Пам'ятки Вінницького району

Головний корпус Вінницького торговельно-економічного інституту – це будівля колишнього реального училища, збудована в 1889 році коштом купця Цаля Вайнштейна.

Проєкт розробив арітектор Микола Чекмарьов. У 1897 році було добудовано ліве крило. За архітектурним стилем та різноманітністю декору ця будівля помітно виділялася в забудові центральної частини Вінниці.

В 1881 році у вінницькому реальному училищі видатний український письменник Михайло Коцюбинський склав екстерном іспит на звання народного вчителя.

У роки Першої світової війни тут діяв шпиталь. У радянські часи в будівлі реального училища розміщувалися партійно-освітні установи. У 1968 році було відкрито філію Київського торговельно-економічного інституту.

Свято-Преображенський кафедральний собор було споруджено в XVIII сторіччі як Костел домініканців Благовіщення Пресвятої Діви Марії, заснованого старостою Калиновським у 1624 році домініканського монастиря.

Оборонний храм в стилі бароко входив до системи укріплень Мури. В 1832 році був переданий у відання православного духовенства та освячений як православний храм.

До 1990 року використовувався як зал органної музики. З 1990 року до 2018 року був кафедральним собором православної церкви Московського патріархату. З грудня 2018 року перебуває під юрисдикцією Православної церкви України.

Брацлавський млин у Немирові вважається однією з перших електростанцій в Україні. Розташований вздовж траси Брацлавського напрямку, звідки і походить назва.

Перший водяний млин біля греблі над ставком на березі річки Устя (Замчик) працював в Немирові з 1862 року. Поряд з ним граф Григорій Строганов у 1872 році відкрив цукрозавод (потім спиртзавод). На початку XX століття чеський архітектор Іржі Стібрал, який працював у Немирові на запрошення княгині Щербатової, доньки Строганова, розробив проєкт дизельної електростанції.

Споруда виконана у формах модернізованого центрально-європейського бароко під впливом англійської промислової архітектури вікторіанської доби. До останнього часу електростанція залишалася чинною. Примітна кладка з бутового каменю під розшивку швів з цеглою, характерна для архітектури Поділля кінця XIX - початку XX століття.

В даний час Брацлавський млин входить до комплексу Немирівського спиртзаводу, за призначенням не використовується. Планується реконструкція та створення готельно-ресторанного комплексу.

Мурами у Вінниці здавна називають комплекс оборонних споруд єзуїтського монастиря з костелом, колегіумом та конквітом (гуртожитком), що оточений фортечною стіною.

За рішенням брацлавського старости Валентина-Олександра Калиновського в 1610-1624 роках ченцями-єзуїтами було зведено монастир, який став головною оборонною спорудою міста та виконуючи роль феодального замку. В оборонний комплекс також увійшов домініканський костел, який згодом став православним Преображенським собором. У 1907 році будинок єзуїтського костелу було пристосовано до гімназії.

Нині в колишньому корпусі келій розміщується Вінницький обласний краєзнавчий музей, а в будівлі колегіуму - обласний архів. Комплекс займає квартал, обмежений вулицями Соборною, Мури та Монастирською. Частина споруд Мурів перебуває в аварійному стані.

Найзбереженіші фрагменти фортечних стін з кутовою вежею можна оглянути зі зворотного боку монастиря, спустившись від вулиці Соборної вниз до перетину вулиці Мури та вулиці Монастирської.

Старий водяний млин на порогах рцчки Південний Буг розташований між селами Сокілець та Печера.

Витончений чотириповерховий промисловий будинок збудований німецькими майстрами за проєктом архітектора Яна Гойріха в кінці ХІХ століття, коли цими землями володів граф Костянтин Потоцький. Стіни виконані з бутового каменю та червоної цегли, зберігся металевий декор та частина старовинного обладнання. Поруч знаходиться кам'яна будівля складу, а на протилежному березі каналу - крупорушка.

В 1951 році Сокілецький млин був перебудований під гідроелектростанцію та маслозавод. Електростанція згоріла в 1992 році.

