Пам'ятки Чернівецької області

Видовий майданчик у селі Хрещатик розташований на високому обриві над Дністром, з якого відкривається найбільш захоплююча панорама розташованого на протилежному березі міста Заліщики, підперезаного крутим вигином річки.

Звідси добре проглядається автомобільний міст над Дністром та куполи Хрещатицького монастиря.

Оглядовий майданчик не обладнаний.

Будівля Вижницької міської ратуші знаходиться у центрі міста, на колишній площі Ринок.

Двоповерхова будівля міського магістрату із стильною декоративною баштою збудована на початку XX століття. Весь час свого існування воно виконувало адміністративні функції: була магістратом за австрійських часів, мерією під час румунської окупації, повітовою управою за часів української державності 1918-1920 років, відділенням Держказначейства за часів Незалежності. Нині це міський суд.

Перед ратушею встановлено пам'ятник депутату австрійського парламенту Лук'яну Кобилиці, керівникові народних повстань 1843-1849 років.

Спроєктована чеським архітектором Йозефом Главком церква Святих Апостолів Петра та Павла була побудована для вірменської громади Чернівців.

В архітектурі вірменської церкви поєднані риси романського, візантійського та готичного стилів.

З приходом на Буковину радянської влади церква була зачинена та використовувалася під склад. Також зникли скульптури Святих Петра та Павла, які прикрашали вхід до церкви. Уже в період Незалежності України їх віднайшов на цвинтарі в занедбаному стані дослідник Валерій Квітко. У відновленні скульптур взяли участь скульптори Петро Лемський, Микола Лисаківський Дмитро Горшковський, художник Володимир Хрипко. В 2010 році скульпутри повернулися на своє місце.

Чудова акустична зала використовується з 1992 року для концертів класичної та камерної музики. Орган для церкви виготовлений чеською фірмою "Rieger-Kloss".

Каскадний водоспад "Сучавський Гук" розташований на річці Сучава поряд із центром села Шепіт.

Є каскадом з трьома уступами загальною висотою 5 метрів.

Затишна історична вулиця Ольги Кобилянської у центрі Чернівців є головним міським променадом – зоною для піших прогулянок містян і туристів.

Вулиця виникла ще в середині XVIII століття як дорога з Чернівців на село Молодія, але її основна забудова відноситься до XIX століття, коли вона отримала назву Панська. У ті часи вулиця вважалася однією з найпрестижніших у місті, що цілком виправдовувало її назву. Тут розташовувалися державні установи, комерційні банки, дорогі ресторани та помешкання заможних містян.

У 1940 році радянська влада перейменувала вулицю на честь видатної буковинської письменниці Ольги Кобилянської.

До 600-річчя міста, яке Чернівці відзначали в 2008 році, було відреставровано чимало старих будівель, вулиця набула сучасного європейського вигляду. Будинки тут мають переважно від двох до чотирьох поверхів. Зведені вони у стилях класицизму, модерну та еклектики. На перших поверхах розташовані крамниці, кафе та ресторани.

На вулиці збереглося автентичне бруковане мощення. Вздовж неї висаджені кулясті клени та встановлені лавки. Популярними фотолокаціями є кована карета, скульптура "Двірник з трояндами" та "Пам'ятник невідомому корупціонеру".

Щосуботи з першими сутінками проводиться театралізоване дійство "Світло Панської вулиці", під час якого ліхтарники запалюють перший ліхтар.

Печерний Галицький Свято-Миколаївський чоловічий монастир виник на високому березі Дністра, ймовірно, в XIII столітті на основі ранньослов'янського храмового комплексу.

Обитель розташована у природних печерах, що утворилися в стіні прямовисної вапнякової скелі на схилі Галицького яру. У ХVІІІ столітті згадується як скит Галиця. Кілька разів руйнувався, відроджений останніми роками.

Основний комплекс Галицького монастиря включає 20 висічених у скелі приміщень із прибудованими зовнішніми стінами, які нагадують казкові будиночки з красивими дерев'яними віконцями та дверима. Будівлі розташовані на ступінчастих терасах зі сходовими переходами та арками. У деякому видаленні знаходиться печера самітника.

З терас печерного монастиря в Галиці відкривається чудова панорама Дністра.

Глибоцький краєзнавчий музей було засновано в 1985 році. В 2005 році музей отримав нове приміщення - будинок-пам’ятку архітектури кінця ХІХ - початку ХХ століття.

Експозиція музею розділена на кілька тематичних відділів. В залі "Історія однієї розкопки" представлені археологічні знахідки різних культур на території району. 

В етнографічній експозиції зібрано етнографічний матеріал, який дає уявлення про життя та побут селян середини XVII - XX століття, їх побут, одяг, промисли, вірування. 

Особливий інтерес представляє зала "Обереги бабусиної оселі", в якій відтворено інтер’єр помешкання селянської родини з усіма тодішніми меблями та господарським начинням. Відвідувачі мають можливість ознайомитись з селянськими промислами: ткацтво, вишивка, деревообробка, бондарство, різьбярство. Тут представлені чудові зразки національного вбрання, демонструються зразки гончарної роботи. 

