Пам'ятки Чернівецької області

Свято-Миколаївська церква знаходиться в центрі Путили, поряд із музеєм-садибою Юрія Федьковича, який свого часу виділив землю та гроші на її будівництво.

Є типовим буковинським триярусним храмом. Дерев'яна церква має прямокутний у плані притвор, квадратний неф і гранований вівтар, перекриті трьома майже однаковими верхами, середній з яких трохи вищий і стрункіший за інші. До нефа з обох боків прибудовані притвори гранованої форми, що надає храму майже хрестоподібного вигляду.

Двоярусна дзвіниця, стіни якої також покриті деревом, а шатровий верх - бляхою, гармонійно доповнює церкву і складає разом із нею цілий храмовий архітектурний ансамбль.

Дерев'яна Свято-Миколаївська церква збудована на початку XX століття на сільському цвинтарі Виженки.

Трикупольний храм виконано у гуцульському стилі. Архітектурні деталі приховані під сучасним бляшаним покриттям.

Поруч знаходиться кам'яна каплиця під гонтовим дахом, встановлена ​​на честь скасування кріпосного права в Австрійській імперії у 1848 році. Старовинні написи на стінах каплиці розповідають про важке життя українського селянства під гнітом кріпацтва.

"Нова" руська (тобто русинська - українська) церква Святого Миколая була збудована в Чернівцях архітекторами Вальтером Штюбхен-Кірхнером, Йозефом Ленером та Вірджилом Іонеску на зразок шедевра румунського середньовічного зодчества - королівської церкви середини XIV сторіччя в Куртя-де-Арджеш.

За оригінальні "кручені" бані прозвана "п'яною церквою".

За радянських часів Миколаївська церква залишалася чинною (це був кафедральний собор та резиденція єпископа), завдяки чому зберігся самобутній інтер'єр.

Зараз Свято-Миколаївський собор використовується парафіянами УПЦ московського патріархату.

Оригінальна православна Свято-Михайлівська церква у Вижниці відрізняється архітектурою у нехарактерному для буковинських церков стилі бароко.

Михайлівська церква була збудована у 1924 році архітектором Генріхом фон Косовським і спочатку мала інші куполи. Її нинішній вигляд - результат реконструкції після пожежі, яка сталася в 1961 році внаслідок влучення блискавки. Знищені пожежею бані пізніше були відновлені в старообрядницькому стилі - низькими і ніби приплюснутими.

Свято-Михайлівська церква є пам'яткою архітектури місцевого значення. Належить релігійній громаді Православної церкви України.

Свято-Покровський собор розташований у міському парку Хотина. Побудований у 1867-1868 роках у єпархіальному стилі.

Поруч знаходиться колишній будинок священика, в якому зараз розміщується історичний музей.

Свято-Спиридонівська церква в Герці – типовий храм буковинської архітектурної школи.

Заснована в 1807 році.

Церква яскраво розписана як зовні, так і всередині.

Дерев'яна Свято-Успенська церква в Розтоках побудована в 1846 році. Ранній зразок триярусного буковинського храму з високими, приблизно однаковими по висоті банями.

Церква пофарбована у жовтий колір, бані покриті бляхою.

В інтер'єрі збереглися зразки різьблення та живопису XVIII-XIX століть.

Скеля "Кам'яна Багачка" ("Скам'яніла Багачка"), що знаходиться в селі Усть-Путила, розташована ліворуч від дороги.

Є геологічним утворенням пірамідальної форми заввишки 30 метрів, шириною в основі 12 метрів.

"Кам'яна Багачка" - дуже рідкісна у Карпатах форма вивітрювання. Скеля насправді нагадує фігуру людини, а точніше, жінки. У місцевих жителів її поява овіяна легендою про злу та заможну жінку, яка пошкодувала дрібних грошей для жебрачки, яка вмирала від голоду. На покарання за жадібність вона скам'яніла.

Австрійські колоністи називали скелю "Єпископ", оскільки зубчаста вершина скелі нагадувала їм єпископську корону.

Історичний музей Сокирянської міської ради Чернівецької області відкрито 2015 року.

Експозиція у чотирьох залах розповідає про історію Сокирянщини і всього Бессарабсько-Буковинського краю від найдавніших часів до наших днів.

Серед експонатів  – археологічні артефакти та знахідки, ікони, книги та фотографії, побутові речі, посуд, вбрання, господарчий реманент. Зокрема, представлено бивень дорослого мамонта довжиною 1,6 метрів і вагою 60 кілограмів, знайдений у 2008 році на березі Дністра поблизу села Волошкове. Також можна побачити кремінні вироби первісних людей з розкопок палеолітичної стоянки на околицях села Молодове.

