Пам'ятки Одеси

Театр ляльок було засновано в Одесі в 1923 році при Театрі Юного Глядача. Очолив його учень та сподвижник Сергія Образцова – Юзеф Гіммельфарб.

В 1944 році ляльковий театр отримав окреме приміщення.

В 1970-90-і роки Одеський театр ляльок стає лауреатом та дипломантом багатьох міжнародних фестивалів – у Болгарії, Молдові, Японії, Румунії, Фінляндії, Нідерландах. Роботу театру відзначено премією Едуарда Багрицького, численними нагородами.

Одеський академічний театр музичної комедії імені Михайла Водяного вже понад 50 років стоїть у центрі культурного життя Одеси, його виставами захоплюється вся країна.

Нова сучасна будівля театру музкомедії на 1300 місць побудована в 1981 році за проєктом одеського архітектора Генріха Топуза.

Сьогодні це один із найсучасніших та технічно оснащених театральних майданчиків Одеси. Трупа об'єднує народних артистів України Євгенію Дембську, Володимира Фролова, Ольгу Оганезову, Наталю Завгородню, заслужених артистів України Ідалію Іванову, Вікторію Фролову, Станіслава Ковалевського, Миколу Завгороднього, Тамару Тищенко, Еміля Силина, Аліну Семенову, Ауріку Ахметову, Сергія Лукашенка та інших.

Одеський академічний український музично-драматичний театр імені Василя Василька відкрився в 1925 році як Одеська держдрама.

Нині він розташований у будівлі колишнього Сибіряковського театру, побудованого в 1903 році коштом мецената і антрепренера Олександра Сибірякова. Будівлю у класичному стилі спроєктував архітектор Семен Ландесман. У театрі Сибірякова виступали багато знаменитостей, зокрема. американська танцівниця Айседора Дункан.

З 1930 року у цій будівлі розміщується Одеська українська Держдрама. На цій сцені народжувалась нова українська драматургія: саме тут уперше були поставлені п'єси Олександра Корнійчука, Івана Микитенка, Миколи Куліша, Івана Дніпровського, Якова Мамонтова та інших.

У 1995 році Одеський академічний український музично-драматичний театр отримав ім'я видатного українського театрального діяча Василя Василька, який багато років очолював колектив театру.

Одеський завод шампанських вин заснований в 1896 році як "Шампанського завод Генрі Редерера". В 1899 відбулося відкриття заводу і була випущена перша партія шампанського "Генріх Редерер".

Сухі, добре вентильовані льохи-підвали були пристосовані для багаторічної витримки 2 мільйонів пляшок шампанського. Шампанське Редера було відзначено медаллю у 1904 році на Всесвітній виставці у Парижі (марка "напівсухе") та Великою срібною медаллю у 1910 році на торгово-промисловій виставці в Одесі (марка "сухе").

До 2018 року виробничі потужності заводу використовувалися орендарем – ПрАТ "Одеський завод шампанських вин" для виробництва і розливу шампанського та ігристих вин. Одеський завод шампанських вин виробляв на рік 15 мільйонів пляшок шампанського 34 видів під торговими марками "Одеса", "L'Odessika" та "Henri Roederer". В ході екскурсії відвідувачів знайомили з усім технологічним процесом: від приймання виноматеріалів до готової продукції. Після екскурсії відбувалася дегустація під керівництвом досвідченого технолога-шампаніста.

Із січня 2018 року виробничу діяльність на заводі шампанських вин в Одесі зупинено.

Одеський зоопарк розташований у Преображенському парку поряд з вокзалом та Привозом.

Зоопарк заснований в Одесі в 1922 році, спочатку розташовувався на Приморському бульварі в районі нижнього саду Воронцовського палацу. На нинішньому місці відкрився в 1937 році.

В Одеському зоопарку містяться рідкісні тварини, занесені до Червоної книги Міжнародної Спілки Охорони Природи (МСОП), Європейського Червоного списку та Червоної книги України - 24 види: далекосхідні леопарди, коні павіани-гамадрили, бурі ведмеді, степові журавлі, соколи балобани, пугачі та багато інших.

Одеський зоопарк - єдиний в Україні, де успішно розмножувалися індійські слони, які стали щасливими батьками трьох слоненят.

Екскурсії проводяться на попереднє замовлення.

РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА

В ніч на 10 червня 2025 року внаслідок російської дронової атаки постраждала технічна територія Одеського зоопарку. В результаті вибуху загинув домашній баран, пошкоджено будівлю сіносховища. Інші тварини та працівники зоопарку залишилися неушкодженими.

Одеський зоопарк "Біопарк" – ще один проєкт власників дельфінарію "Немо". Розташований на об'їзній дорозі в західній частині Одеси, в районі "Двох стовпів".

Зоопарк обладнаний сучасними просторими вольєрами, оформленими відповідно до природного середовища проживання тварин. У "Біопарку" живуть жирафи, гімалайські ведмеді, уссурійські тигри, леви, шимпанзе, лемури, гібони, лами альпаки та інші.

