Пам'ятки Одеси

Зоологічний музей - структурний підрозділ біологічного факультету Одеського національного університету імені Іллі Мечникова.

Музейні колекції нинішнього зоологічного музею почали формуватися ще до офіційного відкриття університету в 1865 році. Понад 33 років об'єкти природи збиралися для природничого кабінету Рішельєвського ліцею, на базі якого і був заснований університет. Найбільш цінними були зібрання професора Олександра Нордмана, відомого дослідника фауни Причорномор'я, який очолив музей в 1862 році.

Зоологічний музей розташовується в будівлі біологічного факультету університету, де займає 3 експозиційних зали загальною площею 1000 квадратних метрів. Музейний фонд становить 56 тисяч одиниць зберігання, з яких 7,5 тисяч експонатів представлено в експозиції.

Кафедральний собор Успіння Пресвятої Діви Марії – головний римо-католицький храм Одеси.

Будувати його почали в 1848 році за проєктом Франческо Моранді за підтримки губернатора Новоросійського краю графа Воронцова. До того в місті діяв невеликий костел, збудований у 1822 році за проєктом Джованні Фраполлі на території, яку в 1805 році виділив католикам перший градоначальник Одеси Дюк де Рішельє.

У 1935 році костел Успіння Діви Марії було закрито, в ньому розмістили краєзнавчий музей, а після Другої світової війни – спортивний комплекс. Було зруйновано мармурові вівтарі, змінено форму готичних вікон, знищено кам'яні склепіння.

Лише в 1991 році костел Успіння Пресвятої Діви Марії повернули католицькій громаді міста. Тут похований генерал від інфантерії граф Олександр Ланжерон.

Кірха Святого Павла в Одесі – кафедральний собор німецької євангелічно-лютеранської церкви України, головний протестантський храм міста.

В 1824 році відбулося закладання фундаменту кірхи за проєктом архітектора Франческо Боффо. Проєкт виявився невдалим - наполовину завершена дзвіниця і 10 колон фасадної сторони невдовзі впали. Для завершення будівництва були залучені інші архітектори, і в 1827 році кірху Святого Павла було освячено. Виглядала вона тоді досить просто, у строгому класичному стилі, з невеликою вежею над вівтарною частиною.

Після капітальної реконструкції, проведеної в 1897 році німецьким зодчим Германом Шеврембрандтом, архітектура та внутрішнє оздоблення сильно змінилися. Шеврембрандт надав церкві рис готичного та романського стилів за прикладом німецьких храмів. 50-метрова дзвіниця стала найвищою на той момент спорудою Одеси.

Після Другої світової війни кірха Святого Павла десятиліттями використовувалася як спортивна зала і склад. У 1990-х роках повернута лютеранській громаді міста та відреставрована.

Меморіал героїчної оборони Одеси відкрито в 1975 році на місці 411 берегової батареї, яка захищала місто в 1941 році під час наступу румунських військ.

Меморіал розташований на південній околиці Одеси.

До складу меморіального комплексу входять музей, виставка військової техніки просто неба, батарея берегової оборони, парк.

Меморіальний будинок-музей видатного українського академіка Володимира Філатова розташований в Одесі на Французькому бульварі поряд із заснованим ним Інститутом очних хвороб.

Експозиція будинку-музею знайомить не тільки з особистістю та діяльністю Філатова, але й з культурно-історичним контекстом кінця ХІХ - середини ХХ століття - сама оселя, меблі, особисті речі науковця є експонатами відображають життя та побут того періоду. Експозиція містить унікальні фотографії, рукописи, листи, раритетні видання, особисті речі та фотоматеріали родини академіка Філатова.

До складу Музейно-виставкового комплексу імені Володимира Філатова окрім будинку-музею входить Кабінет-музей академіка, розташований в головному корпусі Інституту очних хвороб.

Меморіальний музей Костянтина Паустовського розташований у будинку на тихій приморській вулиці Одеси, прямо над Ланжероном.

У дворницькій сусіднього будинку, що не збереглася, письменник жив з 1920 по 1922 рік, під час одеського періоду своєї творчості.

