Пам'ятки Вінницького району

Вінницький обласний художній музей розташований в одній із будівель архітектурного комплексу "Мури" – колишнього оборонного єзуїтського монастиря XVII-XVIII століття.

Музей заснований 1919 року з ініціативи вінницького художника, педагога і колекціонера В’ячеслава Коренєва. Основу галереї склала його приватна колекція живопису.

Зараз у музейній збірці музею – понад 7000 експонатів, 300 з яких демонструються у постійній експозиції в шести музейних залах. Серед них живописні твори західноєвропейського мистецтва XVII-XIX століть, українського та російського мистецтва XVIII-XX століть, а також скульптура, меблі, вироби із слонової кістки, срібла, бронзи.

Зокрема, представлено портрет графа Станіслава Щенсного (Фелікса) Потоцького з синами, який був написаний у 1788-1791 роках королівським художником Йоганом Баптистом Лампі Старшим і потрапив до музею 1921 року з Немирівського маєтку княгині Щербатової. Полотно "Вакх", створене художником зі школи Караваджо, надійшло до музею з палацу Можайського у Вороновиці. Картина "Великий канал Венеції" належить пензлю Карла Леопольда Грeвенброка, учня Каналетто. Також експонуються роботи Іллі Рєпіна, Карла Брюллова, Миколи Ге, Костянтина Коровіна, Михайла Нестерова та інших.

Екскурсії проводяться українською, англійською, російською мовами.

Чотириповерхова будівля водяного млина в Круподеринцях збудована в 1896 році графом Миколою Ігнатьєвим на місці старого дерев'яного млина-круподерні (зернодробилки), який дав назву селу.

Млин і прибудована до нього олійниця наводилися в рух водами річки Рось. Яскравий зразок промислової архітектури ХІХ століття. Усередині й досі збереглося старовинне обладнання.

Іллінецький краєзнавчий музей засновано 1967 року з ініціативи краєзнавців району, початково розміщувався в місцевій церкві.

Наново відкрився після реконструкції у 2017 році на території спортивно-оздоровчого комплексу міста Іллінці, поруч із стадіоном "Колос".

Експозиція у п'яти залах розповідає про природу, історію і культуру краю. Зокрема, представлена археологічна колекція артефактів трипільської культури, етнографічна добірка предметів побуту та домашнього вжитку XVII-XX століть, колекції музичних інструментів, посуду, кераміки, нумізматики.

В картинній галереї експонуються роботи місцевих художників Валентини Когут, Аліни Шмигори, Анатолія Херовимчука та інших.

Іллінецька астроблема - метеоритний кратер, що виник 400 мільйонів років тому на місці падіння космічного тіла з масою близько 40 мільйонів тонн і діаметром 250-300 метрів.

Вперше Іллінецький кратер виявив у 1851 році професор Київського університету Костянтин Феофілактов, але лише в 1973 році було встановлено його космічне походження (грецькою "астроблема" - "зоряна рана", тобто ударний кратер). До того вважали, що це жерло стародавнього вулкана.

Породи, що оголюються, мають деяку зовнішню подібність з вулканічними туфами, проте насправді відносяться до зювітів - тендітних пород ударно-метеоритного походження. Протягом століть вони використовувалися місцевими жителями для виготовлення жорнів (звідси походить назва сусіднього села Жорнище).

Центр кратера внутрішнім діаметром 4 кілометри та зовнішнім діаметром 10 кілометрів розташований між селами Лугова та Іваньки. Побачити Іллінецький кратер у розрізі можна одразу за східною околицею села Лугова, де розташовані кар'єри, в яких місцеві жителі й досі видобувають будівельний камінь.

Погребищенський краєзнавчий музей носить ім'я видатної української фольклористки, краєзнавиці і педагогині Насті Присяжнюк, яка народилася і більшу частину життя прожила у місті Погребище на Вінничині. За життя вона зібрала понад 6000 народних пісень, 4600 казок, 6100 прислів'їв і приказок.

Початок закладу поклала у 2007 році кімната-музей Насті Присяжнюк при місцевій школі, де вона вчителювала до 1957 року. Зараз Погребищенський краєзнавчий музей є комунальною установою Погребищенської міської ради.

Має чотири експозиції: іменна зала Насті Присяжнюк (особисті речі, світлини, листи, монографії), історична і виставкова зала (тематичні стенди, твори мистецтва і народних ремесел), етнографічна зала (народний одяг, побутові предмети, знаряддя праці), зала погребищенців-героїв російсько-української війни.

Літературно-меморіальний музей Михайла Стельмаха відкрито в селі Дяківці, на батьківщині видатного українського письменника, в спеціально спорудженій в 1989 році будівлі.

На першому поверсі розташована бібліотека та читальна зала. Другий поверх займають шість експозиційних залів та меморіальний кабінет Стельмаха з ірпінської дачі. У колекції є особисті речі письменника, документи, фотографії, кіноматеріали, меблі та книги з особистої бібліотеки Стельмаха.

Щорічно проводиться літературне свято до дня народження письменника.

Відвідувачі можуть відвідати територію меморіальної садиби, де знаходиться будинок родини Стельмахів.

Музей історії села Гопчиця був створений у 1990 році за ініціативи вчителя історії Гопчицької середньої школи Антона Колісника, у 2018 році отримав звання народного.

