований на території колишнього Головного штабу командування ВПС України у Вінниці. В радянські часи це був штаб 24-ї Повітряної армії, а до того - штаб 43-ї Повітряної армії Далекої авіації, яка була сформована у 1949 році на базі 2-ї ВА ДА.

В музеї зібрано безліч зразків авіаційної, зенітно-ракетної, радіолокаційної техніки різних часів. Експозиція налічує 16 літаків різних класів, починаючи від навчального літака Як-11 та закінчуючи винищувачем четвертого покоління Су-27, а також 4 гелікоптери.

Особливий інтерес становлять пускові установки зенітно-ракетних комплексів С-300В1, С-300ПС, С-200В "Вега", С-125М1 "Нева", "С-75М2 "Волхов", Бук-1М".

Для відвідування музею іноземцями необхідно отримати дозвіл у Міністерстві оборони України.

Вінницький обласний краєзнавчий музей розташовується на території колишнього оборонного Єзуїтського монастиря XVII століття, що разом зі спорудами Домініканського монастиря складає історико-архітектурний комплекс "Вінницькі мури".

Музей заснований в 1918 році з ініціативи представників місцевої інтелігенції. У 1970 році було добудовано новий корпус, а експозицію суттєво оновлено.

Наразі колекція налічує 200 тисяч експонатів. Тут зберігаються унікальні предмети, що належать до скіфського та сарматського періодів, великі нумізматичні зібрання, етнографічна колекція: вироби гончарства, ткацтва, вишивки. народний живопис.

Представлений скелет мамонта, знайдений на території області.

Вінницький обласний художній музей розташований в одній із будівель архітектурного комплексу "Мури" – колишнього оборонного єзуїтського монастиря XVII-XVIII століття.

Музей заснований 1919 року з ініціативи вінницького художника, педагога і колекціонера В’ячеслава Коренєва. Основу галереї склала його приватна колекція живопису.

Зараз у музейній збірці музею – понад 7000 експонатів, 300 з яких демонструються у постійній експозиції в шести музейних залах. Серед них живописні твори західноєвропейського мистецтва XVII-XIX століть, українського та російського мистецтва XVIII-XX століть, а також скульптура, меблі, вироби із слонової кістки, срібла, бронзи.

Зокрема, представлено портрет графа Станіслава Щенсного (Фелікса) Потоцького з синами, який був написаний у 1788-1791 роках королівським художником Йоганом Баптистом Лампі Старшим і потрапив до музею 1921 року з Немирівського маєтку княгині Щербатової. Полотно "Вакх", створене художником зі школи Караваджо, надійшло до музею з палацу Можайського у Вороновиці. Картина "Великий канал Венеції" належить пензлю Карла Леопольда Грeвенброка, учня Каналетто. Також експонуються роботи Іллі Рєпіна, Карла Брюллова, Миколи Ге, Костянтина Коровіна, Михайла Нестерова та інших.

Екскурсії проводяться українською, англійською, російською мовами.

Чотириповерхова будівля водяного млина в Круподеринцях збудована в 1896 році графом Миколою Ігнатьєвим на місці старого дерев'яного млина-круподерні (зернодробилки), який дав назву селу.

Млин і прибудована до нього олійниця наводилися в рух водами річки Рось. Яскравий зразок промислової архітектури ХІХ століття. Усередині й досі збереглося старовинне обладнання.

Вознесенський костел у Межирові побудований в 1794 році коштом шляхтича Андрія Орловського.

На початку ХХ століття парафія налічувала 1438 парафіян. У 1945 році храм був закритий радянською владою, будівля використовувалася як колгоспне зерносховище.

Нині костел у напівзруйнованому стані. Усередині де-не-де можна розрізнити сліди ліпнини. Поруч така ж напівзруйнована тричастинна дзвіниця, типова для католицьких костелів.

Мистецьку галерею "Арт-драбина" в Буші відкрила у 2009 році вінницька художниця Світлана Телець. Її мальований будинок у центрі села здалека привертає увагу туристів.

На звичайному селянському подвір'ї мисткиня облаштувала експозиційну залу, криту веранду для майстеркласів та житловий будиночок із каміном, де можна орендувати кімнати.

В галереї експонуються картини худодниці та її особиста колекція подільських старожитностей. Під замовлення проводяться заняття з арт-терапії, майстеркласи з живопису, оформлення екстер'єру та інтер'єру.