Пам'ятки Львівської області

Дерев'яна церква Святої Параскеви у Крехові – пам'ятка галицької народної архітектури. Нагадує Спасо-Преображенську церкву Крехівського монастиря.

Церква датується 1724 роком за написом на центральному зрубі за підписом майстра Івана Хомюка, проте є припущення, що цього року храм було відремонтовано, а збудовано його орієнтовно у XVII сторіччі.

Головну цінність представляє унікальний шестиярнусний іконостас із різьбленими барочними царськими воротами роботи Василя Петрановича із Крехівського монастиря. Деякі ікони датуються XVI-XVII сторіччями.

Поруч із церквою Святої Параскеви стоїть триярусна дзвіниця, яка раніше була надбрамною.

Дерев'яна церква Святої Параскеви П'ятниці у Белзі на Львівщині – пам'ятка архітектури національного значення. Можливо, це найдавніша вціліла архітектурна споруда міста. Розташована на старому цвинтарі, що у Люблінському передмісті.

Інформація про дату будівництва церкви є суперечливою. За деякими даними, вона походить ще з XV століття. Податковий реєстр 1515 року однозначно свідчить про існування П'ятницької церкви у Белзі, але не відомо, чи саме про цю будівлю йдеться. В документах Української греко-католицької церкви першої половини XX століття згадується, що первісно церква була збудована в селі Прусинів і на теперішнє місце перенесена у XVIII столітті.

Згідно з офіційними даними Державного історико-культурного заповідника у місті Белзі, нинішня церква Параскеви П'ятниці постала між 1762-1766 роками. Зведена на замовлення пароха, отця Данило Зборовський із соснових брусів на дубових підвалинах. Наприкінці ХVІІІ століття церква була перетворена на поховальну каплицю на міському цвинтарі.

Будівля багато разів перебудовувалась. За часів СРСР стояла пусткою. Лише у 1977 році було здійснено реставрацію, хоча, на жаль, змінено її первісний вигляд. Бабинець було розібрано, чим церкву перетворили на дводільну капличного типу.

Церква Святої Параскеви П'ятниці у Львові – один із найдавніших львівських храмів. Церква оборонного типу розташована біля підніжжя Високий замок на Волинському шляху (район Підзамче).

Храм споруджено на межі XIII і XIV сторічь. Значну реконструкцію зазнав у 1644 році після пожежі. В архітектурі об'єднані елементи готики та пізнього ренесансу.

Найбільша цінність церкви Святої Параскеви – шедевр львівських художників та різьбярів XVI-XVII століть - п'ятирядний ренесансний іконостас (70 ікон) та барокові царські врата, завершені розп'яттям з фігурами з боків.

Церква Святої Великомучениці Параскевії в селі Стільсько була закладена у 1831 році поруч із новим цвинтарем біля підніжжя Стільського городища.

Через брак коштів будівництво затягнулося і було завершене у 1843 року завдяки фінансовій допомозі графа Станіслава Скарбека.

Архітектура храму є зразком характерного для того часу терезіанського стилю. Церква однонавна, прямокутна у плані, базилікального типу, з триярусною вежею над входом. Над вхідними дверима вибитий герб Скарбека – на знак вдячності за його меценатство. Перед входом розміщена кам'яна арка-дзвіниця.

Церква СвятоЇ Параскевії належить громаді Української греко-католицької церкви. Храмове свято відзначають 10 листопада.

Оборонний костел Святої Трійці був побудований в Олеську в 1481 році в стилі ренесансу. В 1625-1627 роках тодішній власник Олеська Іван Данилович добудував до костелу  дві бічних каплиці, які пізніше було освячено на честь Найсвятішої Матінки Божої та Святого Іоанна Богослова.

Костел зазнав сильних руйнувань під час пожежі 1806 року, був відновлений у 1809 році, але знову горів вже в 1841 році і був відбудований у 1847 році. В результаті цих подій інтер'єр втратив свій первісний готичний характер, отримав опорні стовпи, які поділяють його на нави. В 1927 році костел ще раз був видозмінений в ході чергової реставрації.