В даний час існує проєкт відновлення гідроелектростанції, а також альтернативний проєкт створення готельно-туристичного та рекреаційного комплексу.

В 2007-2010 роках млин Потоцьких служив майданчиком для проведення етно-рок фестивалю "Млиноманія", який зараз проходить на протилежному березі річки.

Костел Святого Архангела Михаїла побудований та оформлений у Вороновиці в 1793 році коштом Францішека Ксаверія Грохольського.

Храм виконаний у стилі пізнього бароко.

За радянських часів святиня була зачинена, у приміщенні костелу розмістили будинок культури.

Нині храм діючий.

Музей вініцького трамваю розташований на території трамвайного депо комунального підприємства "Вінницьке трамвайно-тролейбусне управління".

Відкритий у 2013 році до сторіччя вінницького трамвая.

В експозиції музею представлені фотографії та експонати, пов'язані з історією трамвайного руху міста та розвитком транспортного підприємства. Зокрема, можна побачити зразки компостерів та трамвайних квитків різних часів.

Поруч із експозиційною залою розміщено виставку трамвайних вагонів, які працювали на маршрутах Вінниці в різні роки.

Усі пасажирські ретровагони можна замовити для індивідуальної екскурсії містом. Також можна замовити трамвай-кафе "Везунчик" для проведення урочистостей.

Добре збережене велике ранньоскіфське Немирівське городище "Великі вали" (або "Скіфські вали") VII-VI сторічь до нашої ери знаходиться на обох берегах на річки Устя за 5 кілометрів на південний схід від Немирова.

Площа Немирівського городища становить близько 150 гектарів. Оточене земляним валом завдовжки 5,5 кілометрів, висотою до 9 метрів, з глибоким ровом. У північній частині розташоване замчище. На території "Скіфських валів" виявлено залишки поглибленого житла.

В Х-ХІ століттях на цьому місці існувало давньоруське поселення Мирів. За переказами, Мирів був повністю знищений під час татарської навали, а мешканці, що залишилися живими, перенесли поселення на місце нинішнього Немирова.

Виставку військової техніки та зброї часів Другої світової війни відкрито ентузіастами на території, що прилягає до руїн ставки Гітлера "Вервольф" у Стрижавці, в приміщеннях колишнього пансіонату "Ластівка".

В експозиції представлені речі, знайдені місцевими жителями на території ставки, зброя та техніка радянської та німецької армій.

У дворі виставлено колекцію раритетної військової техніки часів Другої світової війни, у тому числі макет німецького танка "Тигр".

У вихідні дні та за попередніми замовленнями працює кафе, стилізоване під польову кухню.

Триповерхова будівля Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки імені Валентина Отамановського збудована в 1936 році.

Рішення про будівництво першої міської бібліотеки у Вінниці було прийнято ще в 1902 році. Будівництво приурочили до 50-річчя від дня смерті Миколи Гоголя і спочатку бібліотека називалася "гоголівською". У 1907 році було відкрито першу двоповерхову будівлю публічної бібліотеки.

Після більшовицького перевороту її поповнили націоналізованими книжками із приватних бібліотек. З 1925 року центральна вінницька бібліотека носила ім'я біолога Климента Тимірязєва. У 1936 році її перевели до нового триповерхового будинку.

Під час Другої світової війни основне приміщення бібліотеки згоріло вщент. Тільки в 1955 році будівлю реконструювали і бібліотека знову запрацювала у звичайному режимі.

В 2022 році бібліотека отримала нову назву "Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека імені Валентина Отамановського". На сьогодні вінницька обласна бібліотека має не лише велику кількість книг, але має і доступ до них в онлайн-режимі.

Вінницький обласний академічний український музично-драматичний театр імені Миколи Садовського заснований в 1910 році з ініціативи міської громадськості.

Будівлю за проєктом вінницького архітектора Григорія Артинова було зведено та оснащено за 11 місяців. Декорації виготовило одеське ательє Басовського, яке оформляло Олександрійський імператорський театр.