Музей відкрито в 1998 році з ініціативи громадської організації "Товариство Світ Паустовського". Основна експозиція присвячена написаній в Одесі книзі Паустовського "Час великих очікувань". Вона налічує понад 1000 експонатів, серед яких рукописи, фотографії, предмети домашнього побуту (початок ХХ століття) та особисті речі автора. Зокрема, представлений макет описаної Паустовським двірницької та макет теплохода "Костянтин Паустовський".

Кожен охочий може спробувати простукати "SOS" азбукою Морзе за допомогою знаменитого телеграфного ключа, а також доторкнутися до рукомийника, яким користувався Костянтин Георгійович під час риболовлі в селі Санжійка.

Пам'ятник імператриці Катерині II та її сподвижникам (Платону Зубову, Григорію Потьомкіну, Францу де Волану, Йосипу Дерибасу) було встановлено до 100-чя Одеси.

За радянських часів його замінили на пам'ятник Потьомкінцям.

Відродження монумента в 2007 році супроводжувалося протестами націонал-патріотів Одеси, які виступали проти увічнення пам'яті гнобительки, яка ліквідувала незалежність України.

28 грудня 2022 року, під час повномасштабної російсько-української війни, рішенням Одеської міської ради пам'ятник Катерині було демонтовано та передано до Художнього музею Одеси.

Музей "Іноземні письменники в Одесі" офіційно заснований в Одесі 1 січня 2025 року  внаслідок реорганізації колишнього Літературно-меморіального музею Олександра Пушкіна в Одесі на дотримання Закону України "Про деколонізацію". 

Музей розміщується в історичній будівлі колишнього готелю "Hotel du Nord" в центрі Одеси. Є філією Одеського літературного музею.

Експозиція музею "Іноземні письменники в Одесі" має охопити біографії та творчість щонайменше двох десятків літераторів зі світовим ім’ям, які бували і жили в Одесі в різний час у ХІХ-ХХ століттях. Це, наприклад, відомі американські письменники Марк Твен та Теодор Драйзер, румунський класик Міхай Емінеску, Олександр Грін, Іван Бунін тощо.

Ввечері п’ятниці, 31 січня 2025 року, росіяни обстріляли Одесу балістичними ракетами типу "Іскандер". Удар припав по історичному центру міста. Постраждали сім людей. Серйозні пошкодження отримали 19 пам’яток архітектури, внесені до списку культурної спадщини ЮНЕСКО, серед яких Музей "Іноземні письменники в Одесі". Будівля музею зазнала значних руйнувань: вибито вікна та двері, серйозно пошкоджено дах і стіни. 

Через наслідки російського ракетного удару реекспозиція музею "Іноземні письменники в Одесі" відкладена на невизначений термін.

Музей "Степова Україна" був створений в Одесі в 1925 році. Українська народна культура була представлена колекціями вишивок, килимів, кераміки, іграшок, які походили з Причорномор'я, Поділля, Середнього Подніпров'я, Полісся тощо. Фонди музею налічували біля двох тисяч експонатів. Внаслідок згортання радянською владою політики "українізації" і краєзнавчих досліджень, в 1931 році музей було закрито, значна частина музейного фонду потрапила до Одеського історико-краєзнавчого музею, більшість працівників музею була репресована.

Після здобуття Україною Незалежності, в квітні 2006 року, музей "Степова Україна" було відроджено як філію Одеського історико-краєзнавчого музею.

Перша частина експозиції музею розповідає про створення "Степової України", її засновників і активістів та традиції музейної справи. Тут же відтворено традиційний інтер'єр української садиби.

В другій частині експозиції, шляхом створення житлових комплексів, дається уявлення про матеріальну і духовну культуру основних етнічних груп населення регіону - старообрядців, греків, євреїв, караїмів, молдаван, гагаузів, болгарських і німецьких колоністів. Основним елементом кожного комплексу є національний костюм, навколо розміщені ткацькі вироби, посуд, меблі, господарські знаряддя, вироби декоративно-прикладного мистецтва.