Головною домінантою споруди є кругла оборонна башта-дзвіниця. Збереглася епітафія Іванові Даниловичу (1618 рік).

В 1945 році радянська влада зачинила храм та використовавула його як складське приміщення. В 1993 році костел передали громаді Української Автокефальної Православної Церкви. Нині колишній костел є храмом Пресвятої Трійці Православної Церкви України.

Дерев'яна церква Собору Пресвятої Богородиці у Маткові розташована на невисокому пагорбі в центрі села та займає в панорамі гірського села домінуюче місце.

Входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО у категорії "Дерев'яні церкви Карпатського регіону України".

Церква споруджена бойківськими майстрами Іваном Мельниковичем та Василем Іваниковичем, відрізняється незвичайною багатоярусністю. У плані храм складається із трьох квадратних зрубів: більшого центрального та менших – бічних. Усі зруби перекриті шоломоподібними розділами з перехопленнями на пірамідальних вісімиках із заломами (центральна глава має п'ять заломів, бічні – по чотири).

Поряд знаходиться побудована у 1924 році дерев'яна дзвіниця з балконом на другому ярусі.

Обидві споруди вважаються шедеврами бойківської школи народної архітектури.

Дерев'яна церква Собору Пресвятої Богородиці розташована у Верхньому Синьовидному на монастирищі Золотої гори, де в давнину існував монастир Пресвятої Богородиці, який відвідував князь Данило Галицький.

Після того, як у XVI сторіччі монастир був зруйнований, якийсь час монастирище порожніло. У 1790 році у північно-східній частині колишнього монастиря (можливо на місці колишньої монастирської церкви) було засновано церкву Святого Юрія.

Нинішню церкву збудовано на місці  занепалої попередниці у 1939 році за проєктом архітектора Євгена Нагірного.

Нині це церква Собору Пресвятої Богородиці Православної церкви України (Собор Божої Матері).

Дерев'яна церква Усікновення Голови Святого Іоана Хрестителя в Городку – зразок галицької народної архітектури, один із найстаріших православних храмів Галичини.

Іоанинська церква заснована в 1403 році в Черлянському передмісті неподалік дитинця Городка. В XVII-XVIII сторіччях двічі горіла. У нинішньому вигляді відбудована в 1755 році.

Настінний розпис виконав художник Федір Щербокоський у 1861 році. До храму прибудовано невелику кам'яну каплицю Усікновення Голови Іоана Хрестителя. В 1863 році споруджено триярусну кам'яну дзвіницю, що стала символом міста.

За радянських часів церква не діяла, але в 1980 році було проведено повну реставрацію, яка врятувала її від руйнування.

Церква Іоана Хрестителя у Городку має статус пам'ятки архітектури національного значення. Нині це діючий храм Православної церкви України.

Замковий костел Успіння Пресвятої Богородиці в був збудований в Свіржі в 1546 році магнатом Андрієм Свірзьким на місці дерев'яного храму XV сторіччя.

Після кількох реконструкцій костел набув ренесансного вигляду, хоча спочатку був готичним. Над входом можна побачити рештки шляхетського герба колишніх господарів.

До костелу від замку вів підземний хід, який і зараз простежується у рові біля підйомного мосту.

За радянських часів храм використовувався під склад.

В 1994 році будівлю костелу передали вірянам Української греко-католицької церкви. Храм освятили як церкву Святої Трійці та Успіння Богородиці. Проведена реставрація.

Церква Успіння Пресвятої Богородиці у Славську побудована в 1901 році (архітектор Василь Нагірний) на тому місці, куди, за легендою, двічі падав хрест, зірваний вітром зі старої дерев'яної церкви на сусідній гірці.

Від дерев'яної Успенської церкви збереглася дзвіниця на цвинтарі.

Поруч із храмом встановлено пам'ятник письменнику Миколі Устияновичу.

