Пам'ятки Вінницького району

Центр ремесел "Дунстан" розташований у селі Стадниця на північно-східній околиці Вінниці. Це комплекс сімейного та корпоративного відпочинку з елементами європейської історії та українських традицій.

Центром комплексу є Музей Гластонбері, який знайомить гостей з британською міфологією – тут можна побачити встромлений у камінь меч короля Артура "Ескалібур", човен святого Дунстана, Гластонберійський терен, стан лицарів Круглого Столу, Колодязь чаші, середньовічну дров’яну піч.

В музеї Святого Дунстана представлені старовинні інструменти, зброя та предмети побуту з різних країн Європи.

У Парку середньовічних розваг гостям пропонують лучний тир, ходулі, бій мішками на колоді та інші командні активності.

"Дунстан" має власну теслярну майстерню та різноманітні локації для проведення майстеркласів з народних ремесел (гончарство, ковальство, плетіння, валяння тощо). Також пропонується приготування та частування стравами за середньовічною рецептурою.

На території центру є будинок для гостей і майданчик для наметового містечка. Поруч знаходиться база відпочинку "На Яру".

На базі центру "Дунстан" проводиться щорічний фестиваль ремесел "Дунстан".

Церква Різдва Пресвятої Богородиці збудована у Вороновиці в 1771-1777 pоках коштом Міхаїла та Францішека Ксаверія Грохольських як костел.

Спочатку була дерев'яною, але після пожежі була відбудована в камені. Пізніше була перебудована у православному дусі.

За радянських часів у приміщенні розміщувався кінотеатр.

Нині храм діючий.

Церква-мавзолей Різдва Богородиці в Круподеринцях побудована в 1895 році графом Миколою Ігнатьєвим як родова усипальниця.

Під час проєктування храму архітектор Олександр Померанцев обрав за зразок кафедральний собор Святого Олександра Невського в столиці Болгарії Софії, де Ігнатьєва вважають автором Сан-Стефанського договору, що відродив болгарську державність.

За архітектурним стилем, розмірами та оздобленням церква в Круподеринцях не мала собі рівних в окрузі. Після смерті Ігнатьєва в 1908 році він був похований у нижній частині мавзолею, а через 9 років там же спочила його дружина.

Богослужіння у храмі Різдва Богородиці відновлено в 1944 році.

У глибині церковного двору височить пам'ятний хрест на масивній кам'яній брилі, з боків якої - чотири старовинні корабельні якорі. Це пам'ятник лейтенанту Василю Ігнатьєву та іншим морякам, які загинули в Цусімській битві 1905 року, встановлений матір'ю та вдовою лейтенанта до 10-річчя битви.

Руїни двох замкових веж на пагорбі над Південним Бугом нагадують про колись велике подільське місто Черленкове, відоме з XIII сторіччя.

Замок імовірно збудували князі Коріатовичі (Корятовичі) в XIV сторіччі, після того, як литовський князь Ольгерд розгромив ординців і приєднав Поділля до Великого князівства Литовського. Замок Черленград довгий час належав до роду українських шляхтичів Кмитів-Черленківських, контролював переправу через Південний Буг. Зруйнований в 1624 році під час походу татарського війська Кантемир-мурзи на Поділля.

В 1670 році Анатас Черленківський заснував на руїнах замку василіанський монастир. У ХVІІІ столітті трахтемирівський староста Станіслав Щеневський спробував реконструювати замок, але незабаром його спадкоємець Онуфрій Щеневський перебудував твердиню під магнатську резиденцію. Одна з веж, що біля дороги поряд із мостом через Південний Буг, була перетворена на каплицю-усипальницю. Другу з веж, що збереглися, намагалися підірвати в радянські часи, але три її стіни вціліли.

Наразі територія замчища забудована приватними будинками. Над руїнами, що збереглися, ведеться будівництво туристично-розважального комплексу з готелем, рестораном і музеєм.