Музей військової слави та Афганської війни відкрився в приміщенні Одеського обласного союзу ветеранів Афганістану в 2014 році, до 25-річчя виведення рядянських військ з Афганістану.

Музейна експозиція налічує 450 експонатів. Це афганські газети, розмовники, афганські гроші, фотографії, а також зразки зброї та військового спорядження: протитанкові та протипіхотні міни, бронежилет, каска, протигази тощо.

Музей воскових фігур "У баби Уті" заснований Олександром Павловським у 1998 році в самому центрі Одеси, навпроти Оперного театру.

Це аналог лондонського Музею мадам Тюссо. Тут можна побачити багатьох знаменитостей, зроблених з воску. Першими ж експонатами музею стали воскові копії Йосипа де Рібаса, герцога де Рішельє, графа Олександра Ланжерона. З часом колекція поповнилася й іншими фігурами, експозиція постійно оновлюється ​​та розширюється. Наразі в музеї представлено понад 60 воскових фігур тематично скомпонованих і виставлених в окремих залах.

В музеї "У баби Уті" також знаходиться зменшена копія найвідомішої вулиці Одеси – Дерибасівської, а також арт-галерея. Проводяться екскурсії, в ході яких відвідувачів знайомлять з усіма фігурами музею і розповідають про всі тонкощі і секрети створення воскових фігур. Окрім того, можна спробувати створити фігуру самому за допомогою воску.

Музей Головного Управління Національної Поліції Одеської області відкрився в Одесі в 1980 році за ініціативи журналіста і слідчого Василя Давиденка, який протягом  40 років служби у внутрішніх органах збирав різноманітні тематичні експонати. В 1992 році музей отримав звання "Народного музею".

Перша експозиція була представлена зброєю різних років, формою працівників правоохороних органів усіх рангів, документами засекречених справ, а також виставкою розвитку одеської міліції в хронологічному порядку.

Нині фонди музею становлять понад 40 тисяч експонатів, 7 з яких представлені на огляд в 6 залах музею. Експозиція розділена на кілька тематичних розділів. Серед найцікавіших експонатів - зброю царської поліції, виготовлену ще в 1848 році. Один із центральних стендів музею присвячено знаменитим одеським кишеньковим злодіям і шулерам, яким за допомогою знання психології, спритності рук та простих карткових трюків вдавалося залишати своїх жертв без копійки.

Музей звуку в Одесі – ексклюзивне зібрання історичних раритетів звукової техніки, виставка аудіоапаратури, експозиція всіх поколінь носіїв звуку, клуб живої музики та музикантів, студія професійного звукозапису, школа звукорежисерів та DJ.

Колекцію зібрав одеський звукорежисер Василь Пінчук, голова Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки звукорежисерів.

В експозиції представлені грамофони та патефони, радіоли та магнітофони, вінілові пластинки, плівкові бабіни, аудіокасети, CD-диски, афіші, плакати, етикетки для платівок - з логотипами численних фірм та фабрик грамзапису, що змінювали одне одного протягом цілого століття.

Музей історії євреїв Одеси "Мігдаль-Шорашим" відкрито з ініціативи одеського єврейського общинного центру "Мігдаль".

Його експозиція розміщена в маленькій квартирі та відображає історію єврейської громади, яка нерозривно пов'язана з культурою Одеси.

В постійній експозиції музею "Мігдаль-Шорашим" близько тисячі предметів: документи, фотографії, книги, газети, листівки, релігійні та побутові предмети, музичні інструменти, твори мистецтва тощо.

Музей історії Одеської залізниці був заснований в 1985 році.

За час існування музею зібрана велика кількість експонатів, які відображають найважливіші події з історії становлення та розвитку магістралі. Це старовинні архівні документи, карти, фотографії, різноманітні нагороди, залізничний інвентар, форменний одяг минулих років, прапори, макети рухомого складу тощо. Експозиція музею розкриває всі етапи будівництва та розвитку залізничного транспорту Одеси, трудові традиції багатьох поколінь залізничників.

До уваги відвідувачів музею представлено більш ніж 1200 експонатів.