Церква Успіння Пресвятої Богородиці у Бориславі збудована в 1929 році.

Розташована на виїзді з міста у бік Східниці (тоді це був присілок Мразниця).

Храм за проєктом архітекторів Сергія Тимошенка та Олександра Пежанського побудований на високому цоколі з тернопільського каменю, підлога вимощена чеським кахлем, головний престол виконаний з білого каррарського мармуру. Церква прикрашена чотирма вхідними колонами, виготовленими з білого каменю, бані церкви покриті мідною бляхою. Художні вітражі виконав відомий художник-імпресіоніст Петро Холодний та під наглядом поета та художника Богдана Лепкого.

В 1962 році Успенська церква в Бориславі була закрита радянського владою.

Відроджена в 1991 році як греко-католицька.

Греко-католицька церква Успіння Пресвятої Богородиці у Глинянах – одна з найстаріших дерев'яних церков на Галичині.

Офіційно датою заснування вважається XVII сторіччя, хоча православний приход у Глинянах існував і в XV сторіччі. Тризрубна одноверха церква розташована на території колишнього північного передмістя.

За легендою, тут молився гетьман Іван Мазепа, а два старі ясени у дворі посадив гетьман Богдан Хмельницький.

В Успенській церкві зберігається ікона розп'яття Ісуса Христа (XV сторіччя), з якою пов'язана легенда про самовідновлення: в 1936 році запрестольний образ, що почорнів від часу, сам собою очистився і вкрився позолотою.

У 1937 році при вході у двір збудували дзвіницю.

Після Другої світової війни церкву закрили та передали приміщення музею килимарства, проте чудотворний образ зберігся, люди продовжували приходити до нього та проводити служби.

Нині Успенська церква потребує реставрації.

Дерев'яна церква Успіння Пресвятої Богородиці у Тухольці збудована в 1845-1858 роках.

Тризрубний триверхий храм у бойківському стилі стоїть на невисокому пагорбі на виїзді з Тухольки до села Клемець. Поруч в 1862 році була зведена двоярусна дзвіниця.

У 1961 році Успенську церкву було закрито радянською владою. Богослужіння відновлено в 1988 році.

Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Волоська) у Львові - визначна пам'ятка ренесансної архітектури Галичини.

Тривалий час храм був дерев'яний. Будівництво кам'яної церкви розпочалося в XV сторіччі й тривало понад чотири десятиліття (архітектор Павло Римлянин) коштом української (руської) громади, а також молдавського (волоського) господаря Олександра Лопушанина, за що храм отримав другу назву. Навколо храму було сконцентровано православну громаду міста.

Збудовану в 1572 році дзвіницю (висота 66 метрів) називають вежею Корнякта на честь грецького купця та мецената, який сприяв православ'ю у Львові.

В інтер'єрі - живопис XVII-XVIII століть, іконостас 1773 року, на вікнах вітражі Петра Холодного. Каплиця Трьох Святителів (1578-1591 роки) поєднана з Успенською церквою в середині ХІХ століття.

Парафія належить до Львівської єпархії Православної церкви України.

Церкву-музей митрополита Андрея Шептицького споруджено в селі Прилбичі на Львівщині, яке протягом кількох століть було родовим маєтком роду Шептицьких.

Тут розташовувався двоповерховний родинний палац Шептицьких, де народилися граф Андрей Шептицький та його брат Климентій Шептицький.

На місці знищеної за радянських часів садиби 1998 року розпочалося будівництво храмово-музейного комплексу за оригінальним проєктом відомого львівського архітектора Олега Боднара. Комплекс було урочисто відкрито 2015 року до сторіччя з дня народження Андрея Шептицького.

Відвідувачам доступний мультимедійний зал та інформаційні стенди. Триває формування музейної експозиції з експонатів, пов’язаних із життям родини Шептицьких, дитячими та юнацькими роками їхніх видатних дітей.

Перед храмом в 2011 році встановлено перший пам'ятник митрополиту Андрею та його брату блаженному священномученику Климентію Шептицькому.