Експозиція "Літературно-мистецька Глибочина" присвячена життю і творчості місцевих поетів та співаків.

Масивна триповерхова будівля Головної синагоги – одна з архітектурних домінант центральної площі Вижниці.

Це була одна з 11 юдейських святинь, що існували в місті за часів австрійської влади.

У роки Першої світової війни храм згорів. У 1960-ті роки будинок реконструювали під районний будинок культури. Саме тут розпочалася артистична кар'єра відомого співака Назарія Яремчука, дитинство та юність якого пройшли у Вижниці.

Нині бірюзова будівля колишньої синагоги - це міський будинок народної творчості та дозвілля.

Гора Цецино на західній околиці Чернівців - найвища точка Чернівецької височини (378 метрів).

У середньовіччі на вершині гори стояла молдавська фортеця Цецино, ймовірно, заснована ще галицькими князями, а потім укріплена господарем Молдавського князівства Петром I Мушатом. Згадувалась у давньоруських літописах 1388-1394 років як волоське місто Чечун.

В другій половині XV сторіччя Цецинська фортеця була зруйнована. Руїни замку, що збереглися до середини XX століття, були знищені в 1961 році при спорудженні телевежі.

На схилах Цецино розмістився буковий резерват площею 430 гектарів. Цецинський ландшафтний парк створили тут у 1974 році. Тут зустрічаються дуби, гостролисті клени, явори, граби та інші рідкісні рослини, а також "червонокнижні" тварини: козулі, кабани, лисиці, куниці, білки, ласки, горностаї.

Дністровська ГЕС - одна з найсучасніших гідроелектростанція України, унікальна за комплексним призначенням та конструктивними особливостями.

Будівництво гідровузла на Дністрі почалося 1973 року. Поруч, на правому березі річки, велося будівництво міста енергетиків. У 1981 році було введено в експлуатацію два перші гідроагрегати Дністровської ГЕС, а в 1983 році станція вийшла на встановлену потужність - 702 МВт.

У 2008 році було запущено перший гідроагрегат Дністровської гідроакумулюючої електростанції, яка стала найпотужнішою в Європі. Водосховище завдовжки 194 кілометри дозволяє регулювати сезонний стік Дністра.

Колишній Єврейський народний будинок розташований на Театральній площі. Він був збудований у 1908 році архітектором Юліусом Бохнером.

На початку ХІХ століття євреї становили найбільшу етнічну громаду Чернівців. Як і інші етнічні групи, в австрійські часи вони активно розвивали мережу своїх культурних, освітніх та спортивних товариств, політичних та громадських організацій. Основним місцем зустрічей та проведення різноманітних єврейських культурних та громадських заходів став Єврейський народний дім.

З приходом радянської влади в 1944 році приміщення було передано під міський Будинок культури. Сьогодні це Центральний Палац культури Чернівців, в якому працюють численні клуби, гуртки, студії.

Єврейські громадські організації повернулися до свого Народного дому лише на початку 1990-х, в незалежній Україні. На першому поверсі будинку розмістилися Єврейське товариство імені Штейнбарга, Єврейський громадсько-культурний фонд, Музей історії та культури євреїв Буковини. В експозиції музею - старовинні книги, документи, поштові листівки, предмети релігії та побуту. Решту поверхів Єврейського дому займає Палац культури.

Римсько-католицький костел Найсвятішого Серця Ісуса в Чернівцях - чудовий зразок буковинської неоготики.

Монастирський комплекс із струнким костелом споруджено в кінці ХІХ століття завдяки клопотанням місіонерів Товариства Ісуса - спадкоємців ордена єзуїтів. Проєкт у найкращих традиціях готичних храмів Європи розробив професор Йозеф Ляйцнер.

За радянських часів у костелі знаходився архів, а в монастирі - училище мистецтв.

В 2010 році костел Найсвятішого Серця Ісуса повернули католицькій громаді Чернівців.

Загальнозоологічний заказник "Зубровиця" створено в 1993 році як місце поселення цінного виду дикої буковинської фауни - зубра європейського.

Нині площа заказника становить 27 тисяч гектарів. Тут створено сучасний вольєр площею понад 80 гектарів, в якому у напіввільних умовах міститься понад 30 голів дикого зубра.

Проводяться екскурсії.

Одноповерхова будівля залізничного вокзалу Новоселиці збудована у 1905 році.

Саме звідси у 1915 році американський письменник-публіцист Джон Рід розпочав свою знамениту подорож російською імперією, описану ним у книзі "Війна у Східній Європі".

Архаїчний храм оборонного типу, одна з найдавніших споруд на території Буковини.

Іллінська церква збудована в Топорівцях у 1560 році воєводою Мироном Барновським. За часів турецького панування будівля активно використовувалася як фортеця. Вона має товсті стіни без вікон, по периметру на рівні даху розміщені бійниці, під гонтовим дахом прихований бойовий ярус. Квадратна кам'яна двоярусна дзвіниця була парадним входом на територію храму.

Наразі Іллінська церква належить Православній церкві України, тому місцеві жителі називають її "українською".