До 1917 року на сцені вінницького театру виступали лише заїжджі актори. Місцева трупа була створена в 1920 році Гнатом Юрою. Тут розпочинали свій творчий шлях такі визначні майстри, як Амвросій Бучма, Олексій Ватуля, Володимир Сокирко, Феодосія Барвінська. Навіть під час Другої світової війни театр не припиняв своєї роботи.

В 1957 році після успішних гастролей у Москві театру було присвоєно ім'я корифея української сцени Миколи Садовського.

Однією з найкращих сучасних постановок вважається лірична комедія "Будинок, у якому переночував Бог".

Дворянська садиба польських магнатів Грохольських розташована в старовинному пейзажному парку площею 32 гектари, закладеному в XVIII сторіччі на околиці Вінниці, в П'ятничанах (нинішній район міста).

Замок-палац побудований на замовлення Міхала Ґрохольського, сина брацлавського судді Франциска Ксаверія Ґрохольського. Роботи з реконструкції парку проводив український пейзажист-архітектор Діонісій Міклер.

Двоповерховий палац виконано в стилі раннього класицизму з оборонними елементами. Поруч знаходяться два флігелі, павільйон та водонапірна вежа, стилізована під середньовічну.

В даний час садибу займає ендокринологічний диспансер та поліклініка, відвідування обмежене. Частково будівлі відреставровано.

Літинський краєзнавчий музей імені Устима Кармалюка відкрито в 1980 році в приміщенні в'їзних воріт колишньої літинської в'язниці-фортеці.

Тюремний замок у Літині збудований на початку ХІХ століття за типовим проєктом Андріяна Захарова поруч зі старим польським замком, який не зберігся.

З 1813 по 1835 роки тут чотири рази перебував під вартою народний герой Устим Кармалюк, лідер місцевих повстанців. В 1832 році, чекаючи страти, він зміг втекти, розібравши стелю своєї камери. Це була одна з безлічі втеч, які Кармалюку вдалося здійснити з в'язниць та каторги за час його боротьби.

Колекція музею налічує близько 8 тисяч предметів. Основна експозиція розповідає про причини, розвиток та наслідки повстанського руху на Поділлі в 1813-1835 роки.

Також збереглася будівля в'язниці з камерою, де утримувався Кармалюк (зараз на території райспоживспілки, доступ обмежений).

Військово-історичний музей Повітряних сил Збройних сил України у Вінниці створено у 2001 році як музей ВПС України.

В 2005 році він поповнився експозицією, що присвячена військам ППО, які тоді структурно увійшли до складу ЗСУ.

Музей розташований на території колишнього Головного штабу командування ВПС України у Вінниці. В радянські часи це був штаб 24-ї Повітряної армії, а до того - штаб 43-ї Повітряної армії Далекої авіації, яка була сформована у 1949 році на базі 2-ї ВА ДА.

В музеї зібрано безліч зразків авіаційної, зенітно-ракетної, радіолокаційної техніки різних часів. Експозиція налічує 16 літаків різних класів, починаючи від навчального літака Як-11 та закінчуючи винищувачем четвертого покоління Су-27, а також 4 гелікоптери.

Особливий інтерес становлять пускові установки зенітно-ракетних комплексів С-300В1, С-300ПС, С-200В "Вега", С-125М1 "Нева", "С-75М2 "Волхов", Бук-1М".

Для відвідування музею іноземцями необхідно отримати дозвіл у Міністерстві оборони України.

Вінницький обласний краєзнавчий музей розташовується на території колишнього оборонного Єзуїтського монастиря XVII століття, що разом зі спорудами Домініканського монастиря складає історико-архітектурний комплекс "Вінницькі мури".

Музей заснований в 1918 році з ініціативи представників місцевої інтелігенції. У 1970 році було добудовано новий корпус, а експозицію суттєво оновлено.

Наразі колекція налічує 200 тисяч експонатів. Тут зберігаються унікальні предмети, що належать до скіфського та сарматського періодів, великі нумізматичні зібрання, етнографічна колекція: вироби гончарства, ткацтва, вишивки. народний живопис.

Представлений скелет мамонта, знайдений на території області.