Основні фонди музею нараховують 430 експонатів, які представлені у семи музейних залах. Сучасно оформлена експозиція розповідає про природу та історію села Гопчиця і всього Погребищенського краю, зокрема про розвиток місцевого хліборобства. На сайті громади представлено 3D-тур музеєм.

Музей історії та етнографії Немирівщини відкрито в 1991 році. З того часу експозиція постійно збільшувалась і зараз налічує понад 1000 одиниць зберігання. 

Немирів гостинно приймав великих державних і політичних діячів, а також обдарованих, високоталановитих літераторів і вчених. Так, у 1821 році тут в родині офіцера народився поет Микола Некрасов. Також тут жила та працювала відома українська письменниця Марко Вовчок. Їхній творчості присвячена основна експозиція музею.

Музей історії та етнографії Немирівщини розташований на північно-східній околиці Немирова.

"Музей мужніх" у Вінниці, як відокремлений підрозділ Вінницького обласного краєзнавчого музею, планують відкрити в приміщенні колишнього відомчого музею Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області "Мій край - Поділля".

Експозицію "Музею Мужніх" вирішили присвятити виключно героям Революції гідності і російсько-української війни. Окрім військових, в експозиції передбачається представити потужний волонтерський рух, добровольчий рух, капеланів, військових медиків, вимушено переміщених осіб - тобто, показати російсько-українську війну максимально широко.

Станом на лютий 2023 року експозиція вже налічує понад 800 предметів. Це особисті речі українських Героїв, нагороди, світлини, документи, військова форма, спорядження, зброя та багато іншого.

Серед експонатів майбутнього "Музею Мужніх" є й предмети ворожої російської армії: форма, обгорілі дула від кулеметів Калашникова, тубуси від гранатометів, радіостанція. Зокрема й два види сухпайків армії росії. Також волонтери передали в музей знайдені касетні боєприпаси РСЗВ "Смерч".

На фасаді будівлі планують облаштувати "Стіну пам’яті" з поіменним переліком загиблих вінничан.

Музей Української марки імені Якова Балабана відкрито в 2016 році в будівлі Вінницької обласної дитячої бібліотеки.

Експозиція створена на основі колекції марок мецената Олександра Балабана, сина сотника УНР Якова Балабана, який емігрував до США.

Представлені унікальні зразки української поштової історії, марки різних історичних періодів – революційних 20-х, передвоєнних 40-х, листи зі штемпелями 1918 року, марки ЗУНР за три крони, сучасні блоки тощо.

Також експозиція має мініатюри з лімітованих колекцій, які сьогодні існують лише у кількох примірниках у світі.

Комунальна установа "Оратівський краєзнавчий музей" заснована 1993 року, підпорядковується відділу культури, молоді та спорту Оратівської селищної ради.

Заклад розташовується в колишньому приміщенні бібліотеки в центрі селища Оратів.

Музейна колекція становить більше 2 000 предметів. В етнографічній колекції представлені домоткані вишиті сорочки з сіл Якимівка, Човновиця, Лопатинка, Мервин, смт Оратів, Рожична, керамічні вироби місцевих гончарів, а також різні предмети українського народного побуту.

Садибу в Тиврові, на пагорбі над Бугом, збудували в кінці XVIII століття представники роду Ярошинських.

Палац був виконаний у найкращих палладіанських традиціях раннього класицизму. Навколо палацу було розбито парк. Пізніше було створено прибудови, які порушили початкову композицію.

В 1891 році тиврівський палац було продано Подільській єпархії, яка відкрила в ньому духовне училище. Незабаром сталася пожежа, після якої будівля втратила більшу частину декору.

В 1910-1911 роках в училищі викладав спів відомий український композитор Кирило Стеценко, про що нагадує меморіальна дошка. Також тут працював Микола Леонтович, навчався Володимир Свідзинський.

Зараз у будівлі розміщено Тиврівський ліцей-інтернат. Працює кімната-музей заслуженого журналіста України, фотомайстра, різьбяра Володимира Очеретного.

Міський парк у Погребищі - це все, що залишилося від садиби графів Ржевуських, яким місто належало у XVIII-XIX століттях.

У парку встановлено обеліск пам'яті воїнів, які загинули в Афганістані та інших гарячих точках.

Кам'яна Покровська церква в Старій Прилуці збудована в 1910 році інженером Ріхардом Краусом, про що свідчить вмурована у сходи табличка.

Стародавні розписи не збереглися, але досі вражає висота бані - близько 20 метрів.

У 1960-х роках церкву закрили, але в 1990 році за сприяння сільської ради вона знову стала чинною.

1 січня 2023 року в Покровській церкві відбулося перше Богослужіння Православної церкви України.

Садиба колишнього маєтку графа Дмитра Гейдена розташована на гранітних берегах Південного Бугу на околиці Сутисків з боку Тиврова.

Побудована в другій половині ХІХ століття. Посеред ландшафтного парку зберігся один із флігелів з високою вежею в стилі неоготики, а також деякі господарські будівлі та в'їзна брама зі стилізованою сторожовою вежею.

Зараз на території садиби розміщена школа-інтернат, в флігелі знаходиться їдальня.