Найменші відвідувачі можуть поспілкуватися з домашніми тваринами у контактному зоопарку. Передбачені ігрові майданчики та анімаційні вистави для дітей, фотозони, точки громадського харчування.

Одеський історико-краєзнавчий музей розташований у колишньому палаці промисловця Олександра Новікова, побудованому в 1876 році за проєктом архітектора Фелікса Гонсіоровського. В архітектурі використано форми пізнього італійського ренесансу.

Після радянсько-української війни початку ХХ століття в "будинку Новікова" розташовувався клуб, бібліотека, партійні курси тощо.

Перша музейна експозиція про оборону Одеси розмістилася тут у 1948 році. А в 1956 році відкрився Одеський державний історико-краєзнавчий музей.

Зараз зібрання музею налічує близько 120 тисяч експонатів. Основу експозиції складають документи, друковані видання, твори прикладного та образотворчого мистецтва, нумізматичні колекції, зброя XVII-XIX століть із зібрань Музею Одеського товариства історії та старожитностей, Музею книги, Музею Старої Одеси та інших.

Відтворено інтер'єр парадного кабінету генерал-губернатора початку XIX століття.

Особливо цікавим є внутрішній двір музею з мініатюрним парком та витонченим фонтаном "Грот".

Перший в Україні спеціалізований нумізматичний музей з'явився в Одесі до 205-річчя міста.

Засновником є ​​найстаріша в Одесі громадська організація - Одеське міське товариство колекціонерів.

Музейна колекція налічує понад 2,5 тисячі монет та інших експонатів. Представлені всі періоди в історії зародження цивілізації та державності на українській землі, а також історії монетної справи та грошового обігу України від античних часів до періоду незалежного розвитку держави.

Також експонується антична кераміка та давньоруська дрібна пластика. Зокрема металеві нагрудні підвіски-жетони зі знаками князівської влади будинку Рюриків.

Одеський муніципальний музей особистих колекцій створено на основі особистих зібрань творів мистецтва знаменитого радянського альпініста Олександра Блещунова.

В його комунальній квартирі проходили збори одеської інтелігенції, представники якої допомагали йому збирати колекцію живопису та антикваріату.

В 1989 році колекціонер подарував свої колекції місту і до смерті в 1991 році залишався завідувачем музеєм.

В експозиції музею Блещунова представлені виставки "Старовина", "Буддистський схід", "Західна Європа", "Мусульманський схід", "Одеситка" та інші.

Одеський обласний академічний драматичний театр, найстаріший театр на півдні України, був збудований у 1875 році купцем Велікановим, призначався для виступів улюбленої одеситами драматичної трупи відомого провінційного актора та антрепренера Миколи Милославського.

Спочатку театр носив назву на ім'я власника "Театр Веліканова", але в 1875 році Веліканов продав театр Феліксу Рафаловичу, який назвав його російським театром. До більшовицького перевороту 1917 року російський театр служив майданчиком найбільших театральних подій міста. Тут грали зірки світової сцени: Сара Бернар, Володимир Давидов, Марія Заньковецька, Панас Саксаганський, Марк Кропивницький та інші. В роки радянської влади в цій будівлі було остаточно прописано державний Одеський російський драматичний театр.

У 2003 році він відкрився після майже двох років реконструкції. Зберігши кілька найкращих вистав, створених раніше, театр здійснив цілу низку нових резонансних постановок.

2 березня 2022 року, у зв'язку із широкомасштабним воєнним вторгненням росії в Україну, колективом театру було прийнято рішення про перейменування театру - з його назви прибрали слово "російський".

Одеський фунікулер, розташований поруч із Потьомкінськими сходами, створений у 1902 році за проєктом Миколи П'ятницького.

Це перший фунікулер в Україні. Спочатку тут працювали вагончики із зубчастою передачею, які були виписані з Парижа. Нині - сучасні похилі ліфти, тобто кабінки рухаються незалежно одна від одної роздільними шляхами.

Верхня станція Одеського фунікулера знаходиться на Приморському бульварі, поряд із пам'ятником Дюку. У павільйоні працює сувенірна крамниця. У приміщенні нижньої станції відкрито кафе.

Одеський державний цирк - один із найстаріших в Україні та один із перших стаціонарних цирків на території російської імперії.

Перший цирк в Одесі було відкрито в 1879 році, але він проіснував лише 10 років. Нинішня будівля цирку збудована у 1894 році підприємцем Вільгельмом Санценбахєром. Одеський цирк одразу прозвали "залізним", оскільки каркас його зроблено з металу німецького виробництва, склад якого невідомий, але він не іржавіє і не піддається зварюванню. Незвичайність Одеського цирку полягає ще й у тому, що відстань від манежу до купола становить 22 метри, тоді як стандарт – 18 метрів. Зал вміщував 2300 глядачів.

З 1908 року на чолі Одеського цирку стояв жандармський полковник Мальовіч. Влітку будинок цирку використовувався під кінотеатр "Палас-Театр". У цирку проводилися чемпіонати з боротьби за участю найкращих борців росії та зарубіжних країн.

Після подій 1917 року будинок Одеського цирку перейшов у власність міської ради. 1925 року Одеський цирк отримав статус державного.