Старововчинецький краєзнавчий музейний комплекс імені Івана Касіяновича Топала є найбільшим в області народним краєзнавчим музеєм.

Сільський музей заснував у 1957 році мешканець Старого Вовчинця Іван Топало, вчитель історії місцевої школи.

Більш ніж за півстоліття існування в музеї було зібрано багату колекцію - понад 8 тисяч експонатів, що відображають природу та історію села. Зокрема, представлено реконструкцію буковинської хати першої половини ХХ століття, знаряддя праці селян, глиняний посуд, зразки буковинської вишивки.

Особливий інтерес викликає багата колекція буковинських писанок – понад 3 тисячі екземплярів.

Сторожинецька ратуша збудована в 1905 році.

Вважається другою за висотою на Буковині після чернівецької.

Основним архітектурним елементом ратуші є двоярусна годинникова вежа з оглядовим майданчиком, куди ведуть круті сходи.

Як і раніше, будівля ратуші є символом місцевого самоврядування Строжинця – в ній розміщується міська рада.

Будівля Українського народного дому в Чернівцях ось уже понад сто років є осередком національної культури.

На фасаді зазначена дата 1884 - рік заснування українського товариства "Народний дім". Двоповерхова будівля для нього була збудована в 1899 році.

Українська громада в Чернівцях завжди була однією з найбільших. До кінця ХІХ ст. вона поступалася за чисельністю лише єврейській. Перед Першою світовою війною у місті відбувався активний процес відродження української мови та національної ідентичності буковинських русинів, які усвідомили себе українцями.

В приміщенні Народного дому діяли українські товариства, видавалася періодична преса, проводилися урочисті заходи та зустрічі з видатними діячами української культури. Тут виступали Леся Українка, Михайло Грушевський, Іван Франко та інші.

Зараз будівля також належить товариству "Український народний дім у Чернівцях".

Заповідне урочище "Лужки" - частина Вижницького національного природного парку.

Тут можна побачити незвичайні скелі з вертикальним відшаруванням порід, водоспади на річці Виженка та її притоках. Є джерело сульфатної мінеральної води "Лужки".

Обладнано рекреаційні пункти.

Старообрядницький Успенський собор у Білій Криниці збудований у 1901-1908 роках, пізніше став головним храмом Білокриницького жіночого монастиря.

Великі кошти на будівництво виділили московські старообрядці Гліб та Ольга Овсяннікови, щоб увічнити пам'ять про їхнього рано померлого сина. Архітектор Олександр Кузнєцов розробив проєкт у стилі російського православного зодчества XVII-XVIII століть. Будівництво велося під наглядом австрійського архітектора Кліка. Окремі кам'яні деталі конструкції доставлялися із Москви.

Ошатний цегляний собор з п'ятьма банями-цибулинами, покритий зовні глазурованою черепицею, нагадує московський храм Василя Блаженного. Різьблений дубовий іконостас для нього виготовили майстри з Володимира та Палеха. Ескізи розписів підготував Віктор Васнєцов, проте розписати храм не встигли через Першу світову війну.

В радянські часи приміщення використовувалося як склад мінеральних добрив.

В 1988 році, з ініціативи Раїси Горбачової, в Успенському соборі відкрили філію московського музею давньоруського мистецтва імені Андрія Рубльова.

Наразі храм повернуто Білокриницькому жіночому монастирю. Був резиденцією предстоятеля Російської православної старообрядницької церкви.

Після початку повномасштабної російсько-української війни, в травні 2022 року, більшість старообрядців проголосували за реєстрацію незалежної церкви і вихід з підпорядкування московській митрополії російської православної старообрядницької церкви. Нині Успенський собор є духовним центром Древлеправославної церкви України.

Товариство розвитку музичної культури на Буковині було створено в 1862 році, а через 15 років спеціально для нього було збудовано будівлю з концертною залою.

Проєкт розробив міський архітектор Еміль фон Регіус, будівництвом керував цісарсько-королівський будівельний радник Алоїз Булірц. Розпис залу виконав відомий віденський художник Карл Йобст, який у цей час розписував резиденцію буковинських митрополитів.

В 1940 році в цьому приміщенні було засновано Чернівецьку обласну філармонію. До складу філармонії імені Дмитра Гнатюка наразі входять: академічний камерний оркестр, академічний симфонічний оркестр, академічний камерний хор, концертна група солістів "Музична просвіта", дует "Писанка", ансамбль народної музики "Плай", фольк-рок гурт та дитяча вокальна студії "Казковий світ".

В 2020 році будівлю філармонії облаштували для людей з інвалідністю.

Зала органної та камерної музики філармонії розташоване окремо, в приміщенні Вірменська церква Святих апостолів Петра і Павла.