Палеонтологічний музей Одеського національного університету імені Іллі Мечникова - один із найстаріших в Україні і належить до 10 кращих палеонтологічних музеїв світу.

У 1865 році, одночасно з заснуванням університету, був відкритий геологічний кабінет, який мав палеонтологічних відділ з 318 експонатів. У 1873 році видатний зоолог і палеонтолог Володимир Ковалевський подарував першу велику авторську колекцію викопних останків прісноводних молюсків півдня Франції. С цього часу палеонтологічний музей існує як самостійна одиниця.

Музей містить найбагатшу регіональну колекцію викопних останків, зібраних на півдні Східноєвропейської платформи (Україна та Молдова), та унікальні колекції викопної фауни та флори, які відсутні у багатьох інших палеонтологічних музеях світу.

Експозиції палеонтологічного музею розташовані у трьох залах загальною площею 500 квадратних метрів. Колекції музею нараховують понад 60 тисяч експонатів. Бібліотека музею налічує понад 10 тисяч найменувань, більшу частину з яких складають праці засновників палеонтології та геології.

В колекції музею є сім повних кістяків хребетних тварин, які існували у регіоні - мастодонту, трипалого коня, безрогого носорога, пліоценового верблюда, слона, печерного ведмедя, мамонта. Велику цінність мають кістяки мозозавра, іхтіозавра, повний кістяк морської лілії та унікальний скелет дінорніса.

До експозиції палеонтологічного музею входить діорама „Розвиток життя на Землі”. П’ятнадцять секцій діорами послідовно розгортають основні етапи розвитку планети та життя на ній. Кожен етап ілюструється характерними формами викопних організмів, палеогеографічними схемами, що відображають положення суші та моря.

Широко представлений палеоботанічний відділ музею - в ньому експонуються кам’яновугільна флора Донбасу та неогенова флора України та Молдови.

Пам'ятник апельсину, що врятував Одесу - сучасний монумент в центрі міста.

Становлення Одеси наприкінці XVIII століття безпосередньо залежало від завершення ініційованого Катериною II будівництва морського порту, але за царювання імператора Павла I фінансування припинилося. Щоб висловити цареві свою "вірнопіддану старанність" і випросити позику в розмірі 250 тисяч рублів, магістрат відправив до Петербурга обоз з першими апельсинами, що прибули в порт на початку лютого. Південні фрукти в кінці зими припали цареві до двору, гроші на добудову порту виділили, і Одеса була врятована.

Моумент апельсину-рятівнику встановили на Думській площі в 2004 році, але невдовзі вирішили перенести на бульвар Військово-морських сил.

Пам'ятник являє собою встановлений на постаменті апельсин зі знятою з однієї половини шкіркою і з вийнятими кількома часточками. Замість цих часточок всередину апельсина вставлено постать російського імператора Павла I. Скульптурна композиція включає трійку коней, запряжених в апельсин. На апельсині розташовані найвідоміші будинки Одеси: Оперний театр, Спасо-Преображенський собор, колонада Воронцовського палацу.

Петрографо-мінералогічний музей Одеського національного університету імені Іллі Мечникова є одним з найстарших музеїв Одеси й Одеської області. Його фонди нараховують більше 10 тисяч зразків мінералів і гірських порід, що відбивають речовинну сполуку Земної кори, дна Світового океану.

Історія музею починається з колекції Ришельевского ліцею, на базі якого в 1865 році було відкрито імператорський університет. Після розформування в 1921 році радянською владою університету музейний кабінет з колекцією відновив свою діяльність в 1933 році й отримав статус петрографо-мінералогичного музею.

Основу експозиційної частини музею становлять систематичні колекції мінералів і гірських порід. Окремо представлені тематичні експозиції по кристалографії, генетичній мінералогії, онтогенії мінералів, геохімії мінералів. Поряд із природними мінералами представлена експозиція великої групи синтетичних мінералів.

Особливо виділяється колекція метеоритів. Представлено основні групи метеоритів - залізні, кам'яні й залізокам’яні. Серед них є метеорити, що впали в Одеській області. Це метеорити "Одеса" та "Гросслібенталь".

Серед наукових колекцій особливу цінність представляє колекція залізомарганцевих утворень Тихого й Індійського океанів, зібраних в 80-х роках під час наукових рейсів.

Представлені в експозиції мінеральні утворення одеських катакомб і карстових печер. Регіональні колекції мінералів і гірських порід представляють, насамперед, Україну з її геологічним різноманіттям. З інших регіональних колекцій становлять інтерес збірки мінералів і гірських порід Уралу, Далекого Сходу, Середньої Азії, Західної й Центральної Європи (Франція, Німеччина, Чехія).

В петрографо-мінералогічному музеї формується колекція артефактів Саботіновської і Черняхівської культур, знайдених на території Одеської області. Артефакти представлені знаряддями праці, виконаними з гірських порід. Їх дослідження проводяться в рамках нового напряму - археологічної геології, що використовує геологічні методи дослідження, зокрема мінералогічні і петрографічні для реконструкції шляхів поширення матеріалів та знарядь праці в Північному Причорномор'ї.